Ставки

Повернутися на початок книги

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89
90 91 92 93 94 95 96 97

Загрузка...

Адвалорні — встановлюються у відсотках до митної вартості товарів, що обкладаються

Специфічні — нараховуються у встановленому розмі-

рі за одиницю виміру товару, що ввозиться (кг, метр

тощо)

Комбіновані — використовують поєднання адвалор-ного та специфічного мита при його нарахуванні

Сезонні — за їх допомогою можливе оперативне реа-

гування для ввозу (вивозу) не територію держави се-

зонних товарів

Особливі — за їх допомогою реалізуються захисні фу-нкції митних зборів (антидемпінгові, компенсаційні, спеціальні)

Модуль 3. Правове регулювання державних та місцевих доходів і видатків Схема 3.19. Державне мито

Державне мито — це плата за вчинення юридично значущих дій

уповноваженими на те компетентними органами в інтересах

юридичних і фізичних осіб та видачу їм відповідних документів,

що мають правове значення

Платники

Фізичні та юридичні особи, що звертаються до відпо-відних органів та в інтересах яких останні здійснюють значущі дії та видають документи, які це підтверджу-

ють

За оформлення документів на право

виїзду за кордон і запрошення в Укра-

їну громадян інших держав

Ставки

У відсотках (до ціни угоди, вартості майна, позову та ін.)

У твердих сумах (в абсолютних грошових сумах чи в сумах, обчислених у відповідних частинах до офіцій-но встановлених значень: мінімальна заробітна плата, неоподатковуваний мінімум доходів тощо)

Збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок Державного бюджету України

Збір за спеціальне використання природних ресурсів

Збір за забруднення навколишнього природного середовища

Збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування

Збір на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття

Збір на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням

Збір на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на вироб-ництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності

Збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства

Збір за використання радіочастотного ресурсу

Збір за проведення гастрольних заходів

Модуль 3. Правове регулювання державних та місцевих доходів і видатків Схема 3.21. Поняття державного кредиту та його ознаки

Державний кредит — це врегульовані нормами права відносини щодо акумуляції державою тимчасово вільних грошових коштів фізичних та юридичних осіб з метою фінансування бюджетного

дефіциту

Модуль 3. Правове регулювання державних та місцевих доходів і видатків Схема 3.22. Зміст та особливості відносин в галузі державного кредиту

Об’єкт — грошові ресурси, які переходять

державі у формі внутрішніх запозичень та

складають державний борг

Суб’єкти

Дебитори — держава та уповноважені нею органи: КМУ (управляє держав-ним боргом); Міністер фінансів (здій-снює державні запозичення); ВР АРК та міські ради (здійснюють внутрішні місцеві запозичення); НБУ (виконує операції щодо обслуговування, розмі-

щення, погашення боргових зо-

бов’язань та виплати доходів кредито-

рам )

Кредитори — юридичні та фізичні

особи, які мають тимчасово вільні ко-

шти та надають їх у вигляді внутріш-

ніх державних запозичень

Кошти кредиторів,

які залучаються державою, направ-ляються на відпові-дну мету — змен-шення бюджетного дефіциту

Укладанню угоди

про державну пози-

ку передує прийнят-

тя Закону України

«Про Державний

бюджет», який вста-

новлює розміри та

умови таких запози-

чень

Метод — фінансово-правовий, але приймає

форму договірного (кредитори добровільно

надають державі позику, але в подальшому

зобов’язані виконувати встановлені держа-

вою в однобічному порядку умови: строк,

отримання відсотків тощо)

Держава виступає

в грошових відносинах як боржник

та гарант боргу

Модуль 3. Правове регулювання державних та місцевих доходів і видатків Схема 3.23. Форми державної заборгованості

Державна заборгованість — це сукупність трьох складових

' ' і '

Поручительські Видатково-бюджетні

зобов ’язання — зобов’язання —

це зобов’язання, які вини- це бюджетні зо-

кають при наданні держа- бов’язання, які виникають

вою (чи уповноваженим відповідно до затвердже-

нею органом) відповідних них показників видатків

гарантій (наприклад, при бюджетів, фактичні ви-

експортно-імпортних плати за якими не були

операціях, підтримка здійснені (наприклад, за-

суб’єктів малого підприє- боргованість щодо випла-

мництва за рахунок ти соціальних допомог,

спрощення оподаткування пенсій, заробітної плати

тощо) працівникам бюджетних установ тощо)

Запозичені зобо в’язання —

це грошові зобов’язання, які

виникають в результаті запо-

зичення державою грошових

коштів (саме ця форма зо-

бов’язань виникає на підставі

запозичення, тобто операцій,

пов’язаних з отриманням бю-

джетом коштів на умовах по-

вернення, платності, строко-

вості та фактично є

державним боргом)

Модуль 3. Правове регулювання державних та місцевих доходів і видатків Схема 3.24. Державний борг та його форми

Державний борг (борг АРК чи борг місцевого самоврядування) — це загальна сума заборгованості держави, яка складається з усіх випу-щених і непогашених боргових зобов’язань держави (АРК чи місце-вого самоврядування), у т.ч. боргові зобов’язання держави (АРК чи міських рад), що вступають в дію в результаті виданих гарантій за кредитами, або зобов’язань, що виникають на підставі законодавст-

ва або договору

Залежно від кредиторів

Зовнішній — виникає унаслідок здійснення запозичення в результаті міжнародно-правової угоди, коли уряд бере на себе обов’язок здійснити виплату боргового зо-бов’язання перд іноземними суб’єктами

Залежно від дебиторів

Залежно від виду виплат

Внутрішній — виникає в зв’язку з залученням коштів фізичних та юридичних осіб — резидентів України (ре-алізується за рахунок розміщення державних цінних паперів, які випускаються як в національній валюті, так і в іноземній)

Державний — виникає за наявності зобов’язань держа-ви, які пов’язані з отриманням бюджетних коштів на умовах платності, повернення та строковості

Місцевий — виникає у органів місцевого самоврядуван-ня при отриманні бюджетних коштів на умовах платно-сті, повернення та строковості

Капітальний — це вся сума випущених та непогашених зобов’язань за усіма видами займів, у т.ч. відсотки за ними

Поточний — містить тільки витрати, пов’язані з випла-тою доходів кредиторам за борговими зобов’язаннями держави та безпосередньо за борговими зобов’я-заннями, строк погашення яких вже настав

Модуль 3. Правове регулювання державних та місцевих доходів і видатків Схема 3.25. Форми управління державним боргом

Управління державним боргом — це діяльність держави,

пов’язана з випуском та розміщенням державних боргових зо-

бов’язань; обслуговуванням, погашенням та рефінансуванням

державного боргу; з регулюванням ринку цінних паперів; залу-

ченням та обслуговуванням зовнішніх державних запозичень

Рефінансування — це випуск та розміщення нових державних позик з метою покриття раніше випущених боргових зобов’язань за недостат-ності бюджетних коштів

Конверсія — це зміна первинних умов позики (наприклад, номінальної вартості, термінів, форм погашення): добровільна, обов’язкова, приму-

сова

Консолідація — це переведення поточних зобов’язань і короткотермі-нових позик у довгострокові

одну внаслідок чого

Уніфікація — це об’єднання декількох позик утворюється консолідований борг

Анулювання — це захід, в результаті якого держава повністю відмовля-

ється від зобов’язань із випущених позик (внутрішніх, зовнішніх чи за

всією сумою державного боргу)

Модуль 3. Правове регулювання державних та місцевих доходів і видатків Схема 3.26. Державні цінні папери

Державна позика як форма державного кредиту реалізується шляхом випуску та реалізації державних цінних паперів

Облігація — це цінний папір, що за-

свідчує про внесення його власни-

ком грошових коштів та підтвер-

джує зобов’язання відшкодувати

йому номінальну вартість цього цін-

ного папіру в передбачений докуме-

нтом строк з виплатою відповідного

доходу (проценти, виграш тощо)

Облігації внутрішніх та місцевих

займів — випускаються на

пред’явника на підставі рішення

КМУ чи відповідної місцевої

ради

Облігації зовнішніх займів розміщуються на іноземних фон-дових ринках на підставі Поста-нови КМУ та підтверджують зо-

бов’язання України відшкодувати їх пред’явнику но-мінальну вартість з виплатою до-ходу

Казначейські зобов ’язання — це вид

цінних паперів на пред’явника, які

розміщуються виключно на добро-

вільній основі серед населення та

засвідчує про внесення їх власником

грошових коштів до бюджету та на-

дає право на отримання доходу у

вигляді процентів

Короткострокові — строк пога-

шення позики не може переви-

щувати одного року

Середньострокові — строк по-

гашення позики встановлюється

до п’яти років

168

Довгострокові — строк пога-

шення позики встановлюється

понад п’ять років

Модуль 3. Правове регулювання державних та місцевих доходів і видатків Схема 3.27. Поняття та класифікація страхування

Страхування — це вид цивільно-правових відносин щодо захисту

майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання пе-

вних подій (страхових випадків), визначених договором страхування

або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що фор-

муються шляхом сплати громадянами та юридичними особами

страхових платежів

Залежно від об’єкта страхування

Залежно від методу страхування

«Ч; I t

Модуль 3. Правове регулювання державних та місцевих доходів і видатків Схема 3.28. Особливості інституту державного страхування

Особливості відносин у сфері страхування, що регулюються фінансовим правом

Фінансово-правовий інститут

обов’язкового державного страху-

вання не охоплює всю страхову

діяльність загалом, а виокремлює

тільки блок публічних правових

норм, використовуючи імператив-

ний метод регулювання Встановлення державою видів, по-

рядку та умов обов’язкового стра-

хування

Встановлення державою порядку ліцензування страхової діяльності

Охоплюють формування централі-

зованих державних страхових фо-

ндів (Пенсійний фонд, Фонд соці-

ального страхування на випадок

безробіття та ін.)

Встановлення розмірів страхових

сум і страхових тарифів законами

України

Здійснення державою через упов-новажені органи постійного конт-ролю щодо дотримання законністі та цільового використання коштів обов’язкового державного страху-вання

Держава гарантує виконання

обов’язків у разі настання страхо-

вого випадку перед платниками

зборів на обов’язкове державне

страхування

Модуль 3. Правове регулювання державних та місцевих доходів і видатків

Схема 3.29. Поняття, види та принципи загальнообов’язкового державного соціального страхування

Загальнообов’язкове державне соціальне страхування це система прав, обов’язків і гарантій, які передбачають надання соціального захисту (матеріа-льного забезпечення громадян при хворобі, втраті працездатності, безробітті тощо) за рахунок грошових фондів, що формуються при сплаті страхових вне-сків власником чи уповноваженим ним органом, фізичними особами, а також із бюджетних та інших джерел

Пенсійне страхування

Законодавче визначення умов і порядку здійснення страхування

fcr

ft ft

^ft

ft ft

is; ft

Страхування у

зв’язку з тимча-

совою втратою

працездатності та

витратами, зумо-

вленими народ-

женням та похо-

ванням

Медичне страхування

Страхування від

нещасного випа-

дку на виробниц-

тві та професій-

ного захво-

рювання, які

спричинили втра-

ту працездатності

Страхування на

випадок безро-

біття

Інші види стра-

хування, перед-

бачені законами

України

Обов’язковість страхування осіб, які пра-цюють на умовах трудового договору (контракту) та осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, фізичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльності

Надання права отримання виплат особам, зайнятим підприємницькою, творчою дія-льністю тощо

Обов’язковість фінансування страховими фондами витрат, пов’язаних із наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг у обсягах, передбачених законами з окремих видів страхування

Солідарності та субсидіюування

Державних гарантій реалізації застрахо-ваними особами своїх прав

Забезпечення рівня життя, не нижчого за прожитковий мінімум, наданням пенсій, інших видів соціальних виплат, які є ос-новним джерелом існування

Цільового використання коштів

^ ft

oqft О ^ tq ^

fto

fcr

ft ft

Модуль 3. Правове регулювання державних та місцевих доходів і видатків

Схема 3.30. Види соціальних послуг та матеріального забезпечення за державним соціальним страхуванням

Пенсійне страхування

Страхування у зв’язку з тимчасо-вою втратою пра-цездатності та ви-

тратами,

зумовленими на-

родженням та по-

хованням

Страхування від

нещасного випадку

на виробництві та

професійного за-

хворювання, що

спричинили втрату

працездатності

Страхування на випадок безробіття

Медичне страхування

•пенсії за віком, через інвалідність; •пенсії у зв’язку із втратою годувальника; •медичні профілактично-реабілітаційні заходи; •допомога на поховання пенсіонерів

•допомога у зв’язку з тимчасовою втратою працездат-

ності;

•допомога у зв’язку з вагітністю та пологами;

•допомога при народженні дитини та для догляду за

нею;

•допомога на поховання (окрім поховання пенсіонерів,

безробітних та осіб, які померли через нещасний випа-

док на виробництві)

•профілактичні заходи щодо запобігання нещасних ви-

падків на виробництві та професійних захворювань;

•відновлювання здоров’я та працездатності потерпілого;

•допомога у зв’язку з тимчасовою втратою працездат-

ності через нещасний випадок;

•відшкодування збитків унаслідок отриманого каліцтва

чи інше пошкодження здоров’я;

•пенсія через інвалідність, спричинену нещасним випа-

дком на виробництві;

•пенсія у зв’язку із втратою годувальника, який помер

через нещасний випадок на виробництві чи професійне

захворювання;

•допомога на поховання осіб, які померли внаслідок не-

щасного випадку на виробництві чи професійної хвороби

•допомога по безробіттю;

пов’язаних із професійною

•відшкодування видатків,

підготовкою;

•матеріальна допомога безробітному та членам його ро-

дини;

•дотація работодавцю для створення робочих місць;

•допомога на поховання безробітного

•діагностика та амбулаторне лікування;

•стаціонарне лікування;

•надання лікувальних засобів,

•профілактичні та освітні заходи;

•забезпечення медичної реабілітації осіб, які перенесли осо-

бливо тяжкі операції чи які мають хронічні захворювання

Модуль 3. Правове регулювання державних та місцевих доходів і видатків

Схема 3.31. Суб’єкти та об’єкти загальнообов’язкового державного соціального страхування

Страховики — це цільові страхові фонди, які беруть на себе зобов’язання щодо збору страхових внесків та надання застрахованим особам матеріа-льного забезпечення та соціа-льних послуг під час настання страхових випадків (грошові кошти цих фондів не входять до складу Державного бюдже-ту України)

Пенсійний фонд

Фонд соціального страху-вання на випадок безробіття

Фонд соціального страху-

вання від нещасних випад-

ків на виробництві та про-

фесійних захворювань

Страхувальники — це роботода-вці (власники підприємств; фізичні особи, які використовують найма-них працівників); особи, які стра-хуються добровільно та сплачують страхові внески; застраховані осо-би

Застраховані особи — це фізичні особи, які за умов настання стра-хового випадку отримують матері-альне забезпечення чи соціальні послуги

Особи, які працюють на умовах трудового договору (контрак-ту):

• на підприємствах, в організа-ціях, установах незалежно від форми власності та господарю-вання;

• у фізичних осіб

Фонд соціального страху-

вання з тимчасової втрати

працездатності

Особи, які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих союзів, художники та ін.), фізичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності

Об’єкт страхування — це страховий випадок, з настанням якого у застрахованих осіб (членів їх сімей та інших осіб) виникає право на отримання матеріального за-безпечення та соціальних послуг

174

Модуль 3. Правове регулювання державних та місцевих доходів і видатків Схема 3.32. Поняття та принципи бюджетного фінансування

Модуль 3. Правове регулювання державних та місцевих доходів і видатків Схема 3.33. Поняття кошторису та його види

Кошторис — фінансово-плановий документ, який визначає об-сяг, цільове спрямування та щоквартальний розподіл бюджет-них коштів, які використовуються на утримання установ і ор-ганізацій та здійснення централізованих заходів із соціального, господарського, екологічного, культурного розвитку держави

Види кошторисів

Складові частини кошторису

Індивідуальні — відображають вимо-ги у коштах кожної окремої бюдже-тної установи з урахуванням специ-фіки її функціонування за кожною виконуваною нею бюджетною про-грамою (функцією)

Загальний фонд — містить обсяг на-дходжень фонду із загального фонду бюджету та розподіл видатків за по-вною економічною класифікацією на виконання бюджетною установою основних функцій

Зведені — це зведення показників індивідуальних кошторисів і планів

асигнувань розпорядників коштів бюджету нижчого рівня, що склада-ються головним розпорядником для подання Мінфіну, Міністерству фі-

нансів АРК, місцевим фінансовим органам

Спеціальний фонд — містить обсяг надходжень із спеціального фонду бюджету на конкретну мету та їх ро-зподіл за повною економічною кла-сифікацією на здійснення відповід-

них видатків згідно із законодавством, а також на реаліза-

цію пріоритетних заходів,

пов’язаних з виконанням установою

основних функцій

Модуль 4. Правові основи грошово-кредитної діяльності в Україні Схема 4.1. Поняття банківської системи

Банківська система є складовою кредитної системи держави і становить сукупність різних за організаційно-правовою фор-мою та спеціалізацією банківських установ, що функціонують у межах єдиної фінансової системи та єдиного грошово-кредитного механізму в певний період часу

Банківська система України є дворівневою та склада-ється з НБУ й інших банків, що створені й діють на те-риторії держави (ст. 4 Закону України «Про банки і ба-нківську діяльність», п. 1 ст. 334 ГК України)

Банк — це юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії НБУ здійснювати у сукупності такі операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщен-ня зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на вла-сний ризик; відкриття та ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб та ін.

Національний банк України

Комерційні банки

Державні (системоутворюючі)

банки (Ощадний банк, Укрексімбанк)

Іноземні (банки зі

100% іноземним

капіталом )

Спеціалізовані

Універсальні

Модуль 4. Правові основи грошово-кредитної діяльності в Україні

Схема 4.2. Класифікація банків

Види банків

За

організаційно-

правовою

формою

Державний — банк, 100% статутного капіталу якого належать державі (створюється за рішенням КМУ за умови отримання позитивного висновку НБУ)

Відкриті акціонерні товариства

Кооперативні банки (місцеві та центральні)

I група — рівень активів становить понад 2000 млн грн (Аваль, ПриватБанк, Ощадбанк, Укрсоцбанк та ін. )

За рівнем капіталу

II група — рівень активів становить понад 1000 млн

III група — рівень активів становить понад 300 млн грн.

IV група — рівень активів складає менше 300 млн грн.

За

номенклатурою

здійснюваних

операцій

Універсальні — банки, що виконують усі базові та будь-які інші операції на грошовому ринку

Спеціалізовані — банки, що виконують лише частину базових операцій на грошовому ринку

Інвестиційні — це банки, які спе-

ціалізуються на залученні коштів

на довгі терміни, зокрема і шляхом

випуску облігацій та надання за

рахунок таких коштів довгостро-

кових кредитів (беруть активну

участь у створенні акціонерних

товариств)

Розрахункові (клірингові) — це банки, які надають послуги за відкритими в них рахунка-

ми: заповнюють відомості

про стан матеріальних цінно-

стей, отримання та поставки

цінних паперів, здійснення

виплат та розрахунків

Іпотечні (земельні) — банки, які

надають кредити на довгостроко-

вій основі під заставу нерухомого

майна

Ощадні — це банки, в основі діяльності яких лежить залу-чення коштів фізичних осіб та інших вкладів із можливістю вилучення коштів із вкладу в будь-який необхідний для клієнта час

Модуль 4. Правові основи грошово-кредитної діяльності в Україні Схема 4.3. Поняття та види банківських об’єднань

Банки за попередньою згодою Національного банку Укра-їни можуть створювати банківські об’єднання, які підля-гають державній реєстрації шляхом внесення відповідно-го запису до Державного реєстру банків

Банківська корпорація — це

юридична особа (банк), заснов-

никами та акціонерами якої мо-

жуть бути виключно банки. Бан-

ківська корпорація створюється з

метою концентрації капіталів ба-

нків — учасників корпорації, пі-

двищення їх загальної ліквіднос-

ті та платоспроможності, а також

забезпечення координації та на-

гляду за їх діяльністю

Банківська холдингова група —

це банківське об’єднання, до складу якого входять виключно банки (рівності учасників немає, оскільки материнському банку має належати не менше 50% ак-ціонерного капіталу або голосів кожного з інших учасників гру-пи, які є його дочірними банка-ми. Дочірній банк не має права володіти акціями материнського банку)

Фінансова холдингова група

повинна складатися переважно

або виключно з установ, що на-

дають фінансові послуги, при-

чому серед них має бути що-

найменше один банк, і

материнська компанія має бути

фінансовою установою (мате-

ринській компанії має належати

понад 50% акціонерного капіта-

лу кожного з учасників)

Неприбуткові спілки чи асоціації створюють банки з метою захис-ту та представлення інтересів своїх членів, розвитку міжрегіональних та міжнародних зв’язків, забезпечення наукового

та інформаційного обміну і професійних інтересів, розробки рекомендацій щодо банківської

діяльності (Асоціація українських банків, Київський банківський союз)

Модуль 4. Правові основи грошово-кредитної діяльності в Україні Схема 4.4. Функції Національного банку України

Основні функції НБУ

Функція центрального банку держави (забезпечення стабіль-ності національної грошової одиниці — гривні)

Функція емісійного центру (НБУ належить монопольне право на емісію грошей в обіг, випуск національних грошових зна-ків банкнот, монет)

Функція валютного органу (НБУ — головний державний ор-ган, який визначає валютну політику, здійснює валютне регу-лювання та контроль)

Функція органу банківського нагляду (головна мета — забез-печення фінансової стабільності банківської ситеми, захист інтересів вкладників і кредиторів)

Функція банку банків (виступаючи кредитором останньої ін-станції, НБУ надає комерційним банкам кредити під програ-ми їх фінансового оздоровлення )

Функція банку держави (НБУ організовує і здійснює через органи Державного казначейства та уповноважені банки об-слуговування Державного бюджету України)

Функція організатора міжбанківських розрахунків (НБУ з січня 1994 р. запровадив автоматизовану систему міжбанків-ських розрахунків, тобто, всі банківські установи працюють у СЕП НБУ, що дозволяє їм як здійснювати, так і отримувати платежі в режимі реального часу)

Функція центру грошово-кредитного регулювання економіки (НБУ здійснює комплекс заходів, спрямованих на розширен-ня або звуження ліквідних коштів і обсягів кредитування бан-ків та інших кредитних установ)

Модуль 4. Правові основи грошово-кредитної діяльності в Україні Схема 4.5. Принципи діяльності НБУ

Принципи діяльності НБУ — це закріплені в законі обов’язкові для вико-нання основоположні ідеї й положення, що найбільш повно і всебічно відо-бражають особливості побудови НБУ та правовідносин, що виникають у за-значеній сфері

Законності (НБУ виконує лише ті функції, які визначені банківським законодавством)

Незалежності (не допускається втручання органів законодавчої та вико-—I навчої влади у виконання функцій і повноважень Ради НБУ чи Правління)

Підзвітності (НБУ є підзвітним Президенту України та Верховній Раді України)

Економічної самостійності (НБУ здійснює видатки за рахунок власних доходів у межах затвердженого кошторису, а у визначених законодавством випадках — також за рахунок Державного бюджету України)

Спеціальної правоздатності (полягає в наявності обмежень щодо діяльно-сті НБУ: бути акціонером або учасником банків; здійснювати торговельну, виробничу, страхову та іншу діяльність, яка не відповідає його функціям)

Організація НБУ на базі державної власності (НБУ не відповідає за зо-бов’язаннями органів державної влади, своєю чергою, органи державної влади не відповідають за зобов’язаннями НБУ, крім випадків, коли вони добровільно беруть на себе такі зобов’язання)

Здійснення діяльності без мети отримання прибутку (центральні банки не розглядаються як комерційні організації, хоча вони отримують у процесі своєї діяльності доходи)

Централізації (усі підрозділи центрального банку здійснюють грошово-кредитну політику під загальним, централізованим керівництвом НБУ, який наділений повноваженнями щодо банківського регулювання)

Вертикальної структури управління системою НБУ (призначення посадо-вих осіб та їх підзвітність можуть здійснюватися виключно по вертикалі)

Єдності системи центрального банку (всім елементам системи притаманні спільність цілей, завдань, єдність організаційної побудови)

Модуль 4. Правові основи грошово-кредитної діяльності в Україні Схема 4.6. Форми державного регулювання банківської діяльності

Реєстрація банків і ліцензування їх діяльності

Адмініст-

ративне ре-

гулювання

Індикатив-не регулю-

вання

Встановлення вимог і обмежень щодо діяльності банків

Застосування санкцій адміністративного (фінансового) характеру

Нагляд за діяльністю банків

Надання рекомендацій щодо діяльності банків

Встановлення обов’язкових економічних нормативів

Визначення норм обов’язкових резервів для банків

Встановлення норм відрахувань до резервів на

покриття ризиків від активних банківських

операцій

Визначення процентної політики

Рефінансування банків

Встановлення кореспондентських відносин

Керування золотовалютними резервами

Здійснення операцій з цінними паперами на відкритому ринку

Імпорт й експорт капіталу

Модуль 4. Правові основи грошово-кредитної діяльності в Україні Схема 4.7. Державна реєстрація банків

Підготовчий етап

Засновники банку визначають організаційно-правову форму та форму власності

банку, його назву та місцезнаходження, розмір та порядок формування статут-

ного капіталу, тобто готують статут банку

Етап державної реєстрації Уповноважена засновниками банку особа подає до територіального управління НБУ за місцем створення банку встановлений пакет документів: заяву про ре-єстрацію, статут, бізнес-план, копії платіжних документів про сплату учасника-ми банку внесків до статутного капіталу, документи, що підтверджують бездо-ганну ділову репутацію та ін.

НБУ в особі Правління виносить рішення про державну реєстрацію банку або ві-дмову в ній не пізніше як за три місяці з часу подання повного пакета документів

Територіальне управління НБУ за місцезна-ходженням банку в місячний термін з дати отримання документів готує висновок про:

- загальну оцінку фінансового стану банку;

- наявність приміщення, придатного для розташування банку;

- ділову репутацію голови та членів спостережної ради; голови (заступників) та членів правління; головного бухгалтера (за-ступників);

- відповідність установчих документів банку вимогам законодавства

Повний пакет документів передається на роз-гляд Генерального департаменту банківсь-кого нагляду, Комісії НБУ з питань нагляду

Реєстрація банку здійснюється НБУ шляхом

унесення його до Державного реєстру банків

та протягом 5 днів видається свідоцтво

Після реєстрації банку в територіальному

управлінні НБУ за його місцезнаходженням

відкривається кореспондентський рахунок, на

який не пізніше наступного дня після його

відкриття перераховуються кошти, що утво-

рюють статутний капітал банку

Підстави відмови в державній реєстрації:

порушення порядку

створення банку;

невідповідності устано-вчих документів законодавсту;

подання неповного па-кету документів для державної реєстрації;

наявності доказів, що підтверджують відсутність без-доганної ділової репутації чи задовільного фінансового стану принаймні одного із засновни-ків банку;

невідповідність профе-сійної придатності та ділової репутації голови правління та головного бухгалтера вимогам НБУ.

Про відмову необхідно по-відомити не пізніше місяця з дати отримання документів

Модуль 4. Правові основи грошово-кредитної діяльності в Україні Схема 4.8. Ліцензування банківських операцій

Банк має право здійснювати банківську діяльність тільки після отримання банківсь-кої ліцензії, яка надається НБУ на підставі клопотання банку за наявності докумен-тів, що підтверджують:

- наявність сплаченого та зареєстрованого підписного капіталу банку у розмірі, що

встановлюється ЗУ «Про банки і банківську діяльність»;

- забезпеченість банку належним банківським обладнанням, комп’ютерною

технікою, програмним забезпеченням, приміщеннями відповідно до вимог НБУ;

- наявність як мінімум трьох осіб, призначених членами правління (ради директорів)

банку, які мають відповідну освіту та досвід, необхідний для управління банком

Рішення про надання (відмову) банківської ліцензії НБУ приймає протягом одного місяця з дня отримання повного пакета зазначених вище документів. Банківська ліцензія не може передаватися третім особам

На підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати такі банківські операції:

Підстави відмови (відкликання) НБУ банківської ліцензії

Отримання вкладів (депозитів) від юридич-них та фізичних осіб

У разі невиконання банком вище-зазначених умов протягом одного року з дати державної реєстрації

Відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів, переказ грошей з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зара-хування коштів на них

Розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ри-зик

У разі виявлення, що документи, надані для отримання ліцензії, міс-тять недостовірну інформацію

Операції з валютними цінностями

Емісія власних цінних паперів та здійснен-ня операцій на ринку цінних паперів від свого імені

Лізинг; випуск, купівля, продаж і обслуго-вування чеків, векселів та інших платіжних документів

У разі невиконання жодної банків-ської операції протягом одного ро-ку з дня отримання банківської лі-цензії

У разі порушення чинної нормати-вно-правової бази, що спричинило значну втрату активів і настання неплатоспроможності банку

Модуль 4. Правові основи грошово-кредитної діяльності в Україні Схема 4.9. Види банківського кредиту

Види баніквського кредиту

Короткострокові — надаються банком на термін до 1 року

За строками користування

Середньострокові — надаються банком на термін до 3 років

Довгострокові — надаються банком на термін понад 3 роки

Забезпечені:

• під заставу майна дебітора (необоротні активи, рухомість та ін.);

• під цінні папери;

• під гарантії чи за дорученням (третіх осіб, банків, уряду та ін.);

• іпотекою;

• страхування відповідальності дебітора;

• переуступка на користь банка контрактів, рахунків дебіторів до третіх осіб

За

забезпечені-

стю

Незабезпечені (бланкові) — надаються надійним та платоспроможнім клієнтам (в разі високої міри довіри банком клієнту)

Разові — надаютья банком після аналізу поданих клієнтом документів (рішення виноситься окремо кожного разу при наданні коштів)

За кредитною лінією — клієнту відкривається лімітний кредитний раху-нок, яким він розпоряджається за необхідністю в межах наданих коштів

За методом надання

Гарантовані — до надання кредиту заздалегідь обумовлюється його су-ма, термін, процентна ставка та дата надання

Овердрафт — перевищення встановленого ліміту кредитування, при якому банк нараховує підвищену процентну ставку

Одноразовий платіж — після закінчення обумовленого кредитною уго-дою періоду

За методом погашення

Поетапне погашення — погашення відповідними частинами згідно зі встановленим графіком платежів

За

характером

процентної

ставки З фіксованою процентною ставкою

З плаваючою процентною ставкою — залежить від міри ризику (напри-клад, в умовах інфляції )

Модуль 4. Правові основи грошово-кредитної діяльності в Україні Схема 4.10. Грошова система та її елементи

Грошова система — це державно-правова форма організації

грошового обігу, яка припускає відповідне законодавче

регулювання

Грошова одиниця України (відповідно до ст. 99 Консти-туції України, грошовою одиницею є гривня, що дорів-нює 100 коп. Випуск та обіг на території України інших грошових одиниць заборонено)

. Функціональні

елементи

. Організаційні

елементи

Масштаб цін — це встановлення змісту різних форм, кіль-кості дорогоцінних металів в національній грошовой оди-ниці (офіційне співвідношення між гривнею та золотом або іншими дорогоцінними металами не встановлюється)

Види державних грошових знаків, що мають статус єди-ного законного платіжного засобу на території України (ст. 34 ЗУ «Про НБУ” та ст. 3 ЗУ «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні” закріплюють вичерпний пе-релік державних грошових знаків, які можуть бути в обі-гу в Україні: банкноти та монети)

Організація готівкового обігу розпочинається з випуску грошових знаків в обіг, тобто їх емісії, що є виключним повноваженням НБУ (характеризується використанням готівки фізичними та юридичними особами як засобу платежу)

Організація безготівкового обігу, під яким розуміють пе-рерахування відповідної суми коштів із рахунків платни-ків на рахунки одержувачів грошових коштів, а також пе-рерахування банками за дорученням юридичних та фізичних осіб коштів, внесених ними готівкою до каси банку на рахунки їх одержувачів

Система державних органів, які здійснюють управління грошовим обігом (ВРУ, ПУ, КМУ, Міністерство фінансів, Рахункова палата, ДПС, Державне казначейство та ін.)

Меморіальний ордер — розрахунковий документ, який складається за ініціативою баку для оформлення операцій зі списання коштів з рахунку платника, внутрішньобанківських операцій

Платіжне доручення — розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговую-чому банку про списання зі свого рахунка зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок одержува-

Платіжна вимога-доручення — розрахунковий документ, який складається з двох частин:

- верхньої — вимоги одержувача безпосредньо до платника про сплату визначеної суми коштів;

- нижньої — доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку визначеної ним су-ми коштів та перерахування її на рахунок одержувача

Платіжна вимога — розрахунковий документ, що містить вимогу стягувача або при договірному списанні — одержувача до банку, який обслуговує платника, здійснити без погодження з платником переказ визна-ченої суми коштів із рахунку платника на рахунок одержувача

Розрахунковий чек — розрахунковий документ, що містить нічим не зубумовлене письмове розпорядження власника рахунка (чекодавця) банку-емітента, у якому відкрито його рахунок, про сплату чекодержателю зазначеної в чеку суми коштів

Акредитив — договір, що містить зобов'язання банку-емітента, за яким цей банк за дорученням клієнта (за-явника акредитива) чи від себе особисто проти документів, які відповідають умовам акредитива, зо-бов'язаний виконати платіж на користь бенефіціара або доручає іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж

Вексель — це цінний папір (борговий документ), який засвідчує безумовне грошове зобов'язання однієї особи сплатити після настання строку, визначеного у векселі, певну суму коштів власникові векселя (вексе-ледержателю) і який складений за точно встановленою законом формою

Платіжна картка — це спеціальний платіжний засіб, що має вигляд пластикової чи іншої картки, яку ви-користовують для переказу грошей, перерахування грошей зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отри-мання грошей готівкою через банківські автомати

>тЗ

Платіж

онному

А И

s ■"■

її *

Б н

я "в

х ^

м S и %

X ° a

W г- н

о R Р, и

н a 1

м ►е- a

о о

м £ Р

ь р о

a к о

fa Н td

a о ° Й

о ^ 2

Я td

X н S'

к 2-

-3 S ►& я §

Р х я

н a Щ' Р

w a a

Р К' Р

о a

m о

0 о

<^ 2 11

U3 "

fl §

o 2

Б Ц

O i

■

a g

2. o o

s o -

-1 ■a o

E © -o

■a re

Модуль 4. Правові основи грошово-кредитної діяльності в Україні

Схема 4.12. Види рахунків у національній та іноземній валюті

Поточні — це рахунки, які відкриваються на підставі договору банківського рахунку для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касового обслуговування за допомогою від-повідних платіжних інструментів

Рахунки зі спеціальним режимом їх вико-ристання, що відкриваються на підставі закону України чи рішення КМУ

Карткові рахунки — відкриваються для обліку операцій за платіжними картками

Накопичувальні рахунки виборчих фондів (кандидатів на пост ПУ, партій та ін.)

Інвестиційні рахунки — відкриваються нерезидентам-інвесторам в уповноваже-них банках України для здійснення інвес-тиційної діяльності в Україні; для повер-нення іноземних інвестицій, прибутку, отриманих іноземними інвесторами від інвестиційної діяльності в Україні

Вкладні (депозитні) — це рахунки, які відк-риваються банком для клієнта на підставі до-говору банківського вкладу для зберігання коштів, що передаються клієнтом на управ-ління на відповідний строк чи без його вста-новлення з виплатою відповідного процента та які банк зобов’язаний повернути клієнтові відповідно до умов договору чи діючого за-конодавства

Пенсійні (депозитні) рахунки — відкри-ваються фізичним особам відповідно до ЗУ «Про недержавне пенсійне забезпе-чення» для накопичення заощаджень на виплату пенсій

Відкриваються суб’єктам господарювання для:

• здійснення розрахунків

готівкою чи в безготівковій

формі;

• проведення поточних опе-

рацій;

• здійснення інвестицій за кордон;

• розрахунків при купівлі-продажу цінних паперів;

• погашення кредитів та ін. Відкриваються фізичним особам для:

• обліку коштів за вкладами до запитання;

• зберігання коштів і прове-дення безготівкових розра-хунків (зараховуються оплата праці, авторські го-норари, страхові платежі, плата за надання в оренду власного майна та ін.)

Відкриваються суб’єктам господарювання та фізич-ним особам. У договорі за-значається:

• вид банківського вкладу;

• сума, що вноситься готів-кою або перераховується з вкладного чи поточного ра-хунка;

• строк дії договору;

• розмір і порядок сплати

процентів, умови перегляду

їх розміру;

• відповідальність сторін;

• підстави дострокового ро-зірвання договору;

• інші умови за погоджен-

ням сторін

Модуль 4. Правові основи грошово-кредитної діяльності в Україні Схема 4.13. Учасники ринку фінансових послуг

Учасники ринку фінансових послуг — це юридичні та фізичні особи суб’єкти підприємницької діяльності, які, відповідно до закону мають право надавати фінансові послуги на території України, та споживачі таких послуг

ft ft

Фінансова установа — це юри-дична особа, що внесена до від-повідного реєстру та яка відпові-дно до ст. 4 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулюван-ня ринку фінансових послуг» на-дає одну чи декілька фінансових послуг

Банки

Кредитні союзи

Ломбарди

Лізингові компанії

Довірчі товариства

Страхові компанії

Установи накопичувального пенсійного забезпечення

Інвестиційні фонди та ком-панії

Інші юридичні особи, які

надають виключно фінансо-

ві послуги

Фінансова послуга — це опера-

ції з фінансовими активами, які

здійснюються в інтересах третіх

осіб за власний рахунок цих осіб,

а в деяких випадках, передбаче-

них законом, — і за рахунок за-

лучених інших осіб фінансових

активів з метою отримання при-

бутку чи збереження реальної

вартості фінансових активів (на-

даються тільки на підставі укла-

деної угоди)

Фінансові активи — це кош-ти, боргові зобов’язання та

право вимагання боргу, які не віднесені до цінних паперів

Залучення фінансових активів із зобов’язанням про подаль-ше їх повернення

Надання коштів у борг, зок-

рема й на умовах фінансового

кредиту

Інші операції, які мають ознаки фінансової послуги

ft >.

ft ft

Модуль 4. Правові основи грошово-кредитної діяльності в Україні Схема 4.14. Банківський нагляд: поняття та завдання

Банківський нагляд — це система контролю та активних

упорядкованих дій НБУ, спрямованих на забезпечення до-

тримання банками та іншими особами, щодо яких НБУ

здійснює наглядову діяльність, законодавства України та

встановлених нормативів з метою забезпечення стабільності

банківської системи та захисту інтересів вкладників і кре-

диторів банку

Гарантія здоров’я банківсько-

го сектора для підвищення та

сприяння економічному зрос-

танню країни Захист вкладників, які розмі-щують свої кошти в банках

Підвищення ефективності банківської справи та справе-

дливий розподіл кредиту в економіці: банківська систе-ма має відповідати на вимоги суспільства високою якістю

фінансових послуг встанов-леної вартості. Кошти мають

надходити до економічних

секторів, які можуть викори-

стати їх найбільш продуктив-

но й ефективно

Підвищення конкуренції в банківському секторі, тобто,

банківські закони та поло-ження повинні спрямуватися

на заохочення конкуренції, запобігання монополії та ді-

ям, що їй перешкоджають

Усунення системних та інди-

відуальних ризиків, що приз-водить до стимулювання

ефективності загалом банків-ської системи, так як банк-рутство одного банку може

потягти за собою банкрутство декількох банків та втрату довіри до системи загалом

Забезпечення дотримання

стандартів та нормативів

суб’єктами, діяльність яких

базується на банківських за-

конах і положеннях

Модуль 4. Правові основи грошово-кредитної діяльності в Україні Схема 4.15. Валютне регулювання та його елементи

Валютне регулювання — це діяльність держави та уповноваже-них нею органів щодо організації та здійснення валютних

операцій

■ ' 1 ■ 1 ■ 1 ■ 1 '

Модуль 4. Правові основи грошово-кредитної діяльності в Україні Схема 4.16. Поняття валюти та валютних цінностей

Валютні цінності (ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та контролю»)

грошові знаки у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет та в інших формах, що є в обігу та є законними платіжними засобами на території України

грошові знаки, вилучені з обігу, але які підлягають обміну на грошові знаки, що є в обігу

кошти на рахунках, вкладах у банківських та інших фінансових уста-новах

платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, векселі, чеки тощо)

іноземні грошові знаки у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет, що є в обігу та є законними платіжними засобами на території відповідної іноземної держави

грошові знаки, вилучені з обігу, але які підлягають обміну на грошові знаки, що є в обігу на території іноземної держави

кошти на рахунках, вкладах у банківських та інших фінансових ус-тановах, що є в обігу на території іноземної держави

платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, векселі, чеки тощо), виражені в іноземній валюті чи банківських металах

золото, срібло, платина та метали платинової групи, які доведені до найвищих проб, відповідно до світових стандартів, у зливках, по-рошках і мають сертифікат якості

Модуль 4. Правові основи грошово-кредитної діяльності в Україні Схема 4.17. Суб’єкти валютного регулювання