11.2. Поняття та зміст валютного регулювання


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 

Загрузка...

Одним із найважливіших засобів реалізації валютної політики держа-ви є валютне регулювання, яке може здійснюватися як на національному, так і на міждержавному рівнях. Валютний ринок — це одна зі складових грошового ринку держави, і тому потребує державного регулювання.

Валютне регулювання — це діяльність держави та уповноважених нею органів щодо організації та здійснення валютних операцій. Валютне регулювання охоплює групу правових відносин, які утворюють окремий ін-ститут фінансового права1.

Основи організації та здійснення валютного регулювання в Україні визначені Конституцією України, у ст. 92 якої закріплено, що статус націо-нальної валюти, а також статус іноземної валюти на території України вста-новлюється винятково законами України.

До основних елементів системи валютного регулювання можна віднести:

– визначення переліку об’єктів, що мають статус валютних цінностей;

– закріплення статусу суб’єктів валютного регулювання;

– встановлення порядку здійснення валютних операцій;

– визначення порядку формування валютних резервів;

– валютний контроль;

– підстави відповідальності за порушення валютного законодавства.

Здійснення валютного регулювання чинним законодавством поклада-ється на органи державної влади, що проводять економічну та грошово-

1 Див.: Орлюк О. П. Банківське право: Навч. посіб. — К.: Юрінком Інтер, 2005. — С. 349.

кредитну політику. Зокрема, Кабінет Міністрів України у сфері валютного регулювання визначає і подає на затвердження до Верховної Ради України ліміт зовнішнього державного боргу України; бере участь у складанні пла-тіжного балансу України; забезпечує виконання бюджетної та податкової політики в частині, що стосується руху валютних цінностей; забезпечує фо-рмування та виступає розпорядником Державного валютного фонду Украї-ни; визначає порядок використання надходжень у міжнародних розрахун-кових (клірингових) одиницях, які використовуються в торговельному обороті з іноземними державами, а також у неконвертованих іноземних ва-лютах, які використовуються в неторговельному обороті з іноземними дер-жавами на підставі положень міжнародних договорів України.

Центральне місце у сфері валютного регулювання належить Націо-нальному банку України. Відповідно до законодавства у сфері валютного регулювання НБУ:

•          визначає порядок здійснення платежів в іноземній валюті;

•          організовує і здійснює валютний контроль за комерційними банками й іншими кредитними установами, що одержали ліцензію Національного банку на здійснення операцій з валютними цінностями;

•          здійснює валютну політику, виходячи з принципів загальної еконо-мічної політики України;

•          складає разом із Кабінетом Міністрів України платіжний баланс України;

•          контролює дотримання затвердженого Верховною Радою України ліміту зовнішнього державного боргу України;

•          визначає способи встановлення та використання валютних (обмін-них) курсів іноземних валют, виражених у валюті України, курсів валютних цінностей, виражених в іноземній валюті.

Найважливішим елементом діючої в Україні системи валютного ре-гулювання є режим ліцензування валютних операцій. Відповідно до ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, на які поширюється режим ліцензування1.

Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим кредит-но-фінансовим установам України на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання. Уповноважені банки й інші кредитно-фінансові установи, що мають генеральну ліцензію Національного банку України на здійснення операцій, пов’язаних із торгівлею іноземною валютою, мають право відкри-вати на території України пункти обміну валюти, зокрема і на основі агент-ських угод з іншими юридичними особами — резидентами.

1Див.: Валютные операции // Сборник систематизированного законодательства. — 2005. — Вып. 11. — С. 10-11.

Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійс-нення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції1. За допомогою індивідуальних ліцензій виконуються такі операції:

1)         вивезення, переказування та пересилання за межі України валют-

них цінностей, за винятком:

•          вивезення, переказування та пересилання за межі України фізичними особами — резидентами іноземної валюти на суму, що визначається НБУ;

•          вивезення, переказування та пересилання за межі України фізични-ми особами — резидентами і нерезидентами іноземної валюти, яка була ра-ніше ввезена ними до України на законних підставах;

•          платежів у іноземній валюті, що здійснюються резидентами за ме-жами України на виконання зобов’язань у цій валюті перед нерезидентами щодо оплати продукції, послуг, робіт, прав інтелектуальної власності та ін-ших майнових прав, за винятком оплати валютних цінностей та за догово-рами страхування життя;

•          платежів у іноземній валюті за межами України у вигляді процентів за кредити, доходу від іноземних інвестицій;

•          вивезення за межі України іноземних інвестицій в іноземній валюті, раніше здійснених на території України, у разі припинення інвестиційної діяльності;

 

2)         ввезення, переказування, пересилання в Україну валюти України в межах, встановлених законодавством;

3)         надання й одержання резидентами кредитів у іноземній валюті, якщо строк та суми таких кредитів перевищують встановлені законодавст-вом межі;

4)         використання іноземної валюти на території України як засобу пла-тежу або як застави;

5)         розміщення валютних цінностей на рахунках і у вкладах за межами України, за винятком:

 

•          відкриття фізичними особами — резидентами рахунків в іноземній валюті на час їх перебування за кордоном;

•          відкриття кореспондентських рахунків уповноваженими банками;

•          відкриття рахунків в іноземній валюті резидентами;

6)         здійснення інвестицій за кордон, зокрема і шляхом придбання цін-

них паперів, за винятком цінних паперів або інших корпоративних прав,

отриманих фізичними особами — резидентами як дарунок або у спадщину.

Відповідно до ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систе-му валютного регулювання і валютного контролю», суб’єкти валютних від-носин в Україні поділяються на резидентів і нерезидентів.

1Див.: Положение о порядке выдачи НБУ индивидуальных лицензий на использова-ние иностранной валюты на территории Украины в качестве средства платежа: Поста-новление Правления НБУ от 14.10.2004 г., № 483 // Сборник систематизированного за-конодательства. — 2005. — Вып. 11. — С. 21-25.

Резидентами є:

– фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства), що мають постійне місце проживання на території України, зокрема і ті, які тимчасово перебувають за кордоном;

– юридичні особи, суб’єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва та ін.), з місцезнаходжен-ням на території України, що здійснюють свою діяльність на основі законів України;

– дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представ-ництва України за кордоном, що мають імунітет і дипломатичні привілеї, а також філії і представництва підприємств і організацій України за кордо-ном, що не здійснюють підприємницької діяльності.