8. Розрахунки за допомогою векселів1.


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 

Загрузка...

Вексель — це цінний папір (борговий документ), який засвідчує безу-мовне грошове зобов’язання однієї особи сплатити після настання строку, визначеного у веселі, певну суму коштів власникові векселя (векселедержа-телю) і який складений за точно встановленою законом формою.

1 Див.: Закон України «Про обіг векселів в Україні» від 05.04.2001 р., № 2374 // Уря-довий кур’єр. — 2001; Закон України «Про приєднання України до Женевської конвен-ції 1930 р., якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості век-селі» 06.07.1999 р., № 826-XIV // Відомості Верховної Ради України. — 1999. — № 34. — Ст. 290.

Векселі бувають простими та переказними.

1)         простий вексель — містить просте, нічим не обумовлене зо-бов’язання векселедавця сплатити векселедержателю певну суму грошей у визначений строк. Так, первинними учасниками вексельних відносин ви-ступають векселедавець та перший векселедержатель (ремітент) (векселе-давець зобов’язується сам сплатити на користь ремітента відповідну суму);

2)         переказний вексель — містить простий, нічим не обумовлений на-каз або пропозицію платнику сплатити на користь векселедержателя певну суму грошей у визначений термін. Так, первинними учасниками вексельних відносин виступають векселедавець (трасант), платник (трасат, якщо акцеп-тує вексель, стає акцептантом) та перший векселедержатель (ремітент) (век-селедавець надає наказ платникові сплатити на користь третьої особи — ремітента — визначену суму).

Основу законодавства України про вексельний обіг становлять між-народні правові акти, зокрема: Женевські конвенції 1930 р., які запровадили «Унифікований закон про переказні векселі та прості векселі», «Про врегу-лювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі»1, «Про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів»2, до яких Україна приєдналася 6 липня 1999 року.

Порядок емісії та обігу векселів, операції з ними регулюються зако-нами України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Украї-ні», «Про банки і банківську діяльність», «Про Національний банк Украї-ни», «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні», «Про обіг векселів в Україні».

Так, питання векселездатності в Україні врегульоване ст. 3 Закону України «Про обіг векселів в Україні», згідно з якою зобов’язуватися та на-бувати права за переказними та простими векселями на території України можуть юридичні та фізичні особи. Правом кредитора за вексельним зо-бов’язанням є право вимагати оплати векселя, тобто здійснення платежу. Обов’язком боржника за векселем є обов’язок сплатити грошову суму, вка-зану у векселі. Тобто змістом вексельного зобов’язання є обов’язок борж-ника оплатити вексель згідно з умовами векселя та право кредитора вимага-ти оплати векселя. Об’єктом вексельного зобов’язання є передання боржником кредиторові визначеної у векселі суми коштів, тобто здійснення акцептантом (векселедавцем у простому векселі) платежу на користь вексе-ледержателя. Матеріальним об’єктом вексельного зобов’язання виступати-муть гроші.

1          Див.: Закон України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 р. про

врегулювання деяких колізій законів про переказні та прості векселі» від 06.07.1999 р.,

№ 827-XIV // Відомості Верховної Ради України. — 1999. — № 34. — Ст. 291.

2          Див.: Закон України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 р. про

гербовий збір стосовно переказних та простих векселів» від 06.07.1999 р., № 828-XIV //

Відомості Верховної Ради України. — 1999. — № 34. — Ст. 292.