8.1. Поняття обов’язкового державного страхування


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 

Загрузка...

Захист майнових інтересів фізичних і юридичних осіб за умов на-стання страхових випадків за рахунок грошових фондів, утворених шляхом сплати страхових внесків цими особами, регулюється інститутом страху-вання. Відповідно до ст. 5 Закону України від 7 березня 1996 року, № 85/96 «Про страхування», страхування здійснюється на добровільній (договірній) і обов’язковій (випливає з закону) основі1.

За своїм змістом страхування — це система відносин щодо форму-вання і використання централізованих і децентралізованих фондів, необхід-них для фінансування непередбачених потреб суспільства та його членів, відшкодування збитків, що виникли у результаті стихійних лих та інших подібних подій. Формування страхових фондів дозволяє забезпечити циклі-чність обігу державних коштів, коли під час виникнення непередбачених обставин не скорочуються бюджетні кошти, заплановані на фінансування інших потреб, а використовуються резервні страхові фонди.

Наявність таких фондів, їх правові режими, організація страхової дія-льності загалом обумовлена об’єктивними потребами суспільства, створен-ням необхідних умов для здійснення запобіжних заходів, ліквідації збитків, фінансування найважливіших соціальних потреб. Страхування як самостій-ний інститут існує у двох відособлених формах: майнового страхування, пов’язаного з непередбаченими, надзвичайними подіями, і соціального страхування, що може здійснюватися як у вигляді державного, так і недер-жавного. Шляхом обох форм утворюються централізовані та децентралізо-вані резерви грошових і матеріальних ресурсів (страхові фонди) для відш-кодування збитків і фінансування визначених цілей.

Зміст інституту страхування розкривається в його ознаках, серед яких розрізняють такі:

1)         цільове використання страхового фонду, зумовлене договором або законом;

2)         імовірний характер відносин, обумовлений тільки можливістю на-стання страхового випадку, його наслідків;

3)         зворотний характер акумульованих коштів, за якого розмір виплат визначається розміром втрат, умовами та строками дії угоди;

1Див.: Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 18. — Ст. 78.

4) перерозподільний характер відносин, що регулює участь більшої кількості осіб, які власне вносять страхові внески до фондів, порівняно з кі-лькістю осіб, які одержують право на виплати зі страхового фонду1.

Беручи участь у регулюванні руху грошових фондів, будучи елемен-том фінансової системи, державне страхування характеризується і виконує функції фінансів (розподільну і контролюючу). Однак ці функції в умовах страхування набувають своєї специфіки, видових проявів.

Так, розподільна функція у страхуванні виявляється у формі відновлен-ня і заощадження. Реалізація запобігаючої функції дає можливість здійснюва-ти багато профілактичних заходів, інвестувати кошти страхових фондів до ві-дповідних програм, державні цінні папери, реконструювати, переоснащати підприємства соціальної сфери. Відбудовна функція дозволяє цілком або част-ково відшкодувати втрати в результаті страхового випадку, виплатити обумо-влену законом або договором грошову суму, ощадна — акумулювати кошти відповідно до їх цільового призначення (особливо чітко такий механізм реалі-зується в умовах пенсійного, соціального страхування). Контролююча функція обумовлює надходження коштів страхового фонду на чітко визначені цілі від-повідному колу суб’єктів. Показово, що в умовах страхування контроль здійс-нюється не тільки на стадії витрат страхового фонду, виплат страхових сум, але і на стадії формування державного страхового фонду. Так, за правовим режимом, за імперативним методом регулювання збори на обов’язкове пен-сійне страхування та обов’язкове державне соціальне страхування нічим не відрізняються від класичних податкових платежів і входять до вичерпного пе-реліку загальнодержавних податків і зборів.

Залежно від правового режиму, суб’єктного складу, методів регулю-вання страхові фонди поділяються на децентралізовані і централізовані. Де-централізовані страхові фонди утворюються самими господарюючими суб’єктами для ліквідації непередбачених збитків, витрачаються за їх роз-судом. Централізовані страхові фонди формують цільовий фінансовий ре-зерв держави.