Зовнішній державний борг диференціюють:


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 

Загрузка...

•          за видами кредиторів (банківський, фірмовий);

•          за формою надання (валютний, товарний);

•          за метою використання (інвестиційний, неінвестиційний);

•          за умовами надання (пільговий, високовідсотковий, компенсаційний);

•          за строками (короткостроковий, середньостроковий, довгостроковий);

•          за умовами повернення (одноразовий, періодичний)2. Внутрішній державний борг виникає у зв’язку з залученням коштів

фізичних і юридичних осіб, які є резидентами України. Внутрішні позики випускаються у валюті України. Переважно внутрішні позики здійснюють-ся шляхом розміщення державних цінних паперів. У ст. 2 БК України пози-ки визначаються як операції, пов’язані з одержанням бюджетом коштів на умовах повернення, платності й терміновості, у результаті яких виникають зобов’язання держави, АРК або місцевого самоврядування перед кредито-рами3.

Відповідно до ст. 2 Закону України від 16 вересня 1992 року, № 2604 «Про державний внутрішній борг України», державний внутрішній борг України складається з заборгованості минулих років і заборгованості, що знову виникає за борговими зобов’язаннями Уряду України у формі:

1Див.: Головачев Д. Л. Государственный долг. Теория, российская и мировая практи-ка. — М.: Черо, 1998. — С. 35–37.

2Див.: Государственные финансы: Учеб. пособ. / Под ред. В. М. Федосова, С. Я. Огородника, В. Н. Суторминой. — К.: Лыбидь, 1991. — С. 227.

3Див.: Бюджетний кодекс України / Упорядник М. П. Кучерявенко. — Харків: Право, 2005. — С.8.

а)         позик Уряду України;

б)         позик, які виникають при безумовній гарантії Уряду для забезпе-

чення фінансування загальнодержавних програм1.

До боргових зобов’язань Уряду України належать випущені ним цінні папери; зобов’язання в грошовій формі, гарантовані Урядом України; кре-дити, отримані Урядом України.

Боргові зобов’язання Уряду України можна класифікувати:

1.         За строками:

а)         короткострокові (до 1 року);

б)         середньострокові (від 1 року до 5 років);

в)         довгострокові (понад 5 років);

2.         За формою:

а)         облігації внутрішніх державних займів;

б)         казначейські зобов’язання України;

3.         За позичальниками:

а)         державні;

б)         місцеві.

Державний борг виникає за наявності зобов’язань держави, пов’я-заних із одержанням бюджетних коштів на умовах повернення, платності й строковості.

Місцевий борг виникає у органів місцевого самоврядування під час отримання бюджетних коштів на умовах повернення, платності, строко-вості.

4.         Залежно від виду виплат:

а)         капітальний;

б)         поточний.

Капітальний державний борг — це вся сума випущених і непогаше-них зобов’язань за усіма видами позик, у т.ч. і відсотки за ними.

Поточний державний борг складається тільки з витрат, пов’язаних із виплатою доходів кредиторам за борговими зобов’язаннями держави і бор-говими зобов’язаннями, термін погашення яких вже настав.

Як один із критеріїв фінансової стабільності, граничний обсяг держа-вного боргу, граничний обсяг надання гарантій встановлюються на кожен бюджетний період відповідно до закону України про Державний бюджет або рішення про місцевий бюджет. Розмір суми державного боргу не пови-нен перевищувати 60 % фактичного річного обсягу валового внутрішнього продукту України. У випадку перевищення цього розміру, Кабінет Мініст-рів України зобов’язаний вжити заходів щодо приведення цього розміру ві-дповідно до зазначених норм2.

1Див.: Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 41. — Ст. 598. 2Див.: Бюджетний кодекс України / Упорядник М. П. Кучерявенко. — Х.: Право, 2005. — С. 27.

Використання державою інституту державного боргу як інструмента перерозподільної політики, стимулювання зростання сукупного суспільного продукту вимагає вироблення відповідної стратегії управління державним боргом. Вона спрямована як на мінімізацію державної заборгованості зага-лом, так і на підтримку стійкості бюджетної системи загалом шляхом фі-нансування бюджетного дефіциту.