7.2. Поняття державного боргу. Форми державного боргу


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 

Загрузка...

Визначення державного боргу (боргу АРК або боргу місцевого само-врядування) закріплене ст. 2 БК України. Аналізуючи зміст державного бо-ргу, необхідно усвідомлювати, що мова йде, по-перше, про суми відповід-них грошових зобов’язань держави на визначену дату; по-друге, усі непогашені боргові зобов’язання держави містять як основну суму боргу, так і відсотки від неї; по-третє, державний борг містить зобов’язання дер-жави щодо юридичних і фізичних осіб (внутрішній державний борг) і щодо іноземних держав (зовнішній державний борг).

Відносини державного внутрішнього боргу регулюються Законом України «Про державний внутрішній борг України» від 1 вересня 1992 ро-ку. № 26042. У широкому розумінні, державний внутрішній борг складаєть-ся з заборгованості минулих років і заборгованостей, що знову виникають, охоплює різні форми кредитів, отриманих урядом; державних позик, що виникають шляхом випуску цінних паперів від імені уряду, та інших борго-вих зобов’язань, гарантованих урядом. Законодавство більш лаконічне у ви-значенні внутрішнього державного боргу: «Державним внутрішнім боргом України є строкові боргові зобов’язання Уряду України в грошовій формі. Державний внутрішній борг забезпечується всім майном, яке знаходиться в загальнодержавній власності».

Основними складовими державної заборгованості є заборгованості бюджетів. Однак необхідно враховувати й інші борги, відповідальність за погашення яких теж має держава (заборгованість, що виникає при здійс-ненні державою підприємницької діяльності, заборгованість державних пі-дприємств). У багатьох країнах існують відповідні критерії визначення державного боргу. Так, наприклад, до середини 90-х років XX ст. до складу державного боргу Німеччини входила заборгованість федерації з п’ятьма спеціальними фондами (ERP-фондом, фондом «Німецька єдність» та ін.), заборгованостями земель і громад. Водночас, заборгованості Німецьких фе-деральних залізниць і Німецької федеральної пошти не входили до складу

1          Див.: Финансовое право РФ: Учебник / Отв. ред. М. В. Карасева. — М.: Юристъ,

2002. — С. 460–462.

2          Див.: Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 41. — Ст. 598.

державного боргу, хоча і відображалися на рахунках Німецького федераль-ного банку. В Австрії навпаки, заборгованість державних підприємств (зок-рема, залізниць і пошти) належала до федеральної заборгованості1. Державний борг відрізняється деякими ознаками:

1.         Характер, особливості правового статусу кредиторів:

а)         юридичні і фізичні особи — власники державних цінних паперів;

б)         іноземні держави.

2.         Позичальник — держава, в особі Уряду України.

3.         Гарантується всім майном, яке є в загальнодержавній власності.

4.         Право емісії може бути закріплене за:

а)         урядом;

б)         органами місцевого самоврядування.

5.         Сфера розміщення боргових зобов’язань:

а)         тільки на внутрішньому ринку;

б)         тільки на зовнішньому ринку;

в)         змішана.

6.         Наявність номінальної вартості (зазначається у борговому зобо-в’язанні й підтверджує суми, які отримані, та використовує емітент) і реа-льної вартості (вартості, за якою боргове зобов’язання реалізується на віль-ному ринку).

7.         Регулювання умов погашення позик (із правом дострокового пога-шення або без нього; одноразово або частинами та ін.).

8.         Забезпеченість боргових зобов’язань.

Наявність державного боргу не обов’язково пов’язана з надзвичайни-ми, винятковими обставинами або подіями. У сучасних умовах більшість держав знайомі з проблемою державного боргу. І це не обов’язково свід-чить про фінансову неспроможність або навіть фінансові труднощі. Вико-ристання державних позик може визначатися фундаментальними перетво-реннями економіки, зростанням державних вкладів у нове будівництво, розвитком регіонів.

Позикові кошти можуть акумулюватися державою, зазвичай, двома способами:

а)         розміщенням боргових цінних державних паперів;

б)         одержанням кредитів (від іноземних держав, спеціалізованих фі-

нансово-кредитних інститутів та інших суб’єктів).

Поняття державної заборгованості значно ширше державного боргу. Останній становить тільки одну з частин державної заборгованості. Забор-гованість держави можна розглядати як сукупність трьох складових:

1. Поручительські зобов’язання — зобов’язання, що виникають при наданні державою (або уповноваженими нею органами) відповідних гаран-тій (при експортно-імпортних операціях, підтримці малого бізнесу та ін.).

1Див.: Головачев Д. Л. Государственный долг. Теория, российская и мировая прак-тика. — М.: Черо, 1998. — С. 32–33.

2.         Видатково-бюджетні зобов’язання — зобов’язання за затвердже-ними показниками витрат бюджетів, фактичні виплати за якими не відбули-ся (заборгованість за виплатами соціальної допомоги, пенсій, заробітної плати працівникам бюджетних підприємств і організацій).

3.         Позичкові зобов’язання — це грошові зобов’язання, які виникли в результаті позики коштів державою. Саме ця форма зобов’язань виникає на підставі й у формі позики і є, фактично, державним боргом. Д. Л. Головачов звертає увагу ще на один вид державної заборгованості — борги, пов’язані з фінансуванням державою системи пенсійного забезпечення і соціального страхування в майбутньому1.

Державний борг можна класифікувати за декількома підставами: 1. Залежно від характеру та статусу кредиторів:

а)         зовнішній;

б)         внутрішній.

Зовнішній борг виникає у зв’язку з залученням зовнішніх позик, які

найчастіше розміщуються в іноземній валюті на фондових ринках за межа-ми держави. Зовнішній борг може мати і не тільки фондову форму, а й реа-лізовувати абсолютно конкретні цілі з насичення певними товарами ринку.