Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: file_get_contents(files/survey) [function.file-get-contents]: failed to open stream: No such file or directory in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 82
Основні функції податку: : Фінансове право України. Навчальний посібник : Бібліотека для студентів

Основні функції податку:


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 

Загрузка...

1. Найважливішою функцією податків є фіскальна (лат. Fiscus — дер-жавна скарбниця). Відповідно до цієї функції, податки виконують своє ос-новне призначення — насичення дохідної частини бюджету, доходів держа-ви для задоволення потреб суспільства. У період становлення буржуазної держави ця спрямованість податків вважалася єдиною. Однак наприкінці XIX ст. нова концепція податків розглядає останні як соціальний регулятор,

1 Див.: Кучерявенко Н. П. Курс налогового права. В 6 т. Т. III: Учение о налоге. — Х.: Легас; Право, 2005. — С. 104–108.

знаряддя реформ і до кінця 30-х років XX ст. податки розглядаються вже як засіб регулювання економіки, забезпечення стабільного економічного зрос-тання.

2.         Регулююча функція є своєрідним доповненням до попередньої і то-ркається як регулювання виробництва, так і регулювання споживання (на-приклад, непрямі податки). При цьому регулюючий механізм існує об’єктивно, і вплив на платників здійснюється незалежно від волі держави. Дуже часто під регулюючою функцією розуміють лише надання пільг окремим галузям чи виробникам. Однак податкове регулювання — більш складний механізм, що враховує не тільки податковий тиск, але і перспек-тиви того чи іншого виду діяльності, рівні прибутковості і т.ін.

3.         Контрольна функція реалізується під час оподаткування при рег-ламентації державою фінансово-господарської діяльності підприємств і ор-ганізацій, одержанні доходів громадянами, використанні ними майна. За допомогою цієї функції оцінюється раціональність, збалансованість подат-кової системи, кожного важеля окремо, перевіряється, наскільки податки відповідають реалізації мети у сформованих умовах.

Додаткові функції податку утворюють підсистему, що охоплює кіль-ка видів функцій.

1.         Розподільна функція є своєрідним відображенням фіскальної: напо-внити скарбницю, щоб потім розподілити отримані кошти. Але на стадії ро-зподілу ця функція дуже тісно переплітається з регулюючою, і в одній дії можуть виявлятися обидві функції. Наприклад, непрямі податки, регулюю-чи споживання, створюють основи для перерозподілу коштів одних платни-ків на користь інших (акцизи на делікатесні види продуктів і т.ін.). Це гово-рить про існування первинного і вторинного розподілу (перерозподілу) за допомогою податків.

2.         Стимулююча (дестимулююча) функція створює орієнтири для роз-витку чи згортання виробництва, діяльності. Як і регулююча, вона може бу-ти пов’язана з застосуванням механізму пільг, зміною об’єкта оподаткуван-ня, зменшенням оподатковуваної бази. Іноді цю функцію розглядають як підвид регулюючої.

3.         Накопичувальна функція є своєрідним узагальненням усіх поперед-ніх функцій і, передусім, — з позицій реалізації цілей держави в податковій системі. Найбільш узагальнюючою функцією податків, з якою пов’язані їх виникнення і розвиток, є фіскальна. Але це тільки на перший погляд. Вона має тимчасовий характер, виступає етапно, реалізуючи насичення бюджету на визначений період. Кінцева мета податків — не тільки сформувати бю-джет, але і сформувати мету, інтереси в розподілі тих чи інших коштів пла-тників, тобто створити умови для їх накопичення як юридичними, так і фі-зичними особами.

Уся сукупність обов’язкових платежів податкового характеру класи-фікується за декількома підставами.

1.         Залежно від компетенції органа, що вводить у дію податковий пла-

тіж на відповідній території:

1)         загальнодержавні — податки і збори, встановлювані ВР України, що вводяться в дію винятково Законами України і діють на всій території країни;

2)         місцеві — податки і збори, перелік яких установлено ВР України, вводяться в дію місцевими органами самоврядування і діють на території окремих регіонів України.

2.         Залежно від каналу надходження. Відповідно до бюджетної систе-

ми України податкові платежі надходять до бюджетів різних рівнів, на підс-

таві чого податкові платежі можна поділити на закріплені та регульовані.

Закріплені податки безпосередньо і цілком надходять у конкретний бюджет чи позабюджетний фонд. Регулюючі (різнорівневі) податки надхо-дять одночасно до бюджетів різних рівнів у пропорціях відповідно до бю-джетного законодавства. Суми відрахувань за такими податками, зарахову-ються безпосередньо до Державного бюджету та бюджетів інших рівнів, визначаються під час затвердження кожного бюджету.

3.         Залежно від платника:

1)         податки з юридичних осіб (податок на прибуток);

2)         податки з фізичних осіб (прибутковий податок, податок на проми-сел);

3)         змішані — податки, що припускають як платника і юридичних, і фізичних осіб (податок із власників транспортних засобів, земельні податки і т.ін.). При цьому змішані податки поділяються на:

а)         податки, що визначаються наявністю визначених матеріальних благ (тра-

нспортні засоби, ділянка землі);

б)         податки, що визначаються діяльністю платників (податок на додану вар-

тість, акцизний збір).

4.         Залежно від форми обкладання:

1)         прямі (прибутково-майнові) — податки, що стягуються під час

придбання й акумуляції матеріальних благ, визначаються розміром об’єкта

обкладання, входять до ціни товару і сплачуються виробником чи власни-

ком. Прямі податки, своєю чергою, поділяються на:

а)         особисті — податки, які сплачуються платником за рахунок і залежно від

отриманого ним доходу (прибутку) і враховують платоспроможність платника;

б)         реальні (англ. rеаl — майно) — податки, які сплачуються з майна та в ос-

нові яких є не реальний, а передбачуваний середній дохід;

2)         непрямі (на споживання) — податки, які стягуються під час витрат

матеріальних благ, визначаються розміром споживання, вводяться у вигляді

надбавки до ціни реалізації товару і сплачуються споживачем. При непря-

мому оподаткуванні формальним платником є продавець товару (робіт, по-

слуг), який є посередником між державою і споживачем товару (робіт, пос-

луг). Останній є платником реальним. Саме критерій збігу юридичного і

фактичного платника є одним з основних у розмежуванні податків на прямі і непрямі. При прямому оподатковуванні — юридичний і фактичний плат-ники збігаються, при непрямому — ні.

5.         Залежно від способу стягування:

1)         часткові (кількісні) — встановлюють розмір податку для кожного платника окремо, враховують майновий стан платника і його можливості сплати. Загальний розмір податку формується як сума платежів окремих платників;

2)         розкладкові (репартиаційні) — податки, які нараховуються на цілу корпорацію платників, що самостійно здійснюють між собою остаточний розподіл податкового тягаря. Історично це перша форма стягування подат-ків, що проходила кілька етапів: перший — встановлення загальної суми потреби держави в доходах; другий — розподіл цієї суми між територіаль-ними одиницями; третій — розподіл її між платниками. На сьогодні засто-совується на місцевому рівні. У Росії в 1885 р. був встановлений додатко-вий розкладковий збір, який стягувався із промислових і торгових підприємств. Загальна його сума законодавчо визначалася за губерніями, у губерніях — за повітами, де вже, згідно з прибутковістю, розподілялася між торговими і промисловими підприємствами.

6.         Залежно від характеру використання:

1)         загального призначення — податки, які використовуються на зага-льні цілі, без конкретизації витрат, на які вони витрачаються (фактично це і є податки);

2)         цільові податки — податки, зараховані в позабюджетні цільові фо-нди і призначені для цільового використання.

7.         Залежно від періодичності стягування:

1)         разові — податки, що сплачуються один раз протягом визначеного часу (найчастіше — податкового періоду) при здійсненні визначених дій (податок із власників транспортних засобів; податок із майна, що перехо-дить у порядку спадкування чи дарування). Переважно ций різновид подат-ків має характер зборів;

2)         систематичні (регулярні).

8.         Залежно від обліку податкового платежу:

1)         податки, що фінансуються споживачем (акциз, податок на додану вартість);

2)         податки, що вносяться до собівартості (податок із власників транс-портних засобів, земельний податок);

3)         податки, що фінансуються за рахунок балансового прибутку, тобто прибутку до сплати податку (податок на майно, податок на рекламу);

4)         податки, що фінансуються за рахунок чистого прибутку, тобто при-бутку після сплати податку (збір за право торгівлі, за використання націо-нальної символіки)1.

1 Див.: Кучеров И. И. Налоговое право России: Курс лекций. — М.: ОрИнфоР, 2001. — С. 38–40; Налоговое право: Учеб. пособ. / Под ред. С. Г. Пепеляева. — М.: Го-сюрииздат, 1999. — С. 41–50.

До окремої підсистеми належить група загальнодержавних зборів, які диференціюються на:

•          збори економічного характеру (збір за використання радіочастотно-го ресурсу України; плата за торговий патент на деякі види підприємниць-кої діяльності; збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства; збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та тепло-ву енергію та ін.

•          збори соціального характеру (збір на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування; збір на загальнообов’язкове державне соціальне стра-хування на випадок безробіття та ін.);

•          збори природоресурсного характеру (збір за спеціальне використан-ня природних ресурсів; збір за спеціальне використання об’єктів тваринно-го світу; збір за спеціальне використання лісових ресурсів та ін.)1.

Система елементів правового механізму податку складається з обов’язкових і факультативних елементів. Обов’язкові елементи склада-ються з двох груп.

1.         Основні елементи — визначають фундаментальні, сутнісні харак-

теристики податку, які формують основне уявлення про зміст податкового

механізму. Відсутність будь-якого з основних елементів правового механі-

зму податку не дозволяє однозначно визначити тип цього платежу і робить

податковий механізм невизначеним.

До основних елементів правового механізму податку і збору належать

а)         платник податку чи збору;

б)         об’єкт оподаткування;

в)         ставка податку чи збору.

2.         Додаткові елементи правового механізму податку деталізують спе-

цифіку конкретного платежу, створюють завершену і повну систему подат-

кового механізму. Слід ураховувати, що додаткові елементи такі ж

обов’язкові, як і основні, і не мають факультативного характеру. Цілісний

правовий механізм податку можливий тільки як сукупність основних і до-

даткових елементів, і відсутність хоча б одного з додаткових елементів не

дозволяє законодавчо закріпити окремий податок чи збір (наприклад, не-

можливо представити податок, якщо незрозуміло, куди він надходить: до

якого виду бюджету чи цільового фонду). До додаткових елементів право-

вого механізму податку належать:

а)         податкові пільги;

б)         предмет, база, одиниця оподаткування;

в)         джерело сплати податку;

г)         методи, терміни і способи сплати податку;

д)         особливості податкового режиму;

1 Див.: Основы налогового права: Учеб. пособ. / Под ред. Н. П. Кучерявенко. — Х.: Легас, 2003. — С. 63.

е)         бюджет чи фонд надходження податку (збору);

ж)        особливості податкової звітності.

3. Факультативні елементи є необов’язковими для правового механіз-му податку і можуть бути закріплені в законодавчих актах, підкреслюючи своєрідність саме цього податкового механізму, але можуть і бути відсутні-ми. Наприклад, ведення спеціальних кадастрів за майновими податками; бандерольний спосіб сплати при акцизному зборі та ін.1.