2.1. Поняття та зміст фінансового права


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 

Загрузка...

Фінансове право — це самостійна галузь публічного права, яка скла-дається з сукупності правових норм, що регулюють відносини в сфері фі-нансової діяльності.

В основу поділу права будь-якої держави на окремі галузі покладений матеріальний зміст суспільних відносин, що регулюються нормами відпові-дних галузей, тобто мова йде про предмет правового регулювання.

Предметом фінансового права є суспільні відносини, що виникають у процесі фінансової діяльності — відносини з приводу формування, розподі-лу і використання централізованих і децентралізованих фондів коштів, не-обхідних для виконання функцій держави.

У цих відносинах завжди виявляється владно-організуюча роль дер-жави, тому вони мають владно-майновий (грошовий) характер. З одного бо-ку, у фінансових відносинах інтереси держави представляють органи, наді-лені владними повноваженнями, з іншого — органи держави, господарські організації різних форм власності, громадські організації, об’єднання гро-мадян, окремі фізичні особи, на яких покладений обов’язок щодо внесення обов’язкових платежів до державної скарбниці чи цільового використання асигнувань, що відпускаються з державних фондів1. Не всі грошові відно-сини, в яких беруть участь органи держави з владними повноваженнями, є фінансовими. Наприклад, відносини Ощадного банку (кредитного органу, що бере участь в управлінні фінансово-кредитними відносинами) з насе-ленням, із приводу зберігання вільних коштів громадян, регулюється циві-льним правом. Установа банку, залучивши кошти громадянина на зберіган-ня, використовує їх для формування фонду кредитних ресурсів, тобто на основі цивільно-правових відносин, які мають грошовий характер, виника-ють фінансові відносини. За порушення адміністративно-правового припи-су (наприклад, порушення правил дорожнього руху) стягується адміністра-тивний штраф. Сума штрафу, що стягується адміністративним органом, перераховується до бюджету. На базі адміністративно-правових відносин, що мають грошовий характер, виникають фінансово-правові, оскільки гро-ші, що стягуються за порушення, правил дорожнього руху, направляються на формування централізованого фонду коштів.

1 Див.: Воронова Л. К., Кучерявенко Н. П. Финансовое право Украины: Учеб. по-соб. — Х.: Одиссей, 2004. — С. 10.

Як вже зазначалося, фінансовими є не всі грошові відносини, а лише специфічні, які безпосередньо пов’язані з утворенням, розподілом і витра-чанням державних фондів.

Як відомо, додатковою ознакою відмежування однієї галузі права від іншої є метод правового регулювання. Фінансовому праву, як й іншим пуб-лічним галузям, наприклад, адміністративному, властиві метод владних приписів, метод субординації. Фінансові правовідносини виникають тільки на основі правових актів, обсяг прав і обов’язків, як і в адміністративному праві, встановлюється лише державою. Але, на відміну від адміністратив-них правовідносин, учасники фінансово-правових позбавлені права опера-тивної самостійності.

Найбільш тісно фінансове право пов’язане з конституційним та адмі-ністративним правами, які охоплюють діяльність держави загалом.

Конституційне право регулює основні питання соціально-економічної системи та політичної організації суспільства, принципи діяльності держави та її органів у всіх галузях, зокрема і в галузі фінансів. Форма державного устрою, розподіл у державі влади, участь народних мас в управлінні держа-вою, співвідношення державної влади та місцевого самоврядування — все впливає на конкретні форми фінансової діяльності.

Адміністративне право визначає основні принципи державного управ-ління, повноваження органів виконавчої влади на видання управлінських актів у галузі фінансово-кредитних відносин, закріплює права та обов’язки посадо-вих осіб фінансових і кредитних органів. Виходячи з принципів і положень адміністративного права, норми фінансового права встановлюють організа-ційні форми управління фінансово-кредитною системою, структуру фінансо-вих органів, регулюють відносини, які виникають безпосередньо під час здій-снення мобілізації, розподілу та використання грошових фондів державою.

Фінансове право межує з трудовим у частині щодо регулювання від-носин з приводу утворення та витрачання коштів Пенсійного фонду та Фо-нду державного соціального страхування.

Під системою фінансового права розуміють поділ його норм за окре-мими фінансово-правовими інститутами відповідно до особливостей фінан-сових відносин, які регулюються цими нормами. Фінансове право поділя-ється на Загальну й Особливу частини1.

Систему курсу фінансового права як навчальної дисципліни побудо-вано відповідно до системи фінансового права. Найбільш доцільним є гру-пування матеріалу за ознаками Загальної і Особливої частин.

До Загальної частини курсу фінансового права внесені питання, які стосуються всіх правових інститутів, що об’єднуються в Особливу частину: поняття, зміст і методи фінансової діяльності; зміст фінансової системи; по-

1 Див.: Е. А. Ровинский. Советское финансовое право. — М.: Юрид. лит., 1978. — С. 27; Финансовое право: Учебник / Под ред. Н. И. Химичевой. — М.: БЕК, 1995. — С. 22.

вноваження органів держави, які здійснюють фінансову діяльність; поняття, види та методи фінансового контролю. У Загальній частині визначаються предмет і метод фінансового права, зміст, особливості й види фінансово-правових норм і фінансово-правових відносин; співвідношення фінансового права і фінансово-правової науки.

В Особливій частині курсу фінансового права норми об’єднані у роз-діли, які містять відповідні фінансово-правові інститути (бюджетне право, податкове право, державне кредитування та ін.). Така побудова курсу фі-нансового права сприяє кращому вивченню норм, які регулюють складне коло фінансових відносин, і спрямовує зусилля науковців і студентів як на дослідження загальних проблем фінансового права, так і на глибоке ви-вчення та удосконалення окремих його фінансово-правових інститутів, зміст яких в умовах ринкової економіки постійно змінюється.

Від системи фінансового права як галузі права слід відрізняти систе-му фінансового законодавства, тобто систему всіх упорядкованих певним чином нормативно-правових актів, які регулюють фінансові відносини в державі. Фінансове законодавство — це зовнішня форма фінансового пра-ва, що відображає його внутрішню сутність (структуру).