РОЗДІЛ 1. КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ ФІНАНСОВОГО БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ В УКРАЇНІ


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 
165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 
180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 

Загрузка...

Система бухгалтерського обліку покликана забезпечити спостереження, вимірю-вання, реєстрацію фактів господарської діяльності. Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб’єкти підприємництва — підприєм-цями. Господарська діяльність може здійснюватися і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Суб’єктами господарської діяльності є фізичні (громадяни) та юридичні (підпри-ємства, організації, установи) особи, а саме :

—        громадяни України, інших держав, не обмежені законом у правоздатності або

дієздатності;

—        юридичні особи всіх форм власності.

Юридичні особи — суб’єкти господарської діяльності є обліковими одиницями,

які мають окрему систему бухгалтерського обліку та складають установлену законо-давчо звітність.

Для забезпечення користувачів інформацією про господарську діяльність слід безперервно вести бухгалтерський облік із дня реєстрації підприємства до його лікві-дації. Бухгалтерський облік — це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопи-чення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про господарську діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень. У сис-темі бухгалтерського обліку підлягають відображенню окремі господарські операції.

Господарська операція — це дія або подія, яка спричинює зміни в структурі акти-вів, зобов’язань та власному капіталі підприємства. Господарська операція призво-дить до змін у фінансовому стані підприємства.

Бухгалтерський облік ґрунтується на первинному спостереженні господарських операцій. Для збереження та передачі результати таких спостережень фіксуються на матеріальних носіях інформації, які називаються первинними документами.

Первинний документ — це письмовий документ, який містить відомості про гос-подарську операцію та підтверджує факт її здійснення.

Обліковий реєстр — це письмовий документ, який містить накопичені та згрупо-вані за певними однорідними ознаками дані первинних документів. На підставі да-них облікових реєстрів складається бухгалтерська звітність.

Бухгалтерська звітність — це звітність, що складається на підставі даних бухгал-терського обліку для задоволення потреб користувачів. Форми і зміст бухгалтерської звітності залежать від потреб її користувачів.

Розділ 1. Концептуальні засади організації фінансового бухгалтерського обліку в Україні

Фінансова звітність — це бухгалтерська звітність, яка містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звіт-ний період.

Бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться кожним під-приємством.

План рахунків бухгалтерського обліку — це перелік бухгалтерських рахунків і схем реєстрації та групування на рахунках фактів господарсько-фінансової діяльнос-ті (господарських операцій) способом подвійного запису.

План рахунків бухгалтерського обліку структурно складається з дев’яти класів. Класи бухгалтерських рахунків мають конкретне призначення і забезпечують облік і накопичення економічної інформації для потреб зовнішніх та внутрішніх користувачів.

Рахунки класів від 0 «Позабалансові рахунки» до 7 «Доходи і результати діяль-ності» обов’язкові для всіх підприємств. Рахунки класу 9 «Витрати діяльності» за-стосовуються підприємствами за вибором, крім суб’єктів малого підприємництва, а також організацій, діяльність яких некомерційна. Сальдо рахунків класів 1 «Необо-ротні активи» — 3 «Кошти, розрахунки та інші активи» слугує для заповнення від-повідних розділів активу Балансу, а сальдо рахунків класів 4 «Власний капітал та забезпечення зобов’язань» — 6 «Поточні зобов’язання» — відповідних розділів па-сиву Балансу. Дані синтетичного та аналітичного обліку про доходи і витрати, що знаходять своє відображення на рахунках класу 7 «Доходи і результати діяльності» і класу 9 «Витрати діяльності», слугують підґрунтям для заповнення Звіту про фі-нансові результати підприємства. Суб’єкти малого підприємництва і організації, що здійснюють некомерційну діяльність, можуть відкривати рахунки класу 8 «Витрати за елементами» і вести бухгалтерський облік з використанням тільки рахунків класу 8 «Витрати за елементами» чи також рахунків класу 9 «Витрати діяльності».

Структура Плану рахунків:

Клас 1. Необоротні активи.

Клас 2. Запаси.

Клас 3. Грошові кошти, розрахунки та інші активи.

Клас 4. Власний капітал та забезпечення зобов’язань.

Клас 5. Довгострокові зобов’язання.

Клас 6. Поточні зобов’язання.

Клас 7. Доходи та результати діяльності.

Клас 8. Витрати за елементами.

Клас 9. Витрати діяльності.

Клас 0. Позабалансові рахунки.

На підприємствах на підставі Плану рахунків може складатися свій власний ро-бочий план рахунків. У робочому плані рахунків, що застосовується на підприємстві, залежно від специфіки його діяльності субрахунки використовуються з урахуванням потреб управління, контролю, аналізу, звітності. Субрахунки на підприємстві можуть бути доповнені введенням нових субрахунків, але зі збереженням кодів субрахунків згідно з Планом рахунків.

Регулювання бухгалтерського обліку в Україні визначено Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996- XIV від 16.07.1999 р. Цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодав-ства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також

Бухгалтерський фінансовий облік: теорія та практика

на представництва іноземних суб’єктів господарської діяльності, які зобов’язані вести бухгалтерський облік і подавати фінансову звітність згідно із законодавством Украї-ни. Закон України № 996-XIV визначає правові принципи регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку й упорядкування бухгалтерської звітності в Україні. Закон регулює зміни в бухгалтерському обліку, що викликані змінами у відно-синах власності в суспільстві. Цим Законом визначено основні принципи бухгалтер-ського обліку і звітності (ст. 4 Закону):

1.         Обачність (завбачливість) — використання методів оцінювання, що не дають можливості занизити оцінку зобов’язань та витрат і завищити оцінку прибутків і ак-тивів підприємства. Застосовувані в бухгалтерському обліку і фінансовій звітності підприємства методи оцінювання повинні запобігати заниженню оцінки зобов’язань і витрат і завищенню оцінки активів і прибутків.

2.         Повне висвітлення — фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій і подій, що спроможні упли-нути на рішення, прийняті на їхній основі.

3.         Автономність — кожне підприємство розглядається як юридична особа, відо-кремлена (відособлена) від його власника (власників). Особисте майно і зобов’язання власників не повинні відображатися в бухгалтерському обліку і фінансовій звітності підприємства.

4.         Послідовність — постійне (із року в рік) використання обраної облікової по-літики, зміна якої може обґрунтовано проводитися тільки на підставі національних облікових стандартів з обов’язковим розкриттям у звітності з поясненням.

5.         Безперервність — оцінювання активів і зобов’язань підприємства здійснюється виходячи з принципу, що його діяльність продовжуватиметься й далі.

6.         Нарахування і відповідності доходів і витрат — для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витрата-ми, здійсненими для одержання цих доходів. При цьому доходи і витрати відобража-ються у бухгалтерському обліку і фінансовій звітності в момент їхнього виникнення, незалежно від дати отримання і виплати грошових коштів.

7.         Превалювання (перевага, пріоритет) сутності над формою — операції врахову-ються за їхньою суттю незалежно від юридичної форми.

8.         Історична (фактична) собівартість — пріоритетною є оцінка активів підпри-ємства, виходячи з витрат на їх виробництво і придбання.

9.         Єдиний грошовий вимірник — вимірювання і узагальнення всіх господарських операцій підприємства в його фінансовій звітності здійснюється в єдиній грошовій одиниці, тобто в національній валюті України.

10.       Періодичність — можливість розподілу діяльності підприємства на періоди з

метою упорядкування фінансової звітності.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку, правильність і досто-вірність первинних документів, неушкодженість оброблених документів і регістрів, форм звітності Законом покладена на власника (власників) або уповноважений ор-ган (посадову особу), що здійснює керівництво підприємством відповідно до законо-давства і статутних документів (п. 3 ст. 8 Закону).

Згідно із Законом на головного бухгалтера покладено такі обов’язки: — забезпечувати дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологіч-них принципів і основ бухгалтерського обліку;

Розділ 1. Концептуальні засади організації фінансового бухгалтерського обліку в Україні

—        забезпечувати упорядкування і надання у встановлені терміни фінансової звітності користувачам звітності, визначеним законодавством;

—        здійснювати (організовувати) контроль за відображенням на рахунках бухгал-терського обліку всіх господарських операцій;

—        брати участь в оформлені матеріалів про нестачі і крадіжки, відшкодування з винних осіб матеріальних збитків від нестач, крадіжок і псування активів під-приємства;

—        вести перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, від-діленнях.

З питань бухгалтерського обліку Закон установлює:

—        мету ведення бухгалтерського обліку;

—        визначення сутності бухгалтерського обліку;

—        визначення управлінського обліку;

—        визначення основних термінів, на яких базується бухгалтерський облік;

—        принципи бухгалтерського обліку;

—        порядок державного регулювання бухгалтерського обліку;

—        порядок організації і ведення бухгалтерського обліку на підприємстві;

—        первинні облікові документи і регістри бухгалтерського обліку. З питань фінансової звітності Закон установлює:

—        загальні вимоги до фінансової звітності;

—        види фінансової звітності;

—        валюту звітності;

—        звітний період;

—        надання і обнародування фінансової звітності;

—        основні принципи фінансової звітності;

—        контроль за дотриманням законодавства про бухгалтерський облік і фінансову

звітність.

Державне регулювання бухгалтерського обліку і фінансової звітності в Україні здійснюється з метою:

—        створення єдиних правил ведення бухгалтерського обліку та складання фінан-сової звітності, які є обов’язковими для всіх підприємств та гарантують і за-хищають інтереси користувачів;

—        удосконалення бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

У сферах бухгалтерського обліку та фінансової звітності державну політику реа-лізують: Міністерство фінансів України, Національний банк України, Державне каз-начейство України, міністерства і відомства.

Національне Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку — це нормативний документ, затверджений Міністерством фінансів України, який визначає принци-пи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності щодо окремих об’єктів, що не суперечать міжнародним стандартам бухгалтерського обліку (МСБО).

Кабінет Міністрів України 28 жовтня 1998 року затвердив Програму реформу-вання системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів. Згідно з цією Програмою, найважливішим завданням реформи є «…створення систе-ми національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку і звітності, яка забез-печить потрібною інформацією користувачів, передусім інвесторів».

Бухгалтерський фінансовий облік: теорія та практика

Кожне Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку включає:

—        загальні положення, які пояснюють його мету, сферу застосування, визначен-ня основних термінів;

—        порядок здійснення обліку окремих об’єктів;

—        порядок оцінювання та деталізації інформації про відповідні об’єкти у фінан-совій звітності.

Порядок ведення та організації бухгалтерського обліку в банках віднесено до ком-петенції Національного банку України. Державному казначейству України надано повноваження щодо встановлення правил ведення бухгалтерського обліку та скла-дання фінансової звітності про виконання бюджетів та госпрозрахункових операцій у бюджетних установах. Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади в межах своєї компетенції розробляють на базі національних Положень (Стандартів) бухгалтерського обліку методичні рекомендації щодо їх застосування. Форми фінан-сової звітності погоджуються з Державним комітетом статистики України.

Організація бухгалтерського обліку на підприємстві залежить від:

—        форми власності;

—        організаційно-правової форми підприємства;

—        характеру технологій;

—        обсягів діяльності;

—        чисельності персоналу тощо.

Статею 8 Закону № 996 передбачено такий порядок організації бухгалтерського обліку:

1.         Безупинне ведення бухгалтерського обліку з дня організації підприємства до його ліквідації. При цьому відповідальність за бухгалтерський облік операцій, пов’язаних із ліквідацією підприємства, включаючи оцінку майна і зобов’язань, упо-рядкування ліквідаційного балансу і фінансової звітності, покладено на ліквідаційну комісію.

2.         Самостійний вибір підприємством форми організації обліку у вигляді:

 

—        введення в штат підприємства посади головного бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером;

—        користування для ведення обліку послугами фахівця з бухгалтерського облі-ку, зареєстрованого як підприємець, який здійснює діяльність без створення юридичної особи;

—        ведення обліку централізованою бухгалтерією або аудиторською фірмою на договірних засадах;

—        самостійного ведення обліку й упорядкування звітності безпосередньо влас-ником або керівником підприємства.

3.         Самостійний вибір підприємством облікової політики, тобто сукупності мето-

дів, принципів і процедур, використовуваних для упорядкування фінансової звітності.

Облікова політика — це сукупність принципів, методів, процедур, що використо-вуються підприємством для складання та подання фінансової звітності. Визначення облікової політики означає вибір методів нарахування амортизації основних засобів, методів оцінювання запасів, методів розподілу накладних витрат тощо. Вибір вказа-них вище методів можливий у випадку, коли П(С)БО надають таку можливість.

Під формою бухгалтерського обліку треба розуміти певну систему облікових ре-єстрів, порядку та способу реєстрації і узагальнення інформації в них.

Розділ 1. Концептуальні засади організації фінансового бухгалтерського обліку в Україні

Підприємства можуть застосовувати:

1.         Ручну (меморіально-ордерну, журнально-ордерну, спрощену) форму органі-

зації обліку;

2.         Автоматизовану форму обліку.

Суб’єкти малого підприємництва можуть застосовувати спрощену форму обліку

і звітності. Підприємства самостійно розробляють систему і форми управлінського обліку і контролю господарських операцій.

Внутрішньогосподарський (управлінський облік) — це система оброблення та під-готовки інформації про діяльність підприємства для внутрішніх користувачів у про-цесі управління підприємством.

Кожне підприємство має власну організаційну структуру. Організаційна струк-тура визначається наявністю підрозділів підприємства. Підрозділи, що очолюються керівниками, мають назву центрів відповідальності.

Центр відповідальності — сфера (сегмент) діяльності, у межах якої встановлено персональну відповідальність менеджера за показники діяльності, які він повинен контролювати.

Для забезпечення ефективної системи бухгалтерського обліку підприємства са-мостійно затверджують правила документообороту, визначають права та обов’язки працівників щодо підписування документів.

Документооборот — це рух документів на підприємстві з моменту їхнього отри-мання (створення) до завершення виконання (передачі в архів).

Документооборот має такі стадії:

—        створення або одержання документів від інших підприємств;

—        перевірка документів;

—        оброблення документів;

—        передача документів в архів.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської опе-рації.

Реквізитами документа є ознаки та показники господарської операції, зафіксова-ні в документі.

Обов’язкові реквізити первинних документів:

—        назва;

—        дата і місце складання;

—        назва підприємства, від імені якого складено документ;

—        зміст та обсяг господарської операції;

—        одиниці виміру господарської операції;

—        посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правиль-ність її оформлення;

—        особисті підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції.

У випадках, установлених законодавством, бланки первинних документів мо-жуть бути віднесені до бланків суворого обліку. До бланків суворого обліку, зокрема, належать:

—        документи, що обслуговують грошовий обіг (чекові книжки, чеки, акредитиви, сертифікати якості, поліси страхування, ліцензії тощо);

—        знаки поштової сплати ( поштові марки, конверти з марками тощо);

Бухгалтерський фінансовий облік: теорія та практика

—        проїзні документи;

—        документи, що засвідчують особу, подію, право, трудовий стаж, освіту тощо.

Бухгалтер зобов’язаний перевірити первинні документи, що надходять до бухгал-терії. Перевірені та прийняті до обліку первинні документи підлягають обробленню, яке включає:

—        вираження натуральних показників у грошовому вимірнику;

—        групування за певними ознаками;

—        контирування, тобто проставляння рахунків бухгалтерського обліку, що ко-респондують при здійсненні відповідної господарської операції.

Помилки в документах потрібно виправити за допомогою таких способів:

—        червоного сторно (помилкова кореспонденція рахунків, сума операції завище-на, сума операції записана двічі);

—        доповнюючих записів (в облікових реєстрах не відображена сума операції, сума операції занижена);

—        коректурного (не підбиті підсумки операцій, сума операції не відображена тощо).

За належне зберігання первинних документів, облікових реєстрів, форм бухгал-терської і фінансової звітності протягом установленого терміну, але не менше трьох років, несе відповідальність керівник підприємства.

Терміни зберігання первинних документів, облікових реєстрів і бухгалтерських звітів в архіві підприємств визначаються згідно з Переліком типових документів, що створюються в діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, ін-ших установ, організацій і підприємств, із зазначенням термінів зберігання докумен-тів, затвердженим наказом Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України від 20.07.1998 р. за № 41. При завершенні термінів зберігання документи підлягають знищенню, за винятком тих, які підлягають передачі до Національного архівного фонду. Про знищення документів складається акт, який схвалює постійно діюча комісія підприємства та затверджує керівник.

Видача первинних документів, облікових реєстрів, звітів з бухгалтерії та з архіву працівникам інших структурних підрозділів може здійснюватися тільки з дозволу головного бухгалтера.

Первинні документи, реєстри обліку, форми звітності можуть бути вилучені у підприємства тільки за рішеннями відповідних органів (прокуратури, судів, органів дізнання, попереднього слідства, контрольно-ревізійної та податкової служб тощо). Вилучення документів оформлюється протоколом, копія якого вручається під роз-писку відповідній посадовій особі підприємства. При цьому складається реєстр доку-ментів, що вилучаються, із зазначенням підстав і дати вилучення. У разі повернення вказаними вище органами відповідних документів такі документи приймаються під розписку посадовою особою підприємства.

Керівник підприємства зобов’язаний письмово повідомити правоохоронним ор-ганам у випадках пропажі або знищення документів. У такому випадку повинна бути призначена комісія для встановлення переліку відсутніх документів та встановлення причин їхньої пропажі. Для участі в роботі комісії запрошуються представники слід-чих органів, державного пожежного нагляду. Результати роботи комісії оформлю-ються актом, який затверджує керівник підприємства. Копія акта подається вищес-тоящій організації, державній податковій інспекції, місцевим фінансовим органам.