2.9. Облік амортизації (зносу) необоротних матеріальних активів


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 
165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 
180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 

Загрузка...

Усі матеріальні активи тривалого користування, крім землі, мають обмежений строк користування. Під впливом часу, сил природи, в процесі експлуатації вони поступово втрачають свої первинні фізичні якості, тобто зношуються. В результаті зменшується реальна вартість об’єктів необоротних активів.

Основними причинами, що обмежують строк служби необоротних матеріальних активів, є фізичний і моральний знос.

Фізичний знос — це матеріальне зношення основних засобів, втрата ними фі-зичних, хімічних та інших властивостей, якостей, розмірів і корисності під впливом експлуатаційних навантажень і природних факторів (вітер, сонце, мороз, вологість). Фізичний знос пов’язаний із безпосереднім використанням основних засобів у про-цесі виробництва та залежить від тривалості використання та обсягу виготовленої продукції (виконаних робіт, наданих послуг). Періодичний ремонт і ретельний до-гляд можуть зберегти об’єкти в належному стані і значно подовжити термін їхньої служби, але в кінцевому підсумку ці об’єкти стають непридатними.

Моральний знос — це процес знецінення основних засобів під впливом науково-технічного прогресу та появи ефективніших аналогів. Тобто такі необоротні активи не відповідають сучасним вимогам. Об’єкти основних засобів стають морально заста-рілими, не встигнувши зноситися фізично.

Основні фактори, що впливають на величину амортизації: первинна вартість необоротних активів, ліквідаційна вартість; вартість, яка амортизується; очікуваний термін корисного використання. Нараховування амортизації здійснюється протягом терміну корисного використання (експлуатації) об’єкта, який установлюється під-приємством при зарахуванні цього об’єкта на баланс, і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.

При визначенні терміну корисного використання враховується: очікуване вико-ристання об’єкта підприємством з урахуванням його потужності або фізичної про-дуктивності; очікуваний фізичний та моральний знос; правові обмеження щодо тер-мінів використання об’єкта.

При визначені терміну корисного використання об’єкта підприємства керуються технічними паспортами, які надаються продавцями, будівельниками, експертними висновками компетентних комісій, набутим досвідом.

Розділ 2. Облік основних засобів та інших необоротних матеріальних активів

Строк корисного використання основних засобів переглядається в разі зміни очіку-ваних економічних вигод від його використання. Результати зміни терміну корисного використання об’єкта впливають на величину амортизації об’єкта в поточному та май-бутньому періодах, проте накопичена амортизація за попередні періоди не коригується.

Нарахування амортизації відповідно до П(С)БО 7 починається з місяця, наступ-ного за місяцем, у якому об’єкт основних засобів став придатним для корисного вико-ристання, і припиняється з місяця, наступного за місяцем вибуття об’єкта основних засобів. Амортизація основних засобів нараховується із застосуванням таких методів для цілей фінансового обліку:

1)         прямолінійний;

2)         зменшення залишкової вартості;

3)         прискореного зменшення залишкової вартості;

4)         кумулятивний;

5)         виробничий.

Метод амортизації підприємство обирає самостійно з урахуванням очікуваного способу отримання економічних вигод від використання об’єкта. Якщо очікуваний спосіб одержання економічних вигод змінюється, тоді може бути обраний інший ме-тод нарахування амортизації.

Прямолінійний метод забезпечує рівномірну амортизацію об’єкта протягом усьо-го терміну його використання. За цим методом річна сума амортизації визначається діленням вартості, що підлягає амортизації, на очікуваний термін корисного вико-ристання. Річна сума амортизації (В   . ) розраховується за формулою:

В -Вл

В   . =  ,           (2.1)

1

де  В — первісна вартість об’єкта основних засобів; В — ліквідаційна вартість об’єкта основних засобів;

л

Г— термін корисного використання.

Поділивши одержаний результат на 12, одержимо місячну суму амортизації.

Переваги методу: простота розрахунку амортизації; можливість рівномірного розподілу амортизації в кожному звітному періоді, що зручно для зіставлення собі-вартості продукції з доходами від її реалізації.

Недоліки методу: не враховується моральний знос основних засобів і чинник зростання витрат на ремонт у міру експлуатації об’єктів основних засобів.

На практиці зручніше використовувати не річну суму амортизації, а річну норму амортизації, яку можна розрахувати на групу об’єктів основних засобів.

Річну норму амортизації (Р ) розраховують за формулою

100

Р„ =     .           (2.2)

т

Тоді річна сума амортизації визначатиметься множенням річної норми амортиза-ції на первісну вартість об’єкта (за вирахуванням його ліквідаційної вартості).

Цей метод рекомендовано застосовувати для амортизації основних засобів, знос яких не залежить від обсягу виробництва (будівлі адміністративного призначення, виробничі цехи, загальновиробниче обладнання).

Бухгалтерський фінансовий облік: теорія та практика

Метод зменшення залишкової вартості передбачає визначення річної суми амор-тизації множенням залишкової вартості на початок року (Взал) або первісної вартос-ті цього об’єкта на річну норму амортизації. Річна норма амортизації обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об’єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об’єкта на його первісну вартість:

 

 

Рн=  1_BLi   x100%,  (2.3)

 

де п — кількість років корисного використання об’єкта.

Місячна норма амортизації в цьому випадку, як і в попередньому, визначається діленням річної норми на 12.

Норма амортизації при цьому методі значно вища, ніж при прямолінійному, зна-чення норми залишається незмінним протягом усього терміну використання об’єкта. База для нарахування амортизації при цьому методі постійно (з року в рік) змінюєть-ся. Це забезпечує швидку (прискорену) амортизацію об’єкта протягом перших років його експлуатації. При цьому методі залишкова вартість ніколи не дорівнюватиме нулю. Цей метод ґрунтується на припущенні, що новий об’єкт основних засобів дасть велику віддачу в перший рік його експлуатації, потім його віддача (продуктивність, потужність) щорічно зменшуватиметься. Відповідно в першому році експлуатації об’єкта буде отримано більше економічних вигод, ніж у кожному наступному.

Отже, при застосуванні цього методу економічно обґрунтованим є нарахування більшої суми амортизації в першому році використання об’єкта і поступове її змен-шення надалі. Оскільки при застосуванні цього методу сума амортизації нарахо-вується нерівномірно, також нерівномірно накопичується сума зносу і зменшуєть-ся залишкова вартість. В останньому році експлуатації об’єкта залишкова вартість наближається до ліквідаційної вартості. Цей метод доцільно застосовувати для амортизації об’єктів, які піддаються швидкому моральному старінню, під впливом чого термін їхнього корисного використання може бути визначений лише приблиз-но. До таких об’єктів належать транспортні засоби, прилади, засоби зв’язку, меблі, комп’ютери, що використовуються в адміністративних цілях.

Метод прискореного зменшення залишкової вартості є різновидом попереднього. При цьому методі річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вар-тості об’єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нара-хування амортизації і подвоєної норми амортизації, обчисленої, виходячи з терміну корисного використання об’єкта.

Р  =—.            (2.4)

*     Гх2

Місячна норма амортизації визначається діленням річної норми на 12. При засто-суванні цього методу річна норма амортизації являє собою фіксовану (у відсотках) величину і застосовується до залишкової вартості об’єктів основних засобів. При цьому в перший рік експлуатації об’єкта основних засобів нараховується найбільша сума амортизації, потім вона зменшується щороку. Передбачувана ліквідаційна вар-тість не враховується при розрахунку річної норми амортизації.

Розділ 2. Облік основних засобів та інших необоротних матеріальних активів

Кумулятивний метод, або метод суми цифр років, заснований на розрахунку ку-мулятивного коефіцієнта, що є, по суті, нормою амортизації. При цьому методі річна сума амортизації визначається як добуток вартості, що амортизується, і кумулятив-ного коефіцієнта (К ). Кумулятивний коефіцієнт розраховується на кожний рік ви-користання об’єкта діленням кількості років, що залишаються до кінця очікуваного терміну використання об’єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання. Сума років (або чисел років) корисної експлуатації об’єкта — це ре-зультат додавання порядкових номерів тих років, протягом яких функціонує об’єкт. Ефект від використання цього методу такий самий, як і від використання методу за-лишкової вартості: у перші роки експлуатації списується основна частина первісної вартості, але досягається це не за рахунок того, що в наступні роки зменшується база для нарахування амортизації, а внаслідок зменшення норми амортизації.

Виробничий метод нарахування амортизації передбачає нарахування місячної суми амортизації (М ) множенням фактичного місячного обсягу виробництва про-дукції (робіт, послуг) (О ) на виробничу ставку амортизації (С ). Це єдиний метод, коли місячна сума амортизації визначається безпосередньо, а не діленням на 12 річ-ної суми амортизації (або норми амортизації), як це має місце при застосуванні пря-молінійного методу, методу зменшення залишкової вартості і кумулятивного методу.

Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, що амортизуєть-ся, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) з використанням об’єкта основних засобів (О ).

Виробнича ставка амортизації розраховується за формулою:

 В -В

Са=     .           (2.5)

О

Р

Для визначення цієї ставки інформація про термін корисного використання об’єкта не потрібна. Але потрібна інформація про очікуваний обсяг виробництва, що може виражатися як у натуральних одиницях (штуках, метрах, тоннах тощо), так і в грошових. Відповідно, норма амортизації може встановлюватися на одну штуку, тонну, гривню і т.п. Перевага цього методу полягає в тому, що він забезпечує макси-мально рівномірний розподіл вартості, що амортизується, на вироблену продукцію. Але використання виробничого методу обмежене. Він застосовується передусім для амортизації основного технологічного обладнання, за яким може бути визначений випуск продукції (обсяг робіт, послуг), і якщо інтенсивність використання об’єкта впливає на його експлуатаційні властивості. Переваги методу — це простота та раці-ональність розрахунку. Недоліком є те, що неможливо або дуже складно визначати фактичний обсяг продукції, виробленої з використанням того чи іншого активу.

Згідно з П(С)БО 7, підприємство може застосовувати норми і методи нараху-вання амортизації основних засобів, передбачені податковим законодавством. По-датковий метод передбачає нарахування бухгалтерської амортизації за правилами ст. 8 Закону про оподаткування прибутку. Амортизують тут витрати не на всі основні засоби, які експлуатуються на підприємстві, а лише такі витрати:

—        на придбання основних фондів для власного виробничого використання;

—        на самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих пот реб;

—        на проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів;

Бухгалтерський фінансовий облік: теорія та практика

—        на капітальні поліпшення землі, не пов’язані з будівництвом.

Амортизацію нараховують від суми балансової вартості на початок розрахунко-вого кварталу один раз на квартал за такими нормами: група 1–2%; група 2–10%; гру-па 3–6%; група 4–15%.

По групі 1 амортизація нараховується за кожним об’єктом до досягнення ним ба-лансової вартості 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; по групах 2, 3, 4 — у цілому по групі до досягнення групою балансової нульової вартості. Після досягнення вартості об’єкта в групі 1 зазначеного значення залишкової вартості вона включається до складу валових витрат відповідного податкового періоду і прирівню-ється до нуля.

Недоліками методу є те, що він не враховує реальних термінів служби основних засобів і не дає можливість визначити залишкову вартість по об’єктах, де облік ве-деться в цілому по групах.

Амортизація інших необоротних матеріальних активів нараховується прямолі-нійним або виробничим методами. Також можна використовувати спрощений метод при амортизації бібліотечних фондів і малоцінних необоротних активів:

—        амортизація нараховується в першому місяці використання об’єкта в розмірі 50% його вартості та решта 50% вартості — у місяці їх списання з балансу;

—        амортизація нараховується в першому місяці використання об’єкта в розмірі 100% його вартості.

Суми амортизації, нараховані для цілей оподаткування, в бухгалтерському фі-нансовому обліку не відображаються.

Бухгалтерський облік зносу необоротних матеріальних активів відображається на пасивних субрахунках:

—        131 «Знос основних засобів».

—        132 «Знос інших необоротних матеріальних активів».

Нарахована амортизація включається до складу витрат основного виробництва (рахунок 23 «Виробництво»), загальновиробничих витрат (рахунок 91 «Загально-виробничі витрати»), адміністративних витрат (рахунок 92 «Адміністративні ви-трати»), витрат на збут (рахунок 93 «Витрати на збут»), інших витрат операційної діяльності (рахунок 94 «Інші витрати операційної діяльності») залежно від цілей ви-користання об’єкта основних засобів:

1)         нарахування амортизації з використанням тільки рахунків класу 9 «Витрати»:

Дт 23 «Виробництво», 91 «Загальновиробничі витрати», 92 «Адміністративні

витрати», 93 «Витрати на збут»), 94 «Інші витрати операційної діяльності»

Кт 131 «Знос основних засобів», 132 «Знос інших необоротних матеріальних

активів»;

2)         нарахування амортизації з використанням рахунків класу 8 «Витрати за еле-

ментами»:

Дт 83 «Амортизація»

Кт 131 «Знос основних засобів», 132 «Знос інших необоротних матеріальних

активів»;

Дт 23 «Виробництво», 91 «Загальновиробничі витрати», 92 «Адміністративні

витрати», 93 «Витрати на збут»), 94 «Інші витрати операційної діяльності»

Кт 83 «Амортизація».

Розділ 2. Облік основних засобів та інших необоротних матеріальних активів