8.1. Поняття фінансових інвестицій, їхня класифікація


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 
165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 
180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 

Загрузка...

Під терміном «інвестиції» слід розуміти вкладення капіталу підприємства в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, щоб забезпечити його зростання в майбутньому.

По відношенню до підприємства інвестування може бути внутрішнім і зовніш-нім. Так, усі ресурси, які має підприємство, — це його внутрішні інвестиції. До вну-трішнього інвестування належать капітальні інвестиції, тобто вкладення коштів у придбання (створення, будівництво) об’єктів основних засобів та інших необорот-них активів з метою розширення виробничих та невиробничих можливостей підпри-ємства. Також внутрішнім інвестуванням є періодичне або безперервне вкладення коштів підприємства в господарський обіг, тобто в оборотні засоби. Усі ресурси під-приємства, які вкладені в діяльність інших підприємств, є зовнішніми інвестиціями. Коли інвестор вкладає свої активи в інші підприємства, він перестає обліковувати їх серед ресурсів, призначених для внутрішніх потреб або експлуатації, і починає облі-ковувати їх як сукупність активів, об’єднаних назвою «інвестиції». Тобто з моменту інвестування вони вже не є для підприємства-інвестора його будівлями, спорудами, обладнаннями, грошовими коштами або запасами, а, залежно від своєї форми, явля-ють собою акції, паї (частки), надані позики.

Розділ 8. Облік фінансових інвестицій

Зовнішні інвестиції, в свою чергу, за цільовою ознакою поділяються на реальні та фінансові інвестиції.

Реальні інвестиції — це:

—        придбання основних засобів та інших необоротних матеріальних активів;

—        ремонт і модернізація основних засобів та інших необоротних матеріальних активів;

—        вкладення в нематеріальні активи (інша назва цих вкладень — інтелектуальні, або інноваційні, інвестиції);

 

—        приріст запасів товарно-матеріальних цінностей. Фінансові інвестиції — це:

—        інвестиції в асоційовані та дочірні підприємства;

 

—        інвестиції у спільну діяльність зі створенням або без створення юридичної особи;

—        придбання корпоративних прав інших підприємств;

—        придбання боргових фінансових інструментів.

На рис. 8.1. відображено вищенаведену класифікацію інвестицій.

 

Рис. 8.1. Класифікація інвестицій по відношенню до підприємства

Згідно з П(С)БО 2 «Баланс», фінансові інвестиції — це активи, які підприємство утримує з метою збільшення прибутку (отримання відсотків, дивідендів тощо), зрос-тання вартості капіталу або інших вигод для інвестора. Іншими вигодами можуть бути, наприклад, переваги при укладанні виробничих, комерційних або фінансових угод утримувачем фінансових інвестицій. Фінансова інвестиція для отримувача (ре-ципієнта) має форму майна та коштів (готівкових або безготівкових), а для інвестора (донора) — це корпоративні права (частка в статутному капіталі, оформлена уста-новчим договором або акції), строкові цінні папери (облігації, ощадні сертифікати, векселі), деривативи (фондові, валютні, товарні) та інші фінансові інструменти.

До фінансових інвестицій належать капітали інших підприємств, акції, облігації, депозитні (ощадні) сертифікати, інші цінні папери.

Бухгалтерський фінансовий облік: теорія та практика

Акція — цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує частку у ста-тутному капіталі акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному то-варистві та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержан-ня частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства.

Розрізняють привілейовані та прості (звичайні) акції. Від звичайної акції приві-лейована відрізняється тим, що сума дивідендів по ній фіксована і становить певний відсоток від номінальної вартості акції, тобто не залежить від величини прибутку за звітний рік. У випадку недостатності прибутку виплата дивідендів за привілейовани-ми акціями здійснюється за рахунок резервного капіталу підприємства. Величина ж дивідендів за звичайними акціями не фіксована, вона залежить від отриманого при-бутку і рішення зборів акціонерів.

Облігація — борговий цінний папір, що засвідчує внесення його власником гро-шових коштів і підтверджує зобов’язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного папера в передбачений у ньому строк з виплатою фіксованого відсотка.

Облігації за способом отримання доходу поділяються на відсоткові (купонні) і безвідсоткові (дисконтні). Відсоткові облігації можуть бути реалізовані з премією або з дисконтом, безвідсоткові — тільки з дисконтом. Обидві категорії відображають процес встановлення ринкової вартості облігацій. Як правило, умовами емісії купон-них облігацій передбачаються проміжні виплати відсоткового доходу.

Депозитний (ощадний) сертифікат — письмове свідоцтво банку про депонуван-ня грошових коштів, яке засвідчує право вкладника на одержання після закінчення встановленого строку депозиту і відсотків по ньому.

Ощадні сертифікати, як і облігації, можуть бути реалізовані з премією або дискон-том. Але вони не мають проміжних виплат відсотків. Відсотки сплачуються банком-емітентом після закінчення терміну депозиту. У випадку дострокового повернення коштів, депонованих за ощадним сертифікатом, на вимогу вкладника, банк-емітент за-стосовує штрафні санкції у вигляді зниження відсоткової ставки за весь термін депозиту.

Облігації, як правило, є довгостроковими цінними паперами, а ощадні (депозит-ні) сертифікати — короткостроковими. Емітентом облігацій може бути держава або підприємство, емітентом ощадних сертифікатів — банк.

Фінансові інвестиції відображають різні види участі одного підприємства в ді-яльності іншого підприємства. Документи, що засвідчують про цю участь, називають фінансовими інструментами. Фінансові інструменти можуть бути первинними і вто-ринними (похідними, або деривативними). Похідні цінні папери: опціони, ф’ючерси і варанти засвідчують право на цінні папери, але не є такими. Так, акції є первинними фінансовими інструментами, а опціони на акції — вторинними.

Фінансові інвестиції можна класифікувати за певними ознаками.

1.         За характером участі в інвестиційному процесі виділяють прямі та непрямі ін-вестиції. Прямі інвестиції передбачають безпосередню участь інвестора у вкладенні коштів у вибраний ним об’єкт інвестування. Непрямі інвестиції здійснюються через інвестиційних або інших фінансових посередників.

2.         Залежно від впливу інвестора на об’єкт інвестування інвестиції поділяють на інвестиції в асоційовані підприємства, в дочірні підприємства, у спільну діяльність.

Інвестування в асоційовані підприємства передбачає наявність у інвестора сут-тєвого впливу (понад 25% акцій) на підприємство, яке не є для нього дочірнім або

Розділ 8. Облік фінансових інвестицій

спільним. При інвестуванні в дочірні підприємства материнська компанія-інвестор контролює дочірню компанію, тобто здійснює вирішальний вплив на фінансову, гос-подарську, комерційну політику підприємства з метою одержання вигод від його ді-яльності. Формальною ознакою контролю є наявність у інвестора понад 50% частки в капіталі об’єкта інвестування. Підприємство, яке має декілька дочірніх підприємств, тобто йому належать одразу декілька контрольних пакетів, називається холдингом.

При інвестуванні у спільну діяльність інвестор здійснює господарську діяльність (зі створенням або без створення юридичної особи), яка є об’єктом спільного контр-олю двох або більше сторін відповідно до письмової угоди між ними.

3. За формою вкладень фінансові інвестиції поділяються на дві групи: фінансові інвестиції, що дають право власності (вкладення у корпоративні права) і фінансові ін-вестиції, що не дають права власності (вкладення в строкові цінні папери) (рис. 8.2).

 

Строкові цінні папери

 

Довгострокові           Короткострокові

''                      1'

Облігації підприємств

-          відсоткові

-          дисконтні                   Ощадні

сертифікати

банків

 

Рис. 8.2. Класифікація фінансових інвестицій за формою вкладень

Корпоративні права характеризуються тим, що:

—        засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у статутному капіталі об’єкта інвестування;

—        засвідчують право на управління об’єктом інвестування;

—        утримуються інвестором у цілях отримання доходів у вигляді дивідендів за результатами господарської діяльності;

—        засвідчують право на отримання частини активів у випадку ліквідації об’єкта інвестування;

—        є пайовими цінними паперами або внесками до статутного капіталу інших під-приємств;

—        мають необмежений термін обігу.

До інвестицій, що дають право власності, належать інвестиції в асоційовані, до-чірні, спільні підприємства; інвестиції в підприємство, на яке інвестор має незначний вплив, та інвестиції, придбані інвестором для перепродажу. Корпоративні права в

Бухгалтерський фінансовий облік: теорія та практика

акціонерних товариствах мають форму акцій, в інших товариствах — це відповідним чином зареєстровані частки в статутному капіталі. Будь-яке господарське товариство (якщо термін його діяльності не визначений в установчих документах) вважається створеним на невизначений термін. Корпоративні права, таким чином, є також без-строковими.

Строкові цінні папери — грошові документи, що засвідчують відносини позики між їх емітентом та власником і характеризуються тим, що мають визначений термін обігу; утримуються інвестором до їхнього погашення з метою отримання доходу у ви-гляді відсотків або дисконту; передбачають можливість передачі третій особі шляхом вчинення індосаменту; передбачають відшкодування номінальної вартості цінного папера після закінчення встановленого строку; є борговими цінними паперами або договорами (контрактами) з об’єктом інвестування; придбані інвестором з метою пе-репродажу і отримання доходу за рахунок збільшення ринкової вартості інвестицій.

До строкових цінних паперів, що можуть бути емітовані або придбані суб’єктами господарської діяльності, відносять облігації, ощадні сертифікати, векселі.

4. Залежно від строку очікуваного утримання і ступеня ліквідності фінансові ін-вестиції класифікують на довгострокові і поточні (рис. 8.3).

Рис. 8.3. Класифікація фінансових інвестицій залежно від термінів очікуваного утримання

і ступеня ліквідності

228

Довгострокові фінансові інвестиції — це витрати підприємства на придбання цінних паперів, вкладення грошових, матеріальних і нематеріальних активів в інші підприємства з метою отримання інвестиційного доходу протягом більше одного ка-лендарного року, а також надання іншим суб’єктам довгострокових кредитів з тією самою метою.

 

 

Розділ 8. Облік фінансових інвестицій

Короткострокові (поточні) фінансові інвестиції — це витрати підприємства на придбання цінних паперів, вкладення грошових, матеріальних і нематеріальних ак-тивів в інші підприємства з метою отримання інвестиційного доходу протягом не більше одного календарного року, а також надання іншим суб’єктам короткостроко-вих кредитів з тією самою метою.

5. Згідно з вимогами П(С)БО 2 «Баланс», в обліку та фінансовій звітності фінан-сові інвестиції відображаються в розрізі таких груп: довгострокові фінансові інвести-ції, поточні фінансові інвестиції та еквіваленти грошових коштів (рис. 8.4).

 

 

 

Довгострокові фінансові інвестиції

 

Поточні фінансові інвестиції

 

 

 

Статті І розділу Балансу «Необоротні активи»

Інші довгострокові фінансові інвестиції

Довгострокові

фінансові інвестиції,

які обліковуються за

методом участі в

капіталі інших

підприємств

Рахунки бухгалтерського обліку

 

Статті ІІ розділу Балансу «Оборотні активи»

Поточні фінансові інвестиції

Грошові кошти

та їх

еквіваленти

Рахунки бухгалтерського обліку

 

 

 

141

«Інвестиції

пов’язаним

сторонам за

методом

участі в

капіталі»

 

142

«Інші

інвестиції

пов’язаним

сторонам»

 

143

«Інвестиції

непов’язаним

сторонам»

 

351 «Еквіваленти

грошових

коштів»

 

352 «Інші

поточні

фінансові

інвестиції»

 

Рис. 8.4. Класифікація фінансових інвестицій в обліку та фінансовій звітності

Довгострокові фінансові інвестиції — це інвестиції на період більше одного року, а також усі інвестиції, які не можна вільно реалізувати в будь-який момент.

Поточні фінансові інвестиції — це інвестиції на строк, що не перевищує один рік, які можна вільно реалізувати в будь-який момент (крім інвестицій, які є еквівален-тами грошових коштів).

Еквіваленти грошових коштів — це короткострокові високоліквідні фінансові інвестиції, що вільно конвертуються в певні суми грошових коштів, які характери-зуються незначним ризиком зміни вартості. Як правило, до еквівалентів грошових коштів відносять поточні інвестиції, початковий строк погашення яких не перевищує

Бухгалтерський фінансовий облік: теорія та практика

3-х місяців і відносно яких існує впевненість у тому, що вони не зменшать своєї вар-тості протягом періоду їх чинності. У фінансовій звітності еквіваленти грошових ко-штів відображаються разом з грошовими коштами в статті Балансу «Грошові кошти та їх еквіваленти».

Особливості оцінки і вимоги до розкриття інформації відносно фінансових інвес-тицій потребують їх подальшої класифікації. Так, довгострокові фінансові інвестиції класифікуються в Балансі на такі, які обліковуються за методом участі в капіталі та інші. П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції» деталізує ознаки фінансових інвестицій, які повинні обліковуватися за методом участі в капіталі. До них належать інвестиції в асоційовані, дочірні підприємства, в спільну діяльність.

Поточні фінансові інвестиції відображаються в Балансі за двома статтями — «По-точні фінансові інвестиції» та «Грошові кошти та їх еквіваленти».