7.4.2. Форми безготівкових розрахунків


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 
165 166 167 168 169 170 171 172 173 174 175 176 177 178 179 
180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 

Загрузка...

Розрахункова дисципліна передбачає зобов’язання суб’єктів господарювання до-тримуватися встановлених правил проведення розрахункових операцій. Розрахунко-ва дисципліна ґрунтується на виконанні основних принципів здійснення грошових розрахунків:

1)         обов’язкове зберігання підприємствами та установами грошових коштів на ра-хунках в установах банків (за винятком перехідних залишків у касі);

2)         право вибору установи банку для відкриття рахунків усіх видів;

3)         самостійний (без участі банків) вибір підприємствами форм розрахунків та за-кріплення їх у своїх договорах та угодах;

4)         списання коштів з рахунків за розпорядженням їх власників, за винятком за-боргованостей, які списуються безспірно;

5)         відкриття поточних рахунків у банках для юридичних осіб тільки за умови по-відомлення про це податкових органів;

6)         термінове здійснення платежів, яке має бути максимально наближеним до часу відвантаження товарів, виконання робіт, надання послуг;

7)         платежі здійснюються в межах залишків коштів на рахунках платника або в межах наданого банківського кредиту;

8)         розрахунки між суб’єктами підприємницької діяльності можуть здійснюватись готівкою з урахуванням обмежень, установлених чинним законодавством.

Платіжна дисципліна передбачає здійснення підприємствами платежів за фінан-совими зобов’язаннями в повному обсязі та у встановлені строки.

Бухгалтерський фінансовий облік: теорія та практика

Безготівкові розрахунки в Україні здійснюються на підставі нормативних доку-ментів (табл. 7.5).

Таблиця 7.5

Перелік нормативних документів, які регулюють безготівкові розрахунки

Нормативний акт     Характеристика

 

Постанова НБУ «Про затвердження Ін-струкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» № 22 від 21.01.2004 р.          Установлює загальні правила і форми розрахун-ків юридичних і фізичних осіб у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків

Закон України «Про обіг векселів» № 2374-III від 05.04.2001 р. Визначає особливості обігу векселів в Украї-ні, який полягає у видачі переказних та простих векселів, здійсненні операцій з векселями та ви-конанні вексельних зобов’язань у господарській діяльності

Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бю-джетами та державними цільовими фон-дами» № 2181-III від 21.12.2000 р.         Спеціальний закон з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов’язань юри-дичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і збо-рів (обов’язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, в тому числі за порушення у сфері зовнішньоеко-номічної діяльності, та визначає процедури оскар-ження дій органів стягнення

Закон України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» № 2346-ІІІ від 05.04.2001 р.    Визначає загальні засади функціонування платіж-них систем в Україні, поняття та загальний поря-док проведення переказів грошей у межах Украї-ни, а також встановлює відповідальність суб’єктів здійснення переказів

Постанова     Правління     Національно-го банку України «Про затвердження Інструкції про порядок відкриття, ви-користання і закриття рахунків у націо-нальній та іноземних валютах» № 492 від 12.11.2003 р.            Установлює порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах

Усі безготівкові розрахунки оформлюються лише стандартними первинними до-кументами, форми яких затверджено Національним банком України.

У розрахункових документах не допускаються виправлення, незалежно від того, хто здійснює їх — клієнт чи банк. Відповідальність за правильність внесених у роз-рахункові документи даних несуть власники рахунків.

Відповідно до вимог щодо оформлення первинних документів, на документах, які засвідчують рух грошових коштів на рахунках у банках, обов’язково повинні бути підписи осіб, відповідальних за здійснення операцій, ідентичні підписам у картках зі зразками підписів.

Періодично (щоденно чи у встановлені банком строки) підприємства отримують від банків спеціальні виписки з особових рахунків про всі здійснені операції з над-

Розділ 7. Облік грошових коштів

ходження та списання коштів з поточних рахунків з доданням документів, що ви-правдовують ці операції.

Виписка банку — документ, який видає банк підприємству та відображає рух гро-шових коштів на поточному рахунку. Вона замінює реєстр аналітичного обліку за по-точним рахунком і одночасно є підставою для здійснення бухгалтерських записів. У різних банках форми виписок можуть бути неоднаковими, але в кожній обов’язково передбачаються дата, номери рахунків дебітора та кредитора, суми.

Порядок документального оформлення господарських операцій з обліку грошо-вих коштів у касі та на рахунках у банках відображено на рис. 7.2.

Безготівкові розрахунки в Україні здійснюються в різних формах. Різні форми роз-рахунків пов’язані з використанням різних видів розрахункових документів. Розрахун-кові документи готує постачальник або платник, а в окремих випадках — банк. Розра-хунковий документ — це відповідно оформлений документ на переказ грошових коштів.

При здійсненні розрахунків можуть застосовуватися вексельна, акредитивна, ін-касова форми розрахунків, а також форми розрахунків за допомогою розрахункових чеків. Усе більшого поширення набувають розрахунки банківськими платіжними картками. При здійсненні розрахунків можуть використову ватися такі розрахункові документи: платіжне доручення; платіжна вимога-доручення; платіжна вимога; ме-моріальний ордер; розрахунковий чек; банківські платіжні картки.

 

Дані                            Виписка                     Поточний

рахунок

підприємства                                    Платіжне

синтетичного обліку            банку             

                        доручення

 

           

           

           

           

                       

            '                                                                     

                        Заява на

відкриття

акредитива

'          

                        Чек                 

                       

 

Головна книга                                 

           

           

           

           

 

           

           

           

                       

           

           

 

           

                                                           І           і                      

 

           

                       

                                              

            '                      

                        Супровідна відомість: Заява про зарахування готівки      ''

і          

           

           

           

           

            Акредитив

Фінансова звітність  '          

           

           

           

 

           

           

                                  

 

           

           

                        КАСА                       

            ПКО  

           

                        ВКО   

                       

                        Касир (з яким укладено договір про повну

матеріальну відповідальність)                    

           

 

                                              

           

                                                          

           

           

                                              

           

           

           

                        Касова книга ^                     

           

                                   Звіт касира                           

                                              

                        Журнал реєстрації               

                                                                                                                                            

Рис. 7.2. Документування операцій з обліку грошових коштів

Бухгалтерський фінансовий облік: теорія та практика

Розрахунковий документ (за винятком розрахункового чека) виписується в кіль-кості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків (але не мен-ше ніж два). Розрахункові документи, що надійшли до банку протя гом операційного часу (час роботи з клієнтами, який встановлюється самостійно з банком та зазначаєть-ся в його внутрішніх правилах), виконуються в день їх надходження. Розрахункові до-кументи, що надійшли після операційного часу, банк виконує наступного робочого дня.

Платіжне доручення — це розрахунковий документ, що містить письмове дору-чення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунка зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок одержувача.

Розрахунки платіжними дорученнями можуть здійснюватись:

—        за фактично отриману продукцію (виконані роботи, надані по слуги тощо);

—        у порядку попередньої оплати, якщо такий порядок розрахунків установ лено законодавством та обумовлено в договорі;

—        для завершення розрахунків за актами звірки взаємної заборгованості підпри-ємств;

—        для сплати податків, зборів і обов’язкових платежів до бюджетів та державних цільових фондів;

—        в інших випадках — відповідно до укладених договорів та вимог чинного зако-нодавства.

Платіжна вимога-доручення — розрахунковий документ, який складається з двох частин:

верхньої — вимоги одержувача безпосередньо до платника про сплату зазначеної суми коштів;

нижньої — доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого ра-хунка зазначеної ним суми коштів та перерахування її на рахунок одержувача.

Платіжна вимога-доручення надходить до підприємства-платника із заповненою верхньою частиною від банку платника через банк одержувача. Після за повнення нижньої частини платником вона відправляється для виконання до бан ку платника.

Без згоди юридичних осіб та фізичних осіб — суб’єктів підприємницької діяль-ності — списання (стягнення) коштів, що перебувають на їхніх рахунках у банках, не допускається, за винятком випадків, установлених законами України, а також за рішеннями судів, арбітражних судів та за виконавчими написами нотаріусів.

Розрахунковий документ на безспірне списання (стягнення) коштів оформлю-ється на бланку платіжної вимоги і подається стягувачем, державним виконавцем (далі — стягувач) до установи банку, що його обслуговує, у трьох примірниках.

Платіжні вимоги приймає банк стягувача протягом десяти календарних днів з дня виписки. День заповнення платіжної вимоги не враховується.

Залежно від конкретного випадку безспірного списання (стягнення) коштів, у рядку «Призначення платежу» платіжної вимоги стягувач має зазначити: назву і від-повідну статтю закону, якою передбачено безспірне списання (стягнення) коштів; у разі необхідності — вид платежу і період часу, за який здійснюється стягнення; акт ненормативного характеру, на підставі якого здійснюється стягнення із зазначенням його назви (постанова, рішення, наказ тощо), дати й номера. Якщо зі змісту зако-ну випливає необхідність посилання на інші документи (договір, митну декларацію, вексель тощо), то в платіжній вимозі мають вказуватися реквізити відповідного до-кумента (назва, дата, номер).

Розділ 7. Облік грошових коштів

Якщо безспірне стягнення коштів здійснюється на підставі виконавчого доку-мента, то до розрахункового документа додається оригінал виконавчого документа або належним чином оформлений дублікат. У цьому разі в рядку «Призначення пла-тежу» розрахункового документа посилання на назву і статтю законодавчого акта, якою передбачено безспірне стягнення (списання) коштів, не потрібне.

Якщо платник та одержувач коштів обслуговуються в різних установах банку, то перший і другий примірники платіжної вимоги спецзв’язком надсилаються банком одержувача в банк платника, а третій видається на руки одержувачу коштів.

У банку платника перший примірник виконує функцію меморіального докумен-та для списання коштів з рахунку платника, а другий видається платнику з випискою із особового рахунку.

У разі якщо платник та одержувач коштів обслуговуються в одній установі банку, то перший примірник вимоги залишається в документах дня банку, другий видається платнику, а третій — одержувачу коштів. Відповідальність за обґрунтованість і пра-вильність внесення даних у розрахункові документи в разі безспірного стягнення та безакцептного списання коштів несе стягувач.

Документом, за допомогою якого банк здійснює списання з поточного рахунка підприємства плату за розрахунково-касове обслуговування, є меморіальний ордер.

Чек — документ, що містить розпорядження власника рахунка (чекодавця) уста-нові банку-емітента (банку, що видає чекову книжку), яка веде його рахунок, спла-тити чекодержателеві (отримувачу коштів за чеком) зазначену в чеку суму коштів. Чеки часто використовуються для розрахунків з юридичними і фізич ними особами за отримані товари, виконані роботи, надані послуги з метою скоро чення розрахунків готівкою. Розрахунки чеками можуть здійснюватися за допомогою:

а)         чекових книжок, зброшурованих по 10, 20, 25 аркушів, що є бланками суворої

звітності;

б)         розрахункових чеків, які використовуються фізичними особами при здійс нен-

ні разових операцій.

Строк дії чекової книжки — один рік, а розрахункового чека — три місяці.

Невикористані розрахункові чеки після закінчення строку дії чекової книжки або використання коштів чекового рахунка підлягають поверненню до ба нку-емітента, який їх погашає. За бажанням клієнта банк може продовжити строк дії чекової книж-ки або поповнити її ліміт.

У разі припинення клієнтом подальших розрахунків розрахунковими чеками до за-кінчення строку дії чекової книжки та наявності закріпленого невикористаного ліміту, чекодавець подає чекову книжку до банку разом з платіжним дорученням для зараху-вання невикористаного залишку ліміту на той рахунок, з якого перераховувалися кошти.

При акредитивній формі розрахунків банк, за дорученням свого кліє нта (заявни-ка акредитива), зобов’язаний:

—        виконати платіж третій особі (бенефіціару) за поставлені товари, виконані ро-

боти та надані послуги;

—        надати повноваження іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж.

Загалом при використанні акредитивної форми розрахунків в операціях беруть

участь:

а) заявник акредитива — платник, який звернувся до банку, що його обслуговує, для відкриття акредитива;

Бухгалтерський фінансовий облік: теорія та практика

б)         банк-емітент — банк платника, що відкриває акредитив своєму клієнту;

в)         бенефіціар — юридична особа, на користь якої виставлений акредитив (про-

давець матеріальних цінностей, виконавець робіт тощо).

г)         виконуючий банк, що здійснює платіж за акредитивом.

Умови та порядок проведення акредитивної форми розрахунків передбачаються в договорі між заявником акредитива та бенефіціаром. Акредитиви бува ють відклич-ні та безвідкличні, а також покриті та непокриті. Відкличний акреди тив може бути змінений або анульований банком-емітентом без попереднього погодження з бене-фіціаром; безвідкличний може бути замінений або анульова ний тільки за згодою бе-нефіціара, на користь якого він був відкритий. Покритим вважається акредитив, для здійснення платежів по якому заздалегідь бронюються ко шти платника в повній сумі на окремому рахунку в банку-емітенті або у виконую чому банку. Непокритий акре-дитив — це акредитив, оплата за яким при тимчасо вій відсутності коштів на рахунку гарантується банком-емітентом за рахунок кредиту. Кожен акредитив призначений для розрахунків тільки з одним постачаль ником. Після відвантаження продукції бе-нефіціар подає необхідні документи, пе редбачені умовами акредитива, виконуючому банку. При дотриманні всіх умов договору проводиться виплата за акредитивом. Ін-коли умовою виплати грошей з акредитива може бути акцепт уповноваженої покуп-цем особи, яка засвідчує в бан ку постачальника зразок свого підпису.

Інкасо — вид банківської операції, який полягає в отриманні банком грошей за різними документами (векселями, чеками тощо) від імені своїх клієнтів і зара хуванні їх в установленому порядку на рахунок отримувача коштів. На практиці інкасо ви-користовуються при розрахунках з іноземними контрагентами. Цей вид розрахунків більш прийнятний для покупця і не гарантує здійснен ня оплати постачальникові.

Зараз усе більшого поширення набувають розрахунки за допомогою банківських платіжних карток (БПК). Такий вид розрахунків регулюється Положен ням «Про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуван ням», затвер-дженим постановою Правління НБУ № 479 від 24.09.1999 р. (далі — Положення № 479). Банківські платіжні картки можуть застосовуватися:

—        для здійснення безготівкових розрахунків;

—        для отримання готівки;

—        для видачі зарплатні працівникам.

У перших двох випадках використовуються корпоративні банківські платіжні картки, які передбачають перерахування коштів на окремий банківський рахунок юридичної особи — картрахунок. Обов’язковою умовою при таких роз рахунках є підписання між банком та клієнтом договору обслуговування (еквайрингу), а також членство банку в міжнародній платіжній системі. У договорі серед інших умов перед-бачається комісійна винагорода банку за обслуговування, яка встановлюється пере-важно у відсотках від суми кожної операції, здійсненої з використанням картки.

БПК може бути зручною у використанні під час відряджень як у межах Укра їни, так і за кордоном. Переваги користування БПК особливо проявляються при перетині кордону. Згідно з Інструкцією «Про переміщення валюти України, інва люти, бан-ківських металів, платіжних карток через митний кордон України», за твердженою постановою Правління НБУ № 283 від 12.07.2000 р., резиденти і не резиденти мо-жуть ввозити платіжні картки, емітовані банками України та іноземними банками і небанківськими установами, за умови усного декларуван ня. Вивезення фізичними

Розділ 7. Облік грошових коштів

особами-резидентами платіжних карток, емітованих іно земними банками, здійсню-ється на підставі індивідуальної ліцензії Національно го банку на відкриття рахунка в іноземному банку, при обов’язковому зазначенні їх у митній декларації.

Підприємство може визначати осіб, які мають право використовувати корпора-тивні платіжні картки. У випадку якщо на один картрахунок видається декі лька кор-поративних карток, аналітичний облік ведеться в розрізі кожної картки.

Операції з платіжними картками оформлюються розрахунковими документа ми на паперових носіях і складаються за місцем здійснення операції. Такими роз рахунковими документами є сліп, або квитанція торговельного терміналу (вони оформляються на спеціальних пристроях відповідно — механічний пристрій — імпринтер та електро-нний пристрій — платіжний термінал). Сліп (невелика квита нція) заповнюється в трьох примірниках (для клієнта, для банку та підприємст ва) і підтверджує здійснення операцій за карткою, містить набір даних із цієї опе рації та відбиток реквізитів пла-тіжної картки. Квитанція торговельного терміналу заповнюється у двох примірниках (перший — клієнту, другий — підприємству, банк отримує електронну копію сліпу).

Для оперативного ведення клієнтом своїх рахунків у банку та обміну техно-логічною інформацією клієнти можуть застосовувати програмно-технічний комп-лекс «клієнт банку — банк» (далі — система «клієнт — банк»). Суть її поля гає в тому, що розпорядник коштів підприємства, не виходячи із офісу, може контролювати рух коштів на рахунку. Доручення клієнт передає банку у вигляді електронної форми встановленого зразка.

Банківська частина системи «клієнт — банк» забезпечує перевірку наведених електронних підписів, якими користується підприємство, на кожному розрахунково-му документі в електронному вигляді клієнта та за платіжним файлом.