Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7
Необхідність державного регулювання та фінансової підтримки сільського господарства визначають специфічні умо-ви функціонування АПК і ряд об’єктивних факторів: : Економічний механізм розширеного відтворення в сільському господарстві : Бібліотека для студентів

Необхідність державного регулювання та фінансової підтримки сільського господарства визначають специфічні умо-ви функціонування АПК і ряд об’єктивних факторів:


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 

магниевый скраб beletage

♦          різноманітні природнокліматичні умови, які обумовлюють необхідність створення системи захисту сільськогоспо-дарських товаровиробників, страхування їх діяльності;

♦          мінливість цін і доходів в агропромисловому виробництві, що залежить від природних факторів і кон’юнктури ринку;

♦          низька монополізація в сільському господарстві та висо-ка монополізація в ресурсозабезпечуючих і обслуговую-чих сферах;

слабка привабливість інвестування в сільське господар-ство через специфіку відтворювального процесу;♦            особливості формування соціальної інфраструктури села;

♦          радіаційне забруднення великих площ сільськогосподарсь-ких угідь;

♦          необхідність екологізації сільськогосподарського вироб-ництва [362, с.65].

Практичні заходи щодо регулювання аграрного ринку й аг-рарного виробництва в Україні пов’язуються, як правило, з двома причинами: з великими коливаннями цін на сільськогос-подарську продукцію як у територіальному розрізі, так і в ди-наміці, а також з посиленням диспаритету цін на сільськогос-подарську та промислову продукцію [26, 120, 139]. Саме ці фактори мають вирішальний вплив на тенденції розвитку відтворювального процесу в сільському господарстві. Розгляне-мо більш детально об’єктивні причини формування диспарите-ту цін та їх циклічних коливань.

Посилення диспаритету цін на сільськогосподарську про-дукцію та продукцію промислових підприємств, яка спожи-вається сільськогосподарськими товаровиробниками, більшість дослідників пов’язують із слабкою еластичністю попиту на аг-рарну сировину. Через це виникає суперечність між рівнем науково-технічного прогресу в сільському господарстві та до-ходами сільськогосподарських товаровиробників. 3 підвищен-ням рівня науково-технічного прогресу значно збільшується пропозиція сільськогосподарської продукції при незмінному або незначному збільшенні попиту на неї, що в свою чергу призво-дить до зниження цін і доходів [344, с. 31]. Цей висновок до-сить яскраво ілюструє рис. 1.5.

Аналізуючи причини зниження цін на сільськогосподарську продукцію в умовах зростання попиту та пропозиції, слід звер-нути уваіу на той факт, що таке зниження обумовлене не тільки і не стільки нееластичністю попиту на сільськогосподарську про-дукцію, скільки тим, що еластичність попиту на сільськогоспо-дарську продукцію нижча за еластичність пропозиції.

Для доказу проаналізуємо окремо вплив зміни цін на по-пит і на пропозицію сільськогосподарської продукції. Вироб-ництво збільшить пропозицію відповідної продукції 3 (X до 0„Економічний механізм розширеного відтворення в сільському господарстві

Si

0 "

P]

On

0,

Рис. 1.5. Зниження ціни на сільськогосподарську продукцію при зростанні попиту та пропозиції (Р – ціна; Q – кількість продукції; Р0, S0 – рівноважна ціна та рівноваж-на кількість продукції при пропозиції S0 і попиті D0; Р1, S1 – рівноважна ціна та рівноважна кількість продукції при пропозиції S1 і попиті D1)

якщо приріст цін складатиме APS. У той же час для зростання попиту в такому ж обсягу ціна має знизитися на величинуАР0. Реальна нова рівноважна ціна зміниться на величину комплек-сного впливу зміни попиту та пропозиції APDS яка дорівнює різниці між APS і APD. Якщо необхідний приріст ціни з точки зору виробників буде більшим за необхідне зниження ціни з точки зору споживачів, ціна напродукцію зросте. Але така ситуація можлива лише тоді, коли еластичність пропозиції буде нижчою за еластичність попиту У противному разі ціни зни-жуватимуться на продукцію в міру зростання обсягів попиту та пропозиції, як це відбувається на аграрному ринку Отже,зниження цін на сільськогосподарську продукцію обумовлене більш низькою еластичністю попиту на неї в порівнянні з ела-стичністю пропозиції.

Такий висновок викликає певні сумніви щодо високої ела-стичності пропозиції сільськогосподарської продукції, особли-во в умовах України. Але відносно висока еластичність пропо-зиції обумовлена високою універсальністю ресурсів, які використовуються в сільськогосподарському виробництві, отже, дуже легким переливанням капіталу в межах сільського госпо-дарства з одних галузей в інші. Під високою універсальністю виробничих ресурсів ми розуміємо можливість використання одних і тих же земельних ділянок, працівників, матеріально-технічних засобів для виробництва різних видів сільськогоспо-дарської продукції.

Про переливання капіталу з одних галузей сільського гос-подарства в інші певною мірою можна зробити висновок за змінами посівних площ окремих культур, оскільки зміна по-сівної площі автоматично вимагає відповідної зміни витрат на насіння, добрива, гербіциди, пальне, витрат праці тощо. Оскільки основну масу прибутків сільськогосподарських то-варовиробників формує виробництво зернових і соняшни-ку, розглянемо динаміку площ збирання саме цих культур у цілому по Україні (табл. 1.3).

Дані табл. 1.3 переконливо свідчать про переливання кап-італу між галузями зернового виробництва та виробництва соняшнику. Цей висновок базується на тому, що в жодному році досліджуваного періоду (1995-2003 рр.) напрями зміни площ збирання цих культур не співпадали. Наприклад, збільшення площ соняшнику у 1998-1999 та 2002-2003 рр. суп-роводжувалося зменшенням площ зернових. Найбільш істот-не збільшення площ зернових у 2001 р. супроводжувалося зменшенням площ соняшнику. Кореляційний аналіз взаємоз-в’язку цих змін показав, що збільшення площ соняшнику на 1 % у досліджуваному періоді супроводжувалося зменшенням площ зернових на 1,1 %.Економічний механізм розширеного відтворення в сільському господарстві

Таблиця 1.3

Динаміка площ збирання та рівня рентабельності зернових і соняшнику в Україні

[117, 300-302]

 

Роки    Зернові           Соняшник

 

            Зібрана площа           Рівень рента-бель-ності,

%         Зібрана площа           Рівень рента-бель-ності,

%

 

            млн га +, - ДО

поперед-

нього року     

            млн га +, - ДО

поперед-

нього року     

 

           

            млн га %        

           

            млн га %        

 

1995    14,0     X         X         85,6     2,0       X         X         170,9

1996    12,5     -1,5     -10,7   64,6     2,0       0,0       0,0       56,0

1997    14,5     2,0       16,0     37,5     2,0       0,0       0,0       19,4

1998    12,8     -1,7     -11,7   1,9       2,4       0,4       20,0     22,0

1999    12,5     -0,3     -2,3     12        2,8       0,4       16,7     54,5

2000    12,6     0,1       0,8       64,8     2,8       0,0       0,0       52,2

2001    14,7     2,1       16,7     43,3     2,4       -0,4     -14,3   68,7

2002    14,2     -0,5     -3,4     19,3     2,9       0,5       20,8     77,9

2003    11,1     -3,1     -21,8   45,8     4,1       1,2       41,4     64,3

Зміну посівних площ, а відповідно і переливання капіталу між галузями сільськогосподарського виробництва обумовлю-ють коливання дохідності. Наприклад, найбільшому зростанню площ зернових у 1997 та 2001 рр. передувала рентабельність цієї галузі на рівні 64,6 і 64,8 % відповідно у 1996 та 2000 рр., що вище рівня рентабельності соняшнику в ці роки. Найбільш істотному збільшенню площ збирання соняшнику у 2003 р. сприяла його висока рентабельність у 2002 р., яка у чотири рази перевищувала рентабельність виробництва зерна.

Отже, відносно висока еластичність пропозиції сільсько-господарської продукції обумовлена високою універсальні-стю виробничих ресурсів, які використовуються в сільсько-му господарстві.Протилежним є співвідношення еластичності попиту та пропозиції на промислової продукції (рис. 1.6). Як наслідок -для збільшення пропозиції промислової продукції з Оф ДО Qj ціна має зрости (ДРЛ в більшій мірі, ніж становить її зменшен-ня (АР , необхідне для відповідного зростання обсягу попиту Отже, загальна зміна цін на промислову продукцію (АРШ) внас-лідок зростання попиту та пропозиції полягає в їх підвищенні.

 

s0/

\Do Di -_f                    Sj'J Y Aps

[ DS S D / /    

            x^

/ ■''                  <

Qo

Qi

Рис.1.6. Зростання ціни на промислову сировину при зростанні попиту та пропозиції (Р - ціна; Q - кількість продукції; Р0, S0 - рівноважна ціна та рівноважна кількість продукції при пропозиції S0 і попиті D0; Р1, S1 - рівноважна ціна та рівноважна кількість продукції при пропозиції S1 і попиті D1)

Виявлені закономірності зміни цін на сільськогосподарську та промислову продукцію внаслідок зростання попиту та про-позиції абсолютно чітко підтверджуються фактичними статис-тичними даними про зміни цін на окремі види промислової та сільськогосподарської продукції (табл. 1.4). Найвищі ціни на бензин склалися в липні-жовтні 2002 р., але саме на цей періодЕкономічний механізм розширеного відтворення в сільському господарстві

припадають найбільші обсяги його продажу сільськогосподарсь-ким підприємствам. Кореляційний аналіз показав, що зростан-ня обсягів продажу бензину сільськогосподарським підприєм-ствам на 1 тис. т у 2002 р. супроводжувалося підвищенням його ціни на 21,27 грн. за 1 т. Подібна закономірність виявлена і по інших видах промислової продукції.

Ціни на зерно, навпаки, найвищими були в січні-червні 2002 р., коли обсяги продажу зерна були незначними. Кореля-ційний аналіз свідчить, що зростання обсягів продажу зерна на 1 тис. т у 2002 р. супроводжувалося зменшенням його ціни на 0,018 грн. Подібні закономірності абсолютно чітко простежують-ся в динаміці цін на соняшник, картоплю, овочі, молоко та на інші види сільськогосподарської продукції.

Таблиця 1.4

Помісячне надходження в сільськогосподарські

підприємства бензину та продаж зерна

у 2002 р. у цілому по Україні [29]

 

Місяці Надходження бензину         Продаж зерна

 

            Тис.т   Ціна, грн./т     Тис.т   Ціна, грн./т

Січень 28        1250    345      348

Лютий            31        1140    491      355

Березень         40        930      563      373

Квітень           35        960      423      378

Травень          32        1100    360      378

Червень          34        1760    327      376

Липень           57        1795    1796    341

Серпень         46        1810    3651    317

Вересень        47        2010    3405    311

Жовтень         43        2095    2229    310

Листопад       31        1970    1715    312

Грудень          31        1691    3673    312

Отже, глибинною причиною посилення диспаритету цін на сільськогосподарську та промислову продукцію є різне співвідношення еластичності попиту та пропозиції відповіднихвидів продукції. Ця причина має об’єктивний характер, а тому подолати її не можна лише ринковим саморегулюванням.

Як буде показано в підрозділі 4.1, короткострокові циклічні коливання цін на сільськогосподарську продукцію також мають об’єктивну природу й обумовлені більш низькою еластичністю попиту на неї в порівнянні з еластичністю її пропозиції. Більше того, через це короткострокові циклічні коливання цін мають тенденцію до посилення, що, з одного боку, негативно впливає як на виробників сільськогосподарської продукції, так і на її споживачів, з іншого – не може бути усунено ринковою само-регуляцією економіки. Цю проблему можна вирішити лише шляхом державного регулювання аграрного ринку.

Вирішення проблем диспаритету цін та їх циклічного коли-вання ускладнюється тим, що сільське господарство та ринок сільськогосподарської продукції перебуває немовби в лещатах ринку матеріально-технічних ресурсів і ринку продовольства, які за своєю структурою є ринками олігополії, а по окремих видах матеріально-технічних ресурсів навіть ринками моно-полії [36, с.33]. Наприклад, лише по одному підприємству в Україні виробляють сівалки, машини для внесення мінеральних добрив, кукурудзозбиральні комбайни, агрегати для збирання буряків, по три підприємства – трактори, зернозбиральні ком-байни, кормозбиральні машини, плуги [320, с.298].

Посилення диспаритету цін та як наслідок звужене відтво-рення багатьох видів сільськогосподарської продукції супере-чать ідеї розбудови соціально орієнтованої ринкової економі-ки в Україні та забезпеченню продовольчої безпеки держави, оскільки реальні обсяги споживання більшою частиною насе-лення України основних продуктів харчування значно нижчі не тільки від оптимальних медично обґрунтованих норм, а й від мінімальних норм споживання.

З методичної точки зору, посилення диспаритету цін на сільськогосподарську та промислову продукцію виникає внас-лідок випереджаючого зростання цін на продукцію, яка спожи-вається в сільському господарстві, та на продовольчі товари, вироблені із сільськогосподарської сировини. Можливо галузіЕкономічний механізм розширеного відтворення в сільському господарстві

І і ІІІ сфер АПК мають певну короткострокову економічну вигоду від цього. Але, як свідчить аналіз більш довготривалих тенденцій розвитку цих галузей, у стратегічному плані вони також істотно страждають від порушення паритету цін. Цей висновок яскраво підтверджується статистичними даними. Якщо виробництво валової продукції сільського господарства скоротилося у 2003 р. у порівнянні з 1990р. на 47,1 %, у т.ч. продукції рослинництва – на 39,1%, продукції тваринництва – на 55,3 % [29, с. 274; 195, с. 6], то закупівля різних видів сільсько-господарської техніки за цей же період скоротилася у п’ять-де-сять разів [337, с. 25], внесення (відповідно і закупівля) мінераль-них добрив – у 15 разів [337, с. 6], використання засобів захисту рослин – більш ніж у 10 разів [29, с. 199], хімічні меліорації ґрунтів (відповідно і закупівля необхідних хімічних препаратів) – більш ніж у 30 разів [29, с. 201]. Не менш разючі зміни відбулися і в обсягах виробництва продукції ІІІ сфери АПК (табл. 1.5). По всіх основних видах продовольчих товарів в Україні скорочення обсягів виробництва було більш істотним, ніж скорочення обсягів виробництва сільськогосподарської продукції.

У стратегічному плані внаслідок порушення паритету цін на сільськогосподарську та промислову продукцію постраждали не лише сільськогосподарські товаровиробники, а й галузі І і ІІІ сфер АПК. А тому подолання дії цих негативних факторів і забезпечення продовольчої безпеки України „значною мірою залежить від збалансованого розвитку всіх ланок інтегрова-ного виробництва, забезпечення раціонального співвідношен-ня між цінами та доходами виробничого процесу” [29, с. 199].

Слід визнати, якщо в перші роки незалежності України державні органи не здійснювали регулюючого втручання в обмінні процеси на аграрному ринку, то в останні роки це питання загострюється і знаходить певне відображення в законодавчих і нормативних ак-тах. Так, Законом України „Про стимулювання розвитку сільсько-го господарства на період 2001-2004 років” [15] було передбачено введення заставних закупівель і заставних цін – гарантованих дер-жавою цін продукції, які відшкодовують середньогалузеві норма-тивні витрати та забезпечують мінімальний прибуток, достатнійТаблиця 1.5

Виробництво основних продовольчих товарів в Україні, тис.т [29, 196]

 

Продовольчі товари 1990 р.            2003 р.            2003 р.

у % до 1990 р.

М'ясо (у т.ч. субпродукти I категорії)         2763    567      20,5

Ковбасні вироби       900      290      32,2

Тваринне масло        444      148      33,3

Продукція з незбираного молока (у перерахунку на молоко)      6432    1309    20,4

Цукор-пісок   6791    2486    36,6

У т.ч. з цукрових буряків     5388    1457    27,0

Борошно        7671    2819    36,7

Хліб і хлібобулочні вироби  6701    2427    36,2

Крупи 962      245      24,5

Макаронні вироби    360      107      29,7

для відтворення виробництва. У законі „Про зерно та ринок зер-на в Україні” [4], прийнятому Верховною Радою у 2002 р., по-ряд із заставними закупівлями було передбачено введення інтер-венційних операцій із зерном з метою зменшення коливань цін на зерновому ринку України.

І все ж „цінова політика на селі до 2003 року залишалася найслабшою ланкою державного менеджменту. Залишаючись по суті лише стороннім спостерігачем, держава допустила, що урожай 2001 й особливо 2002 років супроводжувався обвалом цін як внутрішніх, так і експортних. Не було впроваджено жодного із стабілізуючих ринок засобів, зокрема передбачених Указом Президента України заставних закупівель, створення інтервенційного фонду в Держрезерві тощо. Лише у другому півріччі минулого року (2003 р. – О.О.) ці механізми були зад-іяні новим урядом” [137, с.8].

Новим кроком, спрямованим на регулювання аграрного ринку й аграрного виробництва, стало прийняття ВерховноюЕкономічний механізм розширеного відтворення в сільському господарстві

Радою України у червні 2004 р. закону „Про державну підтримку сільського господарства України” [2]. Цей закон визначає основи державної політики у бюджетній, кредитній, ціновій, страховій, ре-гуляторній та інших сферах державного управління щодо стимулю-вання виробництва сільськогосподарської продукції та розвитку аграрного ринку, а також забезпечення продовольчої безпеки насе-лення. Одним із ключових положень закону є державне регулюван-ня цін на окремі види сільськогосподарської продукції. Як зазна-чається у пункті 1 статті 3 закону, „держава здійснює регулювання гуртових цін окремих видів сільськогосподарської продукції, вста-новлюючи мінімальні та максимальні закупівельні ціни”. Отже, дер-жавне цінове регулювання спрямоване в першу чергу на обмежен-ня коливань цін на аграрному ринку. Дійсно, як свідчать і наші дослідження [223], динаміка цін на основні види сільськогосподарсь-кої продукції виявляє певну закономірність щодо циклічних коли-вань, які в свою чергу мають тенденцію до посилення. Отже, це та-кож вимагає посилення державного цінового регулювання.

Але, незважаючи на те, що обмеження коливання цін на аг-рарному ринку певною мірою сприяє його стабілізації, не можна стверджувати, що ці заходи автоматично ведуть і до вирішення проблеми диспаритету цін. Важливе наукове і практичне значен-ня має дослідження умов формування сучасного паритету цін на сільськогосподарську та промислову продукцію і визначення можливої результативності заходів, здійснюваних державою у сфері цінового регулювання щодо покращання паритету цін.

„Наростання диспаритету цін, що почалось у 1991 році, було зупинено лише у 1995-му, коли співвідношення індексу цін на сільськогосподарську продукцію становило 9 % до рівня 1990 року. У подальшому це співвідношення коливалося у межах 17-19 %” [77, с. 9]. Цей висновок у повній мірі підтверджується даними табл. 1.6. Аналізуючи ці дані, слід звернути увагу на деякі суперечливі, на перший погляд, факти. Так, незважаючи на більш ніж п’ятиразове погіршення паритету цін на сільсько-господарську та промислову продукцію за період з 1991 по 1995 рр., лише у 1995 р. рівень рентабельності в сільському гос-подарстві був нижчий, ніж у промисловості, а у 1992 р. він пе-

ревищував його більш ніж у три рази. Отже, підтримання в цей період паритету цін на рівні 1990 р. за інших рівних умов озна-чало б перевищення рентабельності сільськогосподарського ви-робництва над рентабельністю промисловості в 10-15 і більше разів. Дуже ймовірно, що така ситуація навряд чи знайшла б розуміння серед представників промисловості.

Ще більш суперечливим є той факт, що найбільш істотне порушення паритету цін на сільськогосподарську та промисло-ву продукцію (майже у 2,5 раза) відбулося у 1992 р., але цей процес супроводжувався підвищенням рентабельності сільсько-господарської продукції, більше того, досягненням найвищого за номіналом показника за весь досліджуваний період. На перший погляд, такого взагалі не може бути: щоб ціни на сировину зрос-ли у 2,5 раза в порівнянні з цінами на готову продукцію, а рівень рентабельності при цьому підвищився. Високі значення показ-ників рентабельності у 1992-1994 рр. сформувалися в умовах гіперінфляції і обумовлені певними об’єктивними причинами. По-перше, внаслідок того, що земля як основний засіб виробниц-тва в сільському господарстві не бере прямої участі у процесі кругообігу та відтворенні капіталу сільськогосподарських підприємств, з одного боку, відбулося зменшення витрат на відтворення родючості земель, з іншого, певна частина виробле-ної сільськогосподарської продукції своїм джерелом мала штуч-ну родючість, створену в попередніх виробничих циклах. Отже, якби у 1992-1995 рр. витрати на відтворення родючості сільсько-господарських угідь здійснювалися хоча б на рівні 1990 р. і в собівартість було включено втрати від зниження родючості зе-мель, то номінальні значення показників рівня рентабельності були б у декілька разів меншими. По-друге, тривалість виробни-чого циклу для більшості галузей сільського господарства дорів-нює або перевищує один рік, і як наслідок маємо уповільнений обіг оборотних засобів. У поєднанні з методологією бухгалтерсь-кого обліку, яка існувала на той час і згідно з якою списання матеріалів і сировини на виробництво здійснювалося за цінами перших надходжень, це призводило до створення так званого інфляційного, або „паперового”, доходу [66, с. 301].00

Таблиця 1.6 Динаміка рентабельності продукції промисловості та сільського господарства й

індексів цін в Україні [28, 314]

 

Показники     Роки

 

            1990    1991    1992    1993    1994    1995    1996

Рівєнь рєнтабєльності промисловості, %  13,3     27,3     30,3     35,6     24,7     16,6     8,9

Рівень рентабельності сільського господарства, %          37,3     54,9     99,3     92,8     45,8     10,6     -11,2

Індєкс цін рєалізації с.-г. продукції (до базового 1990 року), разів         1,0       1,92     35,6     1408    9367    40543            66490

Індєкс цін рєалізації промислової продукції, яка споживається сільським господарством (до базового 1990 року), разів     1,0       1,83     79,0     4469    37048  210805            360476

Співвідношення івдексів цін на сільськогосподарську та промислову продукцію, яка споживається сільським господарством (номінальний паритєт)     1,0       1,04     0,45     0,32     0,25     0,19     0,18

Індєкс цін рєалізації с.-г. продукції (до попєрєднього року), разів          1,0       1,92     18,52   39,60   6,65     4,33            1,64

Індєкс цін рєалізації промислової продукції, яка споживається сільським господарством (до попєрєднього року), разів     1,0       1,83 43,17       56,57   8,29     5,69     1,71

Співвідношєння індєксів цін на сільськогосподарську та промислову продукцію       1,0       1,04     0,43     0,70            0,80     0,76     0,96

Індекс споживчих цін в Україні (грудень до грудня попєрєднього року), разів           1,0       3,90 21,00102,56            5,01     2,82     1,39

к

о

3

о З'

3

«

St

3

S-is

о

S S is

I

a;

Продовження таблиці 1.6

 

Показники     Роки

 

            1997    1998    1999    2000    2001    2002    2003

Рівень рентабельності промисловості, %  5,7       6,3       9,1       4,8       3,7       3,3       2,7

Рівень рентабельності сільського господарства, %          -23,9   -28,3   -22,1   -3,0     5,0       -1,9     -0,03

Індекс цін реалізації с.-г. продукції (до базового 1990 року), разів         69881  76869  99315            154732162468141997171248

Індекс цін реалізації промислової продукції, яка споживається сільським господарством (до базового 1990 року), разів     403733448144591550810423853375835276951378

Співвідношення індексів цін на сільськогосподарську та промислову продукцію, яка споживається сільським госпо-дарством (номінальний паритет)    0,17     0,17     0,17     0,19     0,19     0,17     0,18

Індекс цін реалізації с.-г. продукції (до попереднього року), разів          1,05     1,10     1,29     1,558   1,05     0,874            1,206

Індекс цін реалізації промислової продукції, яка споживається сільським господарством (до попереднього року), разів     1,12     1,11     1,32     1,37     1,053   0,979   1,138

Співвідношення індексів цін на сільськогосподарську та промислову продукцію       0,94     0,99     0,98     1,14            1,00     0,89     1,06

Індекс споживчих цін в Україні (грудень до грудня попереднього року), разів           1,10     1,20     1,19     1,26            1,12     0,99     1,08

!

a