Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ РОЗШИРЕНОГО ВІДТВОРЕННЯ В СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАСРТВІ УКРАЇНИ 1.1. Сутність, особливості та умови розширеного відтворення в сільському господарстві України : Економічний механізм розширеного відтворення в сільському господарстві : Бібліотека для студентів

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ РОЗШИРЕНОГО ВІДТВОРЕННЯ В СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАСРТВІ УКРАЇНИ 1.1. Сутність, особливості та умови розширеного відтворення в сільському господарстві України


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 

магниевый скраб beletage

Найважливішою умовою існування людського суспільства є споживання матеріальних благ і зокрема продуктів харчуван-ня. Основним джерелом їх одержання є сільськогосподарське виробництво. Безперервність споживання продукції сільсько-го господарства обумовлює і безперервність сільськогосподарсь-кого виробництва.

Основними умовами здійснення процесу виробництва є наявність засобів виробництва та робочої сили. У результаті поєднання цих умов створюється певний продукт, який через систему розподілу та обміну надходить до споживача. Спожи-вання виробленого продукту, з одного боку, робить необхідним виробництво нової „порції” суспільного продукту, з іншого – створює передумови такого виробництва. Отже, процеси вироб-ництва та споживання, постійно повторюючись, трансформу-ються у процес економічного відтворення. „Виробництво і спо-живання продукції сільського господарства, як і в інших галузях народного господарства, – два полюси відтворення, сполучною ланкою між якими є розподіл і обмін” [259, с. 319]. „Без вироб-ництва – нема споживання, однак і без споживання нема ви-робництва, оскільки виробництво у такому разі було б без-цільним” [177, с. 717].Слід зазначити наявність в економічній літературі певної суперечності стосовно проблем дослідження відтворювального процесу в сільському господарстві. З одного боку, підсумковий виступ академіка П.Т.Саблука на п’ятих річних зборах Всеук-раїнського конгресу вчених економістів-аграрників у січні 2003 р. був присвячений проблемам формування та розвитку нау-кових основ забезпечення відтворювального процесу в аграр-ному виробництві [289]. З іншого боку, проблеми відтворення та нагромадження в сільському господарстві не розглядаються авторами більшості сучасних підручників і посібників з аграр-ної економіки й економіки підприємств [37, 38, 60], в той час як за радянських часів вони складали одну з центральних тем більшості підручників з економіки сільського господарства [115, 116, 363]. Відсутня ця тема і в економічних виданнях, які над-ходять в Україну як переклади підручників з економіки, вида-них в країнах Західної Європи та Сполучених Штатах Амери-ки [107, 294].

Певною мірою таку ситуацію можна пояснити тим, що в новітніх виданнях підручників і посібників з економіки пробле-ми відтворення розглядаються як складова економічного розвит-ку. Наприклад, В.Г.Андрійчук, розглядаючи вплив розподілу ва-лового продукту на формування інтенсивного типу розвитку аграрних підприємств, зазначає, що розподіл є важливим знаряд-дям впливу на процес виробництва в наступних циклах. Це зу-мовлено тим, що залежно від пропорцій розподілу валового про-дукту на його складові частини залежать можливості простого і розширеного відтворення [37, с. 530]. Отже, прискорення госпо-дарського розвитку, формування інтенсивного й інноваційного типів розвитку сільськогосподарського виробництва значною мірою залежать від ступеня пізнання законів і закономірностей розширеного відтворення в ринкових умовах.

Автори економічного довідника „Економіка сільського гос-подарства” визначають відтворення як планомірний процес безперервного відновлення, розширення та технічного удоско-налення суспільного виробництва [108, с. 62]. Автори підруч-ника „Економіка сільського господарства” відтворенням нази-

Економічний механізм розширеного відтворення в сільському господарстві

вають повторюваний і поновлюваний процес постійного руху сільськогосподарського виробництва, який зумовлюється необ-хідністю постійного задоволення потреби суспільства у про-дуктах споживання [115, с. 169].

Більш розгорнуте визначення процесу відтворення дає ака-демік І.І.Лукінов. Відтворення, охоплюючи всі послідовні стадії виробництва, обігу та споживання, являє собою складну су-купність органічно взаємопов’язаних форм економічного кругоо-бігу. Процес праці, створення вартості та її обігу є досить законо-мірним. Взаємопов’язаними є матеріальна, вартісна та грошова форми суспільного продукту. Поряд з матеріально-вартісними елементами відтворюються і властиві даній формації суспільні відносини [165, с. 3]. З такого визначення можна дійти висновку, що процес відтворення поєднує в собі: відтворення продуктивних сил (робочої сили, засобів виробництва, природних ресурсів) та відтворення виробничих відносин – відносин виробничого спо-живання, розподільчих відносин і відносин обміну.

Економічну науку завжди цікавили закономірності відтво-рювального процесу, фактори та механізми, під впливом яких він розвивається. Пізнання цих явищ дозволяло більш об’єктив-но й ефективно впливати на темпи та напрями відтворення суспільного виробництва в цілому й окремих його галузей.

У ХVІІІ ст. на початку розвитку економічної науки видат-ний французький економіст, засновник школи фізіократів Франсуа Кене створив Економічну таблицю, в якій було сфор-мульовано, хоч в первинному та нерозвиненому вигляді, ідею простого відтворення. За чітким науковим визначенням К.Мар-кса, „...це була спроба відобразити весь процес виробництва капіталу як процес відтворення, а обіг – тільки як форму цього процесу відтворення...” [178, с. 345]. Через 100 років К.Маркс розробив власну теорію розширеного відтворення. В основі його моделі лежить поділ сфери матеріального виробниц-тва на два основних підрозділи: І – виробництво засобів вироб-ництва; ІІ – виробництво предметів споживання. К.Маркс зап-ропонував виділяти основні вартісні елементи суспільного продукту: 1) минулу працю, уречевлену в засобах виробницт-

ва (с); 2) оплачену суспільно необхідну працю (v); 3)додатко-ву працю, яка створює додатковий продукт для розширення ви-робництва, утримання соціально-культурної сфери та для спо-живання нетрудовими прошарками суспільства (т).

В умовах простого відтворення знов створений продукт (v + m) повністю використовується на задоволення особистих потреб. Фонд нагромадження не створюється. При цьому (v + m)I = ell, a (v + т)І + (v + m)II = (c + v + m)II. Частина вар-тості, яка відшкодовує витрати на оплату праці (v) та на додат-ковий продукт (т) першого підрозділу, обмінюється на засоби виробництва (с) другого підрозділу, а вся величина знов ство-реного продукту - національного доходу (v + m) дорівнює валовому продукту (с + v + m) другого підрозділу. Так ство-рюється рівновага усієї системи у вартісній і матеріальній (pop-Max при замкнутому круговороті.

В умовах розширеного відтворення рівняння (v + m)I = ell перетворюється на нерівність, оскільки частина знов створеної вартості не обмінюється на предмети споживання, а спрямо-вується на приріст виробництва, тобто (v + m)I > сІІ. Процес розширеного відтворення можливий за умови, коли в продукті першого підрозділу містяться засоби виробництва для власно-го розширення та для обміну на предмети споживання у дру-гому підрозділі, що забезпечує і другий підрозділ необхідними матеріальними засобами для пропорційного збільшення вироб-ництва. Досягнення рівноваги обумовлюється тим, що, з одно-го боку, вартість продукту першого підрозділу вихідного року (Р1) в замкнутій системі (без притоку ззовні) дорівнює фонду відшкодування першого та другого підрозділів (сГ + сІІ’) наступ-ного року, з іншого, продукт другого підрозділу вихідного року (Р2) дорівнює сукупним затратам на оплату праці в обох підрозділах наступного року (vF + vIF) [175, с.445].

Оцінюючи схеми відтворення К.Маркса, С.Г.Струмілін заз-начав, що їх можна розглядати як вихідну форму або початко-вий, найстисліший варіант побудови, розвинуті в теорії соціал-істичних балансів народного господарства, які являють собою вже досить розгорнуту форму тих же схем [322, с. 253].Економічний механізм розширеного відтворення в сільському господарстві

Зрозуміло, що ці найзагальніші принципи, які обумовлюють певну рівновагу, далеко не вичерпують складної системи еконо-мічних взаємозв’язків і вимог до умов розширеного відтворен-ня на сучасному етапі, коли утворилася велика різноманітність швидко прогресуючих виробничих і невиробничих сфер.

Процес відтворення, незалежно від галузевої приналеж-ності, має певні загальні риси. Досліджуючи загальні риси відтворення стосовно соціалістичного способу виробництва, І.І.Лукінов виділяв сім таких характерних ознак. Перша загаль-на риса відтворення полягає у його безперервному кругообігу по замкнутому колу при простому відтворенні та по висхідній спіралі при розширеному відтворенні. Весь цикл кругообігу поділяється на стадії. Три такі стадії були виділені К.Марксом стосовно капіталістичного способу виробництва: а) перетворен-ня грошей на товар (Г – Т); б) виробниче споживання купле-них товарів зі створенням нової, збільшеної вартості (П – Т’); в) перетворення знов створеної вартості на гроші (Т’ – Г’). Ак-центуємо увагу на тому, що вже перша загальна риса відтворен-ня передбачає циклічний його характер.

Другою спільною рисою відтворення є об’єктивна не-обхідність залучення виробничих ресурсів у його процес. Будь-який цикл відтворення базується на певному рівні розвитку продуктивних сил за умови обов’язкової наявності трудових ресурсів, основних та оборотних фондів, інших складових.

Третя спільна риса відтворення полягає в суворій послідов-ності проходження стадій, фаз та операцій по всьому циклу кругообігу при органічному взаємозв’язку швидкості руху з кінцевими результатами. У загальному циклі кругообігу відбу-вається нашаровування та стикування циклів виробництва, обігу, споживання.

Четверта спільна риса відтворення виявляється в необхід-ності управління процесом кругообігу, тобто у використанні такого найважливішого фактора, як цілеспрямоване мислення, індивідуальний і колективний розум, без чого не можлива ви-сокоефективна організація відтворювального процесу в жодній галузі народного господарства.П’ятою спільною рисою відтворення є формування суспіль-ної вартості, яка є виразом суспільно необхідних витрат на виробництво певного продукту. Створення споживчої та міно-вої вартостей, які характеризують конкретну й абстрактну сто-рони людської праці, являє собою внутрішню сутність будь-яко-го матеріального виробництва.

Шоста загальна риса відтворення пов’язана з найважливі-шою економічною тенденцією посилення поділу праці та по-глиблення спеціалізації в процесі економічного розвитку

Сьома загальна риса відтворення пов’язана з інтенсифіка-цією виробництва, характерною для всіх галузей, внаслідок додаткових вкладень засобів виробництва та праці. Кожні на-ступні додаткові витрати можуть супроводжуватися збільше-ною, рівною або зменшеною продуктивністю. Загальна зако-номірність така, що в умовах одночасного збільшення кількості вкладених засобів виробництва та праці і підвищення їх якості можна досягти послідовно зростаючої ефективності. Але оск-ільки кількісне зростання частіше випереджає якісне, то граф-ічно підвищення ефективності відображається не прямою, а ла-маною лінією (рис.1.1) [165, с.217-222].

Час

Рис.1.1. Схема руху показника ефективності в звязку з додатковими вкладеннями і витратами за умови якісного їх оновлення через кожні три наступних періоди [ 165, с. 223]Економічний механізм розширеного відтворення в сільському господарстві

Остання загальна риса, властива відтворювальному проце-су в усіх галузях народного господарства, має особливо важли-ве значення з точки зору нашого дослідження, оскільки також підтверджує тезу про циклічність відтворювального процесу.

Аналізуючи загальні риси відтворювального процесу, вста-новлені І.І.Лукіновим, слід зазначити їх актуальність і для роз-будови в Україні ринкової економіки.

Поряд з загальними рисами, відтворення в сільському гос-подарстві має певні особливості, які необхідно враховувати при формуванні аграрної політики.

По-перше, економічні процеси в сільському господарстві тісно переплітаються з природними процесами розвитку рос-лин і тварин, що обумовлює залежність темпів і пропорцій відтворення багаторічних насаджень, продуктивної та робочої худоби не тільки від економічних ресурсів господарства, а й від строків вирощування рослин і тварин. Наприклад, вирощуван-ня озимих зернових від посіву до збирання врожаю вимагає близько 11 міс., ярих зернових – 4-5, цукрових буряків – 6-7 міс. У садівництві час від початку вирощування саджанців до одержння першого врожаю може складати шість-вісім і більше років. У м’ясному скотарстві в залежності від інтенсивності відгодівлі та величини середньодобових приростів одна голова худоби досягає живої маси 400 кг за 1,5-3 роки. У відповідності до стадій росту та розвитку кожного виду рослин і тварин, по-стійно збільшуються виробничі витрати, які авансуються у ви-робництво. Унаслідок цього швидкість обороту капіталу в сільському господарстві в десятки і сотні разів нижча, ніж в інших галузях народного господарства.

По-друге, основним засобом виробництва в сільському гос-подарстві є земля. Ця особливість має декілька надзвичайно важливих наслідків. Різні земельні ділянки мають різну ро-дючість, що за інших рівних умов визначає урожайність сільськогосподарських культур, відповідно і ефективність ви-робництва в цілому. Використання земель сільськогосподарсь-кого призначення, різних за якістю, є однією з передумов фор-мування земельної ренти та виникнення рентних відносин.Родючість сільськогосподарських земель при правильному ви-користанні не тільки не знижується, а може й зростати. І на-впаки, за несприятливих економічних умов, певна частина вро-жаю, отже, і засобів для забезпечення відтворення, може формуватися за рахунок штучної родючості ґрунтів, створеної в попередніх виробничих циклах.

До особливостей відтворення в сільському господарстві належить і те, що значну частину основних та оборотних за-собів сільськогосподарські підприємства одержують не через сферу обігу, а виробляють безпосередньо в господарстві. Так, господарства забезпечують себе худобою, багаторічними насад-женнями (основні засоби), насінням, кормами, органічними добривами (оборотні засоби). Отже, процес відтворення пев-ною мірою залежить від організованості, рівня господарюван-ня та результатів діяльності самого підприємства.

На процес відтворення впливає також сезонність виробниц-тва, що обумовлює перерву в процесі виробництва та реалізації продукції. З одного боку, сезонність диктує необхідність високої концентрації матеріальних і трудових ресурсів у чітко визначені періоди, з іншого, створює нерівномірність у формуванні грошо-вих потоків, які мають забезпечувати своєчасне авансування капіталу в сільськогосподарське виробництво. Структурні зміни, які відбулися в сільськогосподарському виробництві в останні роки (скорочення питомої ваги галузей тваринництва, збільшен-ня питомої ваги галузей рослинництва), ще більше посилили не-гативний вплив сезонності на рівномірність формування грошо-вих потоків сільськогосподарських товаровиробників, відповідно і на відтворювальний процес [245].

Ще однією особливістю відтворення в сільському госпо-дарстві є істотна залежність від зміни погодних умов. Варіація урожайності окремих сільськогосподарських культур на 40-50 % визначається погодними умовами [242, 244].

Важлива особливість відтворювального процесу в сільсько-му господарстві пов’язана зі специфікою поглиблення спеціал-ізації, як внутрішньогалузевої, так і міжгосподарської. Поглиб-лення спеціалізації, створення вузько-спеціалізованихЕкономічний механізм розширеного відтворення в сільському господарстві

господарств не усуває необхідності сполучення різних галузей, у тому числі в межах окремого господарства. Це пов’язано на-самперед з вимогами чергування культур у сівозмінах [363, с.258]. Унаслідок цього сільськогосподарські підприємства інко-ли не можуть повністю звільнитися від виробництва збиткової продукції, а тому кошти, які нагромаджуються в одних галузях сільського господарства, можуть частково використовуватися для забезпечення відтворювального процесу в інших. Наприк-лад, частина прибутків, одержаних від продажу зернових або соняшнику, використовується сільськогосподарськими товаро-виробниками для формування фондів відшкодування в окре-мих галузях тваринництва.

Слід відзначити певну еволюцію в поглядах на типи відтво-рення. За радянських часів у підручниках з економіки сільсько-го господарства виділяли просте та розширене відтворення [115, с. 170; 259, с. 320; 363, с. 257;]. При простому відтворенні про-цес виробництва відновлюється в незмінному масштабі, воно не забезпечує приріст нагромаджень. При розширеному відтво-ренні процес виробництва весь час відновлюється у більш ши-рокому масштабі. За рахунок внутрішньогосподарських ре-зервів розширене відтворення може здійснюватися тоді, коли грошова виручка від реалізації товарної продукції відшкодовує витрати виробництва й обігу, забезпечує нагромадження, не-обхідні для приросту виробничих ресурсів.

У сучасній економічній літературі поряд з простим і розши-реним відтворенням виділяють також звужений тип відтворен-ня, коли обсяги виробництва скорочуються [114, с.206]. Таку зміну в поглядах можна пояснити тим, що ідеологія планової економіки не передбачала можливе зменшення обсягів вироб-ництва сільськогосподарської продукції. Але динаміка показ-ників розвитку галузі в 90-х роках ХХ ст. переконливо показа-ла, що існує і звужений тип відтворення в сільському господарстві. Так, за період 1990-1999 рр. в Україні обсяги ви-робництва валової продукції сільського господарства в цілому і зокрема продукції рослинництва та тваринництва мали чітко виражену тенденцію до скорочення [28, с. 168].Визнання можливості звуженого відтворення в сільському господарстві пов’язане з реалізацією теорії циклічності еконо-мічного розвитку, коли періоди економічного зростання чергу-ються з періодами уповільнення темпів розвитку або навіть з періодами спаду суспільного виробництва.

Кризова ситуація, в якій опинилося сільськогосподарське господарство України в кінці ХХ ст. – на початку ХХІ ст., і тенденції розвитку відтворювального процесу в сільському гос-подарстві вимагають з’ясування сутності та співвідношення таких понять, як стабілізація, розвиток, просте та розширене відтворення.

Деякі економісти вважають, що стабілізація пов’язана з при-пиненням зниження ефективності виробництва, закріпленням існуючого стану. З цих позицій припинення падіння ефектив-ності і являє собою стабілізацію незалежно від базисного рівня. За такою логікою, щоб забезпечити розвиток, достатньо пере-жити різкий спад виробництва. Ми поділяємо думку В.Свобо-діна та М.Свободіної про те, що стабілізація – це не закріплен-ня існуючого стану, а забезпечення його стійкості або підтримка цього стану, тобто створення умов простого відтворення. Роз-виток сільського господарства пов’язаний із забезпеченням розширеного відтворення [295, с. 21].

Тенденції розвитку та відтворення суспільного сільськогос-подарського виробництва формуються перш за все на основі відтворення в окремих господарських одиницях: підприєм-ствах, домогосподарствах тощо. В.М.Алексійчук запропонував таку схему процесу відтворення (рис.1.2) [30, с.24].

 

            Фвр

Фнс     A

Пв       ^Кп     ▼

Фвз

Зв

            і           V

Рис. 1.2. Схема процесу економічного відтворенняЕкономічний механізм розширеного відтворення в сільському господарстві

Умовою здійснення процесу виробництва (Пв) є наявність засобів виробництва (Зв) та робочої сили (Рс). Результатом цього процесу є певний продукт (Кп). Але мало виробити певні матеріальні умови життя. Їх ще треба розподілити між людьми, враховуючи потреби повторення цього процесу в майбутньо-му. Це потребує відтворення початкових умов, тобто засобів виробництва, техніки, робочої сили та всієї системи виробни-чих відносин. Для цього в процесі відтворення створюються фонди невиробничого споживання (Фнс) та фонд відтворен-ня (Фв). У складі фонду відтворення є фонд відтворення ро-бочої сили, витраченої в процесі виробництва (Фвр), та засобів виробництва (Фвз). Наведена схема відображає принципові моменти процесу відтворення в сільському господарстві, але є спрощеною. Вона не відображає відносини сільськогосподарсь-ких товаровиробників з постачальниками та споживачами, з державою та фінансово-кредитною системою, не висвітлює різницю між простим і розширеним відтворенням. Більш змістовну схему розширеного відтворення на рівні об’єднання, підприємства наводить І.І.Лукінов (рис.1.3.) [165 с. 106].

Вхід в систему розпочинається з вихідних виробничих ре-сурсів (F, W, T) та їх приросту після завершення чергового циклу за рахунок внутрішніх (можливо, і зовнішніх) нагро-маджень. Вихідний канал характеризується масою виробленої товарної продукції в обмін на гроші та динамічно зростаючою масою чистого прибутку, який використовується на поповнен-ня державного бюджету (частина його, позначена пунктиром, може повертатися до нагромаджень підприємства). Відбуваєть-ся, з одного боку, органічне взаємоузгодження руху ресурсів і витрат, з іншого – доходів та їх уречевлення у процесі зростан-ня необхідних виробничих інгредієнтів [165, с. 107].

Наведена схема переконливо свідчить, що можливості роз-ширеного відтворення залежать у першу чергу від наявності прибутку, за рахунок якого створюються відповідні нагромад-ження, а також від розподілу прибутку на нагромадження та приріст споживання. Стабільність розширеного відтворення значною мірою залежить від відносин підприємства зі спожи-

Постачальник

Споживач

Д

 

N

F          V V » .... V

Виробщцтво (P)

,- Л

Реалізація

(т Д) (0)

Матеріалізація

(купієля) AF

Чистий дохід (при-

буток) підприємст-

ea (r"J

Нагромадження

Приріст спожиеан-

Ha npupicm фондіе (f-r)n

Ha npupicm затрат (rn)

!

 

Виробниче

Відшкодуеання ви-

обслуговування * mpam(C+U)=W

Чистий дохід (при-буток) держаеи (r'J

Держ-бюджет (r'g)

a; a

о

 

Матеріалізація

(купівля)(Ж') «Д