Економічний механізм розширеного відтворення в сільському господарстві


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 

Загрузка...

Зниження заробітної плати працівників неодмінно спричи-няє падіння мотивації до праці, згодом – падіння її продуктив-ності та зростання собівартості продукції, що знову ж таки при-зводить до подальшого зменшення обсягів виробництва продукції та маси прибутку і не дає можливості підвищити рівень оплати праці. Світова практика виробила простий, хоч і болісний варіант виходу з подібної ситуації: скорочення кількості працівників [83, с.22]. Але, як було показано вище, майже чотириразове скорочення чисельності працівників сільськогосподарських підприємств в Україні за 1990-2003 рр. супроводжувалося зниженням реальної заробітної плати, а відповідно і втратою мотивації до високоефективної праці.

Для більшості колишніх працівників сільськогосподарських підприємств основною сферою застосування власної праці стали особисті селянські господарства, можливості для створення яких певною мірою розширилися після реформування у 2000 р. сільсько-господарських підприємств на засадах приватної власності.

Розрахунки показують, що продуктивність праці в підсобних господарствах населення приблизно така ж, як і в сільськогоспо-дарських підприємствах. Наприклад, у 2003 р. господарствами на-селення було вироблено валової продукції на 36,5 млрд грн., а чи-сельність зайнятих в селянських господарствах склала 2,8 млн чол. [316] На одного зайнятого вироблялося валової продукції на суму 13 тис. грн., що приблизно відповідає рівню продуктив-ності праці в сільськогосподарських підприємствах України в останні роки (див. табл. 3.19). Але внаслідок того, що господар-ства населення сплачують лише плату за землю і не сплачують податок з доходів громадян (у 2003 р. прибутковий податок з громадян), не здійснюють зі своїх доходів відрахувань до пенсій-ного фонду та фондів соціального страхування, не нараховують амортизацію, не мають витрат на управлінський апарат, – до-ходи в розрахунку на одного зайнятого в селянському госпо-дарстві дещо вищі, ніж у суспільному секторі сільського госпо-дарства. Наприклад, якщо припустити, що в структурі доходів і виручки селянських господарств частка доходів для особис-того споживання вдвічі вища, ніж у сільськогосподарськихРозділ 3. Тенденції, фактори й економічний механізм відтворення ...

підприємствах частка заробітної плати, то виявиться вдвічі вищий рівень оплати праці в особистих господарствах. З одного боку, це робить їх більш привабливими з точки зору окремих пра-цівників сільського господарства, з іншого, залишає невирішеними безліч проблем. По-перше, рівень доходів працівників більшості осо-бистих селянських господарств залишається нижчим від рівня за-робітної плати у промисловості і в цілому по народному господар-ству. По-друге, не вирішено проблему пенсійного забезпечення та соціального страхування зайнятих у селянських господарствах. По-третє, селянські господарства дуже неохоче беруть участь у вирі-шенні соціальних проблем сільських населених пунктів.

Усе це спонукає зайнятих в особистих селянських госпо-дарствах шукати не тільки шляхи підвищення ефективності своєї праці в сільському господарстві, а й можливості її засто-сування в інших сферах діяльності.

Однією з головних причин звуженого відтворення чисель-ності зайнятих у сільському господарстві є незадовільний стан розвитку соціальної сфери на селі і найголовніше – вкрай не-гативні тенденції його зміни. Соціальний розвиток (якщо йдеться саме про розвиток, а не про деградацію) потребує по-стійного здійснення інвестицій у соціальну сферу, що підтверд-жується досвідом розвинених країн світу та науковими досліджен-нями [64, 306]. Як свідчать дані табл. 3.23, обсяги інвестицій в основний капітал соціальної сфери села у 2002 р. скоротилися в порівнянні з 1991-1995 рр. більш ніж у 8 разів.

Слід звернути особливу увагу на те, що темпи скорочення обсягів інвестицій в основний капітал соціальної сфери сільської місцевості вдвічі вищі в порівнянні з темпами скоро-чення обсягів інвестицій для всієї соціальної сфери України. Така ситуація суперечить Закону України „Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві” від 17 жовтня 1990 р. № 400-ХІІ, зі змінами і доповненнями [13]: стаття 8 закону передбачає, що селу надається перевага порівняно з містом (у розрахунку на душу населення) у спорудженні житла, об’єктів освіти, культу-ри та спорту, охорони здоров’я, побуту, торгівлі, газифікації,Економічний механізм розширеного відтворення в сільському господарстві

водо- й електропостачання, телефонізації, зв’язку, комунальних об’єктів, у послугах радіо та телебачення, забезпечуються рівні з містом умови постачання промислових і продовольчих то-варів, а також медичне, культурне, спортивне, комунально-по-бутове, транспортне та торговельне обслуговування за науко-во обґрунтованими нормами.

Таблиця 3.23

Динаміка інвестицій в основний капітал

на розвиток соціальної сфери у сільській

місцевості (у порівнянних цінах) [29, с.674]

 

            Середнє                                

                                  

           

           

Показники                                                   

                                                          

Інвестиції в основний капітал на Розвиток соціальної сфери в Україні, млн грн.       1155 9 345 1   299 0   276

7          24

Інвестиції в основний капітал на розвиток соціальної сфери у сільській місцевості за рахунок усіх джерел фінансування, млн грн.        3252    571      411      399      12

Питома вага інвестицій у соціальну сферу села до загального обсягу інвестицій на розвиток соціальної сфери України, %     28        17        14        14        X

Інвестиції в основний капітал на розвиток соціальної сфери у сільській місцевості в розрахунку: на один сільський населений пункт, тис. грн.        113      35        14        14        12

на одного сільського жителя, грн.  146      35        26        25        17

 

Розділ 3. Тенденції, фактори й економічний механізм відтворення

Цим же законом передбачено, що розмір централізованих ка-піталовкладень на зміцнення матеріально-технічної бази соціаль-ної сфери села й агропромислового комплексу в цілому, має становити не менше 1 % від вартості валового внутрішнього продукту України. Ці капіталовкладення виділяються в держав-ному бюджеті окремим рядком.

Реально загальна сума інвестицій в основний капітал соціаль-ної сфери села за рахунок усіх джерел фінансування у 2002 р. дорівнював 399 млн грн. (0,17 % від валового внутрішнього продукту України). Недостатній обсяг фінансування розвитку соціальної сфери села за рахунок бюджетних коштів підтвердже-но і Постановою Верховної Ради України від 11 травня 2004 р.

Наслідком неналежного фінансування соціальних заходів на селі є низька забезпеченість сільських населених пунктів об’єктами соціальної сфери (табл. 3.24).

Таблиця 3.24

Рівень забезпеченості сільських населених пунктів України об’єктами соціальної сфери станом на 01.01. 2004 року

[196, с.47]

 

Показники     Кількість

населених пунктів, в яких є

об'єкти соціальної сфери      Рівень

забезпеченості,

%

Усього населених пунктів   28597  X

Середні заклади освіти        14565  51

Дошкільні заклади освіти     8275    29

Заклади культури клубного типу    17146  60

Дільничні лікарні      734      3

Амбулаторно-поліклінічні заклади 2892    10

Фельдшерсько-акушерські пункти  15655  55

Водопроводи 6490    23

Газопроводи  8671    30

Під'їзні автомобільні шляхи  28094  98

 

Економічний механізм розширеного відтворення в сільському господарстві

Такий стан соціального забезпечення сільського населення не сприяє формуванню передумов хоча б для простого відтво-рення трудових ресурсів сільського господарства.

Абсолютно очевидно, що вирішення соціальних проблем на селі не може бути пов’язане тільки з фінансуванням за раху-нок коштів державного та місцевих бюджетів – воно значною мірою залежить від рівня економічної ефективності сільсько-господарського виробництва, оскільки цей рівень певною мірою впливає на наповнення місцевих та загальнодержавного бюд-жетів, на формування доходів зайнятих у сільському госпо-дарстві, на можливості фінансування соціальних програм за рахунок коштів сільськогосподарських товаровиробників.

В економічній літературі практично загальновизнаною є точка зору, що соціальна ефективність базується на еко-номічній ефективності. Соціальна ефективність – поняття, яке відображає поліпшення соціальних умов життя людей: по-кращення умов праці та побуту, поліпшення довкілля, підви-щення рівня зайнятості та безпеки життя людей, скорочення тривалості робочого тижня без зменшення заробітної плати, ліквідація важкої фізичної праці тощо [37, с.399]. „Сучасна економічна наука виводить розвиненість соціальної сфери з досягнутого рівня розвитку продуктивних сил, який має бути достатнім для того, щоб після відповідної винагороди актив-ним економічним суб’єктам залишалась частка продукту, якої вистачить для підтримання достатнього рівня життя пасивної частини населення” [282, с.143].

З урахуванням досить істотної різниці в рівнях економіч-ної ефективності сільськогосподарського виробництва в різних регіонах України нами було здійснено дослідження територіаль-ного аспекту впливу рівня економічної ефективності на рівень соціального розвитку сільських територіальних громад. Оскіль-ки основним джерелом фінансування соціальних заходів за рахунок коштів сільськогосподарських підприємств є їх прибу-ток, ми здійснили ранжирування сільгосппідприємств усіх обла-стей України за розміром прибутку в розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь, а потім по цих областях визнача-

Розділ 3. Тенденції, фактори й економічний механізм відтворення

ли показники соціально-економічного розвитку та їх зв’язок з показниками економічної ефективності.

У табл. 3.25 наведено показники економічної ефективності виробництва в сільськогосподарських підприємствах і показни-ки соціального розвитку сільських територіальних громад дея-ких областей України. Назви областей розміщено на основі їх ранжирування за розміром прибутків на 100 га сільськогоспо-дарських угідь. Найвищої ефективності сільськогосподарсько-го виробництва за цим показником у 1999-2003 рр. досягли сільськогосподарські підприємства Кіровоградської області. Середній розмір прибутку на 100 га сільськогосподарський угідь у них склав 4448 грн. В Закарпатській області сільгосппідприє-мства на кожні 100 гектарів сільгоспугідь по 10108 грн збитків. У середньому по Україні сільськогосподарське виробництво також було збитковим.

По показниках соціальної ефективності не виявлено суттє-вого їх взаємозв’язку з показниками економічної ефективності. Наприклад, Закарпатська область випереджає Кіровоградську за трьома з п’яти наведених показників соціально-економічно-го розвитку. У той же час Кіровоградська область, сільгосппід-приємства якої мають найбільший розмір прибутків на 100 га сільськогосподарських угідь, по жодному з показників соціаль-но-економічного розвитку не досягла найвищого результату.

Більш наглядно зміну показників соціального розвитку сільських територіальних громад у ранжируваному ряду відоб-ражають рис. 3.2-3.5, на яких зображено тенденції зміни показ-ників соціальної ефективності в залежності від економічної ефективності сільськогосподарського виробництва.

Кореляційно-регресійний аналіз взаємозв’язку показників економічної ефективності виробництва у сільськогосподарсь-ких підприємствах і показників соціального розвитку сільських територіальних громад показав, що такий зв’язок або взагалі відсутній, або є дуже слабким. Коефіцієнт детермінації для пар-них кореляційно-регресійних моделей, в яких виявлено пря-мий зв’язок між рівнем економічної та соціальної ефективності, жодного разу не перевищив 0,1.Економічний механізм розширеного відтворення в сільському господарстві

Таблиця 3.25

Економічний розвиток сільськогосподарських

підприємств і соціальний розвиток сільських

територіальних громад по деяких областях України

 

Області                                              Забезпеченість сільських

населених пунктів на

01.01.2004 р.

 

           

           

           

                                  

Кіровоградська          4448    55,8     197      36        54        26

Львівська       601      57,7     144      10        56        8

Луганська       266      35,8     248      23        53        33

Харківська      -731    77,1     277      15        34        13

Чернігівська   -1619  62,3     159      21        48        18

Херсонська    -6342  51,0     234      49        64        40

Закарпатська  -10108            56,6     197      61        55        2

У середньому по Україні      -606    54,7     210      29        55        23

Головною причиною відсутності зв’язку між показниками економічної та соціальної ефективності є надзвичайно низький рівень економічної ефективності сільськогосподарського вироб-ництва в Україні. Навіть у Кіровоградській області рівень рен-табельності по сільськогосподарських підприємствах склав у середньому за 1999-2003 рр. лише 5,9 %. Якщо врахувати, що середньорічний темп інфляції за цей же період був вищим, тоРозділ 3. Тенденції, фактори й економічний механізм відтворення ...

можна вважати, що в реальних цінах виробництво сільськогос-подарської продукції було збитковим і в сільськогосподарських підприємствах Кіровоградської області. Відсутність же реальних прибутків у більшості сільськогосподарських підприємств не дозволяє їм інвестувати значні кошти у соціальну сферу села. Отже, проблеми соціального розвитку сільських населених пунктів можуть бути вирішені лише за умови радикального підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва, а для цього має бути сформований високоефективний економі-чний механізм і забезпечена адекватна державна підтримка сільськогосподарських товаровиробників. Як зазначається в По-станові Верховної Ради України від 11 травня 2004 року „Про інформацію Кабінету Міністрів України „Про дотримання вимог законодавства щодо підтримки агропромислового вироб-ництва та пріоритетності соціального розвитку села в Україні у 2004 році та формування ефективних механізмів їх розвитку на перспективу”, з урахуванням складної ситуації в агропромисло-вому комплексі та соціальній сфері на селі 2005-2015 роки виз-начені як період їх пріоритетної державної підтримки. Загальні обсяги фінансування державних цільових програм розвитку агро-промислового виробництва повинні становити не менше 10 % від видатків державного бюджету України на відповідний рік. Реаль-но ж у 2003 р. обсяг коштів державного бюджету, спрямованих на підтримку розвитку АПК, склав 1158 млн грн. [137,с. 5] – 2,07 % від суми видатків державного бюджету за 2003 р.

Як зазначив академік П.Т.Саблук, проблеми соціально економічного розвитку сільських територіальних громад по-винні вирішуватися так, щоб кожний із наявних в Україні 29,6 тис. сільських населених пунктів мав змогу, в першу чергу за рахунок землі, на якій він розташований, забезпечити абсолютно переваж-ну частину доходів його жителям для гідного життя та праці [285, с. 5]. Зрушення соціальних проблем на селі з мертвої точки і посту-пове їх вирішення неминуче сприятиме кількісному й якісному відтворенню трудового потенціалу аграрного сектора економіки, що в свою чергу створюватиме передумови для розширеного відтво-рення та нагромадження у сільському господарстві України.Економічний механізм розширеного відтворення в сільському господарстві

 

150

100

50

0

350 300

 

Області та розмір прибутку (збитку) на 100 га с.-гугідь, грн в середньому за 1999-2003 pp.

Середньомісячна заробііна плата у 2003 р.

Лінійна залежність

Рис. 3.2. Залежність середньомісячної заробітної плати від рівня економічної ефективності виробництва у сільськогосподасрьких підприємствах

57,7\    59,1

 

100

80

60

40

0

0

58,7

53,7     , 53,8 55,7 ,

Областітарозмірприбутку (збіггку)на 100 га с.-г. угідь, грн в середньомуза

1999-2003 pp.

Рівіень зайнятості сіпьського населення у віці 15-70 років

Лінійна залежність

Рис. 3.3. Залежність рівня зайнятості сільського населення від рівня економічної ефективності виробництва у сільськогосподасрьких підприємствахРозділ 3. Тенденції, фактори й економічний механізм відтворення

 

80 70 60 50 40

0

 

Областітарозмірприбутку (збитку) на 100 гас.-г. угідь, грн в середньомуза 1999-2003 pp.

—♦Фактачний рівень забезпеченостіфельдшерсько-акушерськими пунктами, % Лінійна залежність

Рис. 3.4. Залежність рівня забезпеченості сільських наседлених пунктів

ФАПами від рівня економічної ефективності виробництва у

сільськогосподасрьких підприємствах

 

51

ЗС

J1

11

0

 

Області тарозмір прибутку (збитку) на 100 га с.-г.угідь, грн в середньому за 1999-2003 pp.

Факгичний рівень забезпеченості дошкількими закладами

Лінійназалежність

 

Рис. 3.5. Залежність рівня забезпеченості сільських наседлених пунктів

дошкількими закладами від рівня економічної ефективності

виробництва у сільськогосподасрьких підприємствах

 

Розділ 4