3.1. Відтворення сільськогосподарських угідь та їх родючості


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 

Загрузка...

Однією з найважливіших умов функціонування сучасно-го високотоварного сільськогосподарського виробництва є використання землі як основного засобу виробництва. У сільському господарстві земля є не лише матеріальною осно-вою його функціонування, а й активним чинником вироб-ництва. „Результати виробництва тут залежать безпосеред-ньо від родючості ґрунтів, фізико-хімічних і біологічних процесів, які відбуваються в них. В аграрній сфері земельні ресурси – найважливіша продуктивна сила, без якої немож-ливий процес виробництва, й одночасно вони є предметом і знаряддям праці” [72, с. 80]. За даними наукових досліджень, земельні ресурси складають понад 40 % продуктивних сил України, завдяки їх використанню формується близько 95 % продовольства та дві третини товарів споживання [94]. Отже, розширене відтворення сільськогосподарського вироб-ництва нерозривно пов’язане з відтворенням сільськогоспо-дарських угідь та їх родючості.

Загальна земельна площа України станом на 01.01. 2004 р. складала 60,3 млн га, з яких 41,8 млн га – сільськогосподарські угіддя, в тому числі 32,5 млн га ріллі (табл. 3.1.) У цілому пло-ща сільськогосподарських угідь і зокрема площа ріллі в останні 24 роки мали тенденцію до скорочення. Площа сільськогоспо-дарських угідь зменшилася на 0,8 млн га (на 1,9 %), площа ріллі – на 1,9 млн га (5,5 %). Площа сільськогосподарських угідь і ріллі в розрахунку на одного жителя скорочувалася до середини 90-х років минулого століття, а потім почала зрос-тати. У 2003 р. на одного жителя України припадало 0,87 га сільськогосподарських угідь і 0,68 га ріллі. Деяке зростання площі сільськогосподарських угідь і ріллі в розрахунку на од-ного жителя України на фоні скорочення їх загальної площі в останні роки повністю зумовлене більш швидким скорочен-ням чисельності населення.Розділ 3. Тенденції, фактори й економічний механізм відтворення

Таблиця 3.1

Динаміка площі і структури сільськогосподарських угідь в Україні

 

Угіддя 1980 р.            1990 р.            2000 р.            2003 р.            2003 р.

у % до

 

            млн га %         млн га %         млн га %         млн га %         1980р. 1990р.

Рілля   34,4     80,7     33,6     80,0     32,5     77,8     32,5     77,8     94,5     96,7

Сіножаті         2,2       5,2       2,3       5,5       2,4       5,7       2,4       5,7       109,1   104,3

Пасовища       4,8       11,3     5,1       12,1     5,5       13,2     5,5       13,2     114,6   107,8

Багаторічні насадження       1,2       2,8       1,0       2,4       0,9       2,2       0,9       2,2       75,0     90,0

Усього сільсько-господарських угідь          42,6     100      42,0     100      41,8     100      41,8     100      98,1     99,5

Слід звернути особливу увагу на рівень сільськогосподарсь-кої освоєності території та на структуру сільськогосподарських угідь. Незважаючи на деяке скорочення площі сільськогоспо-дарських угідь у досліджуваному періоді, рівень сільськогоспо-дарської освоєності території залишається одним із найвищих – 69,3 % (для порівняння: США – 45,6 %; у Великобританія – 69,8; Франція – 53,0; Німеччина – 48,5; Польща – 57,9; Австра-лія – 59,7; Канада – 7,4; Росія – 12,9 % [72, с. 88]).

Одним із показників використання сільськогосподарських угідь є рівень їх розораності. Він хоч і має тенденцію до знижен-ня, але залишається дуже високим і складав в Україні в 2003 р. 77,8 % для порівняння: США – 43,5 %; Великобританія – 34,5; Франція – 60,6; Німеччина – 68,2; Польща – 76,5; Австралія – 10,2; Канада – 61,9; Росія – 60,6 % [72, с.89]). Отже, за рівнем розораності сільськогосподарських угідь Україна випереджає найбільш розвинені країни світу.

У межах країни спостерігаються значні коливання в рівні сільськогосподарської освоєності території та в структурі сільськогосподарських угідь. Наприклад, станом на 01.01.2004 р.Економічний механізм розширеного відтворення в сільському господарстві

у Запорізькій, Кіровоградській, Миколаївській областях пито-ма вага сільськогосподарських угідь у загальній земельній площі перевищувала 81 %, у Закарпатській області складала 36,0 %; Івано-Франківський – 45,5; Рівненській – 46,8 %. Рівень розо-раності сільськогосподарських угідь у Херсонській області склав 90,3 %; Черкаській – 87,8; Кіровоградській – 86,4 %; а у Закар-патській – 43,7%; Івано-Франківській – 59,4; Львівській – 62,9% [194, с.22]. Ще більшою є варіація рівня освоєності території та розораності сільськогосподарських угідь по адміністративних районах та окремих господарствах.

У цілому надзвичайно високий, часто вищий за оптимально допустимий рівень сільськогосподарської освоєності території та розораності сільськогосподарських угідь в Україні сформувався в 60-70-ті роки ХХ ст. унаслідок дії командно-адміністративної системи управління, коли було проведено широкомасштабну компанію з додаткового освоєння та розорювання 2 млн га но-вих земель. У сільськогосподарське виробництво і, зокрема, в землеробство були залучені малопродуктивні землі, засолені та кам’янисті ділянки, крутосхили і т. ін.

Високий рівень сільськогосподарської освоєності території та її розораності призводить до негативних, а подекуди ката-строфічних наслідків. Так, за характеристиками, які впливають на рівень родючості ґрунтів, в Україні із загальної площі сільсько-господарських угідь 1710,0 тис. га (4,1 %) – засолені землі; 2824,8 тис. га (6,8 %) – солонцюваті та з солонцевими комплек-сами; 137,9 тис. га (0,3 %) – осолоділі; 10692,0 тис. га (25,8 %) – кислі; 1852,1 тис. га (4,5 %) – перезволожені; 1778,4 тис. га (4,3 %) – заболочені землі. Водна ерозія поширена на площі 10,6 млн га ріллі, з якої 2,2 млн га середньозмиті і 0,5 млн га – сильнозмиті орні землі [72, с. 84].

Вважається, що площинна ерозія (змив ґрунту) починаєть-ся вже при крутизні схилів 1-2О. В Україні лише трохи більше половини площ ріллі (52,7%) мають схили крутизною до 1О. Такий рельєф у поєднанні з високою розораністю земельного фонду створює сприятливі умови для поширення ерозійних процесів. З продуктами ерозії з орних земель виносяться гумусРозділ 3. Тенденції, фактори й економічний механізм відтворення ...

і мінеральні речовини, які є чинниками формування родючості ґрунтів. У середньому протягом п’яти років, за період між п’я-тим (1986-1990 рр.) і шостим (1991-1995 рр.) турами агро-хімічного обстеження ґрунтів України в різних природнокліма-тичних зонах, кислотність ґрунтів підвищилася майже на 2%, вміст гумусу зменшився на 0,7-2,7 %, рухомого фосфору – на 0,9-7,6 %, обмінного калію – на 1,9-17,4 % [208].

Основними причинами збільшення площ еродованих земель є надмірна розораність сільськогосподарських угідь, розміщення просапних культур на схилах понад 3О, недостатній випуск тех-ніки для здійснення ґрунтозахисних технологій, відсутність ком-плексності у проведенні протиерозійних заходів [323, с. 44].

Щодо удосконалення структури сільськогосподарських угідь і виведення еродованих земель з обороту, академік УААН В.М.Трегобчук ще в 1995 р. зазначав, що в оглядовій перспек-тиві доцільно вивести з активного аграрного обороту як мінімум 10 млн га ріллі і приблизно на стільки ж розширити площі природних кормових угідь. Такий радикальний захід виправданий не лише з екологічної, а й з економічної точки зору. Це, за розрахунками академіка дало б можливість досяг-ти щорічної економії енергетичних, матеріально-технічних і тру-дових ресурсів на загальну суму 1,5-2,0 млрд дол. США, а та-кож майже вдвічі зменшити екологічну шкоду, яка щорічно обчислюється у 7-8 млрд дол. США [326, с. 95].

Отже, основним шляхом створення передумов для розши-реного відтворення в сільському господарстві є підвищення родючості сільськогосподарських угідь.

Раціональне використання сільськогосподарських угідь, підвищення їх родючості мають надзвичайно важливе значен-ня для забезпечення сталого розвитку України. Академік В.В.Юрчишин до основних елементів новітньої аграрної пол-ітики відносить надійне управління земельним фондом і підви-щення екологічної надійності агропродовольчої діяльності й охорони довкілля [373, с. 5].

Основні принципи сталого розвитку держав світу були прийняті в 1992 р. у Ріо-де-Жанейро та зафіксовані в Декла-

Економічний механізм розширеного відтворення в сільському господарстві

рації щодо навколишнього середовища та його розвитку „По-рядок денний на ХХІ століття”. У ній підкреслюється, що для забезпечення сталого розвитку держави охорона навколишнь-ого середовища та раціональне використання природних ре-сурсів повинні розглядатися не як самоціль, а як невід’ємна частина процесу розвитку [45, с. 80].

Незважаючи на те, що всі дослідники проблем відтворення родючості ґрунтів [110, 327, 339, 343 та ін], а також представ-ники колишніх владних структур [76, 141, 156] одностайні у визнанні необхідності збереження та примноження продуктив-ної сили земель, використовуваних як основний засіб вироб-ництва у сільському господарстві, – в сільськогосподарському виробництві України сформувалися досить стійкі тенденції до зниження родючості сільськогосподарських угідь. Одним з най-важливіших показників рівня і динаміки родючості сільськогос-подарських угідь є вміст гумусу. Через відсутність постійного державного моніторингу щодо змін родючості грунтів, зокрема балансу гумусу в них, оцінки втрат родючості мають експерт-ний характер і досить істотно різняться між собою. Наприклад, „за деякими оцінками, щорічні сумарні втрати гумусу через мінералізацію та ерозію ґрунтів становлять 32-33 млн т, що ек-вівалентно 320-330 млн т органічних добрив, а еколого-еко-номічні збитки через ерозію ґрунтів перевищують 9 млрд грн” [273, с. 43]. У такому випадку найпростіший розрахунок пока-же, що середньорічні втрати гумусу в цілому по Україні в роз-рахунку на 1 га ріллі складають близько 1 т. Дискусійною є й еквівалентна оцінка втрат гумусу в органічних добривах, згідно з якою 1 т гумусу створюється за рахунок внесення 10 т орган-ічних добрив. За даними Г.Я.Чесняка, з 1 т гною, який є основ-ним органічним добривом в Україні, в чорноземах Лівобереж-ного Лісостепу створюється 58 кг гумусу [277]. За даними члена-кореспондента УААН М.Г.Лобаса, щорічні втрати гуму-су складають 600-700 кг/га; на початку 80-х років за рахунок внесення 6 т/га органічних добрив ці втрати компенсувалися на 50-60 %, на початку 90-х при внесенні 8,6 т/га – на 90 %. У 1991-1995 рр. дефіцит гумусу збільшився у 2,5 раза, а станомРозділ 3. Тенденції, фактори й економічний механізм відтворення

на 2001 p. - майже у п’ять разів [162, с.326]. За даними О.Шев-ченка, щороку з 1 га орних земель в Україні втрачається в се-редньому 600-700 кг гумусу [351]. Так вважає і В.М.Ганганов [80, с.13]. На думку В.ОЛеонця, щорічний дефіцит балансу гу-мусу складає понад 100 кг/га [159, с. 63]. Такої ж думки і В.В.Рассоха [276, с. 18].

Баланс гумусу у ґрунті відповідно до методики Інституту ґрунтознавства та агрохімії Української академії аграрних наук можна обчислити для умов сівозміни, господарства, району за формулою [277, с. 11]:

Я1+Я, Р

Б^і—Т

де Бг - середньорічний баланс іумусу у ґрунті на 1 га за ро-тацію сівозміни, т/га; П1 - сума новоутвореного іумусу у ґрунті за ротацію сівозміни за рахунок рослинних решток, т/га; П2 -кількість новоутвореного гумусу у ґрунті за ротацію сівозміни за рахунок органічних добрив, т/га; Р - загальна кількість іумусу, який мінералізується за ротацію сівозміни, т/га; L - тривалість ротації, років.

Для розрахунку кількості новоутвореного гумусу з рос-линних решток (П±) та органічних добрив (П2) існують нау-ково обґрунтовані коефіцієнти гуміфікації рослинних решток і гною у ґрунті.

Оскільки кількість рослинних решток не має прямої залежності від рівня урожаю, то для її розрахунку можна скористатися рівнян-нями регресії, які визначеними за економетричними даними.

Внесення 1 т гною вологістю 77% веде до утворення 0,058 т гумусу [277].

Загальні втрати гумусу у ґрунті за ротацію сівозміни визна-чаються розмірами його мінералізації. За даними Г.Я. Чесняка, на чорноземах найбільше гумусу мінералізується при вирощу-вання картоплі (1,61 т/га), коренеплодів (1,60), цукрових бу-ряків (1,59), соняшнику (1,39), найменше - при вирощуванні багаторічних трав (0,60 т/га), однорічних трав (1,1), гречки, вико-вівсяної суміші (1,10 т/га) [277].Економічний механізм розширеного відтворення в сільському господарстві

В останні роки широкої популярності набув метод розрахун-ку норм добрив за нормативами витрат на одиницю врожаю. Цей метод використовується для розрахунків потреби в добривах для окремих культур, сівозмін, господарств, районів, областей, країни тощо. У розрахунках використовуються такі показники: планова врожайність культур, нормативні витрати добрив для одержання 1 ц урожаю, поправочні коефіцієнти на вміст поживних речовин у ґрунті, коефіцієнти використання елементів живлення з орган-ічних і мінеральних добрив [274, с. 24]. З використанням цих методів ми здійснили модельні розрахунки динаміки балансу гу-мусу та балансу поживних речовин на прикладі сільськогоспо-дарських підприємств Харківської області (табл. 3.2).

Таблиця 3.2

Динаміка балансу гумусу та балансу поживних

речовин у ґрунтах сільськогосподарських

підприємств Харківської області

 

Показники     Роки

 

            1998 1999 | 2000 | 2001 | 2002 | 2003

Винос поживних речовин з урожаєм

сільськогосподарських культур, кг/га         126,8   117,3   142,6   179,9   192,3   145,0

Надходження елементів живлення, кг/га:                                                            

- з органічними добривами 31,1     28,4     18,9     17,6     17,6     16,2

- з мінеральними добривами          10,5     8,0       5,5       10,2     11,1     14,5

Усього            41,6     36,4     24,4     27,8     28,7     30,7

Баланс елементів живлення, ± кг/га           -85,2   -80,9   -118,2 -152,1 -163,6 -114,4

% повернення поживних речовин 35,0     33,4     18,5     16,0     15,5     23,2

Баланс гумусу, т/га    -0,54   -0,63   -0,58   -0,53   -0,48   -0,70

Необхідний обсяг внесення органічних добрив для досягнення

бездефіцитного балансу гумусу, т/га          9,24     10,84   10,00   9,18     8,31     12,11

 

Розділ 3. Тенденції, фактори й економічний механізм відтворення ...

За даними таблиці, сільськогосподарські підприємства Хар-ківської області мають дефіцитний баланс поживних речовин у ґрунтах і дефіцитний баланс гумусу. І дефіцит поживних ре-човин, і дефіцит балансу гумусу мають тенденцію до посилен-ня. Дефіцит балансу гумусу в досліджуваному періоді коливав-ся від 480 до 700 кг на 1 га, а дефіцит поживних речовин – від 80 до 163 кг на 1 га. Ці висновки повністю підтверджуються і попередніми нашими дослідженнями [217, 220].

З точки зору ґрунтознавства, втрати гумусу з ґрунтів при їх сільськогосподарському використанні можливо пояснити такими причинами: активізацією мінералізації гумусу внаслідок підвищення інтенсивності обробітку ґрунтів, що призводить до посилення їх аерації; збільшенням частки просапних культур і скороченням площ багаторічних трав у сівозмінах; довгочас-ним застосуванням тільки мінеральних добрив; недостатнім використанням рослинних решток на добрива (заорювання соломи і т. ін.); дією водної та вітрової ерозії; недостатнім зас-тосуванням органічних добрив [158, с.4].

Вітчизняними науковими дослідженнями установ та прак-тичним досвідом виробничо-господарських структур України, а також широким досвідом розвинених зарубіжних країн пере-конливо доведено, що відтворення родючості ґрунту, збережен-ня та підвищення вмісту гумусу значною мірою залежать від способів обробітку орних земель. Йдеться насамперед про зам-іну глибокої оранки на без відвальний обробіток ґрунту, який нині називають ґрунтозахисним та енергоресурсоводозберіга-ючим. Прикладом його застосування може слугувати агрофірма „Агро-Союз” на Дніпропетровщині, де вже сім років застосову-ють гумусозахисну технологію, в основу якої покладено повер-хневий, або безполицевий, обробіток ґрунту з нарощуванням внесення органічних добрив, розширенням посівних площ ба-гаторічних трав, активізацією заходів боротьби із забур’яненням полів [79, с. 48]. Не менш яскравим прикладом застосування високоефективних технологічних рішень щодо відтворення родючості ґрунтів є досвід СЗАТ „Обрій” (нині ПП „Агроеко-логія”) Шишацького району Полтавської області: 27 років неЕкономічний механізм розширеного відтворення в сільському господарстві

використовується традиційна оранка, 24 роки не використову-ються гербіциди, а останні п’ять років не використовуються і мінеральні добрива. Додержуючись основних законів землероб-ства, в господарстві досягли природного відтворення родючості ґрунтів [44, с. 84].

Ведення землеробства на основі безвідвального обробітку ґрунтового покриву (ґрунтозахисне землеробство) в Україні було запропоноване наприкінці ХІХ ст. полтавським агрономом І.Є.Овсинським, який був переконаний, що глибока оранка позбавляє можливості утримувати вологу в грунті, тому такі землі значно піддаються вітровій ерозії [281, с. 75].

На позитивні наслідки впровадження безвідвального оброб-ітку ґрунту вказував також Ф.Т.Моргун. Він стверджував, що основні переваги такого обробітку ґрунту виявляються насампе-ред у тому, що він сприяє кращому накопиченню та збережен-ню вологи, а чим більше її в ґрунті, тим сильніше він протистоїть пиловим бурям і тим більша урожайність культур [197, с. 174].

На переваги такого обробітку вказував і Т.С.Мальцев. „Ефек-тивність безвідвального обробітку ґрунту, – буде з роками зрос-тати, оскільки розпушені горизонти поступово окультуряться і будуть краще забезпечувати рослини. Головне – по-господарсь-кому розпорядитися кореневими та стерньовими рештками, щоб вони пішли на підвищення родючості ґрунту [174,с.40].

Перехідним етапом до запровадження ґрунтозахисних, енер-гозберігаючих і протиерозійних технологій в Україні може бути диференційований або змішаний обробіток ґрунту – застосу-вання глибокої оранки під певні культури з наступною її замі-ною поверхневим рихленням полів [80, с. 16].

Відтворення родючості ґрунтів значною мірою залежить від дотримання оптимальної структури посівних площ. Як свідчать дані табл. 3.3, у структурі посівних площ у цілому по Україні за період 1990-2003 рр. відбулися дуже істотні зміни. Перш за все звертає на себе увагу майже дворазове збільшен-ня питомої ваги технічних культур унаслідок більш ніж трира-зового збільшення питомої ваги соняшнику (з 5,0 % у 1990 р. до 16,0 % у 2003 р.).Розділ 3. Тенденції, фактори й економічний механізм відтворення

Таблиця 3.3

Структура посівних площ по всіх категоріях господарств України, %

 

Культури та групи культур  Роки

 

            1990    1995    2000    2001    2002    2003

Зернові культури -усього     45,0     45,7     51,1     55,8     56,1     49,8

У т.ч. пшениця озима          23,4     17,2     19,6     24,5     24,8     9,4

ячмінь ярий   6,8       13,3     13,4     12,9     14,4     20,2

кукурудза на зерно    3,8       3,8       5,0       4,6       4,8       8,7

Технічні культури -усього    11,6     12,1     15,5     13,5     14,8     21,4

У т.ч. цукрові буряки (фабричні)     5,0       4,8       3,2       3,5       3,3       3,1

соняшник       5,0       6,5       10,8     9,0       10,3     16,0

Картопля та овоче-баштанні культури -усього     6,4       7,0       8,4       7,8       7,8       8,6

У т.ч. картопля          4,4       4,9       6,0       5,7       5,8       6,3

овочі   1,4       1,6       2,0       1,8       1,7       1,9

Кормові культури -усього    37,0     35,2     24,9     22,8     21,3     20,2

У т.ч. кукурудза на силос і зелений корм   14,3     11,2     7,1       6,5       5,3       5,3

однорічні трави         8,0       9,3       6,5       5,5       5,6       5,0

багаторічні трави      12,3     12,6     11,0     9,3       8,8       8,3

кормові коренеплоди           1,9       1,6       1,0       1,1       1,2       1,3

Уся посівна площа    100,0   100,0   100,0   100,0   100,0   100,0

З точки зору формування поточних фінансових результатів діяльності сільськогосподарських товаровиробників така тен-денція є абсолютно закономірною, оскільки виробництво со-няшнику було і залишається найбільш прибутковим серед усіх галузей сільського господарства. Збільшення питомої ваги со-няшнику в структурі посівів відбулося головним чином за ра-хунок скорочення площ і зменшення питомої ваги кормових культур, зокрема однорічних і багаторічних трав. Така тенден-

Економічний механізм розширеного відтворення в сільському господарстві

ція теж має певне пояснення. Скорочення обсягів виробницт-ва тваринницької продукції, яке в досліджуваному періоді було в основному збитковим, призвело до зменшення потреби в кормових ресурсах і як наслідок – до зменшення посівних площ кормових культур.

Оцінюючи зміни структури посівних площ з позицій відтворення родючості ґрунтів, слід визнати їх незадовільними, оскільки внаслідок цих змін знижується родючість ґрунтів, зок-рема посилюється дефіцит балансу гумусу в них.

Як видно з даних табл. 3.4, зміни в структурі посівних площ сільськогосподарських підприємств Харківської області подібні до тих, які відбулися в цілому по Україні. Питома вага технічних культур зросла на 14,7 % – майже вдвічі, в той час як питома вага однорічних і багаторічних трав зменшилася на 7,6 % – приблизно на третину, інших кормових культур – більш ніж у два рази.

Розрахунки показують, що без внесення органічних добрив баланс гумусу є позитивний лише при вирощуванні одно-річних і багаторічних трав. По всіх інших культурах і групах культур без застосування органічних добрив виявляється дефі-цитний баланс гумусу. Зміни в структурі посівних площ сільськогосподарських підприємств Харківської області за 1990-2003 рр. призвели до того, що дефіцит балансу гумусу зріс на 116 кг на кожному гектарі (482-366). Можна стверджувати, що майже чверть сформованого дефіциту балансу гумусу в ґрунтах, на яких ведуть виробництво сільськогосподарські підприємства Харківської області, обумовлена змінами в струк-турі посівних площ.

Звужене відтворення родючості ґрунтів, зокрема вмісту гу-мусу, виявляється перш за все у зниженні урожайності сільськогосподарських культур, що в свою чергу ще більше по-гіршує ситуацію. Справа в тому, що, згідно з дослідженнями Інституту ґрунтознавства та агрохімії Української академії аг-рарних наук, обсяг новоствореного гумусу залежить від обсягу рослинних і кореневих решток, який в свою чергу певною мірою залежить від рівня урожайності сільськогосподарських культур. На підставі цієї тези нами були здійснені розрахункиРозділ 3. Тенденції, фактори й економічний механізм відтворення

Таблиця 3.4

Вплив змін структури посівних площ сільськогосподарсь-ких підприємств Харківської області на формування ба-лансу гумусу

 

Основні

групи культур            Баланс

гумусу при

урожайності

2003 р. без

урахування

внесених

добрив,

±т/га    Структура посівних площ, %          Зважений баланс

гумусу, ±т/га

при структурі

посівних площ

 

           

            1990 р.            2003 р.            1990 р.            2003р.

1          2          3          4          5=2*3/100 6=2*4/100

Зернові усього           -0,4     44,8     48,2     -0,176 -0,193

Технічні усього          -1,1     15,3     30,0     -0,168 -0,330

Картопля та овочі     -1,3     1,7       0,3       -0,022 -0,004

Однорічні та

багаторічні

трави  +0,8     21,6     14,0     +0,173 +0,112

Інші кормові

культури         -0,9     16,6     7,5       -0,149 -0,067

Усього            X         100,0   100,0   -0,366 -0,482

впливу змін рівня урожайності основних сільськогосподарсь-ких культур на формування балансу гумусу в ґрунтах, які ви-користовуються сільськогосподарськими підприємствами Хар-ківської області (табл. 3.5).

Унаслідок зниження урожайності сільськогосподарських культур обсяги гумусу, сформованого за рахунок кореневих і поверхневих решток, зменшилися у 2003 р. у порівнянні з 1990 р. на 189 кг. Левова частка цього зменшення припадає на зернові культури, урожайність яких у 2003 р. унаслідок вкрай неспри-ятливих погодних умов була дуже низькою. Але якщо навітьЕкономічний механізм розширеного відтворення в сільському господарстві

урахувати урожайність зернових у 2001-2002 рр., то вона все одно була нижче урожайності 1990 р., отже втрати гумусу відбу-лися і внаслідок зниження урожайності сільськогосподарських культур.

Таблиця 3.5

Вплив змін урожайності основних сільськогосподарських

культур в сільськогосподарських підприємствах

Харківської області на формування балансу гумусу

 

Основні групи культур         Баланс гумусу, ±т/га без

урахування внесених

добрив

при урожайності       Структура посівних

площ 2003 p., %        Зміна

балансу

гумусу за

рахунок

зміни

структури

посівних

площ, ±

т/га

 

            1990 р.            2003 р.            2003 р.

± до 1990

Р-       

           

 

1          2          3          4          5          6=4*5/100

Зернові культури -усього     -0,1     -0,4     -0,3     48,2     -0,145

Технічні культури - усього   -1,0     -1,1     -0,1     30,0     -0,030

Картопля та овочі     -1,4     -1,3     +0,1     0,3       +0,000

Однорічні та багаторічні трави       +0,9     +0,8     -0,1     14,0     -0,014

Інші кормові

культури         -0,9     -0,9                 7,5      

Усього            X         X         X         100,0   -0,189

Відтворення родючості ґрунтів, підтримання бездефіцитного балансу гумусу та поживних речовин значною мірою залежать від обсягів застосування органічних і мінеральних добрив (табл. 3.6).

У 1990-2003 рр. обсяг основних агрохімічних заходів з підвищення родючості ґрунтів мав абсолютно чітку тенденцію до скорочення. Так, внесення органічних добрив у розрахунку на 1 га посівної площі зменшилося майже в дев’ять разів, міне-ральних – у шість разів.Розділ 3. Тенденції, фактори й економічний механізм відтворення ...

Варіація обсягів внесення органічних добрив у розрахунку на 1 га посівної площі у 2003 р. у межах областей України до-сягла майже 15-разової величини.

Таблиця 3.6

Динаміка внесення органічних і мінеральних добрив в Україні [78]

 

Показники     Роки    2003 р.

у % до

 

            1990 1995 | 2000 | 2001 | 2002 | 2003           1990 1995

Внесення

органічних добрив: - усього, млн т 257,1   119,5   28,4     26,5     22,7     17,4     6,8       14,6

- у розрахунку на 1 га посівної площі, т     8,6       4,0       1,3       1,3       1,2       1,0       11,6     25,0

Внесення

мінеральних

добрив у поживній

речовині:

- усього, тис.т            4242    893,9   278,7   401,0   399,2   379,0   8,9       42,4

- у розрахунку на 1 га посівної площі, кг    141      33        13        19        21        22        15,6     66,7

У Волинській області вносили по 2,9 т органічних добрив на 1 га, а в Миколаївській – лише 0,2 т. Диференціація в дозах застосування мінеральних добрив трохи перевищує триразову величину. У Тернопільській області у 2003р. вносили по 40 кг поживних речовин на 1 га, а в Миколаївській – лише 12 кг. Незважаючи на таку диференціацію, можна стверджувати, що навіть в областях, які найбільше використовували органічних і мінеральних добрив в розрахунку на 1 га посівів, цього недо-статньо для досягнення бездефіцитного балансу гумусу та без-дефіцитного балансу поживних речовин, отже, недостатньо хоча б для простого відтворення родючості ґрунтів, використо-вуваних у сільськогосподарському виробництві.Економічний механізм розширеного відтворення в сільському господарстві

Отже, як Україна в цілому, так і окремі її регіони в останні роки мали звужене відтворення родючості ґрунтів, що обумов-лює як поточні, так і перспективні негативні наслідки. Поточні негативні наслідки полягають у тому, що важкий фінансовий стан і нестачу фінансових ресурсів більшість сільськогосподарсь-ких товаровиробників намагаються компенсувати „проїданням” родючості ґрунтів. Як буде показано нижче, обсяги перерозпо-ділу доданої вартості, створеної саме в сільському господарстві, зіставні з компенсаційними витратами, необхідними для забез-печення хоча б простого відтворення родючості ґрунтів. Перс-пективними негативними наслідками звуженого відтворення родючості ґрунтів є загроза незворотної деградації значних площ сільськогосподарських угідь і змушене виведення їх із сільськогосподарського обороту.

Основною комплексною причиною, яка спонукала сільсько-господарських товаровиробників до погіршення структури по-сівних площ, до зменшення обсягів внесення органічних і міне-ральних добрив і як наслідок до зниження урожайності сільськогосподарських культур і звуженого відтворення родю-чості земель, є глибока економічна криза, яка охопила сільське господарство, та слабкий фінансовий стан більшості сільськогос-подарських товаровиробників. Звужене відтворення родючості ґрунтів обумовлюється також відсутністю дійового економічно-го механізму, який би забезпечував розв’язання цієї проблеми.

Ураховуючи її важливість, ще у 1991 році Верховна Рада України прийняла закон “Про охорону навколишнього природ-ного середовища” [9], в якому розділ Х називається „Економ-ічний механізм забезпечення охорони навколишнього природ-ного середовища”. Передбачалося введення плати за погіршення якості природних ресурсів (за зниження родючості ґрунтів), а також надання пільг при оподаткуванні підприємств, установ, організацій і громадян у разі реалізації ними заходів щодо раціонального використання природних ресурсів, при оформленні короткострокових і довгострокових позичок для здійснення цих заходів; встановлення підвищених норм амор-тизації основних виробничих природоохоронних фондів. АлеРозділ 3. Тенденції, фактори й економічний механізм відтворення ...

жодний з цих важелів не працює. Більше того, існують певні суперечності між цим законом та іншими законодавчими акта-ми, прийнятими Верховною Радою України. Наприклад, у Зе-мельному Кодексі України [122], прийнятому Верховною Ра-дою у 2001 р., державному управлінню в галузі використання й охорони земель присвячено цілий розділ VІІ. Але сам ме-ханізм забезпечення охорони земель звужений до гл. 35 „Еко-номічне стимулювання раціонального використання та охоро-ни земель”. У розділі VІІ немає жодного слова про плату за погіршення якості земель, за зниження родючості ґрунтів. Відсутнє таке положення і в Законі України „Про охорону зе-мель”, прийнятому Верховною Радою в червні 2003 р.

Певну непослідовність дій законодавців у законодавчому формуванні економічного механізму відтворення родючості ґрунтів можна пояснити небажанням ще більше погіршувати фінансовий стан сільськогосподарських товаровиробників, ос-кільки зниження родючості використовуваних ними земель у більшості випадків є не їх провиною, а їх бідою.

Згідно із Законом України „Про охорону земель”, підставою для розгляду питання по економічне стимулювання заходів щодо підвищення родючості ґрунтів є заява або клопотання землевласників, до якої додається висновок органів виконавчої влади з питань аграрної політики про покращення екологічно-го стану та підвищення родючості ґрунтів згідно з даними аг-рохімічного паспорта земельної ділянки. Але, як було показано вище, в останні роки виявляється чітко виражена тенденція до зниження родючості ґрунтів, отже і не виникає підстав для еко-номічного стимулювання заходів щодо раціонального викори-стання сільськогосподарських угідь. Але це ніяк не вирішує проблему відтворення родючості ґрунтів.

Слід погодитися з тими дослідниками, які вирішення про-блем екологічно збалансованого функціонування АПК та ефек-тивного використання і підвищення родючості ґрунтів, вико-ристовуваних у сільськогосподарському виробництві, пов’язують з комплексом економічних, організаційних та пра-вових заходів. Основними напрямами забезпечення екологіч-