§ 5. Цивільна відповідальність за шкоду, заподіяну внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 

Загрузка...

Підприємства, установи, організації та громадяни зобов’язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону на-вколишнього природного середовища, у порядку та розмірах, встановлених законодавством України (час-тина 3 статті 68 Закону України про охорону навко-лишнього природного середовища ").

За загальним правилом застосування до винних осіб кримінальної або адміністративної відповідальності не звільняє їх від відшкодування шкоди, завданої порушен-ням законодавства про охорону навколи-шнього природ-ного середовища. Ця шкода характе-ризується як за-гальними ознаками "шкоди", так і особливими, які вла-стиві лише екологічній шкоді. Загальне визначення шко-ди зводиться до віднесення до неї будь-якого знецінення, погіршення, зменшення, знищення блага, що охоро-няється законом, або ж до розуміння її як несприятливих наслідків, що виникають у результаті порушення майно-вих або особистих немайнових прав потерпілого. Відповідно до цього визначається й екологічна шкода як сукупність негативних змін у якості та структурі навко-лишнього природного середовища, або його окремих елементів: псування, знищення, руйнування об’єктів природи, порушення екологічних зв’язків і систем, за-гальне погіршення стану природного середовища тощо.

Одним із найбільш дискусійних є питання про структуру екологічної шкоди. Так, на думку В.Л. Мун-тяна, " шкода, заподіяна природним об’єктам, поділяється на дві самостійні частини. Перша скла-дається з вартості матеріально-грошових затрат на природоохоронні заходи на відновлення порушеного

В.М. КОМАРНИЦЬКИЙ, В.І. ШЕВЧЕНКО, С.В. ЄЛЬКІН

стану природи. Друга частина шкоди включає втрати в природному середовищі, що стали результатом вик-лючення життєво важливих функцій окремих його елементів або комплексів. Такі втрати, будучи не відновлювальними, відносно невідновлювальними або важко відновлювальними, не мають грошової оцінки. Як зазначає В.Л. Мунтян, ця шкода дістала назву еко-логічної на відміну від економічної, яка може бути ви-ражена в грошовій оцінці.

Розвиваючи зазначену концепцію, В.В. Петров також вважав, що шкода, заподіяна порушенням екологічного законодавства, поділяється на еко-номічну й екологічну. Економічна виявляється в за-гибелі, пошкодженні, знищенні матеріальних цінностей, у неотриманні доходів від використання природного об’ єкта, а екологічна - у виснаженні природного середовища, порушенні його екологічних зв'язків. На думку В.В. Петрова, на відміну від еко-номічної шкоди, що виявляється у вартості втрат матеріальних цінностей і передбачуваних доходів, екологічна шкода являє собою складне структурне утворення, що має дві самостійні частини: вартість матеріально-грошових витрат, що використовували-ся на охорону природного об'єкта, якому заподіяна шкода, витрат на відновлення порушеного стану природного середовища тощо; вартість екологічних втрат природного середовища, що виникли внаслі-док повного чи часткового відключення виконува-ної нею життєзабезпечуючих функцій. Такі втрати поділяються на відновлювальні в результаті госпо-дарської діяльності, відносно відновлювальні, коли відновлення природних об'єктів пов'язане з трива-лими строками (відновлення лісової рослинності), невідновлювальні.

ЕКОЛОПЧНЕ ПРАВО

Удосконалюючи цю концепцію, Е.М. Жевлаков ви-діляв "шкоду екологічну та шкоду антропологічну, a також економічну шкоду, що заподіюється матеріа-льним інтересам природокористувачів".

Свій погляд на зазначене питання має С.Б. Гав-риш. При його розгляді він робить акцент на наслідках шкоди - поєднує у собі різні види збитків - природі, людині, економічним структурам. Відповідно до цього виділяється збиток біологічний (збиток екосистем, природному середовишу), який є первинним, а також особистий збиток (збиток життю і здоров'ю людини), економічний збиток (матеріальній сфері життя людей).

По суті, усі зазначені оцінки шкоди, що за-подіюється навколишньому природному середовишу, відрізняються між собою головним чином ступенем диференціації наслідків цієї шкоди. При цьому всі во-ни збігаються у тому, що оцінка даного роду шкоди має бути комплексною, ураховувати всі аспекти її впливу на стан довкілля, людину безпосередньо, ма-теріальні інтереси природокористувачів.

3 огляду на зазначене можна виділити наступні ключові моменти оцінки та відшкодування шкоди, що заподіюється порушеннями екологічного законодавст-ва.

Найбільш значущими є екологічні наслідки шкоди, що завдається навколишньому природному середови-шу. Наприклад, знищення чи пошкодження лісових культур на значних площах лісу негативно впливає на лісові екосистеми, на виконання лісами кліматореґу-люючих, водоохоронних та інших функцій. Унаслідок цього можуть погіршуватися екологічні умови життє-діяльності людини, погіршуватися стан інших об' єктів природи.

Відшкодуванню підлягає лише та шкода, що піддається обрахуванню та вираженню або в натуВ.М. КОМАРНИЦЬКИЙ, В.І. ШЕВЧЕНКО, С.В. ЄЛЬКІН

ральних або у вартісних показниках. Відшкодування шкоди має здійснюватися шляхом відшкодування її в натурі або відшкодування збитків у повному обсязі (частина 1 статті 1192 Цивільного кодексу України).

Відшкодування в натурі шкоди полягає в тому, що винна особа зобов’язана своїми силами й засобами усунути негативні наслідки заподіяної шкоди (здійсни-ти лісонасадження, рекультивацію землі тощо). Проте покладання на правопорушника обов’язку щодо відшкодування шкоди в натурі можливо лише в том, випадку, коли він має відповідну кваліфікацію, досвід матеріально-технічну базу для здійснення відповідних природновідновлювальних робіт, або ж зазначені умо-ви не мають значення в тих чи інших випадках (на-приклад, при відновленні лісогосподарських знаків).

Якщо правопорушника не можна зобов’язати відшкодувати шкоду в натурі, то на нього покла-дається відшкодування збитків у повному обсязі (ком-пенсація збитків). При обрахуванні обсягу відшкоду-вання слід ураховувати: невикористані витрати ма-теріальних засобів і праці, що раніше вкладені у при-родний об’єкт (земельну ділянку, ліс, водний об’ єкт), витрати на відтворення природних ресурсів (риб, лісу, джерел водопостачання тощо), а також не отримані природокористувачами доходи.

Важливу роль в обрахуванні обсягу відшкоду-вання виконують спеціальні такси. їх використання зумовлено складністю вирахування втрат, викликаних знищенням або пошкодженням лісу й інших природ-них ресурсів, необхідністю забезпечувати однаковість відшкодування шкоди у типових випадках.

Зокрема, такси для обчислення розміру шкоди, за-подіяної лісовому господарству, затверджені Постано-вою Кабінету Міністрів України№ 1464 від 5 грудня 1996 р. Ці такси (містяться у додатках до Постанови)

ЕКОЛОПЧНЕ ПРАВО

визначають розмір шкоди, заподіяної лісовому госпо-дарству підприємствами, установами, організаціями та громадянами: пошкодженням дерев і чагарників до ступеня неприпинення росту; знищенням або пош-кодженням лісових культур, насаджень і молодняку природного походження та самосіву на землях, при-значених для лісовідновлення та лісорозведення; зни-щенням або пошкодженням сіянців і саджанців у лісових насадженнях і на плантаціях; самовільним сінокосінням, випасанням худоби; знищенням і пош-кодженням лісогосподарських і відмежувальних зна-ків; знищенням або пошкодженням мурашників; пош-кодженням сіножатей і пасовищних угідь; знищенням або пошкодженням лісоосушувальних каналів, дре-нажних систем і шляхів; незаконною рубкою і пош-кодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту; самовільною заготівлею (збиранням) недеревних рослинних ресурсів у порядку спеціального викори-стання, а також загального використання на ділянках, де це заборонено чи допускається тільки за спеціа-льним дозволом. Кратність розміру такс визначається пропорційно до неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та з урахуванням діаметру дерев і залежно від того, у лісах якої групи була заподіяна шкода. Так, за пошкодження дерев і чагарників до ступеня непри-пинення росту одного дерева діаметром до 10 см (у корі біля шийки кореня в сантиметрах) - 0,2 щодо лісів першої групи та 0,1 щодо лісів другої групи; до 12,0 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян -залежно від групи лісів і т. ін. Передбачено також підвищення розмірів стягнення залежно від породи та якості знищених або пошкоджених дерев і чагарників, а також здійснення цих правопорушень у гірських лісах Карпат і Криму. Ураховуються при визначенні розміру відшкодування й умови відтворення лісових

В.М. КОМАРНИЦЬКИЙ, В.І. ШЕВЧЕНКО, С.В. ЄЛЬКІН

культур (у природних умовах чи на землях, призначе-них для лісовідновлення та лісорозведення).

Такси для обчислення розміру компенсації за шко-ду, заподіяну знищенням чи пошкодженням рослин 3 числа видів, занесених до Червоної книги України, Європейського червоного списку тварин і рослин, що перебувають під загрозою зникнення у світовому мас-штабі, і знищенням їх місцезростання, визначені Пос-тановою Кабінету Міністрів України № 399 від 1 червня 1993 року (у редакції постанови Кабінету Міністрів України № 398 від 16 березня 1999 p.). Для цих видів рослин передбачені більш значні розміри стягнень за заподіяну їм шкоду.

Постановами Кабінету Міністрів України затвер-джені також такси для обчислення розміру відшкоду-вання збитків, заподіяних унаслідок забруднення із суден, кораблів та інших плавучих засобів територіа-льних і внутрішніх морських вод України (№ 484 від 3 липня 1995 p.), такси для обчислення розміру відш-кодування шкоди, заподіяної порушенням природоо-хоронного законодавства у межах територій та об’єк-тів природно-заповідного фонду України (№ 521 від 21 квітня 1998 p.), такси для обчислення розміру шко-ди, заподіяної зеленим насадженням у межах міст та інших населених пунктів (№ 559 від 8 квітня 1999 р.) та інші.