§ 6. Функції управління в галузі охорони навколишнього природного середовища


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 

Загрузка...

Функція управління в галузі охорони навколишньо-го природного середовища - це визначений у законо-давчих та інших нормативно-правових актах напря-мок діяльності суб’ єкта чи групи суб' єктів щодо орга-нізації охорони довкілля, забезпечення екологічної без-пеки, раціонального використання, відтворення при-родних ресурсів.

До основних фукцій управління в галузі охорони навколишнього природного середовища відносяться: планування у галузі охорони навколишнього природ-ного середовища; екологічний моніторинг; державний облік у галузі охорони навколишнього природного сере-довища; екологічне нормування, лімітування, ліцензу-вання; екологічна експертиза; екологічний аудит; кон-троль у галузі охорони навколишнього природного се-редовища.

В.М. КОМАРНИЦЬКИЙ, В.І. ШЕВЧЕНКО, С.В. ЄЛЬКІН

Планування заходів щодо охорони довкілля та використання природних ресурсів здійснюється у складі програм, прогнозів соціально-економічного роз-витку та на основі екологічних програм, що розробля-ються на загальнодержавному, міжреґіональному та місцевому рівнях.

Загальнодержавними екологічними програмами визначається єдина політика у галузі охорони довкілля, передбачаються заходи щодо стабілізації та поліпшен-ня стану довкілля в Україні чи окремих його складових (прикладами таких програм є: Загальнодержавна про-грама формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки, затверджена Законом України від 21.09.2000 p.; Загальнодержавну програму поводження з токсичними відходами, затверджена Законом України від 14.09.2000 p.; Загальнодержавна програма розвитку водного господарства, затвердже-на Законом України від 17.01.2002 p.; Загальнодер-жавна програма охорони та відтворення довкілля Азовського і Чорного морів, затверджена Законом України від 22.03.2001 р. тощо). Міжреґіональні еко-логічні програми визначають заходи щодо вирішення екологічних проблем, спільних для двох і більше облас-тей України. Місцеві програми (обласні, районні, міські, селищні, сільські) розробляються із врахуван-ням заходів, що передбачені загальнодержавними та міжреґіональними екологічними програмами, та при-родних особливостей і рівня техногенного наванта-ження на довкілля у відповідних місцевостях.

В екологічних програмах із врахування вимог еко-логічного законодавства та міжнародних договорів у галузі охорони довкілля висвітлюються такі питання: необхідність і стисле обґрунтування доцільності розро-блення програми; основна мета програми й термін її реалізації; характеристика сучасного стану проблеми,

ЕКОЛОПЧНЕ ПРАВО

на розв'язання якої спрямована програма; основні (пріоритетні) напрями дій для досягнення кінцевої ме-ти програми; етапи вирішення завдань програми й тер-міни їх виконання; комплекси заходів, що мають здій-снюватися на кожному з етапів; орієнтовні розрахунки вартості реалізації програми та джерела її фінансу-вання; очікувані результати реалізації заходів програ-ми та їх відповідність головній меті; прогнозна харак-теристика стану навколишнього природного середо-вища за етапами реалізації програми; механізм реалі-зації та фінансування програми і контролю за ії вико-нанням.

Залежно від поставлених завдань у програмах мо-жуть висвітлюватися й інші питання. "

Рішення про розроблення державних і міжреґіона-льних екологічних програм приймає Кабінет Міністрів України, а місцевих екологічних програм - місцеві ра-ди. Розроблення державних і міжреґіональних екологі-чних програм організує центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів із залу-ченням інших органів виконавчої влади та наукових установ і організацій. Розроблення місцевих екологіч-них програм організують місцеві державні адміністра-ції та виконавчі органи місцевих рад.

Рішення про затвердження загальнодержавних екологічних програм приймається Верховною Радою України, міжреґіональних екологічних програм - Кабі-нетом Міністрів України, місцевих екологічних про-грам - місцевими радами.

Порядок розробки та затвердження програм у га-лузі охорони навколишнього природного середовища реґламентується Конституцією України (п. 6 ст. 85, п. 3 ст. 119, п. 5 ст. 138), Законом України "Про охо-рону навколишнього природного середовища" (ст. 6), Законом України "Про місцеве самоврядування в

В.М. КОМАРНИЦЬКИЙ, В.І. ШЕВЧЕНКО, С.В. ЄЛЬКІН

Україні" (п."а" абз. 3 ст. 33), Законом України "Про державні цільові програми"від 18.03.2004 р. та інши-ми нормативно-правовими актами.

Екологічний моніторинг (моніторинг довкіл-

ля) - це система спостережень, збирання, оброблення, передавання, збереження й аналізу інформації про стан довкілля, прогнозування його змін і розроблення науково-обґрунтованих рекомендацій для прийняття рішень про запобігання негативним змінам стану до-вкілля та дотримання вимог екологічної безпеки. Сис-тема моніторингу - це відкрита інформаційна система, пріоритетами функціонування якої є захист життєво важливих екологічних інтересів людини та суспільства; збереження природних екосистем; відвернення кризо-вих змін екологічного стану довкілля та запобігання надзвичайним екологічним ситуаціям.

Моніторинг довкілля здійснюється Міністерством надзвичайних ситуацій, Міністерством охорони здо-ров'я, Мінагрополітики, Держкомлісгоспом, Мінприро-ди, Держкомприродресурсів, Держводгоспом, Держ-комземом, Держжитлокомунгоспом, їх органами на місцях, а також підприємствами, установами й органі-заціями, що належать до сфери їх управління, які є суб'єктами системи моніторингу за загальнодержав-ною і реґіональними (місцевими) програмами реаліза-ції відповідних природоохоронних заходів. Координа-цію діяльності суб'єктів системи моніторингу, розгляду поточних питань, пов'язаних з проведенням моніторингу довкілля, здійснює міжвідомча комісія з питань моні-торингу довкілля із секціями за відповідними напря-мами, склад і положення про яку затверджуються Ка-бінетом Міністрів України.

Основними завданнями суб'єктів системи моніто-рингу є: довгострокові систематичні спостереження за станом довкілля; аналіз екологічного стану довкілля та

ЕКОЛОПЧНЕ ПРАВО

прогнозування його змін; інформаційно-аналітична підтримка прийняття рішень у галузі охорони довкіл-ля, раціонального використання природних ресурсів та екологічної безпеки; інформаційне обслуговування органів державної влади, органів місцевого самовря-дування, а також забезпечення екологічною інформа-цією населення країни та міжнародних організацій.

Порядок здійснення екологічного моніторингу (мо-ніторингу довкілля) визначається Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" (стаття 22), Положенням про державну систему моні-торингу довкілля, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1998 р. № 391 (з на-ступними змінами).

Державний облік в галузі охорони навколиш-нього природного середовища має своїм завданням встановлення кількісних, якісних та інших характери-стик природних ресурсів, а також обсягів викидів (скидів) забруднюючих речовин, виконання завдань по охороні навколишнього природного середовища. Такий облік здійснюється шляхом ведення кадастрів природних ресурсів та по лінії державної статистики.

Державні кадастри природних ресурсів є система-тизованим зведенням відомостей про кількісні, якісні й інші характеристики природних ресурсів по окремих реґіонах та країни в цілому. Порядок ведення кадаст-рів природних ресурсів визначається Кабінетом Мініс-трів України (стаття 23 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища"). Зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 р. № 1781 затверджено Положення про реґіональні када-стри природних ресурсів. Згідно цього Положення ре-ґіональні кадастри ведуться за окремими видами при-родних ресурсів: земельні ресурси; водні ресурси; при-родні рослинні ресурси; ресурси тваринного світу;

В.М. КОМАРНИЦЬКИЙ, В.І. ШЕВЧЕНКО, С.В. ЄЛЬКІН

природні лікувальні ресурси; мінерально-сировинні ресурси, корисні копалини родовищ, проявів, а також корисні копалини техногенних родовищ.

Розділ "Земельні ресурси" включає відомості та дані про місця розташування і правовий режим земе-льних ділянок, їх оцінку, класифікацію, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників і земле-користувачів. Розділ "Водні ресурси" містить дані дер-жавного обліку поверхневих і підземних вод, водоко-ристування, які систематизуються за водними об'єктами, їх ділянками, водозбірними басейнами рі-чок, басейнами підземних вод, водогосподарськими ділянками, економічними районами, адміністративно-територіальними одиницями, а також відомості про водогосподарські об'єкти, що забезпечують викорис-тання води, очищення та скид зворотних вод (з оцін-кою їх ефективності). Розділ "Природні рослинні ресур-си" включає відомості, що характеризують кількісний, якісний стан та економічну оцінку дикорослих та ін-ших несільськогосподарського призначення судинних рослин, у тому числі лісових (розподіл між користува-чами, віднесення до груп, категорій захисності, інші дані), а також дані про мохоподібні, водорості, лишай-ники та гриби. Розділ "Ресурси тваринного світу" міс-тить дані щодо обліку тварин, хордових, у тому числі хребетних (ссавці, птахи, плазуни, земноводні, риби й інші) і безхребетних (членистоногі молюски, голошкірі та інші) в усьому їх видовому і популяційному різно-манітті та на всіх стадіях розвитку (ембріони, яйця, лялечки тощо), що перебувають у стані природної волі, за окремими видами (групами видів) тварин, а також відомості про стан тваринного світу, чисельність і об-сяги господарського використання цих тварин, їх час-тин (роги, шкіра тощо) та продукти життєдіяльності диких тварин (мед, віск тощо). Розділ "Природні лікуЕКОЛОПЧНЕ ПРАВО

вальні ресурси" включає дані щодо природних лікува-льних ресурсів: мінеральні та термальні води, лікува-льні грязі, озокерит, ропа лиманів та озер, морська во-да, природні об’єкти й комплекси з кліматичними умо-вами, сприятливими для лікування, медичної реабілі-тації та профілактики захворювань, а також щодо їх кількості, якості й інших важливих характеристик цих ресурсів, можливих обсягів, способів і режиму їх вико-ристання. Розділ "Мінерально-сировинні ресурси, ко-рисні копалини родовищ, проявів, а також корисні копалини техногенних родовищ" містить відомості що-до кожного виду корисних копалин усіх відкритих ро-довищ реґіону незалежно від кількості запасів, стану їх розвідки, освоєння і відомчої належності та відомості щодо проявів техногенних родовищ. Ведення реґіона-льних кадастрів за розділами здійснюють територіальні органи Держкомзему, Держкомлісгоспу, Держводгоспу та МОЗ.

Урядовими постановами також затверджено: Поря-док створення і ведення Державного кадастру природ-них лікувальних ресурсів (від 26.07.2001 р. № 872); По-рядок створення і ведення Державного кадастру приро-дних територій курортів (від 23.05.2001 р. № 562); По-рядок ведення державного водного кадастру (від 08.04.1996 р. № 413); Порядок ведення державного облі-ку лісів і державного лісового кадастру (від 27.09.1995 р. № 767); Положення про порядок ведення державного кадастру тваринного світу (від 15.11.1994 р. № 772); По-ложення про порядок ведення державного земельного кадастру (від 12.01.1993 р. № 15).

Система обліку в галузі охорони навколишнього природного середовища включає й систему державної звітності, що здійснюється підприємствами, установа-ми й організаціями, діяльність яких пов’язана з при-родокористуванням і впливом на довкілля. Відповідну

В.М. КОМАРНИЦЬКИЙ, В.І. ШЕВЧЕНКО, С.В. ЄЛЬКІН

інформацію вони мають надавати за встановленими формами статистичної звітності органам, що ведуть державний облік у порядку, що встановлюється Кабі-нетом Міністрів України (див., зокрема, Постанови Ка-бінету Міністрів України № 31655 від 13.12.2001 р. "Про затвердження Порядку ведення державного облі-ку в галузі атмосферного повітря", №2034 від 01.11.1999 р. "Про затвердження Порядку ведення державного обліку та паспортизації відходів", № 1525 від 18.12.1996 р. "Про затвердження Положення про державну систему обліку та контролю ядерних матері-алів" тощо).

Бкологічне нормування, лімітування, ліцензу-вання. Екологічне нормування та лімітування здійс-нюється з метою реґулювання допустимих обсягів впливів виробничої та іншої господарської діяльності на стан довкілля, окремих природних ресурсів.

Екологічні нормативи встановлюють гранично до-пустимі викиди та скиди в навколишнє природне се-редовище забруднюючих хімічних речовин, рівні до-пустимого шкідливого впливу на нього фізичних і біо-логічних факторів. Законодавством України можуть встановлюватися нормативи використання природних ресурсів та інші екологічні нормативи.

Екологічні нормативи повинні встановлюватися з урахуванням вимог санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм, гігієнічних нормати-вів. Нормативи гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин у навколишньому природному середовищі та рівні шкідливих фізичних і біологічних впливів на нього є єдиними для всієї території Украї-ни. У разі необхідності для курортних, лікувально-оздоровчих, рекреаційних та інших окремих районів можуть встановлюватися більш суворі нормативи гра-нично допустимих концентрацій забруднюючих речоЕКОЛОПЧНЕ ПРАВО

вин та інших шкідливих впливів на навколишнє при-родне середовище.

Екологічні нормативи розробляються і вводяться в дію спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища й іншими уповноваженими на те державними органами відповідно до законодавства України (стаття 33 Закону України "Про охорону на-вколишнього природного середовища).

Екологічне лімітування здійснюється шляхом встановлення лімітів використання природних ресур-сів - граничних обсягів, у межах яких дозволяється спеціальне використання лісових ресурсів, корисних копалин, рибних запасів та інших об'єктів водного промислу, поверхневих і підземних вод мисливських та немисливських видів тварин, рослин і тварин, зане-сених до Червоної книги України, природних ресурсів у межах територій та об' єктів природно-заповідного фонду. Ліміти використання природних ресурсів уста-новлюються з метою забезпечення раціонального, еко-номного використання природних ресурсів, збережен-ня просторової та видової різноманітності, цілісності природних об' єктів і комплексів. На основі цих лімітів видаються дозволи на спеціальне використання при-родних ресурсів. Порядок установлення лімітів вико-ристання природних ресурсів визначено Законом Ук-раїни "Про охорону навколишнього природного сере-довища" (стаття 43), Положенням про порядок уста-новлення лімітів використання природних ресурсів за-гальнодержавного значення"(затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1992 p.), Правилами відпуску деревини на пні в лісах України (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1999 р.) та деякими іншими актами.

В.М. КОМАРНИЦЬКИЙ, В.І. ШЕВЧЕНКО, С.В. ЄЛЬКІН

Ліміти (квоти) на видобування корисних копалин (у тому числі континентального шельфу), за винятком за-гальнопоширених, і строки їх дії затверджує Кабінет Міністрів України за поданням Мінекономіки та Держкомприродресурсів, погодженим з обласними державними адміністраціями. Ліміти використання рибних запасів та інших об'єктів водного промислу, віднесених до природних ресурсів загальнодержавного значення, у розрізі річкових басейнів, морських рай-онів промислу, основних типів і категорій водойм щорічно затверджуються Мінприроди України за по-данням Укрдержрибгоспу на підставі обґрунтувань науково-дослідних установ та організацій. Ліміти на використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодер-жавного значення затверджуються Мінприроди за по-данням органів, у віданні яких знаходяться ці при-родні ресурси, на підставі обґрунтовуючих матеріалів, погоджених з відповідними науковими установами та спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері охорони навколишнього природного середо-вища в Автономній Республіці Крим, державними управліннями охорони навколишнього природного се-редовища в областях, містах Києві та Севастополі. Ліміти використання мисливських видів парнокопит-них тварин, ведмедя, куниць лісової та кам'яної, нор-ки американської, тхора лісового, бобра, нутрії вільної, ондатри, бабака, білки затверджуються на мисливсь-кий сезон Мінприроди за поданням Держкомлісгоспу на підставі пропозицій користувачів мисливських угідь, погоджених із їх територіальними органами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Ліміти використання немисливських видів тварин затверджуються Мінприроди за кожним окремим видом цих тварин відповідно до подання

ЕКОЛОПЧНЕ ПРАВО

спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері охорони навколишнього природного середовища в Автономній Республіці Крим, відповідних державних управлінь в областях, містах Києві та Севастополі за наявності обґрунтовуючих матеріалів відповідних нау-кових установ. Розміри лісосічного фонду (запаси де-ревини, призначеної для заготівлі під час рубок голов-ного користування) та площ хвойних насаджень для заготівлі живиці встановлюються Кабінетом Міністрів України (на підставі пропозицій щодо розподілу лісосічного фонду та заготівлі живиці в розрізі облас-тей, міністерств та інших центральних органів вико-навчої влади, до сфери управління яких належать лісо-користувачі, які узагальнює Мінекономіки та погоджує з Держкомлісгоспом та Мінприроди) у межах розра-хункової лісосіки, виходячи з потреб у лісових ресур-сах. Затверджені ліміти розподіляються по реґіонах і природокористувачах.

Ліміти використання природних ресурсів місцевого значення, тобто не віднесених законодавством Ук-раїни до природних ресурсів загальнодержавного зна-чення, затверджуються Урядом Автономної Республіки Крим, виконавчими органами місцевих рад.

Екологічне ліцензування здійснюється шляхом на-дання дозволів (ліцензій) на спеціальне використання природних ресурсів, здійснення діяльності, пов’ язаної з негативним впливом на довкілля.

Так, законодавство вимагає отримання дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, рівні впливу фізичних і біологічних факторів на атмо-сферне повітря (статті 11, 13 Закону України "Про ат-мосферне повітря"). Передбачено, зокрема, що дозволи на викиди забруднюючих речовин в атмосферне пові-тря видаються за умови: неперевищення протягом тер-міну їх дії встановлених нормативів екологічної безпеВ.М. КОМАРНИЦЬКИЙ, В.І. ШЕВЧЕНКО, С.В. ЄЛЬКІН

ки; неперевищення нормативів допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел; дотри-мання вимог до технологічних процесів у частині об-меження викидів забруднюючих речовин.

Обов’язковим є отримання дозволу на виробницт-во, зберігання, транспортування, використання, захо-ронення, знищення й утилізацію отруйних речовин, у тому числі токсичних промислових відходів, продуктів біотехнології та інших біологічних аґентів. Згідно з по-становою Кабінету Міністрів України №440 від 20.06.1999 р. (з наступними змінами) дозвіл видається Мінприроди за погодженням з МОЗ, Держнаглядохо-ронпраці, Мінтрансом, МВС відповідно до Переліку отруйних речовин, у тому числі продуктів біотехноло-гій та інших біологічних аґентів, виробництво, збері-гання, транспортування, використання, захоронення, знищення й утилізація яких здійснюються за наявності дозволу, що додається до зазначеної постанови Кабіне-ту Міністру України).

Спеціальний дозвіл (ліцензія) має бути отриманий в органах Мінприроди суб’ єктами підприємницької дія-льності на використання джерел іонізуючого випромі-нювання (стаття 23 Закону України "Про використан-ня ядерної енергії та радіаційну безпеку" від 08.02.1995 р.).

Законодавством передбачено й інші випадки отримання дозволів на спеціальне використання при-родних ресурсів (Розділ "Право власності на природні ресурси та право природокористування").

Бкологічна експертиза. Це вид науково-практичної діяльності спеціально уповноважених дер-жавних органів, еколого-експертних формувань та об’єднань громадян, що ґрунтується на міжгалузевому екологічному дослідженні, аналізі й оцінці передпро-ектних, проектних та інших матеріалів чи об’єктів, реЕКОЛОПЧНЕ ПРАВО

алізація і дія яких може негативно впливати або впли-ває на стан навколишнього природного середовища, і спрямована на підготовку висновків про відповідність запланованої чи здійснюваної діяльності нормам і ви-могам законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення еколо-гічної безпеки (стаття 1 Закону України "Про екологіч-ну експертизу" від 09.02.1995 p.).

Згідно зі статтею 26 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища" в Україні здійс-нюються державна, громадська й інші види еко-логічної експертизи. Проведення екологічної експерти-зи є обов’язковим у процесі законотворчої, інвестицій-ної, управлінської, господарської та іншої діяльності, що впливає на стан навколишнього природного сере-довища. Порядок проведення екологічної експертизи визначається Законом України "Про екологічну експер-тизу" й іншими нормативно-правовими актами.

Державна екологічна експертиза проводиться ек-спертними підрозділами чи спеціально створюваними комісіями спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколиш-нього природного середовища та його органів на місцях на основі принципів законності, наукової обґрунтованості, комплексності, незалежності, глас-ності та довгострокового прогнозування. Завданнями державної екологічної експертизи є: а) визначення екологічної безпеки господарської та іншої діяльності, яка може нині або в майбутньому прямо або посеред-ньо негативно вплинути на стан навколишнього при-родного середовища; б) встановлення відповідності передпроектних, передпланових, проектних та інших рішень вимогам законодавства про охорону навко-лишнього природного середовища; в) оцінка повноти й

В.М. КОМАРНИЦЬКИЙ, В.І. ШЕВЧЕНКО, С.В. ЄЛЬКІН

обґрунтованості передбачуваних заходів щодо охорони навколишнього природного середовища та здоров'я населення, яка здійснюється спеціально уповноваже-ним центральним органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища разом зі спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я. Для участі в проведенні державної екологічної експертизи можуть залучатися відповідні органи державного управління України, представники науково-дослідних, проектно-конструкторських, інших установ та ор-ганізацій, вищих навчальних закладів, громадськості, експерти міжнародних організацій.

Висновок державної екологічної експертизи після затвердження спеціально уповноваженим централь-ним органом виконавчої влади з питань охорони на-вколишнього природного середовища є обов'язковим для виконання. Позитивний висновок державної еко-логічної експертизи є підставою для відкриття фінансування всіх програм і проектів. Реалізація про-грам, проектів і рішень без позитивного висновку державної екологічної експертизи забороняється.

Громадська екологічна експертиза здійснюється незалежними групами спеціалістів з ініціативи гро-мадських об'єднань, а також місцевих органів влади за рахунок їх власних коштів або на громадських заса-дах. Громадська екологічна експертиза проводиться незалежно від державної екологічної експертизи. Вис-новки громадської екологічної експертизи можуть вра-ховуватися органами, які здійснюють державну еко-логічну експертизу, а також органами, що заінте-ресовані в реалізації проектних рішень або експлуату-ють відповідний об'єкт.

Екологічний аудит - це документально оформле-ний системний незалежний процес оцінювання об'єкта

ЕКОЛОПЧНЕ ПРАВО

екологічного аудиту, що включає збирання й об'єктивне оцінювання доказів для встановлення від-повідності визначених видів діяльності, заходів, умов, системи управління навколишнім природним середо-вищем та інформації з цих питань вимогам законо-давства України про охорону навколишнього природ-ного середовища й іншим критеріям екологічного ау-диту.

Об'єктами екологічного аудиту є: підприємства, установи й організації, їх філії та представництва чи об'єднання, окремі виробництва, інші господарські об'єкти; системи управління навколишнім природним середовищем; інші об'єкти, передбачені законом. Еко-логічний аудит може проводитися щодо підприємств, установ та організацій, їх філій і представництв чи об'єднань, окремих виробництв, інших господарських об'єктів у цілому або щодо окремих видів їх діяльності.

Екологічний аудит проводиться в процесі прива-тизації об'єктів державної власності, іншої зміни фор-ми власності, зміни конкретних власників об'єктів, a також для потреб екологічного страхування, у разі пе-редачі об'єктів державної та комунальної власності в довгострокову оренду, в концесію, створення на основі таких об'єктів спільних підприємств, створення, фун-кціонування та сертифікації систем управління навко-лишнім природним середовищем, а також здійснення господарської та іншої діяльності.

Екологічний аудит в Україні може бути добровіль-ним чи обов'язковим. Добровільний екологічний аудит здійснюється стосовно будь-яких об'єктів екологічного аудиту на замовлення заінтересованого суб'єкта за згодою керівника чи власника об'єкта екологічного ау-диту. Обов'язковий екологічний аудит здійснюється на замовлення заінтересованих органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування щодо об'єктів

В.М. КОМАРНИЦЬКИЙ, В.І. ШЕВЧЕНКО, С.В. ЄЛЬКІН

або видів діяльності, які становлять підвищену еколо-гічну небезпеку, відповідно до переліку, що затвер-джується Кабінетом Міністрів України, у таких випад-ках: банкрутство; приватизація, передача в концесію об'єктів державної та комунальної власності; передача або придбання в державну чи комунальну власність; передача у довгострокову оренду об'єктів державної або комунальної власності; створення на основі об'єк-тів державної та комунальної власності спільних підп-риємств; екологічне страхування об'єктів; завершення дії угоди про розподіл продукції відповідно до закону; в інших випадках, передбачених законом.

Екологічний аудит поділяється на внутрішній і зовнішній. Внутрішній екологічний аудит об'єкта про-водиться на замовлення його власника чи органу, уповноваженого на управління ним, для власних по-треб. Зовнішній екологічний аудит проводиться на за-мовлення інших заінтересованих суб'єктів.

Екологічний аудит може здійснювати особа (еко-логічний аудитор), яка має відповідну вишу освіту, досвід роботи у сфері охорони навколишнього природ-ного середовища або суміжних сферах не менше чо-тирьох років підряд та якій видано в установленому порядку сертифікат на право здійснення такої діяльності. Екологічний аудит може здійснюватись юридичною особою, статутом якої передбачений цей вид діяльності та в штаті якої є хоча б один екологіч-ний аудитор.

Забороняється проведення екологічного аудиту органам виконавчої влади, органам місцевого само-врядування, особам, яким законом заборонено займа-тися підприємницькою діяльністю. Забороняється здійснювати екологічний аудит господарських об'єктів екологічним аудиторам, якщо вони мають акції цих

ЕКОЛОПЧНЕ ПРАВО

об’єктів або в іншій формі мають безпосереднє відно-шення до них.

Екологічний контроль. Під ним розуміється пе-ревірка додержання господарюючими й іншими суб’єктами вимог екологічного законодавства. Екологіч-ний контроль у тій чи іншій формі здійснюють прак-тично всі органи держави (Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, центра-льні органи виконавчої влади, місцеві державні адмі-ністрації, органи місцевого самоврядування), що при-ймають рішення з питань охорони довкілля, екологіч-ної безпеки, використання природних ресурсів (ко-нтроль за виконанням цих рішень). Серед цих органів є такі, що спеціально уповноважені виконувати функ-ції державного екологічного контролю. До таких орга-нів за законодавством відносяться:

-          Державна екологічна інспекція Держекоінспек-ція), основним завданням якої є здійснення державно-го контролю за додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів, еко-логічну безпеку. Держекоінспекція є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінприроди і йому підпорядковується (Положення про Державну екологічну інспекцію затверджено постановою Кабі-нету Міністрів України від 17 листопада 2001 p.);

Державна екологічна інспекція з охорони довкіл-ля Північно-Західного реґіону Чорного моря Міністерс-тва охорони навколишнього природного середовища України, котра є спеціальним підрозділом Мінприроди України та входить до сфери його управління. Інспек-ція в межах своїх повноважень забезпечує реалізацію державної політики в галузі охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання й відтворення природних ресурсів, забезпечення екоВ.М. КОМАРНИЦЬКИЙ, В.І. ШЕВЧЕНКО, С.В. ЄЛЬКІН

логічної та у межах своєї компетенції радіаційної без-пеки відповідно на території західного кордону Украї-ни по р. Дунай до м. Скадовська (включно) Херсонсь-кої області (Положення про цю інспекцію затверджено наказом Мінприроди України № 282 від 27.07.2004 p.);

-          Державна Азово-Чорноморська екологічна інспе-кція (є спеціальним підрозділом Мінприроди України з питань охорони навколишнього природного середови-ща, екологічної безпеки та входить до сфери його управління), котра в межах своїх повноважень забез-печує реалізацію державної політики в галузі охорони навколишнього природного середовища, раціонально-го використання й відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної та у межах своєї компетенції радіаційної безпеки відповідно на території від міста Скадовська до міста Генічеська Херсонської області навколо Кримського півострова (Положення про цю інспекцію затверджено наказом Мінприроди України № 65 від 23 лютого 2004 p.);

-          Державна екологічна інспекція Азовського моря Міністерства охорони навколишнього природного се-редовища, котра у сфері своє діяльності забезпечує здійснення державного контролю в галузі охорони до-вкілля, раціонального використання природних ресур-сів (крім надр), екологічної безпеки тощо (Положення про цю інспекцію затверджено наказом Мінприроди України № 65 від 23.02.2004 p.);

Державна інспекція з контролю за охороною, за-хистом, використанням і відтворенням лісів (Держліс-інспекція), яка діє у складі Мінприроди і йому підпо-рядковується. її основними завданнями є: участь у межах своєї компетенції в реалізації державної політи-ки у сфері охорони, захисту, використання та відтво-рення лісів; здійснення державного контролю за додер-жанням вимог законодавства у сфері охорони, захисЕКОЛОПЧНЕ ПРАВО

ту, використання та відтворення лісів (Положення про Державну інспекцію з контролю за охороною, захис-том, використанням і відтворенням лісів затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 770 від 16червня2004р.);

-          Державна служба заповідної справи, яка має сприяти реалізації державної політики у сфері збере-ження та невиснажливого використання природно-заповідного фонду, відтворення його природних ком-плексів та об’єктів (Положення про Державну службу заповідної справи затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 9 серпня 2001 p.);

-          Державний департамент рибного господарства (Укрдержрибгосп, який діє у складі Мінагрополітики та йому підпорядковується (Положення про Державний департамент рибного господарства, затверджено по-становою Кабінету Міністрів України від 4 серпня 2000 p.). Його основним завданням є участь у реалі-зації державної політики у сфері рибного господарст-ва, охорони, відтворення і раціонального використан-ня водних живих ресурсів;

- Державна санітарно-епідеміологічна служба Держсанепідемслужба), яка діє у складі МОЗ і йому підпорядковується. Основними завданнями Держсан-епідемслужби є: участь у реалізації державної політики у сфері забезпечення cанітарного й епідемічного бла-гополуччя населення, безпеки для здоров’я і життя лю-дини середовища життєдіяльності; узагальнення прак-тики застосування законодавства у сфері забезпечен-ня санітарного й епідемічного благополуччя населення, розроблення пропозицій щодо вдосконалення актів за-конодавства; визначення першочергових заходів щодо профілактики інфекційних хвороб, професійних за-хворювань, масових неінфекційних захворювань (от-руєнь), радіаційних уражень людей, запобігання шкідВ.М. КОМАРНИЦЬКИЙ, В.І. ШЕВЧЕНКО, С.В. ЄЛЬКІН

ливому впливу на стан їх здоров’я та життя факторів середовища життєдіяльності тощо (Положення про Державну санітарно-епідеміологічну службу затвер-джено постановою Кабінету Міністрів України № 1272 від 24 вересня 2004 p.);

- Державний комітет ядерного реґулювання Укра-їни (Держатомреґулювання України), основним за-вданням якого є забезпечення додержання вимог ядер-ної та радіаційної безпеки; здійснення в межах своєї компетенції державного реґулювання безпеки викори-стання ядерної енергії, додержання вимог ядерної та радіаційної безпеки; здійснення державного нагляду за додержанням законодавства, норм, правил і стан-дартів з використання ядерної енергії, вимог ядерної та радіаційної безпеки (Положення про Державний комітет ядерного реґулювання України затверджено Указом Президента України від 6 березня 2001 року);

- Державний комітет України по земельних ресур-сах здійснює державний контроль за додержанням вимог земельного законодавства щодо умов зняття, збереження та використання родючого шару ґрунту під час проведення гірничодобувних, геологорозвіду-вальних, будівельних та інших робіт, пов’язаних з по-рушенням ґрунтового покриву, своєчасного проведен-ня рекультивації порушених земель в обсягах, перед-бачених проектом рекультивації земель; дотримання правил, установленого режиму експлуатації протиеро-зійних, гідротехнічних споруд, збереження захисних насаджень і межових знаків, а також інших вимог щодо охорони й використання земель (стаття 6 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель"від 19.06.2003 p.).

Контроль у галузі охорони довкілля здійснюють та-кож: органи Державного комітету по водному госпо-дарству - контроль за дотриманням режимів роботи ЕКОЛОПЧНЕ ПРАВО

водосховищ і водогосподарських систем (п. 12 ст.16 Водного кодексу України); Державна автомобільна ін-спекція МВС України - контроль за охороною навко-лишнього середовища від шкідливого впливу автомо-тотранспортних засобів (Положення про Державну ав-томобільну інспекцію МВС України, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від № 341 14 квітня 1997 p.); Державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю (Держнагляд-праці), який є урядовим органом державного управ-ління, що діє у складі Мінпраці та підпорядковується йому, здійснює державний нагляд за ведення робіт по геологічному вивченню надр, їх використанням та охороною, а також використанням і переробкою міне-ральної сировини (статя 61 Кодексу України про над-ра); Державний комітет природних ресурсів України здійснює державний контроль за геологічним вивчен-ням надр, забезпечує здійснення державного геодези-чного нагляду за топографо-геодезичною і картографі-чною діяльністю, приймає участь у здійсненні держав-ного контролю та нагляду за охороною і використан-ням надр (Положення про Державний комітет природ-них ресурсів України, затверджене Указом Президента України № 177 від 10 лютого 2004 p.).

Органам, що здійснюють державний екологічний контроль за законодавством, надано право відповідно до своїх повноважень: обстежувати в установленому порядку підприємства, установи й організації з метою перевірки додержання ними вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів, еколо-гічну та радіаційну безпеку; обмежувати чи тимчасово припиняти в установленому порядку діяльність підприємств, установ і організацій та експлуатацію об'єктів (у тому числі будівництво, реконструкцію та

В.М. КОМАРНИЦЬКИЙ, В.І. ШЕВЧЕНКО, С.В. ЄЛЬКІН

розширення об'єктів) і подавати Мінприроди пропо-зиції щодо припинення діяльності цих підприємств, установ і організацій у разі порушення вимог законо-давства про охорону навколишнього природного сере-довища; опломбовувати приміщення, устатковання та апаратуру підприємств, установ, організацій та об'єктів, стосовно яких було прийняте в установленому порядку рішення про обмеження чи тимчасове припи-нення їх діяльності; перевіряти документи на право спеціального використання природних ресурсів; скла-дати акти перевірки та протоколи про адміністративні правопорушення й розглядати справи про адміні-стративні правопорушення у межах повноважень, ви-значених законом; давати обов'язкові для виконання приписи з питань, що належать до ії повноважень; доставляти осіб, які вчинили порушення вимог зако-нодавства про охорону навколишнього природного се-редовища, до органів внутрішніх справ або виконав-чих органів сільських, селищних рад, якщо особу по-рушника не може бути встановлено на місці вчинення порушення; вживати в установленому порядку заходів досудового вреґулювання спорів і звертатися до суду з питань відшкодування збитків, заподіяних унаслідок порушенням вимог законодавства про охорону навко-лишнього природного середовища; передавати до про-куратури, органів досудового слідства й органів дізнання матеріали про діяння, у яких вбачаються оз-наки злочину; вилучати в установленому порядку в осіб, які порушили вимоги законодавства про охорону навколишнього природного середовища, знаряддя до-бування об'єктів рослинного та тваринного світу, транспортні (у тому числі плавучі) засоби, обладнання та предмети, що є знаряддям незаконного добування об'єктів рослинного та тваринного світу, незаконно до-буті природні ресурси і продукцію, що з них виробле-ЕКОЛОПЧНЕ ПРАВО

на, а також відповідні документи (ліцензії, дозволи тощо); здійснювати відповідно до закону фотографу-вання, звукозапис, кіно- і відеозйомку як допоміжний засіб для запобігання та розкриття порушень вимог законодавства про охорону навколишнього природно-го середовища тощо.

Контроль у галузі охорони навколишнього природ-ного середовища здійснюють і громадські інспектори охорони навколишнього природного середовища. Згід-но статті 36 Закону України "Про охорону навколиш-нього природного середовища" вони: беруть участь у проведенні спільно з працівниками органів державно-го контролю рейдів і перевірок додержання підприєм-ствами, установами, організаціями та громадянами законодавства про охорону навколишнього природно-го середовища, додержання норм екологічної безпеки та використання природних ресурсів; проводять пере-вірки та складають протоколи про порушення законо-давства про охорону навколишнього природного сере-довища та подають їх органам державного контролю в галузі охорони навколишнього природного середовища та правоохоронним органам для притягнення винних до відповідальності; подають допомогу органам дер-жавного контролю в галузі охорони навколишнього природного середовища в діяльності по запобіганню екологічним правопорушенням. Органи громадського контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища можуть здійснювати й інші функції відповідно до законодавства України. Положення про громадський контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища затверджується Мінприроди України.

В.М. КОМАРНИЦЬКИЙ, В.І. ШЕВЧЕНКО, С.В. ЄЛЬКІН