§ 8. Правове реіулювання відносин, що виникають у зв' язку з надзвичайними екологічними ситуаціями


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 

Загрузка...

Надзвичайні екологічні ситуації, що виникають унаслідок різного роду причин (господарської чи будь-якої іншої діяльності, аварій, катастроф, стихійних лих), негативно впливають на стан навколишнього природного середовища, є фактором утворення еколо-гічної небезпеки для людини. Трансформування цього явища у юридичну категорію було забезпечено Зако-ном України "Про охорону навколишнього природного середовища" та Законом України "Про зону надзви-чайної екологічної ситуації" (2000 p.), які дали визна-чення "надзвичайної екологічної ситуації", "зони над-звичайної екологічної ситуації", уреґулювали інші пи-тання, пов' язані із ліквідацією наслідків надзвичай-них екологічних ситуацій.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про зону над-звичайної екологічної ситуації" надзвичайна екологіч-на ситуація - це надзвичайна ситуація, при якій на окремій місцевості сталися негативні зміни в навко-лишньому природному середовищі, що потребують за-стосування надзвичайних заходів з боку держави.

Правові норми, що забезпечують правовий режим зон надзвичайної екологічної ситуації, містяться в більш як 200 нормативно-правових актах різного рів-ня та юридичної сили - у Конституції та законах Укра-їни, указах Президента України, постановах Кабінету Міністрів України, актах центральних органів вико-навчої влади. При цьому найбільша реґулююча роль і питома вага у відповідній сфері належить норматив-но-правовим актам Кабінету Міністрів України.

Аналіз правових норм, що реґулюють суспільні від-носини у сфері попередження та ліквідації надзвичай-ЕКОЛОПЧНЕ ПРАВО

них екологічних ситуацій, свідчить про те, що вони утворюють складний комплексний правовий інститут, якому притаманні певні риси, що потребують поглиб-леного аналізу. Особливістю його є те, що дія його пра-вових норм розповсюджується на всі сфери економі-ки, види виробничої та іншої господарської діяльності, де можуть виникнути техногенні інциденти з небезпе-чними для навколишнього природного середовища, здоров’я людей наслідками. Відповідні правові норми містяться в Законах "Про транспорт" (1994 p.), "Про трубопровідний транспорт" (1996 p.), "Про пестициди і агрохімікати" (1995 p.), "Про поводження з радіоакти-вними відходами" (1995 p.), "Про електроенергетику" (1997 p.), "Про захист рослин" (1998 p.), "Про меліора-цію земель" (2000 p.), "Про перевезення небезпечних вантажів" (2000 р.) тощо.

Характерною рисою даного правового інститугу є й поширення його правового реґулювання на всі орга-ни державної влади, органи місцевого самоврядуван-ня, підприємства, установи, організації, громадяни, що мають забезпечувати організацію та реалізацію за-ходів щодо реаґування на надзвичайні ситуації із не-безпечними для довкілля та здоров’я населення наслід-ками. Таке правове реґулювання забезпечується, зок-рема, Конституцією України (статті 85, 106), Законами "Про міліцію" (1990 p.), "Про Збройні сили України" (1991 p.), "Про службу безпеки України" (1992 p.), "Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України" (1992 p.), "Про ветеринарну медицину" (1992 p.), "Про місцеве самоврядування в Україні" (1997 p.), "Про Верховну Раду Автономної Республіки Крим" (1998 p.), "Про Раду національної безпеки і оборони України" (1998 p.), "Про війська Цивільної оборони України" (1999 p.), "Про місцеві державні адміністрації" (1999 p.), "Про участь громадян в охороні громадського поВ.М. КОМАРНИЦЬКИЙ, В.І. ШЕВЧЕНКО, С.В. ЄЛЬКІН

рядку і державного кордону" (2000 p.); постанови Ка-бінету Міністрів України про затвердження Положення про єдину систему запобігання і реаґування на над-звичайні ситуації техногенного та природного харак-теру від 3 серпня 1998 року, Положення про Держав-ний координаційний центр реаґування на надзвичайні ситуації на водних об’ єктах від 18 серпня 1999 року тощо.

Специфіку аналізованого правового інституту значною мірою визначають норми, що передбачають спеціальні заходи щодо попередження та ліквідації надзвичайних екологічних ситуацій: інформаційного, фінансового, матеріально-технічного, аварійно-ряту-вального й іншого характеру. Вони містяться в Законах: "Про телебачення і радіомовлення" (1993 p.), "Про державну таємницю" (1994 p.), "Про зв’язок" (1995 p.), "Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації" (1997 p.), "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів" від 23.09.97 p., "Про затвердження Завдань Національної програми інформатизації на 1998-2000 роки" від 04.02.98 p., " Про внесення змін до Закону України "Про державну таємницю" від 21.09.99 p., "Про радіочастотний ресурс України" від 01.06.2000 р. тощо. А також зазначені норми містяться в Законах: "Про державний мате-ріальний резерв" (1997 p.), "Про гуманітарну допомогу" (1999 p.), "Про формування, порядок надходження і використання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення" (2000 p.), "Про Державний бюджет України на 2001 рік " (2000 p.), "Про аварійно-рятувальні служби" (1999 р.) тощо.

ЕКОЛОПЧНЕ ПРАВО

Значна кількість норм з питань надзвичайних еко-логічних ситуацій міститься в екологічному законодав-стві, а саме в Законі України "Про охорону навколиш-нього природного середовища", у Законі України "Про зону надзвичайної екологічної ситуації", природноре-сурсових кодексах і законах (з питань охорони і вико-ристання землі, надр, вод, лісу, атмосферного повітря, тваринного світу), в інших нормативно-правових ax-Tax, екологічної спрямованості.

Питання запобігання епідемій та епізоотій, надан-ня медичної допомоги у випадках надзвичайних еко-логічних ситуацій уреґульовані законодавством Украї-ни про охорону здоров’я: Законами України "Про за-безпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", "Про ветеринарну медицину" (1996 p.), "Про карантин рослин" (1993 р.) тощо.

Після Чорнобильської катастрофи отримало розви-ток як самостійний блок законодавство про ліквідацію наслідків аварії на ЧАЕС. Три основні закони, присвя-чені відповідним проблемам: "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" (1991 p.), Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи" (1991 p.), "Про загаль-ні засади подальшої експлуатації і зняття з експлуата-ції Чорнобильської АЕС та перетворення зруйнованого четвертого енергоблоку цієї АЕС на екологічну безпеч-ну систему" від 11 грудня 1998 p., що неодноразово змінювалися і доповнювалися, склали хребет даної га-лузі законодавства. Важливу роль у попередженні над-звичайних ситуацій в ядерній галузі відіграють також Закон України "Про поводження з радіоактивними ві-дходами" (1995 p.) і Закон України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" (1995 p.).

В.М. КОМАРНИЦЬКИЙ, В.І. ШЕВЧЕНКО, С.В. ЄЛЬКІН

Серед міжнародних багатосторонніх договорів у відповідній сфері важливе значення має Конвенція про транскордонний вплив промислових аварій (1992 p.), Конвенція про ядерну безпеку (1994 p.), Кон-венція про оперативне оповіщення про ядерну аварію (1986 p.), Конвенцію про допомогу у випадку ядерної аварії чи радіаційної аварійної ситуації (1986 p.), Кон-венція про фізичний захист ядерного матеріалу (1980 p.), Конвенція про запобігання забрудненню мо-ря скидами відходів та інших матеріалів з внесеними до неї поправками (1994 p.), Об’єднана конвенція про безпеку поводження з відпрацьованим паливом і про безпеку поводження з радіоактивними відходами (1997р.).

Міжнародними документами рекомендаційного характеру у відповідній сфері реґулювання є також ряд актів МАГАТЕ, зокрема Міжнародні основні норми безпеки для захисту від іонізуючих випромінювань і безпечного поводження з джерелами випромінювання (1996 рік), Принципи поводження з радіоактивними відходами (1995 рік) тощо.

Питання співробітництва у зазначеній сфері знай-шли відображення і в ряді двосторонніх угод України з іншими державами. До їх числа відносяться, зокрема, Угода між Кабінетом Міністрів України та Урядом Угорської Республіки про співробітництво та надання взаємної допомоги в галузі попередження надзвичай-них ситуацій та ліквідації їхніх наслідків (від 27 жовт-ня 1998 р.).

Центральне ядро законодавства України про пра-вовий режим зон надзвичайної екологічної ситуації складають норми, що визначають підстави для оголо-шення окремої місцевості такою зоною. До цих підс-тав, зокрема, належать:

ЕКОЛОПЧНЕ ПРАВО

1)         значне перевищення гранично допустимих норм показників якості навколишнього природного середовища, визначених законодавством;

2)         виникнення реальної загрози життю та здо-ров'ю великої кількості людей або заподіяння значної матеріальної шкоди юридичними, фізичними особами чи навколишньому природному середовишу внаслідок надмірного забруднення навколишнього природного середовища, руйнівного впливу стихійних сил природи чи інших факторів;

3)         негативні зміни, що сталися в навколишньому природному середовищі на значній території, які не-можливо усунути без застосування надзвичайних за-ходів з боку держави;

4)         негативні зміни, що сталися в навколишньому природному середовищі, які сугтєво обмежують або виключають можливість проживання населення і про-вадження господарської діяльності на відповідній те-риторії;

5)         значне збільшення рівня захворюваності насе-лення внаслідок негативних змін у навколишньому природному середовищі.

Відповідно до Порядку класифікації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, за-твердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 березня 2004 р.1, залежно від обсягів заподіяних наслідків, технічних і матеріальних ресурсів, необхід-них для їх ліквідації, визначаються чотири рівні над-звичайних ситуацій - державний, реґіональний, місце-вий або об' єктовий.

Для визначення конкретного рівня надзвичайної ситуації встановлюються такі критерії: 1) територіаль-не поширення й обсяги технічних і матеріальних ресу-

1 Див. : Урядовий кур'єр. - 2004. - 8 квітня.

В.М. КОМАРНИЦЬКИЙ, В.І. ШЕВЧЕНКО, С.В. ЄЛЬКІН

рсів, що необхідні для ліквідації наслідків надзвичай-ної ситуації; 2) кількість людей, які постраждали або умови життєдіяльності яких було порушено внаслідок надзвичайної ситуації; 3) розмір заподіяних (очікува-них) збитків.

Надзвичайною ситуацією державного рівня ви-знається ситуація:

1)         яка поширилась або може поширитися на те-риторію інших держав;

2)         яка поширилась на територію двох чи більше реґіонів України (Автономної Республіки Крим, облас-тей, мм. Києва та Севастополя), а для її ліквідації не-обхідні матеріальні та технічні ресурси в обсягах, що перевишують можливості цих реґіонів, але не менш як один відсоток від обсягу видатків відповідних місцевих бюджетів (надзвичайна ситуація державного рівня за територіальним поширенням);

3)         яка призвела до загибелі понад 10 осіб або внаслідок якої постраждало понад 300 осіб (постраж-далі - особи, життю або здоров'ю яких було заподіяно шкоду внаслідок надзвичайної ситуації), чи було по-рушено нормальні умови життєдіяльності понад 50 тис. осіб на тривалий час (більш як на 3 доби);

4)         унаслідок якої загинуло понад 5 осіб або по-страждало понад 100 осіб, чи було порушено нор-мальні умови життєдіяльності понад 10 тис. осіб на тривалий час (більш як на 3 доби), а збитки (оцінені в установленому законодавством порядку), спричинені надзвичайною ситуацією, перевищили 25 тис. мінімальних розмірів (на час виникнення надзвичай-ної ситуації) заробітної плати;

5) збитки від якої перевищили 150 тис. мінімаль-них розмірів заробітної плати;

ЕКОЛОПЧНЕ ПРАВО

6) яка в інших випадках, передбачених актами за-конодавства, за своїми ознаками визнається як над-звичайна ситуація державного рівня.

Надзвичайною ситуацією реґіонального рівня визнається ситуація:

1)         яка поширилась на територію двох чи більше районів (міст обласного значення) Автономної Рес-публіки Крим, областей, а для її ліквідації необхідні матеріальні та технічні ресурси в обсягах, що переви-шують можливості цих районів, але не менш як один відсоток обсягу видатків відповідних місцевих бюд-жетів (надзвичайна ситуація реґіонального рівня за територіальним поширенням);

2)         яка призвела до загибелі від 3 до 5 осіб або вна-слідок якої постраждало від 50 до 100 осіб, чи було по-рушено нормальні умови життєдіяльності від 1 тис. до 10 тис. осіб на тривалий час (більш як на 3 доби), a збитки перевищили 5 тис. мінімальних розмірів за-робітної плати;

3) збитки від якої перевищили 15 тис. мінімальних розмірів заробітної плати.

Місцевого рівня визнається надзвичайна ситу-ація:

1)         яка вийшла за межі територій потенційно не-безпечного об’єкта, загрожує довкіллю, сусіднім насе-леним пунктам, інженерним спорудам, а для її ліквідації необхідні матеріальні та технічні ресурси в обсягах, що перевишують власні можливості по-тенційно небезпечного об’єкта;

2)         унаслідок якої загинуло 1-2 особи або постраж-дало від 20 до 50 осіб, чи було порушено нормальні умови життєдіяльності від 100 до 1000 осіб на трива-лий час (більш як на 3 доби), а збитки перевищили 0,5 тис. мінімальних розмірів заробітної плати;

В.М. КОМАРНИЦЬКИЙ, В.І. ШЕВЧЕНКО, С.В. ЄЛЬКІН

3) збитки від якої перевищили 2 тис. мінімальних розмірів заробітної плати.

Об'єктового рівня визнається надзвичайна ситу-ація, яка не підпадає під названі вище визначення.

Відповідна територія оголошується зоною надзви-чайної екологічної ситуації Президентом України за пропозицією Ради національної безпеки й оборони України або за поданням Кабінету Міністрів України. Указ Президента України про оголошення окремої міс-цевості зоною надзвичайної екологічної ситуації за-тверджується Верховною Радою України протягом двох днів з дня звернення Президента України (стат-тя 6 Закону України "Про зону надзвичайної екологіч-ної ситуації").

Кабінет Міністрів України вносить подання про оголошення окремої місцевості зоною надзвичайної екологічної ситуації на підставі пропозицій централь-ного органу виконавчої влади, до відання якого відне-сені питання екологічної безпеки, Ради Міністрів Ав-тономної Республіки Крим, обласних, Київської та Се-вастопольської міських державних адміністрацій, ор-ганів місцевого самоврядування або за власною ініціа-тивою.

У статті 6 Закону України "Про зону надзвичайної екологічної ситуації" визначені також положення, що мають бути відбиті в Указі Президента України про оголошення окремої місцевості зоною надзвичайної екологічної ситуації. До них відносяться: обставини, що стали причиною оголошення окремої місцевості зо-ною надзвичайної екологічної ситуації; обґрунтування необхідності оголошення окремої місцевості зоною надзвичайної екологічної ситуації; межі території, на якій оголошується зона надзвичайної екологічної ситу-ації; заходи щодо організаційного, фінансового та ма-теріально-технічного забезпечення життєдіяльності наЕКОЛОПЧНЕ ПРАВО

селення в зоні надзвичайної екологічної ситуації; осно-вні заходи, що запроваджуються для подолання нас-лідків надзвичайної екологічної ситуації; обмеження на певні види діяльності в зоні надзвичайної екологіч-ної ситуації; час, з якого окрема місцевість оголошу-ється зоною надзвичайної екологічної ситуації, і строк, на який ця територія оголошується такою зоною.

Указ Президента України про оголошення окремої місцевості зоною надзвичайної екологічної ситуації має, відповідно до законодавства, негайно доводитися до відома населення через засоби масової інформації та систему оповіщення цивільної оборони.

Згідно статті 9 Закону України "Про зону надзви-чайної екологічної ситуації" дія правового режиму зони надзвичайної екологічної ситуації може бути достро-ково припинена Президентом України за пропозицією Ради національної безпеки й оборони України або за поданням Кабінету Міністрів України в разі усунення обставин, що стали причиною оголошення окремої міс-цевості зоною надзвичайної екологічної ситуації, ви-конання заходів, які необхідно було здійснити для нор-малізації екологічного стану на території зони надзви-чайної екологічної ситуації.

Припинення дії правового режиму зони надзви-чайної екологічної ситуації на території Автономної Республіки Крим або в окремих її місцевостях може ініціювати Верховна Рада Автономної Республіки Крим.

Подання Кабінету Міністрів України про достроко-ве припинення дії правового режиму зони надзвичай-ної екологічної ситуації має готуватися з урахуванням пропозицій органів місцевого самоврядування та міс-цевих органів виконавчої влади.

Згідно законодавству дострокове припинення дії правового режиму зони надзвичайної екологічної сиВ.М. КОМАРНИЦЬКИЙ, В.І. ШЕВЧЕНКО, С.В. ЄЛЬКІН

туації призводить до того, що така територія не вва-жається зоною надзвичайної екологічної ситуації.

Встановлено також, що межі території, на якій оголошується зона надзвичайної екологічної ситуації, можуть бути змінені з дотриманням вимог, встановле-них статтею 6 Закону України "Про зону надзвичайної екологічної ситуації".

Запровадження правового режиму зони надзви-чайної екологічної ситуації передбачає виділення дер-жавою та/або органами місцевого самоврядування додаткових фінансових та інших матеріальних ресур-сів, достатніх для нормалізації екологічного стану та відшкодування нанесених збитків, запровадження спеціального режиму поставок продукції для держав-них потреб, реалізацію комплексних і цільових про-грам громадських робіт (частина 2 статті 8 Закону України "Про зону надзвичайної екологічної ситуації"). Кошти на забезпечення діяльності, пов’ язаної з лікві-дацією наслідків надзвичайних екологічних ситуацій, згідно статті 10 зазначеного Закону мають в обов’язковому порядку виділятися з державного та мі-сцевих бюджетів, резервного фонду Кабінету Міністрів України чи інших джерел, не заборонених законом.

Реалізація зазначених законодавчих вимог забез-печується за допомогою спеціальних фінансово-правових приписів. Вони містяться:

• у Законі України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року, яким на місцеві ради та їх виконавчі органи покладається прийняття рішень і здійснення заходів, у тому числі фінансового характеру, щодо ліквідації наслідків екологічних ката-строф, стихійного лиха, епідемій, епізоотій, інших над-звичайних ситуацій, інформування про них населення, залучення в установленому законом порядку до цих

ЕКОЛОПЧНЕ ПРАВО

робіт підприємств, установ та організацій, а також на-селення (статті26, 33);

•          Законі України "Про поставки продукції для державних потреб" від 22 грудня 1995 року, який ви-значає умови та порядок поставки на контрактній (до-говірній) основі продукції, необхідної для державних потреб, у тому числі для попередження надзвичайних екологічних ситуацій і ліквідації їх наслідків;

•          Законі України "Про державний матеріальний резерв" від 24 січня 1997 року, який визначає загальні принципи формування, розміщення, зберігання, вико-ристання, поповнення й освіження (поновлення) запа-сів державного матеріального резерву, призначених для виконання першочергових робіт під час ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та для виконання інших заходів, передбачених законодавством;

•          "Положенні про резервний фонд Кабінету Міні-стрів України", затвердженого Постановою Верховної Ради України №62/96-ВР від 22 лютого 1996 року. Згідно цього Положення резервний фонд Кабінету Мі-ністрів України утворюється відповідно до Закону України "Про бюджетну систему України" ) для фінан-сування невідкладних витрат, пов’ язаних з надзви-чайними ситуаціями; робіт по ліквідації наслідків сти-хійнихявищі аварій; непередбачених витраг, пов’язаних з введенням законів; інших заходів, не передбачених і які не могли бути передбачені під час затвердження Державного бюджету України, з визначенням при цьому розміру коштів, який не може перевишувати 20 відсотків загального обсягу резервного фонду;

Порядку створення і використання матеріаль-них резервів для запобігання, ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру та їх наслідків, затвердженого постановою Кабінету Мініст-рів України № 308 від 29 березня 2001 року. ПередбаВ.М. КОМАРНИЦЬКИЙ, В.І. ШЕВЧЕНКО, С.В. ЄЛЬКІН

чено, що резерви використовуються тільки для: здійс-нення запобіжних заходів у разі загрози виникнення надзвичайних ситуацій; ліквідації надзвичайних ситу-ацій техногенного і природного характеру та їх наслід-ків; проведення невідкладних відновних робіт; надан-ня громадянам, постраждалим від наслідків надзви-чайних ситуацій, одноразової матеріальної допомоги для забезпечення їх життєдіяльності; розгортання й утримання тимчасових пунктів проживання та харчу-вання постраждалих громадян;

• Порядку фінансування робіт із запобігання і лі-квідації надзвичайних ситуацій та їх наслідків, за-твердженого постановою Кабінету Міністрів України № 140 від 4 лютого 1999 року. Ним, зокрема, встанов-лено, що фінансування заходів щодо запобігання ви-никненню та ліквідації наслідків надзвичайних ситуа-цій залежно від їх рівня здійснюється Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральними та місце-вими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування відповідно до законодавства на осно-ві затверджених планів робіт, програм. Фінансування заходів щодо ліквідації надзвичайних ситуацій на об'єктах усіх форм власності здійснюється відповідно до їх рівнів: об'єктового рівня - за рахунок власних коштів підприємств, установ та організацій, на тери-торії яких виникла надзвичайна ситуація; місцевого і реґіонального рівнів - за рахунок власних коштів під-приємств, установ та організацій, на території яких виникла надзвичайна ситуація, і додатково - за раху-нок районних резервів (місцевий рівень) та резервів Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних ад-міністрацій (регіональний рівень), створених відповід-но до законодавства; загальнодержавного рівня - за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом

ЕКОЛОПЧНЕ ПРАВО

на ці цілі, у тому числі, частково, з резервного фонду Кабінету Міністрів України; Порядку відшкодування шкоди особам, які постраждали від надзвичайних об-ставин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 5 жовтня 1992 року. Цим докумен-том визначається статус осіб, які постраждали від надзвичайних обставин (потерпілі), порядок забезпе-чення їх у разі необхідності житлом, відшкодування потерпілим заподіяних матеріальних збитків, їх праце-влаштування та надання потерпілим іншої необхідної допомоги.

За наявності підстав у межах зони надзвичайної екологічної ситуації може запроваджуватися правовий режим надзвичайного стану відповідно до Закону України "Про правовий режим надзвичайного стану". В умовах надзвичайного стану допускається тимчасо-ве, обумовлене загрозою, обмеження у здійсненні кон-ституційних прав і свобод людини й громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначен-ням строку дії цих обмежень. Надзвичайний стан в Україні або в окремих її місцевостях вводиться Указом Президента України, який підлягає затвердженню Верховною Радою України протягом двох днів з моме-нту звернення Президента України (статті 1, 2, 4, 5 Закону України "Про правовий режим надзвичайного стану"). Відповідно до зазначеного правового режиму можуть вживатися такі заходи: встановлення особли-вого режиму виїзду і вїзду; посилення охорони гро-мадського порядку й об’єктів, що забезпечують життє-діяльність населення; запровадження особливого по-рядку розподілення продуктів харчування та предме-тів першої необхідності серед населення; відселення людей з місць, небезпечних для їх проживання, обо-в’язковим наданням їм жилих приміщень для постій-ного або тимчасового проживання; проведення мобіліВ.М. КОМАРНИЦЬКИЙ, В.І. ШЕВЧЕНКО, С.В. ЄЛЬКІН

зації ресурсів підприємств, установ та організацій не-залежно від форм власності, зміна режиму їх роботи та профілю виробничої діяльності в межах, необхідних для проведення аварійно-рятувальних і відновлюваль-них робіт, тощо.

У разі виникнення потреби в терміновому вико-нанні в зоні надзвичайної екологічної ситуації великих обсягів аварійно-рятувальних і відновлювальних робіт Президент України може прийняти рішення про залу-чення та виконання таких робіт військових частин Збройних сил України та інших утворених відповідно до закону України військових формувань.

Рішенням про встановлення правового режиму зо-ни надзвичайної екологічної ситуації, з метою здійс-нення заходів для нормалізації екологічного стану, мо-жуть встановлюватися обмеження на здійснення пев-них видів діяльності шляхом встановлення тимчасової заборони на: будівництво та функціонування об’ єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку; засто-сування в господарській та іншій діяльності особливо небезпечних речовин (хімічних, радіоактивних, токси-чних, вибухових тощо), засобів захисту рослин, сукуп-ність властивостей яких і/або особливостей їх стану можуть погіршувати екологічну ситуацію в цій зоні, функціонування санаторно-курортних закладів; про-вадження будь-якої іншої діяльності, що становить пі-двищену екологічну небезпеку.