§ 5. Правове реґулювання поводження з відходами


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 

Загрузка...

Вирішення проблеми знешкодження й утилізації відходів є однією з центральних у забезпеченні охоро-ни довкілля, раціонального використання природних

ЕКОЛОПЧНЕ ПРАВО

ресурсів. Відходи забруднюють ґрунт, води, повітря, займають під звалищами, відвалами значні площі. Іх утворення є наслідком переробки природної сировини у процесі матеріального виробництва, та споживання продуктів цього виробництва населенням. Щороку на підприємствах України утворюється близько 100 міль-йонів тонн токсичних відходів. 3 них до найбільш не-безпечних за європейськими стандартами (І-ІІІ класи небезпеки) належить 2, 5 - 3, 5 мільйона тонн. Кіль-кість підприємств, на яких фіксуються токсичні відходи, перевишує 2500. Загальний обсяг накопичен-ня токсичних відходів становить 4, 4 мільярда тонн1. У цілому розрив між прогресуючим накопиченням ток-сичних відходів і заходами з їх утилізації та знешкод-ження загрожує поглибленням екологічної кризи та загостренням соціально-економічної ситуації в Україні. 3 метою забезпечення угилізації, знешкодження, пе-реробки й безпечного зберігання відходів в Україні здійснюються заходи організаційного, технологічного, економічного та правового характеру. Сучасне законо-давство про відходи складається з Постанови Верховної Ради України від 5 березня 1998 року "Про основні на-прями державної політики України в галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпе-чення екологічної безпеки", Законів України "Про охоро-ну навколишнього природного середовища" (1991 p.), "Про забезпечення санітарного та епідемічного благопо-луччя населення" (1994 p.), "Про поводження з радіоактивними відходами"(1995 p.), "Про металобрухг" (1999 p.), "Про відходи" (1998 p.), "Про фізичний захист

1 Див.: Про Загальнодержавну програму поводження з токсичними відходами: Закон України № 1947-ІП від 14 вересня 2000 року // Відомості Верховної Ради України. - 2000. - № 44. - Ст. 374 .

В.М. КОМАРНИЦЬКИЙ, В.І. ШЕВЧЕНКО, С.В. ЄЛЬКІН

ядерних установок, ядерних матеріалів, ра-діоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання"( 2000 p.), "Про охорону атмосферного повітря"(1992 p.), "Про пестициди і агрохімікати" (1995 p.), Водного кодек-су України (1995 p.), Кодексу України про надра (1994 р.) та інших нормативно-правових актів.

Державна політика щодо поводження з відходами, що відображена у законодавстві, здійснюється за нас-тупними напрямками: а) забезпечення повного зби-рання і своєчасного знешкодження та видалення відходів, а також дотримання правил екологічної без-пеки при поводженні з ними; б) зведення до мінімуму утворення відходів і зменшення їх небезпечності; в) забезпечення комплексного використання матеріально-сировинних ресурсів; г) сприяння максимально мож-ливій утилізації відходів шляхом прямого повторного чи альтернативного використання ресурсно-цінних відходів; ґ) забезпечення безпечного видалення відходів, що не підлягають угилізації, шляхом розроб-лення відповідних технологій, екологічно безпечних методів і засобів поводження з відходами; д) ор-ганізація контролю за місцями чи об’єктами розміщення відходів для запобігання шкідливому впливу їх на навколишнє природне середовище та здоров’я людини; е) здійснення комплексу науково-технічних і маркетин-гових досліджень для виявлення та визначення ресурсної цінності відходів з метою їх ефективного використання; є) сприяння створенню об’єктів поводження з відходами; ж) забезпечення со-ціального захисту працівників, зайнятих у сфері поводження з відходами; з) обов’язковий облік відходів тощо.

Слід зазначати, що у процесі формування вітчиз-няного законодавства про відходи враховується євро-пейський досвід у вирішенні відповідних проблем.

ЕКОЛОПЧНЕ ПРАВО

Зокрема, законодавство України сприйняло ключові положення Директиви Ради Міністрів ЄС 91/689/ЄЕС щодо небезпечних відходів (має на меті сформулювати загальне визначення небезпечних відходів і запрова-дити жорстку уніфікацію в роботу з такими відхода-ми). Так, відповідно до зазначеної директиви в Законі України "Про відходи" дано визначення поняття "не-безпечні відходи" (відходи, що мають такі фізичні, хімічні, біологічні чи інші небезпечні властивості, які створюють або можуть створити значну небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людини і які потребують спеціальних методів і засобів поводження з ними). Згідно з цим визначенням уста-новлено й перелік небезпечних відходів, який включе-но до Переліку отруйних речовин, у тому числі токсич-них промислових відходів, продуктів біотехно-логій та інших біологічних аґентів, виробництво, зберігання і транспортування, використання, знищен-ня й утилізація яких здійснюються за наявності дозволу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20червня 1995 року №440і. На виконання міжнародних зобов'язань України, що випливають із її участі в Базельській конвенції про контроль за транс-кордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх видаленням (1989 р.) з урахуванням Постанови про контроль і нагляд за транспортуванням відходів усере-дині Європейського Співтовариства, за його межі і в ЄС 259/93/ЄЕС, було затверджено постановою №1120 від 13 липня 2000 року Кабінету Міністрів України По-ложення про контроль за транскордонними переве-зеннями небезпечних відходів та їх утилізацією. Цим Положенням установлюються окремі режими, що реґулюють перевезення в межах ЄС, імпорт, експорт і

1 Див.: Збірник постанов Уряду України. - 1995. - № 3. - Ст. 123.

В.М. КОМАРНИЦЬКИЙ, В.І. ШЕВЧЕНКО, С.В. ЄЛЬКІН

транзитні переміщення, а також різні вимоги залежно від того, чи призначені відходи для переробки або поховання. У перспективі мають бути трансформовані до законодавства України й інші приписи відповідних міжнародно-правових актів. Це, зокрема, стосується Директиви про спалення небезпечних відходів 94/67/ЄЕС, що встановлює певні вимоги й дома-гається дотримання умов експлуатації заводів для спа-лення небезпечних відходів і гранично допустимих величин викидів цих підприємств (за допомогою доз-волів), а також Директиви про вимоги до дозволів і експлуатаційних обмежень для нових муніципальних сміттєспалювальних заводів 89/369/ЄЕС, Директиви про вимоги до дозволів і експлуатаційних обмежень до діючих муніципальних сміттєспалювальних заводів 89/429/ЄЕС, Рамкової директиви про боротьбу із забрудненням повітря промисловими підприємствами 84/360/ЄЕС, Директиви Ради Міністрів ЄС 75/439/ЄЕС, що передбачає створення уніфікованої системи збору, перероблення, зберігання і видалення відпрацьованих масел та ін.

Головним напрямком вирішення проблеми забруд-нення довкілля відходами є їх утилізація. Під утилізацією відходів розуміється їх (відходів) викори-стання як вторинних матеріальних чи енергетичних ресурсів. При цьому утилізація відходів має не тільки велике екологічне значення (сприяє захисту довкілля від негативного впливу відходів), а й економічне та забезпечує ощадливе використання матеріально-сировинних і енергетичних ресурсів.

3 метою забезпечення утилізації відходів законо-давство покладає на суб'єктів господарської діяльності певні обов’ язки. Вони, зокрема, зобов'язані: забезпе-чувати приймання й утилізацію використаних паку-вальних матеріалів і тари, у яких знаходилася продукція

ЕКОЛОПЧНЕ ПРАВО

цих підприємств, установ та організацій-суб'єктів госпо-дарської діяльності, або укладати угоди з відповідними організаціями на їх збирання й утилізацію; на основі ма-теріально-сировинних балансів виробництва виявляти та вести первинний поточний облік кіль-кості, типу й складу відходів, що утилізуються, і подавати щодо них статистичну звітність у встановленому порядку; забез-печувати повне збирання, належне зберігання та не-допущення знищення й псування відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія, що відповідає вимогам екологічної безпеки; здійснювати організаційні, науково-технічні та техно-логічні заходи для максимальної утилізації відходів, реалізації чи передачі їх іншим споживачам або підприємствам, установам та організаціям, що займа-ються збиранням, обробленням та утилізацією відходів; мати ліцензії на здійснення операцій у сфері повод-ження з небезпечними відходами і/або на право про-вадження діяльності, пов'язаної із збиранням і за-готівлею окремих видів відходів як вторинної сирови-ни, і/або дозвіл на транскордонне перевезення небез-печних відходів; передбачати при укладанні угод на поставку в Україну товарної продукції утилізацію чи вивезення з України використаних пакувальних ма-теріалів і тари; виконувати обов'язки, передбачені за-конодавсгвом, щодо запобігання забрудненню навколиш-нього природного середовища відходами.

3 метою забезпечення збирання, оброблення, збе-реження й аналізу інформації про об'єкти утворення, оброблення й утилізації відходів ведеться їх реєстр, у якому визначаються номенклатура, обсяги утворення, кількісні та якісні характеристики відходів, інформа-ція про поводження з ними та заходи щодо зменшення обсягів утворення відходів і рівня їх небезпеки. Реєстр об'єктів утворення, оброблення й утилізації відходів

В.М. КОМАРНИЦЬКИЙ, В.І. ШЕВЧЕНКО, С.В. ЄЛЬКІН

ведеться на підставі звітних даних виробників відхо-дів, відомостей спеціально уповноважених органів ви-конавчої влади у сфері поводження з відходами. По-рядок ведення реєстру об'єктів утворення, оброблення й утилізації відходів визначається Кабінетом Міністрів України.

Організаційно-економічні заходи щодо забезпечен-ня утилізації відходів, визначені законодавством, пе-редбачають: надання суб'єктам підприємницької дія-льності, які угилізують, зменшують обсяги утворення відходів і впроваджують у виробництво маловідходні технології, відповідно до законодавства податкових, кредитних та інших пільг; надання в установленому законодавством порядку податкових, кредитних та інших пільг суб'єктам підприємницької діяльності, які здають відходи як вторинну сировину та займаються збиранням і заготівлею таких відходів; визначення пріоритетів щодо фінансування за державним конт-рактом підприємств, що впроваджують маловідходні технології, обробляють і утилізують відходи; цільове фінансування науково-дослідних робіт з конкретних проблем утилізації відходів і зменшення їх утворення; надання можливості залишати частину коштів від платежів за розміщення відходів на фінансування за-ходів щодо утилізації відходів і зменшення обсягів їх утворення відповідно до обґрунтованих інвестиційних проектів і програм; створення фондів для цільового фінансування заходів щодо утилізації відходів за ра-хунок добровільних внесків виробників відходів, їх власників, вітчизняних та іноземних суб'єктів госпо-дарської діяльності, окремих громадян, екологічного страхування тощо.

3 метою стимулювання заходів щодо утилізації ві-дходів суб'єктам господарської діяльності, які угилізу-ють відходи в процесі виробництва продукції (викоЕКОЛОПЧНЕ ПРАВО

нання робіт, надання послуг), здійснюють їх збирання і заготівлю, будівництво підприємств і цехів, а також організують виробництво устаткування для утилізації відходів, беруть пайову участь у фінансуванні заходів щодо утилізації відходів і зменшення обсягів їх утво-рення, можуть надаватися відповідно до законодавст-ва України: а) пільги щодо оподаткування прибутку від реалізації продукції, виготовленої з використанням відходів; б) пріоритетне державне кредитування; в) спеціальні державні субсидії на зменшення відсот-ків за банківські кредити, пов'язані з інвестиціями, що спрямовуються на утилізацію відходів і виготовлення відповідного устаткування; г) дотації з Державного бюджету України, республіканського бюджету Авто-номної Республіки Крим і місцевих бюджетів для пере-везення відходів (вторинної сировини) чи напівфабри-катів, одержаних з цих відходів; ґ) інформація щодо технологічних можливостей утилізації відходів; д) дота-ції з фондів охорони навколишнього природного сере-довища й інших джерел; е) пільги щодо поповнення обігових коштів підприємств, установ та організацій -суб'єктів господарської діяльності, що здійснюють зби-рання і заготівлю, оброблення (перероблення) і утилі-зацію відходів як вторинної сировини, за умови цільо-вого використання цих коштів для придбання та пе-реробки таких відходів. Місцеві органи виконавчої влади й органи місцевого самоврядування можугь ви-значати у межах своїх повноважень додаткові заходи, пов'язані із стимулюванням утилізації відходів і змен-шенням обсягів їх утворення.

Для фінансування цих заходів можуть залучатися кошти місцевих бюджетів, фондів охорони навколиш-нього природного середовища, добровільні внески під-приємств, установ, організацій, громадян та їх об'єднань, а також кошти Державного бюджету УкраїВ.М. КОМАРНИЦЬКИЙ, В.І. ШЕВЧЕНКО, С.В. ЄЛЬКІН

ни, передбачені на проведення заходів, що включа-ються в Державну програму соціального й економічно-го розвитку України.