15.2. Кореляційно-регресивний метод


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 

Загрузка...

Суть методу зводиться до визначення по досліджуваному па-раметричному ряду (якщо є для цього всі умови) функції залеж-ності цін (питомих цін) від основного (основних) параметра. Ви-ходячи з отриманої функції обчислюються проекти цін на аналогічні нові вироби.

Знаходження цих залежностей методом кореляційно-регре-сивного аналізу включає такі етапи:

1)         економічна постановка завдання і мета його розв’язання;

2)         статистичне оцінювання (оброблення) вихідної інформації на предмет її відповідності вимогам, які до неї були запропо-новані методом кореляційно-регресивного аналізу;

3)         знаходження і статистичне оцінювання рівняння зв’язку між результативною і факторною ознаками на підставі регресив-ного аналізу;

4)         інтерпретація отриманого рівняння і його використання.

«Ціноутворення»

Метод визначення цін за коефіцієнтом технічного рівня.

Розрахунок коефіцієнта технічного рівня здійснюється шляхом порівняння технічних параметрів нової і базової техніки зі світо-вим рівнем виробу-аналога. Зразок, прийнятий за еталон, являє собою реально існуючий виріб, який найповніше характеризує досягнутий світовий рівень для даного типу техніки й обраного відрізку часу.

Коефіцієнт технічного рівня обчислюють у визначеній послідов-ності:

1)         обираються технічні параметри, за якими проводять по-рівняння;

2)         визначають коефіцієнти вагомості параметрів;

3)         розраховують часткові коефіцієнти еквівалентності нового і базового виробу порівняно з виробом-еталоном;

4)         розраховують коефіцієнт технічного рівня нового виробу.

Номенклатуру параметрів і коефіцієнтів їх вагомості вибира-

ють експерти. Коефіцієнт технічного рівня нового виробу (W) роз-раховують за формулою

W„

W = —^-,       (15.6)

WQ

де WH, И/6 - частки коефіцієнтів еквівалентності відповідно нового і базового (W) варіантів техніки, що визначаються за та-кими формулами:

п          в          п

W6 = Еа-г Kj ; WH =Іаг -Kft            (15.7)

i==       i=

де a - коефіцієнт вагомості /-того параметра;

Kf ,Kf- оцінка /-го технічного параметра базового і нового

варіантів техніки стосовно світового рівня (виробу-еталона). Для нового варіанта

н R?    н Rf

Kj        при Rj^max, лг           при к^тіп (15.8)

Rf        Rf

Розділ ІІ. Цінова політика

Для базового варіанта:

лг =     при лг —> max, Кі -—— при Ri —> «ш, (ю.У)

де Rf ,R.f - величина /-го технічного параметра нового і ба-зового варіантів техніки;

R*r - величина відповідного /-того технічного параметра ви-робу-еталона.

Ціна нового виробу розраховується за формулою

P=W-P6,         (15.10)

де Р і Р, - ціна нового і базового виробів: W - основний параметр виробу.