4.3. Споживчий оптимум при кількісному вимірюванні корисності


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 

Загрузка...

Оптимум споживача визначається відповідно до двох умов:

а)         досягнення максимальної сукупності корисностей;

б)         повне використання прибутку.

Правило максимізації корисності: максимальне задоволення потреби настає при такому розподілі прибутку, коли остання гро-шова одиниця, витрачена на придбання кожного виду продукту, приносила б однакову граничну корисність (закон Госсена):

 

           

—■ A. (4.1)

P%      Py        Pn

де MUx, MUy, MUn - граничні корисності товарів х,у,...n; Р^ P , ..., P - відповідно ціни на товар;

коефіцієнт, який характеризує гранічну корисність грошей.

Ця формула називається формулою споживчого оптимуму, а

MU співвідношення —— показує, яка корисність припадає на одну Р

витрачену при придбані товару грошову одиницю.

Теоретичний висновок про характер споживання залежно від доходу було зроблено послідовно декількома вченими економі-стами. Першим з них був Энгель.

 

21

 

«Ціноутворення»