Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7
7.2.  Інвестиційна діяльність      банків : Банківські операції : Бібліотека для студентів

7.2.  Інвестиційна діяльність      банків


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 

Загрузка...

на ринку цінних паперів

Важливим напрямом функціонування комерційних ба-нків на ринку цінних паперів України є діяльність, пов'язана зі здійсненням банківських інвестицій.

128          e- '■ Капран, M. С. Кривченко, О. К. Коваленко, С. I. Омельченко

Інвестиційна діяльність на ринку цінних паперів (РЦП) забез-печує збільшення прибутковості банківських операцій, підви-щення ліквідності банків та захист їхніх фінансових ресурсів від інфляційного знецінення.

Під банківськими інвестиціями передусім розуміють інвес-тиції, які здійснюються комерційними банками як суб’єктами ін-вестиційної діяльності. Але таке визначення можна вважати ву-зьким з огляду на специфічну роль банківської установи в інвестиційному процесі.

Практика функціонування вітчизняного ринку цінних паперів свідчить про недостатню активність банківських установ як інве-сторів цього ринку, незначні обсяги їхніх вкладень у фондові цінності. Така позиція банків, з одного боку, гальмує розвиток українського РЦП, а з іншого — обмежує доходи від операцій з цінними паперами.

Прямі банківські інвестиції класифікують наступним чином:

1.             Інвестиції у власну діяльність. Це, насамперед, інвестиції у власні основні фонди та інші вкладення, які збільшують вартість власних активів банку.

2.             Інвестиції в інші види діяльності. Ці інвестиції здійсню-ються:

а)             за рахунок коштів банку. Вони спрямовуються на ство-

рення підприємств чи участь у їхній діяльності (крім купівлі

акцій), які передусім є елементами інфраструктури банківської

діяльності;

б)            за рахунок кредитних ресурсів. Кредитування клієнтів бан-

ку на інвестиційні потреби здійснюється як за рахунок кредитних

ресурсів, залучених власними силами банку, так і за рахунок об-

слуговування цільових кредитних ресурсів на інвестиційні цілі

зовнішнього походження.

Основні цілі банківських інвестицій — забезпечувати збере-ження коштів, тобто безпеку вкладень, дохідність, ліквідність, a також нарощування вкладень.

У банківській практиці інвестиційні операції передбачають вкладення коштів у цінні папери підприємств на відносно трива-лий термін. Сукупність цінних паперів, придбаних банком у про-цесі здійснення фінансових вкладень, становить його інвестицій-ний портфель.

БАНКІВСЬКІ ОПЕРАЦІЇ

Під безпекою вкладень розуміють їхню невразливість від по-трясінь на фондовому ринку й стабільність в одержанні доходу. Безпеки, як правило, досягають на шкоду дохідності й розширен-ня вкладів, оскільки найбезпечнішими вважають вкладення в об-лігації державних позик, що їх забезпечують економічна вага і платоспроможність держави.

Під дохідністю вкладень розуміють одержання максимально можливих дивідендів на акції й доходів на облігації та інші бор-гові зобов'язання. Комерційні банки, як і решта інвесторів, розв'язують проблеми дохідності й безпеки. Оптимального спів-відношення дохідності й безпеки досягають ретельною періодич-ною перевіркою і добором цінних паперів до банківського порт-феля.

Ліквідність вкладень — це швидке і беззбиткове для їхніх вла-сників перетворення цінних паперів з банківського портфеля в готівкові чи безготівкові кошти. Ліквідність не обов'язково має бути пов'язана з іншими цілями банківських інвестицій. Вона означає, що коли на певний цінний папір встановлено певну ціну, то завжди знайдеться покупець, який виявить бажання і матиме змогу придбати цей цінний папір.

Нарощування вкладень характерне для власників акцій. Збі-льшення капіталу досягають переважно за рахунок звичайних акцій акціонерних товариств, що діють у передових галузях народного господарства. Такі акції, як правило, приносять не-високі дивіденди, але забезпечують швидке подорожчання ка-піталу.

Жоден цінний папір не відповідає всім інвестиційним цілям одночасно, тому інвестор має йти на компроміс, обираючи цілі своїх інвестицій. Залежно від набору інвестиційних цілей кожен комерційний банк визначає свою стратегію фінансових вкладень. Вибір стратегії зумовлюється інвестиційними властивостями фо-ндових інструментів, рівнем дохідності інвестиційних операцій, часом інвестування та мірою ризику.

Якщо цінні папери надійні, то їхня дохідність низька, оскільки банки, віддаючи перевагу надійності, скуповують їх за вищу ціну порівняно з номіналом, але, в свою чергу, знижує дохідність. Якщо прогнози вказують на зростання капіталу, то на такі цінні папери підвищується попит, через це ціни зростають, а дохідність знижується. Отже, коли комерційний банк обирає собі інвести-

130          e- '■ Капран, M. С. Кривченко, О. К. Коваленко, С. I. Омельченко

ційні цілі, перед ним постає питання вибору цінних паперів, що відповідають поставленим цілям.

Таблиця 5

КЛАСИФІКАЦІЯ                ЦІННИХ               ПАПЕРІВ

ЗА РИЗИКОМ ЗМІНИ ЇХНЬОЇ ВАРТОСТІ, ТЕРМІНУ, ЛІКВІДНОСТІ

 

Види інвестицій     Ризик зміни вартості            Термін вкладень   Ліквідність

Акції       Високий Довгострокові      Середня/низька

Облігації                Дуже високий       Довгострокові      Середня/низька

Державні цінні папери         Низький Короткострокові Середньострокові Висока Середня

Пріоритети банківського інвестування в Україні зумовлюють:

—            збереження та приріст капіталу;

—            придбання високоліквідних цінних паперів, що можуть ви-ступати в ролі засобів платежу і нагромадження;

—            одержання контролю над корпоративними підприємствами шляхом придбання великих пакетів акцій;

—            спекулятивну гру на коливаннях курсів цінних паперів;

—            мінімізацію фінансових ризиків за рахунок проведення хе-джування інструментами фондового ринку.

Інвестиційна діяльність комерційного банку на ринку цінних паперів, як правило, забезпечує поліпшення фінансового стану балансу у зв'язку з підвищенням прибутковості операцій та збе-реженням показників ліквідності на необхідному рівні. Цей вид діяльності комерційних банків тісно пов'язаний із їхньою креди-тною діяльністю. Цінні папери можуть використовуватися бан-ками як застава для отримання кредиту на міжбанківському рин-ку, для рефінансування через центральний банк, а також для проведення операцій РЕПО.

Комерційні банки багато зусиль зосереджують на активізації та розширенні кола операцій, що здійснюються ними на ринку цінних паперів (фондовому ринку). Ринок цінних паперів відіграє життєво важливу роль в економічному розвитку як окремих гос-подарюючих суб'єктів, так і суспільства в цілому, забезпечуючи ліквідність та ринковий механізм ціноутворення, сприяючи обігу капіталу та його раціональному розміщенню. Основним завдан-

БАНКІВСЬКІ ОПЕРАЦІЇ

ням фондового ринку виступає мобілізація та вкладання фінансо-вих ресурсів у найбільш привабливі з точки зору ринкової ефек-тивності види підприємницької діяльності. Вільний оборот капі-талу на фондовому ринку забезпечується через обіг цінних паперів, які поділяються на три групи:

•              пайові цінні папери, за якими емітент не несе зобов'язання повернути кошти, інвестовані в його діяльність, але які надають їх власникам право на участь в управлінні діяльністю емітента (акції);

•              боргові цінні папери, за якими емітент несе зобов'язання повернути у визначений термін кошти, але які не дають їх влас-никам права на участь в управлінні діяльністю емітента (держав-ні боргові зобов'язання, облігації підприємств, ощадні сертифіка-ти та векселі банків);

•              похідні цінні папери (фінансові ф’ючерси, опціони, свопи тощо).

У загальному вигляді операція з цінними паперами — це юри-дично оформлена та закінчена дія або послідовність дій на фон-довому ринку, об'єктом яких є цінні папери та грошові засоби.

Усі банківські операції з цінними паперами можуть бути роз-поділені на три основні групи:

емісійні — пасивні операції, які здійснюються через випуск цінних паперів власного боргу;

інвестиційні — активні операції із вкладення власних та залу-чених фінансових ресурсів у фондові активи шляхом придбання відповідних цінних паперів на фондовому ринку від свого імені;

клієнтські — посередницькі операції з цінними паперами, які здійснюються банками від імені, за рахунок та на користь клієн-тів.

Комерційний банк проводить ту чи іншу операцію на фондо-вому ринку залежно від конкретно визначеної мети банківської діяльності. Так, для формування і збільшення власного капіталу та залучення ресурсів для використання в активних операціях банк здійснюватиме емісійні операції:

•              випуск акцій і облігацій;

•              емісію векселів;

•              випуск депозитних та ощадних сертифікатів.

3 метою одержання прибутків від діяльності з цінними папе-рами, для забезпечення участі у статутному капіталі інших під-

132          e- '■ Капран, M. С. Кривченко, О. К. Коваленко, С. I. Омельченко

приємств та контролю над їх власністю банк здійснюватиме інве-стиційні операції:

♦              арбітражну дилерську діяльність, тобто виконання угод ку-півлі-продажу цінних паперів від свого імені та за свій рахунок шляхом виставлення власних цін купівлі-продажу із зо-бов'язанням їх купівлі та (або) продажу за заявленими цінами;

♦              купівлю акцій з метою утримування їх у своєму розпоря-дженні терміном більше ніж 1 рік.

Якщо метою банківської діяльності на фондовому ринку ви-ступає одержання доходу у вигляді комісійних винагород від операцій з цінними паперами, то банк буде проводити клієнтські операції:

—            андеррайтинг, тобто гарантоване розміщення на ринку ви-пусків цінних паперів клієнтів-емітентів;

—            брокерську діяльність, тобто здійснення угод з цінними па-перами як повірений чи комісіонер, що діє на підставі договору доручення або комісії;

—            діяльність з управління цінними паперами, тобто здійснен-ня від свого імені та за винагороду протягом певного строку до-вірчого управління цінними паперами, що належать іншій особі, в інтересах цієї або інших осіб;

—            клірингову діяльність: послуги з визначення взаємних зо-бов'язань (збирання, звірка, коригування інформації щодо угод з цінними паперами і підготовка бухгалтерських документів) та їх заліку з поставок цінних паперів і розрахунків за ними;

—            депозитарну діяльність: надання послуг зі зберігання сер-тифікатів цінних паперів та (або) обліку переходу прав на цінні напери;

—            реєстраторську діяльність: операції зі збирання, фіксації, обробки, зберігання та надання інформації, що складає систему ведення реєстру власників цінних паперів;

—            діяльність з обслуговування клієнтських операцій з цінни-ми паперами: надання консультаційно-інформаційних послуг, що безпосередньо сприяють укладанню цивільно-правових угод з цінними паперами між учасниками фондового ринку.

Серед найбільш важливих завдань, для вирішення яких коме-рційні банки, власне, здійснюють формування та управління портфелем цінних паперів у складі своїх активів, можна виділити такі:

БАНКІВСЬКІ ОПЕРАЦІЇ

•              зменшення вагомої частки кредитного ризику (за рахунок його урівноважування високоякісними цінними паперами);

•              стабілізація доходу банку (за рахунок можливого зростання доходів від фондових операцій в той час, коли доходи від креди-тів падають);

•              забезпечення географічної диверсифікації (за допомогою вторинного фондового ринку цінні папери, на відміну від банків-ських кредитів, можуть вільно обертатися в різних регіонах);

•              послідовне підтримання ліквідності (за рахунок можливості динамічної трансформації ресурсного портфеля в частині цінних паперів);

•              забезпечення високої гнучкості банківського портфеля акти-вів (за рахунок його ефективної реструктуризації на базі купівлі-продажу цінних паперів);

•              страхування ризику змін процентних ставок;

•              створення високоякісних видів застави (для забезпечення особливо важливих депозитів);

•              підвищення фінансових показників стійкості банківського балансу за рахунок володіння пакетами цінних паперів достатньо високої якості.

Найбільш розвинутими об'єктами інвестування в цінні папери виступають акції та облігації.

Акції — це цінні папери без встановленого терміну обігу, які засвідчують внесення певного паю до статутного капіталу това-риства, підтверджують членство їхнього власника в цьому това-ристві та його право на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна в разі ліквідації акціонерного товариства.

Акції характеризуються такими видами вартості, як номіналь-на, емісійна, балансова, к—ова, ліквідаційна.

Номінальна вартість це ціна, вказана на бланку акції.

Бмісійна вартість — це ціна, за якою здійснюється продаж акцій на первинному фондовому ринку.

Балансова вартість — це ціна, що дорівнює частці власного капіталу емітента, яка припадає на одну акцію.

Ліквідаційна вартість — це ціна, що може бути визначена в момент ліквідації підп—ємства-емітента.

Курсова вартість це ціна, за якою акції котируються на вторинному ринку цінних паперів.

134          e- '■ Капран, M. С. Кривченко, О. К. Коваленко, С. I. Омельченко

Вкладення банківських ресурсів в акції акціонерних товариств дають змогу власникові акцій одержувати дохід у вигляді дивіде-ндів на вкладений капітал, а також бути співвласником товарист-ва. Банки можуть також створювати дочірні підприємства й пе-редавати їм частину своїх функцій.

Слід зауважити, що банківські вкладення в прості та привіле-йовані акції різняться за рівнем дохідності й можливістю наро-щування при однаковому рівні решти інвестиційних факторів.

Таблиця 6

ХАРАКТЕРИСТИКА         ОЦІНКИ               ФАКТОРІВ

БАНКІВСЬКИХ ІНВЕСТИЦІЙ В АКЦІЇ

 

Вид інвестицій       Фактори

 

                Безпека   Ризик      Дохідність              Нарощування       Ліквід-ність

Прості акції           Середня Середній                Середня Високе    Середня/ низька

Привілейовані акції              Середня Середній                Висока    Середнє  Середня/ низька

Отже банки вкладають кошти в акції (як прості, так і привіле-йовані) тоді, коли своїми головними інвестиційними цілями оби-рають дохідність і нарощування вкладень.

У свою чергу, облігації — це свідоцтва про внесення їхніми власниками коштів у зобов'язання відрахувати їм номінальну ва-ртість цих цінних паперів у визначений термін з виплатою фіксо-ваного відсотка.

Облігації як боргові цінні напери мають номінальну, викупну та курсову вартість.

Номінальна вартість — це ціна, що вказується на бланку об-лігації та використовується як база для нарахування процентів.

Викупна вартість — це ціна, за якою емітент здійснює викуп облігації після закінчення терміну її обігу.

Курсова вартість — це ціна котирування облігації на вторин-ному фондовому ринку.

Залежно від категорії емітента облігації поділяються на дер-жавні (зобов'язання органів державної влади) й недержавні (зо-

БАНКІВСЬКІ ОПЕРАЦІЇ

бов'язання підприємств, організацій, банків), що дуже відрізня-ються за оцінкою інвестиційних факторів.

Таблиця 7

ХАРАКТЕРИСТИКА         ОЦІНКИ               ФАКТОРІВ

БАНКІВСЬКИХ ІНВЕСТИЦІЙ В ОБЛІГАЦІЇ

 

Вид інвестицій       Фактори

 

                Безпека   Ризик      Дохід-ність            Нарощу-вання      Ліквід-ність

Облігації підпри-ємств, організацій, банків      Середня Середній/ високий                Висока    Низьке   Середня/ низька

Державні облігації Висока Низький Висока Низьке Висока

Найнадійнішими і найбезпечнішими на фондовому ринку вважають державні боргові зобов'язання, поза як їхнє погашення гарантує держава-емітент. Тому банки, вкладаючи кошти в дер-жавні облігації, вирішують такі завдання:

•              підтримують високу дохідність власного інвестиційного портфеля;

•              спекулюють цінними паперами, тобто купують їх, а потім (по змозі швидко) перепродують з метою одержання доходу за рахунок різниці в ціні;

•              формують ринок цінних паперів за допомогою «котируван-ня» певних цінних паперів;

•              підтримують ліквідність банку на достатньому рівні.

Інвестиційним операціям, як і кредитним, властиві різні фі-

нансові ризики, серед яких головними вважають: ♦кредитний;

•              зміни курсу;

•              ліквідності;

•              дострокового відкликання.

Кредитний ризик - - це ризик несплати основного боргу й доходу за цінними папером у визначений термін. Для інвестора кредитний ризик тісно пов'язаний з фінансовим станом емітента, з його можливістю відповідати за своїми фінансовими зобов'я-заннями.

136          e- '■ Капран, M. С. Кривченко, О. К. Коваленко, С. I. Омельченко

Ризик зміни курсу — це ризик втрати частини вартості цін-ного паперу й доходу за ним. Цей ризик тісно пов'язаний з обер-неною залежністю між нормою позичкового відсотка й курсом твердо відсоткових цінних паперів.

Із зростанням відсоткових (кредитних) ставок за кредитами курсова вартість цінних паперів падає, і навпаки. Тому банк, що купив цінний папір в умовах падіння попиту на кредит (а отже, за його високої курсової вартості), змушений продавати його за ці-ною, нижчою за ціну придбання. Саме через від'ємну курсову рі-зницю він втрачає частину доходу.

Ризик ліквідності — це ризик зазнати втрат через неможли-вість конвертувати цінні папери, що перебувають в інвестицій-ному портфелі банку, в реальні кошти. Для власника цінних па-перів ризик ліквідності тісно пов'язаний з котируванням цих цінних паперів і фінансовими можливостями потенційних інвес-торів (у разі операцій на вторинному ринку) та емітентів (у разі погашення фінансових зобов'язань).

Ризик дострокового відкликання — це ризик втрати части-ни доходу через дострокову сплату емітентом своїх зобов'язань. Цей ризик властивий тільки вкладенням у цінні папери з обумов-леною можливістю їхнього дострокового відкликання емітентом. Він тісно пов'язаний з фінансовими можливостями емітента й періодом часу від дострокового відкликання до обумовленого те-рміну погашення фінансових зобов'язань.

3 метою зменшення фінансових ризиків і збільшення дохідно-сті інвестиційних операцій комерційні банки диверсифікують свій інвестиційний портфель, водночас поповнюючи його різно-манітними цінними паперами, що відповідають інвестиційним цілям.

Стан портфеля цінних паперів банків України у 2000—2004 pp. подано утабл. 8.

Обсяги вкладень банківської системи України у цінні папери станом на 01.07.2004 р. становили 2952 млн грн. Протягом пер-шого півріччя 2004 р. спостерігалося зменшення вартості порт-феля цінних паперів банків України на 1395 млн грн, або на 32,1 %, що зумовлено погашенням великого обсягу ОВДП.

У 2000—2003 pp. спостерігалося поступове зростання вартості портфеля цінних паперів банків України. За аналізований період воно зросло в 2,5 раза. Найвищі темпи зростання були характерні

БАНКІВСЬКІ ОПЕРАЦІЇ

для вкладень у цінні папери на продаж. Вартість цієї частини портфеля протягом 2000—2003 pp. зросла у 4,9 раза. Вартість вкладень у цінні папери на інвестиції за аналізований період іс-тотно не змінилася.

Таблиця 8

ПОРТФЕЛЬ ЦІННИХ ПАПЕРІВ БАНКІВ УКРАЇНИ У 2000—2004 pp.

 

Показники             2000        2001        2002        2003        1 півріччя 2004

 

                                                                                                                                                            

Цінні папери на продаж       666          39,0         622          34,3         671          31,4         3256        74,9         1597        54,1

Цінні папери на інвестиції    995          58,2         1101        60,8         1326        62,1         942          21,7         1194        40,4

Вкладення в

асоційовані

компанії  30            1,7           63            3,5           93            4,4           110          2,5           114          3,9

Вкладення у до-чірні установи          17            0,1           25            1,4           44            2,1           39            0,9           47            1,6

Разом      1708        100,0       1811        100,0       2134        100,0       4347        100,0       2952        100,0

Протягом останніх п’яти років зазнала змін структура портфе-ля цінних паперів банків України. Якщо у 2000-му, 2001-му і 2002-му pp. у портфелі переважали цінні папери на інвестиції, то з 2003 p. і дотепер банки переважно вкладають кошти у цінні па-пери на продаж. Це означає, що банківські установи почали від-давати перевагу доходам, що отримуються не від володіння цін-ними паперами, а від проведення торговельних операцій з ними. Така інвестиційна стратегія передбачає нарощування обсягів тор-говельних операцій з цінними паперами з метою одержання бі-льшої суми доходу.

138          e- '■ Капран, M. С. Кривченко, О. К. Коваленко, С. I. Омельченко

Вкладення банків України у цінні папери асоційованих ком-паній та дочірніх установ протягом 2000—2004 pp. були незнач-ними. Станом на 01.07.2004 р. вкладення в асоційовані компанії становили 114млнгрн, або 3,9 %, в портфелі цінних паперів, в дочірні установи - 47млнгрн, або 1,6 %. Уподовж 2000— 2003 pp. ці показники не зазнавали суттєвих змін у структурі портфеля.

Незважаючи на деяке зростання інтересу банків України до вкладень у цінні папери, частка операцій з цими фінансовими ін-струментами в активних операціях банківської системи ще неве-лика. Питома вага цінних паперів в активах банків на кінець 2003 р. становила 8,7 %. Уподовж першого півріччя 2004 р. цей показник знизився до 5,3 %, що зумовлено погашенням великого обсягу облігацій внутрішньої державної позики України. Це по-яснюється зваженою політикою керівництва банків щодо вкла-день у фондові інструменти, недостатнім розвитком ринку цін-них паперів в Україні та браком надійних інструментів для фінансових інвестицій.

Висновок про обережну політику керівництва банків України щодо вкладень у фондові цінності підтверджується структурою портфеля цінних паперів (табл. 9, 10).

Дані таблиць 9 і 10 свідчать, що на сучасному етапі банки України при здійсненні інвестиційної діяльності віддають пере-вагу вкладенням у надійні фондові інструменти, зокрема в борго-ві цінні папери, казначейські та інші цінні папери, що рефінан-суються НБУ.

Таблиця 9

ЦІННІ    ПАПЕРИ               НА          ІНВЕСТИЦІЇ        У             ПОРТФЕЛІ

БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ У 2000—2003 pp., %

 

Види цінних паперів             2000        2001        2002        2003

Боргові цінні папери            9,9           23,9         36,8         21,5

Акції та інші цінні папери з нефік-сованим прибутком   9,4           15,2         33,0         43,9

Казначейські та інші цінні папери, що рефінансуються НБУ         80,7         60,9         30,2         34,6

Разом цінних паперів на інвестиції      100,0       100,0       100,0       100,0

БАНКІВСЬКІ ОПЕРАЦІЇ

У портфелі цінних паперів на інвестиції банківської системи України частка вкладень у надійні фондові інструменти у 2003 р. становила 56,1 %. На вкладення в акції та інші цінні папери з не-фіксованим прибутком припадало 43,9 %.

Таблиця 10

ЦІННІ    ПАПЕРИ               НА          ПРОДАЖ              У             ПОРТФЕЛІ

БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ У 2000—2003 pp., %

 

Види цінних паперів             2000        2001        2002        2003

Боргові цінні папери            11,4         52,2         53,9         13,2

Акції та інші цінні папери з нефіксо-ваним прибутком   15,8         25,6         23,1         5,5

Казначейські та інші цінні папери, що рефінансуються НБУ         72,8         20,6         22,7         24,5

Боргові цінні папери, емітовані НБУ —            1,6           0,3           56,8

Разом цінних паперів на продаж         100,0       100,0       100,0       100,0

Проте слід зазначити, що частка вкладень у надійні фондові інструменти в портфелі цінних паперів на інвестиції протягом 2000—2003 pp. поступово зменшувалася. У 2000 р. цей показник становив 90,6 %, у 2001-му — 84,8 %, у 2003 р. — знизився до 67 %. Водночас за аналізований період з 9,4 % до 43,9 % збіль-шилася частка вкладень в акції та інші цінні папери з нефіксова-ним прибутком. Такий стан справ свідчить, що останніми роками банки ведуть активний пошук високодохідних фондових інстру-ментів для здійснення довгострокових фінансових вкладень. Збі-льшення частки акцій у портфелі цінних паперів на інвестиції ба-нківської системи України свідчить про збільшення обсягів стратегічних інвестицій банків, що здійснюються з метою одер-жання контролю за діяльністю окремих підприємств та забезпе-чення присутності банківських установ на найдинамічніших рин-ках. Така інвестиційна стратегія може вважатися виправданою і перспективною.

Як зазначалося, останніми роками спостерігалася переорієн-тація фінансових інвестицій банків України із вкладень у цінні папери на інвестиції у вкладення в цінні папери на продаж. Серед

-[4Q        6. /. Капран, М. С. Кривченко, О. К. Коваленко, С. I. Омельченко

об'єктів короткострокового вкладення коштів у 2003 р. перева-жали боргові цінні папери, емітовані НБУ (56,8 %), казначейські та інші цінні папери, що рефінансуються НБУ, становили 24,5 %, інші боргові цінні папери — 13,2 %. Спекулятивні цінні папери в цьому портфелі мали мізерну частку. Дані таблиці свідчать про те, що протягом 2000—2003 pp. банківські установи відмовилися від значних обсягів вкладень в акції як об'єкти перепродажу і пе-рейшли до стратегії мінімізації ризику при здійсненні торговель-них операцій з цінними паперами.

Зважаючи на вищевикладене, бачимо, що основними інвестицій-ними цілями банків України на ринку цінних паперів у сучасних умо-вах є забезпечення дохідності фінансових вкладень при мінімізації ри-зику, пошук високодохідних корпоративних цінних паперів з метою отримання контролю над окремими підприємствами, збільшення об-сягів торговельних операцій з надійними фондовими цінностями.

Процес формування та розвитку ринку цінних паперів в Україні сприяв активізації діяльності комерційних банків як інвесторів цього ринку. Діяльність на РЦП забезпечує банкам розширення активних операцій, надходження додаткових доходів, що в кінцевому підсумку сприяє поліпшенню фінансового стану банківських установ.

Проте в умовах недостатнього розвитку РЦП в Україні, наяв-ності невеликого переліку досить надійних та ефективних фон-дових цінностей комерційні банки не повною мірою використо-вують можливості залучення й перерозподілу капіталу засобами цього ринку, збільшення надходжень від операцій з цінними па-перами і диверсифікації своєї діяльності.

н

Визначення окремих термінів до розділу Валові інвестиції являють собою загальний обсяг інвестованих коштів у певному періоді, спрямованих на нове будівництво, придбання засобів виробництва і на приріст товарно-матеріальних запасів.

Депозитний (ощадний) сертифікат — це вид цінних паперів, що засві-дчує суму вкладу, внесеного в банк, і права власника (дер-жателя сертифіката) на одержання після закінчення встано-влено строку суми вкладу та обумовлених у сертифікаті процентів у банку, що емітував сертифікат.

БАНКІВСЬКІ ОПЕРАЦІЇ

Державні інвестиції — вкладення, здійснювані центральними і місце-вими органами влади й управління за рахунок коштів бюдже-тів, позабюджетних фондів і позичених коштів, а також дер-жавними підприємствами й установами за рахунок власних і позичених коштів.

Довгострокові інвестиції— вкладення капіталу на період понад один рік.

Іноземні інвестиції — вкладення, здійснювані іноземними громадяна-ми, юридичними особами і державами.

Короткострокові інвестиції — це зазвичай вкладення капіталу на пері-од не більше одного року (наприклад, короткострокові депо-зитні внески, купівля короткострокових ощадних сертифікатів тощо).

Кредитний ризик — це ризик несплати основного боргу й доходу за цінними папером у визначений термін.

Ліквідність вкладень — це швидке і беззбиткове для їхніх власників перетворення цінних паперів з банківського портфеля в го-тівкові чи безготівкові кошти.

Приватні інвестиції — це вкладення коштів, здійснювані громадянами, а також підприємствами недержавних форм власності.

Реальні інвестиції — вкладення коштів у реальні активи — як матеріа-

льні, такі нематеріальні. Ризик дострокового відкликання — це ризик втрати частини доходу

через дострокову сплату емітентом своїх зобов'язань. Ризикзміни курсу — це ризик втрати частини вартості цінного паперу й

доходу за ним. Ризик ліквідності — це ризик зазнати втрат через неможливість конве-

ртувати цінні папери, що перебувають в інвестиційному

портфелі банку, в реальні кошти.

Спільними інвестиціями — вкладення, здійснювані суб'єктами даної країни й іноземних держав.

Фінансові інвестиції — це вкладення коштів у різноманітні фінансові інструменти (активи), серед яких найбільшу частку станов-лять вкладення коштів у цінні папери.

Чисті інвестиції — це сума валових інвестицій, зменшена на суму амо-ртизаційних відрахувань у певному періоді.

142          e- '■ Капран, M. С. Кривченко, О. К. Коваленко, С. I. Омельченко

? Завдання для самоконтролю до розділу 7

I.             Дати відповіді на наведені нижче запитання:

1.             Що таке «інвестиції»?

2.             Які чинники впливають на обсяг інвестицій?

3.             За якими групами класифіковані 6инківські операції з цінними паперами?

4.             Які основні завдання постають перед банками у процесі формування та управління портфелем цінних паперів?

5.             Що таке інвестиційні операції комерційних банків?

6.             Як здійснюється структуризація інвестиційного портфе-ля банків?

7.             Вкажіть класифікацію прямих банківських інвестицій.

8.             Назвіть класифікацію цінних паперів за ризиком зміни їхньої вартості, терміну, ліквідності.

9.             У чому полягають клієнтські банківські операції з цін-ними паперами?

10. Укажіть основні цілі банківських інвестицій.

II.            Що таке ліквідність вкладень?

12.           Які види вартості акцій існують?

13.           Які види вартості облігацій існують?

14.           Які основні види ризиків інвестиційної діяльності банків існують?

2. Вибрати правильні варіанти відповіді до наведених далі завдань:

1.             Як:й цінний nanip не може емітуватися комерційним ба-

а)             акція;

б)            вексель;

в)            депозитний сертифікат;

г облігації внутрішнього державної позички?

2.             Вкажіть інвестиційні операції комерційних банків:

а)             випуск власних акцій;

б)            придбання акцій підприємств;

в)            придбання державних облігацій;

г випуск ощадних сертифікатів.

БАНКІВСЬКІОПЕРАЦІЇ    143

3.             Вкажгть вид акцгй, який надає право отримання фгксова-

ного прибутку:

а)             прості;

б)            привілейовані;

в)            іменні;

г)             на пред'явника.

4.             Вкажіть, які чинники впливають на обсяг інвестщій:

а)             розподіл одержуваного прибутку на споживання і заоща-

дження;

б)            ставка позичкового процента;

в)            очікувана норма чистого прибутку;

г)             усі відповіді правильні;

д)            усі відповіді неправильні?

5.             Заякими ознаками класифікують інвестщії:

а)             за місцем вкладень;

б)            за періодом інвестування;

в)            за обсягами вкладень;

г)             за регіональною ознакою?

6.             Основни:и цілями банківських інвестицій являються за-

а)             дохідності;

б)            безпеки вкладень;

в)            ліквідності;

г)             усі відповіді правильні;

д)            усі відповіді неправильні.

7.             Такг види цгнних папергв, як фгнансовг ф’ючерси, ощгони

належать до:

а)             пайових цінних паперів;

б)            боргових цінних паперів;

в)            похідних цінних паперів.

8.             Найбільш розвин:тими об’єктами інвестування в цінні

а)             векселі;

б)            ощадні сертифікати;

в)            опціони;

г)             акції та облігації.

144          e- '■ Капран, M. С. Кривченко, О. К. Коваленко, С. I. Омельченко

9.             Емгсгйна вартгсть акції— це цгна:

а)             вказана на бланку акції;

б)            за якою здійснюється продаж акцій на первинному фон-

довому ринку;

в)            за якою акції котируються на вторинному ринку цінних

паперів;

г)             що дорівнює частці власного капіталу емітента, яка при-

падає на одну акцію.

10.           Ознакою кредитного ризику являється:

а)             несплата основного боргу й доходу за цінними папером у

визначений термін;

б)            втрата частини вартості цінного паперу й доходу за ним;

в)            втрата через неможливість конвертувати цінні папери, що

перебувають в інвестиційному портфелі банку, в реальні

кошти.

ОПЕРАЦІЇ            БАНКІВ

3ІНОЗЕМНОЮ ВАЛЮТОЮ

8.1.          Відкриття              і               ведення

валютних рахунків клієнтів

Валюта — це грошова одиниця, що використову-ється для вимірювання величини вартості товару. По-няття «валюта» використовується в трьох значеннях:

•              національна валюта              грошова одиниця даної країни (українська гривня, американський долар, ро-сійський рубль та ін.);

•              іноземна валюта - - це грошові знаки іноземних держав;

•              міжнародна (регіональна) валюта — це спеціальні права запозичення (СПЗ) та євро.

Валюта, залежно від режиму використання, поділя-ється на конвертовану і неконвертовану, від сфери і ці-лей використання — на валюту платежу, валюту ціни, валюту операцій, валюту клірингу, валюту векселя.

Вільно конвертована валюта (ВКВ) - - це валюта, яка вільно і необмежене обмінюється на інші іноземні валюти. Вона володіє повною зовнішньою і внутрі-шньою зворотністю, тобто однаковим режимом обміну як для резидентів, так і для нерезидентів.

Сфера обміну ВКВ поширюється на поточні опера-ції зовнішньоекономічної діяльності, неторговельні платежі, туризм, а також на операції руху зовнішніх кредитів і закордонних інвестицій. Уданий час до чис-ла ВКВ відносяться американський долар, національні валюти країн ЄВРОПЕИСЬКОГО Співтовариства, ва-люта Японії та інші, усього валюти 22 країн світу. Ві-льно конвертовану валюту ще називають резервною валютою, оскільки в ній центральні банки інших країн нагромаджують і зберігають резервні кошти для між-народних розрахунків.

146          e- '■ Капран, M. С. Кривченко, О. К. Коваленко, С. I. Омельченко

Часткова конвертованість валюти означає, що на деякі галузі зовнішньоекономічної діяльності або на деякі категорії власників режим конвертованості не поширюється.

Замкнута (неконвертована) валюта — це національна валюта, яка не обмінюється на інші валюти і яка функціонує тільки в ме-жах однієї країни. До замкнутих валют відносяться валюти країн, що розвиваються. У цих країнах застосовуються різні обмеження на ввезення і вивезення валюти, продаж і купівлю, обмін націо-нальної валюти та іноземних валют.

Клірингова валюта - - це розрахункова валютна одиниця, в якій ведуться поточні інвалютні розрахунки, здійснюються запи-си на балансових рахунках.

Внутрішня (резидентська) конвертованість національної ва-люти — це можливість обміну національної валюти на іноземну для резидентів даної країни.

Зовнішня конвертованість національної валюти спостерігаєть-ся тоді, коли в країні надано можливість обміну національної ва-люти на іноземну тільки нерезидентам.

Поточна конвертованість національної валюти -- це можли-вість обміну для здійснення платежів за поточними статтями пла-тіжного балансу (торгівля, транспортування, туризм).

Капітальна конвертованість — це конвертованість за капіта-льними статтями платіжного балансу (рух інвестицій, кредитів і т. ін.).

Перехід до капітальної конвертованості, як правило, відбува-ється через деякий час після введення поточної конвертованості.

Для забезпечення конвертованості валюти необхідна наяв-ність певних умов:

•              реальний та єдиний курс валюти;

•              вільний доступ до іноземної валюти;

•              офіційний або вільний валютний ринок;

•              зняття обмежень на використання національної грошової одиниці в зовнішньоекономічній діяльності;

•              виконання грошовою одиницею всіх функцій грошей усере-дині країни.

Котирування валюти — це встановлення курсу валют. Пря-ме і непряме котирування єдині за своєю економічною природою, оскільки відображають вартість однієї валюти, виражену через іншу. Пряме котирування — це еквівалент деякої кількості іно-

БАНКІВСЬКІ ОПЕРАЦІЇ

земної валюти в одиниці національної валюти. Непряме котиру-вання визначає кількість національної валюти за одиницю інозе-мної. Валютний курс виступає як ціна валюти однієї країни, ви-ражена у валюті іншої країни.

Потреба встановлення валютного курсу зумовлена тим, що національна валюта за межами внутрішнього ринку не може ви-ступати фактичним купівельним платіжним засобом. Розрізняють фіксований та гнучкий (ринковий) валютні курси. Фіксований валютний курс передбачає закріплення золотого вмісту грошових одиниць або фіксацію у твердій валюті. Гнучкий валютний курс поділяється на:

♦              плаваючий курс, що передбачає режим вільного ринкового коливання курсу і формується під впливом попиту та пропозиції (характерний для твердих валют);

♦              коливний курс — ринковий курс, що коригується валютни-ми інтервенціями центральних банків.

Процедура котирування, яка складається із визначення та реєстрації курсу шляхом послідовного порівняння попиту і пропозиції валют, називається фіксингом, і на основі фіксингу встановлюються курси продавця і покупця на кожну валюту. Курс продавця — це ціна, за якою учасники ринку продають валюту. Курс покупця - - це ціна, за якою учасники купують валюту.

При прямому котируванні курс покупця вищий, а курс про-давця нижчий; при непрямому котируванні, навпаки, курс про-давця вищий, а курс покупця -нижчий.

Крос-курс - - це співвідношення між двома валютами, яке встановлюється стосовно третьої.

В Україні проведення валютних операцій регулюється Декре-том Кабінету Міністрів «Про валютне регулювання і валютний контроль». У ньому визначено принципи здійснення юридични-ми і фізичними особами валютних операцій.

Учасники (суб'єкти) валютних операцій за цим Декретом роз-поділяються на дві категорії: резидентів і нерезидентів.

До резидентів відносяться:

♦              фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни, осо-

би без громадянства), які мають постійне місце проживання на

території України, у тому числі й ті, що тимчасово перебувають

за кордоном;

148          e- '■ Капран, M. С. Кривченко, О. К. Коваленко, С. I. Омельченко

•              юридичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), з місцезнаходженням на території України, які здійснюють свою діяльність на підставі законів України;

•              дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні пред-ставницгва України за кордоном, які мають імунітет і дипломатичні привілеї, а також філії та представницгва підприємств і організацій України за кордоном, що не здійснюють підприємницької діяльності.

До нерезидентів відносяться:

♦              фізичні особи (іноземні громадяни, громадяни України, осо-би без громадянства), які мають постійне місце проживання за межами України, у тому числі й ті, що тимчасово перебувають на території України;

♦              юридичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), з місцезнаходженням за межами України, які створені і діють відповідно до законодавства іноземної держави;

♦              розташовані на території України зарубіжні дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва.

Об'єктами валютних операцій є валютні цінності, до яких від-носять:

^ іноземну валюту, цінні папери в іноземній валюті (чеки, ве-кселі, облігації);

>інші боргові зобов'язання, виражені в іноземній валюті;

>дорогоцінні метали - - золото, срібло, платина, природне дорогоцінне каміння.

Операції з валютними цінностями поділяються на два види:

1)            поточні валютні операції;

2)            операції, пов'язані з рухом капіталу.

До поточних валютних операцій відносяться:

•              розрахунки за товари, роботи і послуги;

•              розрахунки за експорт та імпорт;

•              перекази;

•              погашення (сплата) короткострокових кредитів тощо.

До капітальних валютних операцій відносяться:

♦              прямі інвестиції, тобто вкладення в статутний капітал під-приємств;

♦              портфельні інвестиції, тобто придбання цінних паперів;

♦              довгострокове кредитування тощо.

БАНКІВСЬКІ ОПЕРАЦІЇ

Усі операції банків, у тому числі й валютні операції, підляга-ють ліцензуванню з боку Національного банку України.

На підставі одержаної в Національному банку України ліцен-зії уповноважені банки мають право здійснювати такі валютні операції:

1.             Ведення валютних рахунків клієнтів: зарахування валю-тних надходжень на рахунки резидентів та нерезидентів (вклю-чаючи транзитні) та списання сум перерахувань, що передбачені чинним законодавством.

2.             Встановлення кореспондентських відносин з іноземними банками:

 

•              встановлення прямих і непрямих кореспондентських відно-син з іноземними банками — це відкриття банком рахунків само-стійно для міжнародних розрахунків в іноземних банках;

•              розрахунки через кореспондентські рахунки Центру міжде-ржавних розрахунків Національного банку України.

3.             Неторговельні операції.

♦              операції з перерахування валютних цінностей, не пов'язаних із здійсненням розрахунків за експортом та імпортом товарів чи послуг (у тому числі видача готівки для покриття видатків осіб, що виїжджають у закордонні відрядження);

♦              купівля та продаж готівкової іноземної валюти та платіж-них документів в іноземній валюті. Організація роботи та по-рядок проведення операцій в обмінних пунктах, інкасо готів-кової іноземної валюти та платіжних документів в іноземній валюті.

 

4.             Операції за міжнародними торговельними розрахун-ками: операції за міжнародними розрахунками, що пов'язані з експортом та імпортом товарів і послуг згідно з вимогами чин-ного законодавства, інструкцій Національного банку України, Уніфікованих правил та традицій Міжнародної торговельної палати.

5.             Операції з торгівлі іноземною валютою на внутрішньо-му валютному ринку: купівля та продаж іноземної валюти в го-тівковій та безготівковій формах за власний рахунок або згідно з дорученням клієнтів (брокерські послуги) на міжбанківському та біржових ринках.

6.             Операції щодо залучення та розміщення валютних кош-тів на внутрішньому ринку, що здійснюються з резидентами

150          В. I. Капран, М. С. Кривченко, О. К. Коваленко, С. I. Омельченко

України, та зовнішньому ринку, що здійснюються з нерези-дентами України, поділяються на:

•              пасивні операції — створення валютних резервів в іноземній валюті (приймання депозитів в іноземній валюті, продаж за іно-земну валюту цінних паперів, що емітовані резидентами України та номіновані в національній валюті (включаючи власні цінні па-пери банку), отримання позик в іноземній валюті від інших упов-новажених банків;

•              активні операції - - використання створених резервів (на-дання кредитів в іноземній валюті, придбання за іноземну валюту цінних паперів, що номіновані в національній валюті).

 

7.             Валютні операції на міжнародних грошових ринках: де-позитні та конверсійні операції (у тому числі і ф’ючерсні, якщо це не заборонено законодавством відповідних країн), які здійс-нюються з банками чи міжнародними організаціями — нерезиде-нтами України.

8.             Операції з монетарними металами на внутрішньому ри-нку: купівля чи продаж (у тому числі на строк), приймання на депозити, відповідальне зберігання, використання як застава під наданий кредит монетарних металів або цінних паперів, номінал яких виражений у монетарних металах, коли ці операції здійс-нюються на території України з резидентами України, та з нере-зидентами — на зовнішньому ринку.

Різниця між активами і зобов'язаннями у відповідних валютах називається валютною позицією банку. Валютна позиція визна-чається як за балансовими розрахунками, так і враховуючи суму позабалансових вимог і зобов'язань в іноземній валюті. Якщо сума залишків на рахунках активу і зобов'язань у конкретній валюті збалансована, то валютна позиція банку називається закритою.

Відкрита валютна позиція банку виникає в тому разі, якщо є рі-зниця між залишками коштів в іноземній валюті, що формують ак-тиви і зобов'язання. При відкритій валютній позиції банк може як отримати додаткові прибутки, так і зазнати збитків у разі зміни об-мінних курсів валют. Коли сума зобов'язань в іноземній валюті пе-ревищує суму валютного активу, така відкрита позиція називається короткою і банк може зазнати збитків при зростанні обмінного ку-рсу. Якщо ж сума активів перевищує суму зобов'язань, то при цій ситуації виникає довга відкрита валютна позиція і збитки можуть бути спричинені банкові при зменшенні обмінного курсу.

БАНКІВСЬКІ ОПЕРАЦІЇ

8.2.          Неторговельні      операції

комерційних банків в іноземній валюті

Згідно з чинним вітчизняним законодавством націона-льна валюта є єдиним засобом платежу на території України.

Разом з тим нерезидентам і резиден