3.2. Нетрадиційні банківські послуги


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 

Загрузка...

Крім депозитних, кредитних, розрахункових та інших поширених банківських операцій комерційні банки можуть вико-ристовувати й нетрадиційні послуги, що дає змогу розширити клієнтуру, збільшити обсяг прибутку і диверсифікувати ризики. Нетрадиційні банківські послуги широко використовуються у розвинутих країнах світу. В Україні такі послуги надають лише деякі комерційні банки і в дуже незначних обсягах. Становлення і розвиток ринку нетрадиційних банківських послуг — це трива-лий процес, який лише розпочався в Україні. Це перший крок, оскільки їхнє використання має чимало переваг як для клієнтів так і для банківських установ.

Лізинг — здача в оренду на тривалий строк предметів довго-строкового користування. Иого можна розглядати як різновид довгострокового кредиту, який надається в натуральній формі та погашається клієнтом в розстрочку. Як правило, на протязі стро-ку дії договору про лізинг орендар сплачує орендодавцю повну

БАНКІВСЬКІ ОПЕРАЦІЇ

вартість взятого в оренду майна. Лізингова послуга виникає так. На прохання клієнта банк придбаває певне майно (устаткування, транспортні засоби тощо) і бере на себе практично всі зо-бов'язання власника, включаючи відповідальність за збереження майна, внесення страхових платежів, оплату майнових податків. Клієнт, на прохання якого було куплене майно, укладає з банком строковий договір оренди, в котрому визначається, поряд з ін-шими умовами, розмір орендної плати і періодичність її внеску. Орендна плата складається з двох величин: вартості майна і комі-сійної винагороди за лізингові послуги, що дорівнює відсотку за кредит.

Залежно від рівня окупності об’єкта лізингу розрізняють опе-ративний та фінансовий лізинг.

Оперативний лізинг передбачає передання лізингоодержува-чу права користування об'єктом лізингу, який належить лізинго-давцю, на строк, що не перевищує строку його повної амортиза-ції, з обов'язковим поверненням об'єкта лізингу його власнику після закінчення строку дії лізингового договору.

Фінансовий лізинг — це договір лізингу, у результаті укла-дення якого лізингоодержувач отримує в платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на строк, не менший за 60 % строку його корисної служби, або право власності на який пере-ходить до лізингоодержувача.

Існують два специфічних напрями використання лізингу бан-ками. По-перше, це застосування лізингу для реструктуризації проблемних кредитів і прискорення реалізації заставленого май-на. Цей напрям вважається дуже актуальним для українських ба-нків. По-друге, лізинг застосовують для фінансування власних потреб у новому банківському обладнанні. Маючи дефіцит влас-них коштів, банки знайшли у застосуванні лізингової схеми ефе-ктивний спосіб прискорення свого технічного розвитку. Банк зі своєю дочірньою лізинговою компанією здійснюють послідовне взаємне фінансування за такою схемою: банк кредитує лізингову компанію на купівлю необхідного устаткування, а потім лізинго-ва компанія передає банку устаткування на умовах фінансового лізингу. Ефективність такої угоди залежить від співвідношення між розміром додаткового доходу, який отримує банк від своєча-сної модернізації своєї техніки (обладнання), і суми процентного доходу, котрої банк не отримає через відтягнення частини своїх

48            B. /. Капран, M. С. Кривченко, О. К. Коваленко, С. I. Омельченко

фінансових ресурсів на фінансування такої угоди. У більшості випадків використання такої схеми економічно вигідне.

Факторинг — це придбання права вимоги на виконання зо-бов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані по-слуги із взяттям на себе виконання таких вимог і приймання пла-тежів. Факторинг є цілим комплексом фінансових послуг, які комерційні банки надають переважно малим і середнім фірмам-клієнтам в обмін на поступку щодо дебіторської заборгованості.

Факторингові операції означають: фінансування поставок чи надання послуг (кредитування у вигляді попередньої оплати), страхування кредитних ризиків; облік дебіторської заборгованос-ті (ведення бухгалтерського обліку постачальника і надання від-повідних звітів клієнту), контроль за своєчасністю оплати і робо-ту з дебіторами; інкасацію дебіторської заборгованості поста-чальника тощо. Суть факторингу з точки зору комерційного бан-ку полягає в отриманні у клієнта права на стягнення боргів. Банк частково оплачує своїм клієнтам вимоги щодо їхніх боржників, як правило від, 50 до 90 % боргу, до настання строку їх сплати боржником. Інша частина боргу за вирахуванням відсотків пове-ртається клієнтам на день отримання коштів від дебітора. Банк оцінює кредитоспроможність наявних і можливих боржників клі-єнта і заздалегідь встановлює граничний розмір авансу. У резуль-таті клієнт комерційного банку отримує можливість скоріше по-вернути борги, здійснити платежі, за що він і сплачує банку певний відсоток.

Головна функція факторингу в сучасних умовах полягає у зменшенні неплатежів, прискоренні товарообігу й створенні ста-більної системи фінансового забезпечення виробничої сфери. За-стосування факторингу дає змогу перетворити дебіторську забор-гованість у наявні кошти, які можуть бути одразу ж використані на виробничі цілі, що позитивно вплине на розвиток економіки.

Здійснення факторингу для комерційних банків дає можли-вість розширити сферу їх діяльності залучити нових клієнтів, збі-льшити і диверсифікувати джерела доходів. До того ж це поліп-шення фінансової звітності клієнта. Основним недоліком факторингу для комерційного банку є висока ризикованість цієї операції в умовах нестабільності економіки, кризи неплатежів через недостатню і недосконалу законодавчу базу в цій сфері. Усі ці фактори змушують банки підвищувати плату за здійснення

БАНКІВСЬКІ ОПЕРАЦІЇ

факторингових операцій. 3 метою мінімізації ризику комерційні банки лімітують кредитну заборгованість постачальників, стра-хують окремі угоди тощо.

Форфейтинг — це придбання у кредитора боргу, вираженого в обіговому документі, на безобіговій основі. Це означає, що по-купець боргу (форфейтер) бере на себе зобов'язання відмовитися - форфейтинге — від свого права регресної вимоги до кредито-ра у разі неможливості одержання грошових коштів від боржни-ка. Фактично форфейтер (комерційний банк або спеціалізована компанія) бере на себе такі ризики, як ризик неплатежу, ризик переказування коштів, валютний, процентний ризик та ін.

Форфейтингу властиві такі характерні ознаки:

•              взаємозв'язок із зовнішньоторговельними операціями;

•              договори форфейтингу укладаються преважно у вільно кон-вертованих валютах;

•              основними документами, що застосовуються при здійсненні форфейтингових операцій, є векселі — прості та переказні;

•              кредитування експортера здійснюється шляхом купівлі век-селів або інших боргових вимог на дисконтній основі;

•              кредитування здійснюється на середньостроковій основі;

•              дисконтування відбувається на основі фіксованої процентної ставки;

•              здебільшого форфейтинг пов'язаний з реалізацією машин, обладнання та інших товарів інвестиційного призначення.

Ще одним перспективним напрямом є розвиток трастових по-слуг комерційних банків. Під трастовими послугами маються на увазі такі, що засновані на довірчих правовідносинах, коли одна особа — довіритель — передає майно у розпорядження ін-шої особи — довірительного власника для управління в інтересах третьої особи — бенефіціара. Бенефіціаром може бути і сам дові-ритель майна. Отже, трастові послуги — це вид діяльності коме-рційних банків із управління майном, що передається банку за домовленістю з клієнтом або за рішенням суду (в деяких випад-ках). У результаті цього між сторонами угоди складаються взає-мовідносини, коли одна сторона передає, а інша бере на себе від-повідальність за управління майном. Управління майном за своєю специфікою близьке до банківської діяльності, бо пов'язане з ви-конанням операцій із обліку, збереження цінностей, розпоря-дження майном (рухомим і нерухомим), інвестування, консуль-

50            Є. /. Капран, M. С. Кривченко, О. К. Коваленко, С. I. Омельченко

тування, розміщення коштів, здійснення фінансового контролю за виконанням угод тощо. Трастові послуги також охоплюють операції з цінними паперами, валютні операції з цінними папера-ми, валютні операції, укладення договорів, сплату рахунків та податків, збереження активів, отримання доходів, тимчасове управління підприємством у разі його ліквідації чи реорганізації тощо.

У міжнародній практиці широко використовується розпоря-дження майном на користь пенсійних фондів, страхових компа-ній, благодійних та інших фондів. За надання трастових послуг банк стягує плату, розмір якої встановлюється у договорі між ба-нком і клієнтом залежно від виду трастових послуг і вартості майна. Плата може бути фіксованою від вартості майна, залежати від рівня доходу або може бути отримана іншим способом, зафік-сованим у договорі. В Україні, на відміну від розвинутих країн світу, трастові послуги лише починають розвиватися, але деякі з них уже досить популярні й широко використовуються.

Трастові послуги дають змогу комерційним банкам залучати додаткові кошти, які можуть бути використані ними і давати прибуток. Надання трастових послуг потребує певних знань і кваліфікації персоналу банку, але ці послуги характеризуються порівняно невеликими витратами й ризикованістю. А враховую-чи певні проблеми ліквідності комерційних банків, посилення конкуренції і зменшення прибутковості традиційних банківських операцій, надання трастових послуг має певні переваги в сфері залучення нових клієнтів, підвищення прибутковості й конкурен-тоспроможності, а крім того, всі можливості для подальшого роз-витку в Україні.

Гарантії та поручительства — це спосіб забезпечення вико-нання зобов'язань, що застосовується між будь-якими суб'єктами правовідносин.

За договором поруки поручитель зобов'язується перед креди-тором іншої особи відповідати за виконання нею свого зо-бов'язання в повному обсязі або в певній частині. Порукою може бути забезпечена лише дійсна вимога. Договір поруки має бути укладений у письмовій формі, недодержання цієї вимоги тягне за собою недійсність договору поруки.

У разі невиконання зобов'язання боржник і поручитель відпо-відають перед кредитором як солідарні боржники. Це означає, що

БАНКІВСЬКІ ОПЕРАЦІЇ

кредитор може вимагати виконання договору як від боржника, так і від поручителя, якщо інше не передбачено договором пору-ки. Тобто він відповідає за основний борг, сплату процентів та неустойки, а також за відшкодування заподіяних збитків, якщо інші умови не передбачені договором поруки.

За боржника можуть одночасно поручитися кілька осіб-поручителів. У цьому разі такі поручителі між собою є солідар-ними боржниками перед кредитором.

Поручитель, який виконав зобов'язання за боржника, набуває всіх прав кредитора за цим зобов'язанням. Це означає передусім, що поручитель як новий кредитор у зобов'язанні зберігає право вимоги до боржника (регресні вимоги). Якщо кілька поручителів виконали зобов'язання перед ьфедитором, то кожен з них має право зворотної вимоги до боржника в розмірі виплаченої цим поручителем суми.

Під гарантією слід розуміти зобов'язання гаранта, що вида-ється на прохання іншої особи (принципала), за яким гарант зо-бов'язується сплатити кредиторові принципала відповідно до умов гарантійного зобов'язання певну грошову суму. Виплачую-чи кредиторові принципала відповідну грошову суму, зазначену у гарантії, гарант має право зажадати від принципала в порядку регресу відшкодування сплачених за гарантією сум, якщо інше не передбачено договором гаранта з принципалом.

У ролі гаранта та поручителя може бути банк. У цьому разі говорять про банківську гарантію або поруку. Видаючи гарантію (поруку), банки повинні переконатися у кредитоспроможності клієнта, оскільки видача гарантій (поруки), по суті, має кредит-ний характер. Фактично банки беруть на себе зобов'язання при не-сплаті клієнтом у строк належних платежів здійснити їх за рахунок власних ресурсів. Якщо кредитоспроможність клієнта банку неві-дома або викликає сумнів, то банківська гарантія видається під від-повідне забезпечення, тобто супроводжується відповідною заста-вою майна. Розмір гарантії, що їх надає комерційний банк, регу-люється у відповідний спосіб Національним банком України.

Банківські гарантії (поруки) можуть бути спрямовані на вико-нання клієнтом своїх зобов'язань за торговельними та фінансо-вими угодами: тендерна гарантія; гарантія виконання контракту; гарантія надання кредиту і виставлення акредитива; гарантія пла-тежу; акцептування й авалювання векселів тощо. Зазначені гара-нтії (поручительства) можуть надаватись як у вигляді спеціаль-

52            Є. /. Капран, M. С. Кривченко, О. К. Коваленко, С. I. Омельченко

ного документа (гарантійного листа, укладення договору пору-ки), так і шляхом напису на векселі (акцепт, аваль).

Комерційні банки надають своїм клієнтам консультаційні послуги. Вони консультують клієнтів з питань бухгалтерського обліку, звітності, оподаткування, аналізу фінансово-господарсь-кої діяльності, зовнішньоекономічної діяльності та інших видів економіко-правового забезпечення підприємницької діяльності фізичних та юридичних осіб.

Інформаційні послуги банків - - це діяльність, пов'язана з доведенням інформаційної продукції до споживачів з метою за-доволення їхніх інформаційних потреб.

До найпоширеніших видів інформаційних послуг, що надають комерційні банки, можна віднести:

•              інформування про чинне законодавство зарубіжних країн у галузі банківської справи, фінансів, валютного регулювання, оподаткування тощо;

•              надання копій грошово-розрахункових документів;

•              допомога у розшуку перерахованих сум;

•              надання інформації про прийняття Національним банком України та іншими органами рішень, які впливають на господар-ську діяльність клієнта;

•              доведення інформації про курси іноземних валют, котиру-вання цінних паперів та їх дохідність тощо;

•              сприяння в підборі партнерів (покупців або постачальників), засновників, учасників обмінних операцій тощо.

Довірчі (трастові) операції банків операції банків з управ-ління майном і фондовими цінностями, виконання інших послуг в інтересах і за дорученням клієнтів на правах довіреної особи. Банк бере на себе зобов'язання управління довіреним йому май-ном і фондовими цінностями з прибутком для власників, за що отримує певну плату.

Н

Визначення окремих термінів до розділу Гарантія банківська — зобов’язання банку-гаранта перед кредитором іншої особи за виконання нею зобов’язання кредитора в пов-ному обсязі або частково.

БАНКІВСЬКІ ОПЕРАЦІЇ

Довірчі операції — операції банків з управління майном і виконання ін-ших послуг в інтересах та з доручення клієнтів.

Лізинг — довгострокова оренда устаткування, машин, споруд виробни-чого призначення. Лізинг забезпечує можливість промисло-вим компаніям отримати необхідне устаткування без значних одноразових затрат грошових засобів, неминучих при зви-чайній торгівлі. Банки також можуть здавати в оренду засоби виробництва, придбані за власні кошти.

Трастові операції — операції, які здійснюються спеціалізованими відді-лами банків або їх небанківськими філіалами з управління рухомим і нерухомим майном клієнта за його дорученням або здійснення інших агентських послуг.

Факторинг — різновид торговельно-комісійної операції, яка поєднується з кредитуванням оборотного капіталу клієнта. В основу опе-рацій факторингу покладається купівля банком рахунків-фактур клієнта на певних умовах.

Фінансовий лізинг — це договір лізингу, у результаті укладення якого лізингоодержувач отримує в платне користування від лізин-годавця об'єкт лізингу на строк, не менший за 60 % строку його корисної служби, або право власності на який перехо-дить до лізингоодержувача.

Форфейтинг — кредитування зовнішньоекономічних операцій у формі купівлі в експортера векселів, акцептованих імпортером.