МОВА ЯК НАЙВАЖЛИВІШИЙ ЗАСІБ СПІЛКУВАННЯ


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 

Загрузка...

Спілкування розуміється як передача інформації однієї особи іншій. Мова передає всі види інформації. Проблема дослідження функцій мови вперше була піднята представни-ками Празької лінгвістичної школи. У межах останньої крім комунікативної виділяються також інші функції. Ці функції вважаються другорядними, залежними від комунікативної. Виділяють репрезентативну функцію — це здібність одиниць мови позначати об’єкти дійсності; експресивну — спро-можність мови виражати почуття, думки мовця; апелятивну — функцію впливу на адресата або на слухача; акумулятивну — функцію збереження за допомогою мови досвіду і знань; номінативну — це функція, призначення якої називати, пред-мети, дії дійсності; предикативну — цю функцію виконує ре-чення, воно висловлює закінчену думку. Весь набір функцій свідчить про те, що мова є важливим засобом спілкування. Во-на є надбанням колективу людей, а не індивіда. Цим підкрес-люється її соціальне походження.

У широкому розумінні знаками мови, або лінгвістичними знаками, є всі ті мовні одиниці — звуки (навіть букви), морфе-ми, слова, словосполучення і речення, які різняться поміж со-бою своєрідністю функції і певним сталим місцем в системі мови. Знаками мови виступають лише ті її елементи, яким властива функція називання, або номінативна функція. Номінативну функцію виконують слова і такі сполучення слів, які значенням рівні окремому слову. Найголовніші дифе-ренціальні властивості мовних знаків полягають у тому, що ці знаки:

1)            матеріальні одиниці, бо складаються зі звуків або навіть одного звука. Тим самим їх можемо вимовляти і чути;

2)            соціальні за призначенням одиниці, що знаходять свій

вияв у закріплених за ними смислових значеннях. Тільки то-му, що мовний має певне значення, яке усвідомлюється всім колективом, робить його спільним для членів певного соціуму. Отже, він може служити засобом комунікації та інформації;

3) повторювані елементи мови. Саме функціонування мо-ви немислиме без повторення тих самих мовних знаків, що здійснюється у різній послідовності і в різному кількісному виявленні.

У мові виділяють матеріальну й ідеальну сторони. Ма-теріальна сторона мовних одиниць проявляється у тому, що вони можуть і повинні сприйматись органами чуття та зору. Найменша одиниця мови — морфема. Ідеальна сторона мов-них одиниць — сема — найменша одиниця смислу. Семи утво-рюють більш складну мовну одиницю змісту (смислу) — семе-му. Наприклад, семема —“грохнуться”, а семи — “тяжко”, “раптово”, “голосно”, “впасти”.

Незважаючи на те, що мова є важливим засобом спілку-вання, існують й інші засоби спілкування.

ВЕРБАЛЬНІ (словесні).

НЕВЕРБАЛЬНІ (несловесні):

1.             Паркінесика (міміка і жести).

2.             Світлофор.

3.             Гудок заводу.

4.             Сирена швидкої допомоги.

5.             Живопис.

6.             Графіка.

7.             Скульптура.

8.             Балет.

9.             Архітектура.

 

10.           Музика.

11.           Мова квітів.

12.           Мова барабана.

13.           Сильбо (передача інформації свистом).

МОВА ЯК НАЙВАЖЛИВІШИЙ ЗАСІБ СПІЛКУВАННЯ