Тема 4. ПРОБЛЕМА ВИЗНАЧЕННЯ ТА ХАРАКТЕРИСТИКА СЕМАНТИКИ СЛОВА


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 

Загрузка...

Завдання 1. Які аргументи лягли в основу нігілістичного відношення до слова як одиниці мови?

1.             Інтерпретація лексичного значення слова як однобічної данності - іде-ального змісту, звільненого від форм його маніфестації.

2.             Обмеження лексичного значення співвіднесеністю з екстралінгвістич-ними категоріями - поняттям або уявленням.

3.             Розчленування багатомірної структури слова на три різновиди: фоно-логічне слово, морфологічне слово, семантичне слово (поняття).

4.             Розуміння лексичного рівня як особливого рівня в структурі мови.

5.             Інтерпретація семантичної структури як мережі асоціацій.

Завдання 2. Прокоментуйте розуміння слова як форми „вербалізації” на-вколишнього світу (В. Гумбольдт).

1.             Абсолютизація зовнішньої сторони слова.

2.             Розуміння слова як одиниці мови, яка „виконує роль проміжного сві-ту” між людиною та навколишньою дійсністю.

3.             Інтерпретація структурних розходжень як відбиття національної виня-тковості.

4.             Зведення лексичного значення слова до уявлення або поняття, які ві-дображаються в слові.

5.             Виключення із семантичної структури системної значущості слова.

Завдання 3. Доведіть, що слово має універсальний характер.

1.             Основні види спілкування людей здійснюються за допомогою слів.

2.             Штучні знакові системи відіграють допоміжну роль.

3.             Сигнали немовного типу завжди можуть бути переведені на мову слів.

4.             Слово не тільки виражає значення, але й передає значеннєву інформа-цію.

5.             Емпіричне уявлення про слово є у будь-якої людини (основний запас слів людина засвоює в дитинстві).

Завдання 4. Укажіть, які функції виконує слово.

1)            функцію повідомлення;

2)            функцію узагальнення (позначення понять);

3)            функцію позначення уявлень;

4)            комунікативну функцію;

5)            перцептивну функцію;

6)            сигніфікативну функцію;

7)            репрезентативну функцію;

8)            пізнавально-класифікаційну функцію;

9)            асоціативну функцію;

 

10)          емотивну функцію;

11)          конгруентну функцію (уживання словоформ відповідно до їх основ-них морфологічних властивостей);

12)          прагматичну функцію.

Завдання 5. Укажіть показники фонетичної границі слова в російській мові.

1)            оглушення кінцевих дзвінких приголосних;

2)            відсутність регресивної асиміляції за м’якістю на кінці слова;

3)            відсутність проявів регресивної акомодації;

4)            відсутність редукції початкових голосних;

5)            наголос.

Завдання 6. Чому критерій цілісності (непроникності) слова у визначенні його границі вважається недостатнім?

1.             Є багато слів, які можуть виступати у функції морфеми (В. В. Виногра-дов), порівн. прийменники: рос. вроссшпь (порівн. в россьшь, напролет (на про-лет) сначала (с начала) і т. ін.

2.             Є морфеми, які за певних умов стають словами (порівн. заперечення в реченні: рос. Hem денег і нечего); частка кое- у прийменниковому сполученні (порівн. рос. кое у кого и кое-кого).

3.             Критерій фіксованого порядку частин нерідко порушується (порівн. укр. лизоблюд - блюдолиз і т. ін.; лексеми умовний спосіб і т. ін.)

 

5.             Відносну волю переміщення мають деякі префікси (порівн. рос. недо-поставить і донепоставить і т. ін.)

6.             Спостерігаються сполучення слів з фіксованим порядком їхнього пря-мування (укр. штани кльош, кольору бордо й т. ін.).

Завдання 7. Чи можна стверджувати, що наступне визначення слова є формалізованим?

„Звукова послідовність, яка може бути обмежена паузами будь-якої довжини, є звукова послідовність, що містить врешті одне самостійне слово; звукова послідовність, визначена указаним вшце способом, усередгті якої не може бути вставлена інша звукова послідовність, визначена таким же спосо-бом, і є окреме самостійне слово” (П. С. Кузнєцов).

1.             Так, тому що звукова послідовність, обмежена паузою, може включати не менше одного самостійного слова.

2.             Так, тому що звукова послідовність, що включає не менш одного само-стійного слова, може здобувати інклюзивні структурні збільшення у вигляді окремих слів.

3.             Hi, тому що не визначена довжина паузи, достатня для виділення слова.

4.             Hi, тому що критерій паузи будь-якої довжини є неформальним семан-тичним критерієм: тривалість паузи - необхідний наслідок розуміння семантики тексту.

5.             Hi, тому що визначення не дає конститутивних ознак звукової послідо-вності (при відсутності обмежень на характер звукової послідовності до слове-сного корпусу можна віднести й алфавіт як одне самостійне слово).

6.             Hi, операція вставки слів також не формалізована, тому що передбачає одержання „осмисленої мовної послідовності”, тобто звертання до семантики (С. Абрахам).

Завдання 8. Укажіть аспекти вивчення слова в сучасній лінгвістиці.

1.             Слово вивчається з погляду власне лінгвістики як одиниця мови.

2.             Слово розглядається в сфері лінгвістики тільки як постановка питання, вирішення ж проблеми переходить у галузь суміжних наук - психології, фоно-логії, філософії.

3.             Слово аналізується тільки з одного боку - фонетичного, морфологічно-го, функціонального (порівн. фонетичне слово, морфологічне слово, семантич-не слово).

4.             Слово інтерпретується з погляду його реалізації у висловленні.

5.             Визначення слова дається з урахуванням функціонування його в одній мові.

6.             Слово вивчається в галузі етнології.

Завдання 9. Що приймається до уваги при визначенні слова в теорії пе-рекладу?

1.             Результат порівняльного дослідження двох мов.

2.             Абстрагування від граматичних показників слова.

3.             Ігнорування форм і елементів, які мають внутрішньомовну значущість у системі однієї мови.

4.             Відокремлення ідіоматичних, лексикалізованих одиниць, які не підля-гають послівному перекладу.

5.             Ігнорування фонетичних характеристик слова.

Завдання 10. Чому в теорії перекладу віддається перевага терміну інфо-рмація (у порівнянні з терміном значення)?

1.             Термін значення став неоднозначним.

2.             В обсяг поняття значення далеко не всі включають різні смислові, оцін-ні, емоційно-експресивні відтінки значення слова.

3.             У похідних словах, які являють собою іменники, прикметники, прислі-вники із суфіксами суб’єктивної оцінки, іменники зі значенням одиничності, збірності й недорослості, значення кваліфікується як модифікаційне.

4.             Визначення терміна значення не збігається по обсягу з дефініцією ін-формації.

5.             Значення в перекладознавстві вивчається не як елемент двосторонньої знакової одиниці, а як змістовна одиниця, зміст лексеми.

6.             Вивчення інформаційного обсягу слова проводиться в порівняльному плані.

Завдання 11. У яких відношеннях перебувають терміни інформація та значення слова?

1)            відношення включення;

2)            відношення ин’юнкції;

3)            відношення диз’юнкції;

4)            відношення ієрархічності;

5)            відношення перетинання.

Завдання 12. У чому полягає сутність системного підходу до проблеми перекладу слова?

1)            врахування синтагматичного розгортання полісемантичного слова;

2)            виявлення парадигматичних зв’язків;

3)            аналіз інваріантних зв’язків;

4)            обґрунтування екстралінгвістичної співвіднесеності;

5)            визначення зв’язку з формальними показниками;

6)            виявлення зв’язку з десигнатом.

Завдання 13. Які елементи значення слова враховуються при перекладі?

1)            відношення між словом і предметом дійсності;

2)            відношення між словесним знаком і уявленням;

3)            зв’язок слова з поняттям;

4)            відношення між словом і людською діяльністю;

5)            відношення з іншими словами в системі мови;

6)            зв’язок з емоційно-вольовими та естетичними відображеннями дійсності.

Завдання 14. Що піддається абсолютизації в процесі перекладу?

1)            фонетичні ознаки;

2)            граматичні характеристики;

3)            семантика;

4)            зміст;

5)            інформація.

Завдання 15. Які характеристики слова при перекладі є відносними?

1)            звукова сторона висловлення;

2)            склад семантичних множників;

3)            лексико-семантичні варіанти слова;

4)            семантичні варіанти;

5)            експресивно-емоційні, стильові вживання слова;

6)            інформаційний обсяг слова;

7)            морфологічна форма;

8)            синтаксичне вживання слова.