Тема 4. ПРОБЛЕМА ВИЗНАЧЕННЯ ТА ХАРАКТЕРИСТИКА СЕМАНТИКИ СЛОВА


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 

Загрузка...

Завдання 1. Чи є визначення слова як „єдності членороздільного звуку та значення” (О. О. Потебня) самодостатнім?

1.             Так, тому що визначення підкреслює симбіоз двох сторін слова - звуко-вої та семантичної.

2.             Так, тому що визначення акцентує увагу на знаковій сутності слова.

3.             Так, тому що мова йде про одиницю природної людської мови (порівн. ознаку членороздільності звуку, не властиву „мові тварин”).

4.             Hi, тому що дане визначення не має релевантних ознак.

5.             Hi, тому що дане визначення не дозволяє відмежувати слово від інших одиниць мови.

Завдання 2. Чи є задовільним визначення слова як „знака, символу, яким думка користується для полегшення своєї роботи” так само, як математика ко-ристується своїми символами для тих же цілей (Д. М. Кудрявський)?

1.             Так, тому що дане визначення вказує на знаковий характер слова.

2.             Так, тому що у визначенні виділяється семасіологічна функція слова.

3.             Так, тому що дефініція приписує слову інтелектуальну функцію.

4.             Hi, тому що у визначенні проводиться паралель між знаками комуніка-тивної системи мови й операціональними знаками.

5.             Hi, тому що визначення припускає можливість функціонування мови без зв’язку з мисленням.

Завдання 3. Укажіть диференціальні ознаки слова у визначенні В. О. Лоя: „Слово - це оформлена відповідно до норм даної мови, неподільна на ме-нші подібні єдності основна мовна одиниця, що складається зі звуків або спо-лучення звуків і є узагальненим позначенням предметів та явищ дійсності, у тому числі й психічної діяльності людини”.

1)            узуальний характер слова;

2)            оформленість;

3)            недискретність;

4)            наявність плану вираження;

5)            наявність плану змісту;

6)            співвіднесеність із поняттям (сигніфікативне значення);

7)            денотативне значення;

8)            відображення психофізіологічної діяльності людини.

9)            інваріантне значення;

10)          багатозначність.

Завдання 4. Чому наголос як фонетичний критерій не є диференціаль-ним показником границі слова?

1.             Алгоритм один наголос - одне слово не має універсального характеру.

2.             При наявності проклітик і енклітик наголосом може поєднуватися кіль-ка слів.

3.             Є слова, що не мають наголосу.

4.             Деякі слова мають кілька наголосів.

5.             Наголос виконує диференціальну функцію у вузькому колі слів (порівн. омографи).

6.             Наголос, який визначається як виділення складу в слові, відноситься до фонетичних одиниць, а не значеннєвих.

Завдання 5. Чому делімітативна функція звуків не є релевантним показ-ником границі слова?

1.             Акустичні властивості звуків не завжди релевантні делімітативній фун-кції.

2.             Багато звуків не здатні вказувати на кінець / початок слова.

3.             Звукові зміни, пов’язані з границею слова, не завжди облігаторні.

Завдання 6. До яких висновків приводить ствердження про знаковий ха-рактер відношень між двома сторонами слова - планом змісту та планом вира-ження?

1.             Слово має субстанціональну природу.

2.             Лексична одиниця носить двосторонній характер.

3.             Слову властива подвійна природа детермінованості його змісту - зов-нішня (предметна співвіднесеність) і внутрішня - будова мови.

4.             Слово має морфологічну оформленість.

5.             Функціонування слова повинне вивчатися з обов’язковим врахуваням його двосторонньої сутності.

6.             Слово виступає як одиниця номінації.

7.             Слово є структурним елементом будови даної мови.

Завдання 7. Що сприяло виділенню в другій половині X1X в. семасіоло-гії як розділу мовознавства?

1.             Виділення в слові плану змісту й плану вираження.

2.             Розмежування в семантичній структурі слова двох сторін - субстанції змісту та субстанції вираження.

3.             Виділення в слові двох видів значень - лексичного та граматичного.

4.             Визначення сфери функціонування семасіології як лінгвістичної науки.

5.             Відмежування науки про лексичне значення слова від інших наук - ри-торики, поетики, стилістики, етимології.

6.             Особлива увага до семантики слова.

Завдання 8. Чи раціонально розчленування слова на три структури - фо-нологічне слово, морфологічне слово, семантичне слово?

1.             Так, тому що в слові виділяються три аспекти - фонологічний, морфо-логічний, семантичний.

2.             Так, тому що розчленовування слова на три аспекти його структурної організації дозволило зробити його предметом вивчення трьох лінгвістичних дисциплін - фонології, морфології, семасіології.

3.             Hi, тому що різні аспекти слова перетинаються один з одним.

4.             Hi, тому що розчленування слова не сприяло вивченню внутрішньої ор-ганізації лексики.

5.             Hi, тому що розподіл структури слова між різними лінгвістичними ди-сциплінами перешкоджав визначенню місця лексикології в членуванні мови на рівні.

6.             Hi, тому що членування слова на фонологічне слово, морфологічне сло-во, семантичне слово було штучним, чисто анатомічним препаруванням слова.

Завдання 9. Укажіть ознаки слова, що відрізняють його від морфем.

1.             Слово виконує не тільки перцептивну та сигніфікативну функцію, але й функцію номінації.

2.             Слово на відміну від морфеми існує у двох модифікаціях - як віртуа-льний полісемантичний знак і як актуальний однофункціональний знак у мов-ному спілкуванні.

3.             Ha відміну від морфеми, що сполучає кілька значень (порівн. морфему -а в українській мові), полісемантичної як у парадигматиці, так і в синтагмати-ці, полісемія властива слову тільки в парадигматиці.

4.             Синтагматика знімає полісемію словесного знака.

Завдання 10. Із яких елементів значення складається значеннєвий зміст словесних знаків?

1)            абсолютне значення;

2)            відносне значення;

3)            парадигматичне значення;

4)            синтагматичне значення;

5)            загальний семантичний множник;

6)            диференціальне значення;

7)            внутрісистемна значущість;

8)            семантичні збільшення;

9)            номінативна функція;

 

10)          синтагматична валентність слова;

11)          знакове значення;

12)          значущість;

13)          зміст;

14)          полісемія.

Завдання 11. Які асоціації викликає транспозиція системного значення на вісь комбінування словесних знаків?

1)            уявлення про парадигматику;

2)            уявлення про синтагматику;

3)            поняття відносної величини значення;

4)            зв’язок зі значущістю;

5)            взаємодія на осі відбору.

Завдання 12. Чи дозволяє критерій непроникності слова однозначно ви-значити його границі?

1.             Так, тому що непроникність свідчить про відсутність підстави для сло-весної делімітації.

2.             Так, тому що непроникність - відбиття недискретного характеру слова.

3.             Так, тому що непроникність - показник фіксованого порядку морфем.

4.             Так, тому що морфеми на відміну від слів не можуть поширюватися службовими словами.

5.             Hi, тому що критерій непроникності опирається на неформальне допу-щення: послідовність елементів із вставкою відрізняється значенням тільки цієї вставки (порівн. питання дитячої гри: На бал коні (на балконі) ходять?).

6.             Hi, тому що вставки дозволяють відрізнити тільки префікс від прийменників.

7.             Hi, тому що деякі складні слова характеризуються рухливістю складу своїх частин (рос. домоуправ хуправдом).

8.             Hi, тому що деякі сполучення слів мають твердий порядок своїх ком-понентів (порівн. колір хакі, плаття кльош і т. ін.).

Завдання 13. Укажіть, які з перерахованих варіантів слова відносяться до сфери лексикології.

1) лексико-семантичні варіанти;

1)            семантичні варіанти;

2)            морфологічні варіанти;

3)            стилістичні варіанти;

4)            діалектні варіанти;

5)            соціальні варіанти;

6)            етимологічні варіанти;

7)            фонетичні варіанти;

8)            морфонологічні варіанти.

Завдання 14. Співвіднесіть призначення слова в системі мови із зістав-леною йому функцією.

Призначення слова:

1)            передача інформації;

2)            зберігання інформації;

3)            формування інформації;

4)            образне відбиття дійсності.

Найменування функцій:

а)             комунікативна функція;

б)            інтелектуальна (розумова) функція;

в)            меморативна функція;

г)             естетична функція.

 

1:а;          1              б;             1              в              1:м;

2:а;          2              б;             2              в              2:м;

3:а;          3              б;             3              в              3:м;

4:а;          4              б;             4              в              4:м.

Завдання 15. У чому сутність системного підходу до визначення значеннєвої структури слова?

1)            урахування синтагматичного розгортання полісемантичного слова;

2)            виявлення парадигматичних зв’язків;

3)            аналіз інваріантних зв’язків;

4)            обґрунтування екстралінгвістичних співвідношень;

5)            визначення зв’язку з формальними показниками;

6)            виявлення зв’язку з десигнатом.