ГРАМАТИЧНА ФОРМА


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 

Загрузка...

Під граматичною формою, як правило, розуміють зв’язок, єдність пев-ного граматичного значення з даним граматичним засобом вираження.

У той же час спостерігається неоднозначне вживання терміна граматична форма.

Поняття граматичної форми (ГФ) слова

 

                               ГФ обмежується закінчен-ням.           „Ті значимі частини словоформи, які виражають граматичні еле-менти значення, називаються флексіями” (/. Г. Милославський).

 

                               Граматична форма ототож-нюється з формальною озна-кою граматичної функції в структурі окремого слова -флексією (зовнішньою, внут-рішньою, нульовою) або сло-вотвірним афіксом.         „Присутність у слові подільності на основу та афікс дає слову те, що ми називаємо формою” (Ф. Ф. Фортунатов). Звідси:

1)            одні слова мають форму, інші

неоформлені (незмінні слова);

2)            розрізняють форми словозміни

(форми слів як частин мови) і

форми словотвору (форми слів як

окремих знаків предмета думки).

ГФ називаються всі засоби До граматичної форми, якою ви-

вираження граматичних від- ражено граматичне значення, ві-

ношень у мові.      дносяться всі мовні елементи

(морфеми): афікси, чергування звуків, внутрішня флексія, тон (морфема тону), видалення (морфема видалення), нульові морфеми, службові слова, по-рядокслів. (О. О. Шахматов, Л. В. Щерба, В. В. Виноградов, Ж. Вандрієс)

 

ГФ розглядається як додат-               „Граматична форма є елемент

кові формальні значення     значення слова та однорідна з йо-

слова, що супроводжують  го речовинним значенням" О. О.

його основне (лексичне зна-                Потебня).

чення).

Граматична форма і слово

У флективних мовах немає „безформних" слів. Слово являє собою систе-му форм. Незмінні слова мають парадигму, яка складається з однієї словофор-ми. Зміна одного із двох планів граматичної одиниці - плану змісту або плану вираження дає нову граматичну форму, порівн.: словоформа море в контексті Mope розкгтулось із значенням суб'єкта (Н. в.) і словоформа море в контексті Бачу море із значенням прямого об'єкта (Р. в.). Форма родового відмінка омо-німічна формі знахідного відмінка.

О. О. Шахматов:

„Граматичними формами називають ті видо-зміни, які одержує слово в залежності від формального (не реального) зв'язку його з іншими словами".

 

Л. В. Щерба:

„Треба відрізняти утворення позначень но-вих понять і утворення позначень відтінків одного й того ж поняття або зв'язаних з ним побічних уявлень".

Парадигма лексеми представлена словоформою, що усвідомлюється як основна (порівн. називний відмінок, інфінітив), але по суті є такою ж формою, як і інші. Тому, на відміну від словотвору, де слова зв'язані відношенням похі-дності, у словозміні різні форми однієї лексеми не утворюються одна від іншої, а співіснують (Б. де Куртене).