2. ПОНЯТТЯ ПРО АГРОНОМІЮ


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 

Загрузка...

Агрономія включає як теоретичні відомості про біологічні осо-бливості, умови росту і розвитку рослин, так і практичний досвід, накопичений у землеробстві. Слово «агрономія» грецького похо-дження. Воно складено з двох слів: агрос – поле і номос – закон. В буквальному розумінні агрономія – це наука про закони рільництва (землеробства).

У минулому під агрономією в широкому значенні розуміли всі знання про сільське господарство, включаючи не тільки вирощуван-ня рослин, організацію сільськогосподарського виробництва, але й годівлю, розведення тварин, сільськогосподарську техніку тощо.

З накопиченням і розширенням наукової інформації у самостій-ні науки виділилися землеробство, механізація, зооінженерія, орга-нізація і економіка сільськогосподарського виробництва, технологія переробки і зберігання сільськогосподарських продуктів і багато ін-ших.

Агрономія у сучасному понятті об’єднує сукупність наук про ви-рощування рослин за якомога менших енергетичних затрат та одно-часного підвищення їх продуктивності і якості урожаю, про ґрунти та заходи підвищення їх родючості, про раціональне використання сільськогосподарських угідь.

Незважаючи на виділення з агрономії ряду самостійних наук, вона залишається складною комплексною наукою, що включає ве-лику кількість відгалужень. В сукупність агрономічних наук вхо-дять: загальне землеробство, що вивчає системи обробітку ґрунту, сівозміни, способи підвищення ефективної родючості ґрунту, захист ґрунтів від ерозії і системи землеробства; гербологія, що вивчає біо-логію, морфологію, екологію бур’янів та заходи їх контролювання в агрофітоценозах; рослинництво, що вивчає біологію культурних рослин і технологію їх вирощування; селекцію і насінництво, пред-метом яких є методи створення і оцінки нових сортів чи гібридів рослин і отримання високоякісного насіння; агрохімія – наука, що вивчає живлення рослин і розробляє систему добрив і засобів хі-мічної меліорації ґрунтів. До агрономії безпосередньо примикають: захист рослин від шкідників і хвороб (сільськогосподарська енто-мологія і фітопатологія), предметом яких є вивчення шкідливих і хвороботворних організмів та захист рослин від них; плодівництво і овочівництво, кормовиробництво тощо.

2. Поняття про агрономію

Одним з основних завдань агрономії є розробка енергозберігаю-чих, ґрунтозахистних і екологічно безпечних технологій вирощуван-ня культурних рослин з урахуванням природно-кліматичних умов. Для повнішого використання біологічних можливостей рослин необхідно створювати оптимальні умови протягом всього періоду вегетації. Це дозволить одержувати високі урожаї при збереженні і підвищенні рівня родючості ґрунту.

Способи, заходи і засоби впливу людини на рослини та умови їх росту і розвитку спрямовані на поліпшення механічного обро-бітку ґрунту, підвищення його родючості, забезпечення культур в першу чергу земними факторами життя, вдосконалення структури посівних площ і сівозмін. Значні зусилля доводиться затрачувати на подолання чи послаблення негативної дії несприятливих метео-рологічних умов в землеробстві. Теоретичною основою агрономії є велика кількість природничих і економічних наук: фізіологія рос-лин, ґрунтознавство, мікробіологія, генетика, біохімія, фізична і ко-лоїдна хімія, сільськогосподарська метеорологія, менеджмент, мар-кетинг, економіка сільського господарства тощо.

Агрономія тісно пов’язана з виробництвом. В ній широко вико-ристовується і узагальнюється практичний досвід отримання висо-ких і сталих урожаїв сільськогосподарських культур. Агрономія, як наука, знаходиться в постійному розвитку від простого до складні-шого, від нижчого до вищого.

В основі агрономії лежать об’єктивні закони природи. Академік В.І. Верна-дський (1934) в своєму вченні про еволюцію біосфери показав, що життя на нашій планеті в своєму природному розвитку не скорочує, а збільшує запаси сонячної енергії. Підтвердженням цьому є ґрунти, особливо чорноземи, де в процесі розвитку нагро-мадилися величезні запаси перегною – перетвореної променистої енергії сонця у формі стійкої органічної речовини. Ґрунт здатний безперервно накопичувати променисту сонячну енергію і поживні речовини, тобто підвищувати родючість в процесі його раціональ-ного використання. Різноманітні природно-кліматичні умови на нашій планеті роблять істотний вплив на інтенсивність ґрунтот-ворного процесу – синтез і розпад органічної речовини. Цим і по-яснюється різноманіття ґрунтів на Землі. Об’єктивна можливість безперервно підвищувати родючість ґрунтів без зниження їх про-дуктивності є основою для послідовної інтенсифікації землероб-ства. Вирощування високих урожаїв на науковій основі забезпечує

Введення до спеціальності агрономія

залучення більшої кількості поживних речовин в біологічний кру-гообіг та підвищення вмісту в ґрунті сонячної променистої енергії у формі органічної речовини.

В основі поняття ефективного використання ґрунту лежить і закон повернення речовин, порушення якого призводить до зни-ження родючості і продуктивності ґрунтів. Повернення поживних речовин у ґрунт здійснюється шляхом заорювання сидератів, рос-линних (кореневих і післязбиральних) решток, побічної продукції землеробства (солома, гичка, стебла тощо), внесення гною, торфу та інших органічних, а також мінеральних і бактеріальних добрив. Землеробство, як галузь, значною мірою і спрямоване на виконан-ня цього закону. Повернення в ґрунт поживних речовин у розмірах їх винесення з урожаєм тільки підтримуватиме досягнутий рівень родючості. Для забезпечення зростання родючості ґрунту і урожа-їв сільськогосподарських культур необхідно створювати в ґрунті підвищений рівень вмісту доступних для рослин форм поживних речовин.

В основі взаємозв’язку ґрунт – рослина діє закон плодозміни, відповідно до якого чергування культур в часі (по роках) і в про-сторі (по полях) забезпечує отримання вищих урожаїв, ніж трива-ле протягом багатьох років вирощування однієї і тієї ж культури на попередньому місці (полі). Багаторічні дослідження у різних природно-кліматичних зонах України свідчать, що за сучасного рів-ня розвитку агрономічної науки найдоцільніше застосовувати на-уково обґрунтоване чергування культур і чистих парів у просторі ( на території) і в часі або ж тільки в часі.

Чистий пар – це поле, вільне від сільськогосподарських культур протягом одного вегетаційного періоду і утримується в чистому від бур’янів стані.

Рослини по-різному реагують на повторні посіви і попередні культури, тому в прийнятих сівозмінах добиваються, щоб кожна культура розміщувалася відповідно до її біологічних вимог і еконо-мічного значення.

Чергування культур здійснюють у тісному взаємозв’язку з усім комплексом агротехнічних заходів: внесенням добрив, механічним обробітком ґрунту, доглядом за рослинами, проведенням зрошення тощо.

2. Поняття про агрономію