Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7
10.1. Теоретичні засади економічного розвитку : Введення до спеціальності. Навчальний посібник : Бібліотека для студентів

10.1. Теоретичні засади економічного розвитку


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 

магниевый скраб beletage

Концепція сталого розвитку головну увагу концентрує на еколо-гічному аспекті розвитку людства, вбачаючи в сталості екологічної ситуації головну складову успішного розвитку суспільства.

Сталий розвиток – це такий розвиток, що задовольняє потре-би сьогодення, але не ставить під загрозу спроможність майбутніх поколінь задовольняти свої власні потреби. Він включає два клю-чових поняття: потреб, зокрема необхідних для існування найбідні-ших верств населення, що повинні бути предметом першочергового пріоритету; обмежень, зумовлених станом технології й організацією суспільства, пов’язаних зі спроможністю навколишнього середови-ща задовольняти нинішні і майбутні потреби.

Отже, завдання економічного і соціального розвитку повинні бути визначені з урахуванням його сталості у всіх країнах – в еконо-мічно розвинутих або країнах, що розвиваються, у країнах із ринко-вою або плановою економікою. Конкретні підходи до його реалізації будуть, безумовно, різнитися, але вони повинні мати деякі загальні принципові характеристики і виходити з консенсусу щодо основної концепції сталого розвитку і вписуватися в широку стратегію для його здійснення.

З розвитком пов’язане прогресивне перетворення економіки і суспільства. Розвиток, стійкий за матеріальними параметрами, тео-ретично може мати місце навіть у жорстких соціальних і політичних рамках. Але фактично ця сталість може бути забезпечена лише за умови, що при розробці політики розвитку приділяється належна увага таким питанням як зміни в доступі до ресурсів і в розподілі ви-трат і прибутків між різними верствами населення. Навіть за вузь-кого розуміння фізичної сталості розвитку передбачається турбота

Введення до спеціальності агрономія

про соціальну справедливість стосовно різних поколінь, турбота, що логічно повинна бути поширена на відносини справедливості до різ-них верств населення в межах кожного покоління.

Задоволення людських потреб і прагнень є основним завданням розвитку. Важливі для життя потреби великої кількості людей у кра-їнах, що розвиваються – у харчуванні, одягу, житлі, роботі – не задо-вольняються, але крім основних потреб у цих людей існує законне прагнення до кращої якості життя в цілому. Світ, у якому процвітають бідність і кривда, завжди буде схильний до екологічних та інших криз. Сталий розвиток вимагає задоволення основних потреб усіх і надання всім можливості задовольнити свої прагнення до кращого життя.

Рівні життя, що виходять за межі основного мінімуму, можна назвати сталими лише в тому випадку, якщо норми споживання не порушують довгострокову сталість розвитку. Багато хто з нас не-раціонально використовує ресурси (згадаємо хоча б споживання електричної чи теплової енергії). Але ж характер потреб багато в чому залежить від соціальних та культурних факторів. Враховуючи це, робимо висновок, що досягнення сталого розвитку вимагає фор-мування методів та цінностей, які не призведуть до несприятливих екологічних наслідків і з якими погодяться всі члени суспільства.

Для задоволення основних потреб необхідно задіяти весь по-тенціал розвитку. Сталий розвиток, безумовно, вимагає більш ін-тенсивного економічного росту в тих місцях, де зазначені потреби не задовольняються. У інших місцях він може відповідати сучасним темпам за умови, що підтримання цього росту відображає широкі принципи сталості та відсутність експлуатації. Але одного економіч-ного росту недостатньо. Високі рівні виробничої діяльності можуть співіснувати із бідністю та можуть бути загрозою для навколишньо-го середовища. Тому сталий розвиток вимагає від суспільства задо-волення людських потреб шляхом збільшення виробничого потен-ціалу і забезпечення справедливих можливостей для всіх.

Зростання чисельності населення збільшує навантаження на ре-сурси і може сповільнити підвищення життєвого рівня в районах, де широко поширені бідність і відсталість. Питання полягає не тільки в абсолютній чисельності населення, але й у просторовому розподілі ресурсів, тому для сталого розвитку необхідне поєднання демогра-фічних змін з еволюцією виробничого потенціалу екосистеми.

У суспільства, на жаль, є багато можливостей підірвати спро-можність задоволення потреб свого народу, наприклад, завдяки над-10. Сталий розвиток сільського господарства

мірному використанню ресурсів. Недостатньо спланований та про-думаний розвиток може істотно погіршити умови життя населення.

Економічне зростання не має чітко визначених меж, що стосу-ються чисельності населення або рівня використання ресурсів, і при порушенні яких може відбутися екологічна катастрофа. Граничні ситуації більшою мірою проявляються у вигляді підвищення витрат і скорочення прибутку, ніж у вигляді раптової втрати якої-небудь ресурсної бази. Краще знання природних закономірностей і розви-ток технології можуть сприяти збільшенню гранично припустимого навантаження на еколого-ресурсну базу. Але абсолютні межі вико-ристання звичайно існують, і принципи сталого розвитку вимага-ють, щоб задовго до їх досягнення людство винайшло технологічні можливості для зменшення інтенсивності використання.

Зрозуміло, що економічне зростання і розвиток призводять до змін у природних екосистемах. Змінюється будь-яка екосистема, де б вона не знаходилася. Якщо говорити про відновлювані ресурси, то вони не будуть виснажені, якщо коефіцієнт використання не пе-ревищує можливості їхнього відновлення та природного приросту. Але оскільки більшість відновлюваних ресурсів – це частина склад-ної і взаємозалежної екосистеми, то максимальний рівень видобут-ку ресурсів повинен враховувати наслідки для цієї екосистеми, щоб не підірвати її спроможність до відтворення.

Що стосується невідновлюваних ресурсів, то їхнє використання зменшує запаси, що будуть знаходитися в розпорядженні майбутніх поколінь. Але це не означає, що не варто користуватися цими ресур-сами. У загальному темпи виснаження повинні враховувати дефі-цитність ресурсів, наявність технологій, що сприяють їхньому ра-ціональному використанню, і можливість застосування замінників. Так, наприклад, не можна знижувати родючість ґрунту за межі, де її відновлення стане абсолютно нерентабельним. Освоєння мінераль-ної сировини і палива повинно бути комплексним та проходити в рамках ресурсозбереження з таким розрахунком, щоб не вичерпати їх цілком до появи замінників. Відповідно до вимог концепції стало-го розвитку темпи використання невідновлюваних ресурсів повинні стати максимально гнучкими залежно від конкретних умов.

Таким чином, сталий розвиток передбачає досягнення такого ста-ну, коли наявний рівень використання ресурсів буде повністю задо-вольняти потреби нинішнього суспільства і, одночасно, не буде по-збавляти суспільство майбутнього можливостей їх використання.

Введення до спеціальності агрономія

Розробка цієї ідеї почалася восени 1983 р., коли згідно з резолю-цією 38/361 Генеральної Асамблеї ООН було створено Міжнародну Комісію у справах навколишнього середовища та розвитку. Очо-лила її колишній Прем’єр-міністр Норвегії Гро Харлем Брунтланд. Перед Комісією були поставлені такі завдання: запропонувати нові довгострокові стратегії в галузі сталого навколишнього середовища, які б дозволили забезпечити сталий розвиток у довгостроковому періоді; рекомендувати шляхи співпраці розвинутих країн та країн, що розвиваються, в галузі охорони навколишнього середовища; роз-глянути засоби, за допомогою яких світове співтовариство змогло б ефективно розв’язувати проблеми навколишнього середовища; виявити спільні підходи до розуміння проблем навколишнього се-редовища та заходи щодо успішного вирішення проблем захисту та підвищення якості стану навколишнього середовища, сформулюва-ти довгострокову програму дій для наступних десятиліть та першо-чергові завдання, які повинно поставити перед собою світове спів-товариство.

Комісія функціонувала як незалежний орган. Всі її члени ви-ступали як незалежні спеціалісти, а не як представники відповідних урядів. Таким чином, Комісія мала можливість розглядати будь-які питання, звертатися за порадою до будь-яких осіб чи організацій, формулювати та вносити будь-які пропозиції та рекомендації, які вона вважала доцільними.

У 1987 р. Комісія завершила свою роботу. Її доповідь було роз-глянуто на сорок другій сесії Генеральної Асамблеї ООН восени 1987 р. Подальшого розвитку ідеї докладу Комісії набули в рішен-нях Конференції ООН з навколишнього середовища і розвитку, що була проведена в Ріо-де-Жанейро у червні 1992 р. На цьому форумі планетарного масштабу було прийнято ряд важливих документів, зокрема, Програму дій – «Порядок денний на 21 століття» – осно-воположний документ в галузі переходу до сталого розвитку країн світу. Цей документ спрямовує уряди країн світу, неурядові орга-нізації та фахівців до діалогу та здійснення заходів, спрямованих на формування ефективнішої і справедливої світової економіки, як засобу створення сприятливих умов для досягнення цілей в галузі довкілля та розвитку. Схвалення цього документа поклало початок новому глобальному партнерству в інтересах сталого розвитку – партнерству, побудованому на усвідомленні неподільності питань збереження навколишнього середовища і процесу розвитку людства.

10. Сталий розвиток сільського господарства

В його основі лежить глобальний консенсус і політична відданість на рівні вищого керівництва країн світу. В «Порядку денному на 21 століття» розглянуті нагальні проблеми сучасності у галузі довкілля та розвитку і ставиться мета підготувати світ до завдань наступного століття з досягнення довгострокових цілей сталого розвитку.

Підсумки виконання дій, рекомендованих Конференцією, були підведені в червні 1997 р. в Нью-Йорку на черговій сесії Генеральної Асамблеї ООН. Результати роботи сесії були викладені у Програмі дій з подальшого впровадження «Порядку денного на ХХІ століт-тя», більш відомій під назвою «Rio + 5». В цьому документі були розглянуті позитивні та негативні моменти п’ятирічного періоду пе-реходу людства до сталого розвитку. Були зроблені висновки, вихо-дячи з досвіду, набутого країнами світу за 5 років, а також відповідні рекомендації урядам держав.

Таким чином, в процесі свого розвитку людство створило багато теорій, спрямованих на його оптимізацію. У зв’язку із загостренням екологічних проблем була розроблена нова теорія, що виходила з те-орії еволюційного розвитку, в якій провідне місце відведено екологіч-ному аспекту людської еволюції, – концепції сталого розвитку. Саме від її успішного впровадження в світі, а особливо в країнах, що розви-ваються, залежить надання людському розвитку сталого характеру. Це забезпечить як економічне зростання в країнах світу, так і збере-ження чистого, незабрудненого довкілля для майбутніх поколінь.