4.3. Агрономічні спеціальності та спеціалізації


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 

Загрузка...

Агрономічними називаються спеціальності, в професійній під-готовці яких вивчаються теоретичні і практичні основи аграрного виробництва. Основна увага в них зосереджена на: ґрунтах і спосо-бах підвищення їх родючості; рослинах і шляхах збільшення їх про-дуктивності; технологіях і механізації процесів в землеробстві; еко-номіці, організації і управлінні господарствами аграрного сектору економіки країни.

Підготовка агрономів за ОКР «Магістр», «Спеціаліст» і «Ба-калавр» в Україні здійснюється у ВНЗ І-ІV рівнів акредитації. Ви-пускники ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації (ОКР “Бакалавр” і молод-ший спеціаліст) набувають основ теоретичних агрономічних знань, необхідні уміння і навички для практичної роботи. Основну увагу в їх підготовці зосереджують на освоєнні агротехнічних заходів ви-рощування сільськогосподарських культур (механічному обробітку ґрунту, захисті культурних рослин від бур`янів, шкідників та хво-роб, підготовці насіння до сівби, застосуванні добрив, сівбі культур, способах і техніці поливів, догляді за посівами і збиранні врожаю).

У ВНЗ III—IV рівнів акредитації вища освіта органічно пов’язана з наукою; в ході навчального процесу проводиться активна наукова робота студентами під керівництвом НПП.

Випускники ВНЗ ІІІ-ІV рівнів акредитації, що навчались за ОКР “Спеціаліст” і “Магістр”, отримують всебічну і глибоку теоре-тичну підготовку на сучасному рівні розвитку агрономічної науки. Вони здатні після набуття необхідного практичного досвіду вирі-шувати всі агрономічні завдання сільськогосподарського виробни-цтва, бути науково-педагогічними працівниками ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації, а також займатися науково-дослідною роботою. Слід

4. Система вищої освіти в Україні

завжди пам’ятати, що навчання і виховання це не просте засвоєння певної кількості теоретичних знань, агрономічних правил. У ВНЗ обов’язкова активна самостійна діяльність. Загальновизнано, що вища форма навчання і виховання – це самоосвіта і самовиховання.

Система вищої аграрної сільськогосподарської освіти в Украї-ні спрямована на підготовку фахівців, що уміють творчо мислити, самостійно ставити і вирішувати агрономічні завдання, набувати нових знань, перевіряти ефективність окремих агротехнічних за-ходів і рекомендацій в методично правильно поставлених польових дослідах.

В системі вищої освіти за напрямом підготовки 6.090101 – “Аг-рономія” готуються спеціалісти за наступними спеціальностями та спеціалізаціями (табл. 1).

Випускникам ВНЗ за спеціальністю «Агрономія», що навчали-ся за освітньо-кваліфікаційною програмою 6.130100 «Бакалавр» присвоюється кваліфікація «Технолог з агрономії», за освітньо-кваліфікаційною програмою 7.130102 «Спеціаліст» – «Агроном», за освітньо-кваліфікаційною програмою 8.130102 «Магістр» – «До-слідник з агрономії», чи з тієї спеціальності, за якою проводилась підготовка.

Таблиця 1

Перелік спеціальностей та спеціалізацій, за якими здійснюється

підготовка фахівців напряму підготовки 6.090101 – «Агрономія»

в аграрних ВНЗ Міністерства аграрної політики України

 

Спеці-альність          Освітньо-кваліфікаційний рівень    Спеціалізація

            Молод-ший спе-ціаліст        Бака-лавр       Спеціаліст      Ма-гістр        

12        3          4          5          6

            -                                              Агроекологія Агрохімсервіс Біоінженерія Моніторинг і відтворен-ня родючості ґрунту Охорона ґрунтів Управління якістю про-дукції рослинництва

Введення до спеціальності агрономія

Продовження табл. 1

            -                                              Агроекологія Агроінженерія Агрономічний менедж-мент Біотехнологія в рос-линництві Агролісомелі-орація Буряківництво Захист рослин Зрошуване землеробство Еколого-економічне рослинництво Картоплярство Кормовиробництво Лікарські рослини Луківництво Льонарство

Насінництво і насіннєз-навство

Плодоовочівництво Рисівництво Рільництво

Технологія зберігання і переробки продукції рос-линництва Тютюнництво Хмелярство

            -                                              Овочівництво закритого ґрунту

Садово-паркове госпо-дарство і квітникарство Селекція та насінництво плодоягідних, овочевих і лікарських рослин Технологія зберігання та переробки плодів і овочів

            -                                              Біологічний захист рослин Гербологія Імунітет рослин Карантин рослин Токсикологія пестицидів Фітонцитологія Фітосанітарний моніторинг

4. Система вищої освіти в Україні

Продовження табл. 1

                                   -                      -

                                   -                      -

                                   -                      -

            -                                              -

Навчальна робота в аграрних ВНЗ проводиться згідно з на-вчальними планами, затвердженими Департаментом аграрної осві-ти, науки та дорадництва і Науково-методичним центром аграрної освіти Міністерства аграрної політики України. Навчальний план є документом, що визначає загальний напрям, основний зміст і обсяг дисциплін, що вивчаються, види і форми навчальної роботи і прак-тик, форми і терміни визначення рівня знань студентів. Він розро-бляється окремо за кожною спеціальністю з урахуванням можливих місць роботи, характеру праці і конкретних особливостей професії. Періодично навчальні плани переглядаються, в них вносять зміни з урахуванням нових вимог педагогічної, сільськогосподарської на-уки і виробництва.

Введення до спеціальності агрономія

Навчальний план складається з двох основних розділів: графі-ка навчального процесу на всі роки навчання і плану навчального процесу. В графіку відображений порядок і календарні строки про-ходження занять, екзаменаційних сесій, навчальної і виробничої практик, канікул, виконання дипломних робіт (або здача державних :іспитів). План навчального процесу містить перелік всіх дисциплін, що вивчаються, кількість годин, що відводиться на них, розподіл го-дин на кредити, модулі, аудиторні години на проведення лекційних, практичних, лабораторних і семінарських занять, самостійну роботу по курсах і семестрах. Зональні особливості враховуються в робо-чих навчальних програмах з спеціальних дисциплін.

Навчальні плани агрономічних спеціальностей містять майже однаковий набір дисциплін, проте їх об’єм, глибина вивчення і осво-єння значно розрізняються.

Усі дисципліни навчальних планів агрономічних спеціальнос-тей умовно можна розділити на декілька груп.

1.         Дисципліни гуманітарної та соціально-економічної підготовки:

філософія, історія України, політологія, економічна теорія, пра-

вознавство (за професійним спрямуванням), іноземна мова (за

професійним спрямуванням), психологія, фізичне виховання та

інші. Вони мають виховне значення і поступово, цілеспрямова-

но впливають на світогляд студентів. Велика роль у формуванні

наукового світогляду відводиться суспільним дисциплінам, в

яких вивчаються суспільні явища і закономірності. Ці знання

абсолютно необхідні всім фахівцям для правильної орієнтації в

своїй трудовій і соціальній діяльності, для правильного визна-

чення практичних завдань і шляхів їх вирішення з урахуванням

соціальних наслідків.

Майбутні фахівці повинні мати широкий кругозір і бути озбро-єними знаннями законів розвитку природи і суспільства, досконало володіти науковими методами пізнання, діалектично мислити, на-бути необхідних навичок свідомого застосування логічних форм і прийомів в рішенні практичних завдань прискорення розвитку окремих галузей і суспільного виробництва.

2.         Дисципліни природничо-наукової підготовки: вища математи-

ка фахового спрямування; фізика з основами біофізики рослин;

хімія неорганічна, органічна, аналітична та фізколоїдна; бота-

ніка; екологія фахового спрямування; радіобіологія; фізіологія

рослин; генетика; підприємництво в аграрних формуваннях

4. Система вищої освіти в Україні

(агробізнес); біржовий ринок; інформаційно-консультативне забезпечення АПК; економіка і організація аграрного сервісу; інформатика та обчислювальна техніка; моделювання техноло-гічних процесів і систем; геоінформаційні системи. Ці дисциплі-ни дають основні фундаментальні агрономічні знання.

3.         До дисциплін професійної та практичної підготовки належать: економіка і підприємництво, менеджмент, ґрунтознавство з осно-вами геології, загальне землеробство, сільськогосподарська енто-мологія, сільськогосподарська фітопатологія, фітофармакологія, рослинництво, агрометеорологія, агрохімія, плодівництво, овочів-ництво, селекція та насінництво сільськогосподарських культур, механізація, електрифікація та автоматизація сільськогосподар-ського виробництва, трактори та автомобілі, сільськогосподар-ські машини, МТПР, технологія переробки та зберігання продук-ції рослинництва, стандартизація та управління якістю продукції рослинництва, агроекологія, екологічні проблеми землеробства, еколого-біологічне рослинництво, інтегрований захист рослин, фітосанітарний моніторинг, машиновикористання в рослинни-цтві, світове сільське господарство та зовнішньоекономічна ді-яльність, адаптивні системи землеробства, методи і організація досліджень в агрономії, системи сучасних інтенсивних техно-логій, прогноз і програмування врожаїв сідьськогосподарських культур, світові агротехнології, сучасні проблеми агроекології, спеціальна генетика, біотехнологія у рослинництві, охорона пра-ці. Ці дисципліни дають основні професійні агрономічні знання. Вони містять сучасну наукову інформацію про головні засоби сільськогосподарського виробництва: рослини і ґрунти.

4.         Існує ряд дисциплін, які включаються до навчального плану за вибором аграрного ВНЗ та студента (варіативна частина). До цих дисциплін належать: введення до спеціальності, гербологія, селекція плодових і овочевих культур, декоративне садівництво та квітникарство, кормовиробництво, механізація переробки та зберігання продукції рослинництва, математичне моделюван-ня агротехнологій, зберігання, переробка та контроль якості продукції, сільськогосподарська мікробіологія з основами ві-русології, методи і організація досліджень в кормовиробництві, технологічні процеси та системи машин (машина – поле), сер-тифікація та стандартизація насіння, латинська мова, система застосування добрив, інтегрований захист рослин тощо.

Введення до спеціальності агрономія

Ряд спеціалізацій вимагають введення певних дисциплін з ме-тою якомога глибшого висвітлення самої суті спеціалізації. Ці дис-ципліни можуть бути віднесеними до обов’язкових за напрямом навчання «Агрономія» і читатися в ширшому об’ємі, а можуть бути індивідуальними для спеціалізації, їх перелік наводиться нижче.

1.         Дисципліни спеціалізації «Агрономічний менеджмент»: біржо-вий ринок, інформаційно-консультативне забезпечення АПК, підприємництво в аграрних формуваннях, аналіз та планування фінансової діяльності підприємств, сертифікація та контроль якості продукції рослинництва, аграрний менеджмент, агрохім-сервіс.

2.         Дисципліни спеціалізації «Агроінженерія»: основи технічної механіки та матеріалознавства, електропривод, електротехноло-гія та автоматизація процесів у рослинництві, сільськогосподар-ські трактори, комбайни та автомобілі, технологічні комплекси сільськогосподарських машин у рослинництві, експлуатація та зберігання сільськогосподарської техніки, агровимоги та показ-ники якості виконання сільськогосподарських робіт у рослин-ництві, основи економіки, менеджменту та маркетингу при ви-користанні сільськогосподарської техніки.

3.         Дисципліни спеціалізації «Біотехнологія в рослинництві»: мі-кроклональне розмноження, соматична гібридизація, калусоге-нез та суспензійні культури клітин, генетичне конструювання рослинних гібридів, молекулярно-біологічна діагностика куль-тур іn vitro – продуктів біотехнології, методи і організація до-сліджень в біотехнології.

4.         Дисципліни спеціалізації «Агролісомеліорація»: ландшафтне землеробство, лісомеліорація, лісова ентомологія, дендрологія та розсадники, механізація робіт і охорона праці в агролісомелі-орації.

5.         Дисципліни спеціалізації «Буряківництво»: технологія виро-щування цукрових буряків, селекція та насінництво цукрових буряків, захист цукрових буряків від шкідників та хвороб, тех-нологія заготівлі, зберігання та переробки цукрових буряків, економіка буряківництва, сільськогосподарські машини для бу-ряківництва.

6.         Дисципліни спеціалізації «Еколого-економічне рослинництво»: аналіз і моделювання продуктивності рослин, ландшафтно-контурне землеробство, екологічні ресурси, кормовиробництво,

4. Система вищої освіти в Україні

рослинництво з основами кормо виробництва, зберігання, пере-робка і якість продукції.

7.         Дисципліни спеціалізації «Картоплярство»: технологія вирощу-вання картоплі, селекція та насінництво картоплі, захист карто-плі від шкідників та хвороб, технологія заготівлі, зберігання та переробки картоплі, економіка картоплярства, сільськогоспо-дарські машини для картоплярства.

8.         Дисципліни спеціалізації «Кормовиробництво»: польове кормо-виробництво, лучне кормовиробництво, селекція і насінництво кормових культур, технологія заготівлі, переробки та зберігання кормів, економіка кормовиробництва, сільськогосподарські ма-шини для кормовиробництва.

9.         Дисципліни спеціалізації «Лікарські рослини»: лікарські рос-лини флори України, введення в культуру лікарських рослин, технологія вирощування лікарських рослин, технологія пере-робки лікарських рослин, економіка лікарського рослинництва, менеджмент та маркетинг лікарського рослинництва, механіза-ція виробництва лікарської сировини.

10.       Дисципліни спеціалізації «Луківництво»: лукознавство, луків-ництво, лучні продуктивні екосистеми, створення та експлуата-ція інтенсивних сіножатей, менеджмент та інтенсивні системи використання пасовищ, еколого-економічне луківництво.

11.       Дисципліни спеціалізації «Льонарство»: технологія вирощуван-ня льону, селекція і насінництво льону, захист льону від шкід-ників та хвороб, технологія заготівлі, зберігання та переробки льону, підприємництво в льонарстві.

12.       Дисципліни спеціалізації «Насінництво і насіннєзнавство»: се-лекція окремих культур, насінництво сільськогосподарських культур, насіннєзнавство та методи визначення якості насіння, маркетинг в насінництві, інспекторська робота, основи каранти-ну, заготівля та зберігання насіння, сільськогосподарські маши-ни в насінництві.

13.       Дисципліни спеціалізації «Рисівництво»: технологія вирощу-вання рису, селекція і насінництво рису, захист рису від хвороб та шкідників, технологія заготівлі, зберігання та переробки рису, підприємництво в рисівництві.

14.       Дисципліни спеціалізації «Технологія зберігання і переробки

продукції рослинництва»: основи проектування підприємств із

зберігання та переробки продукції рослинництва, біохімія зер-

Введення до спеціальності агрономія

на, олійного насіння і продуктів їх переробки, умови та режими зберігання зерна і насіння, технологія переробки зерна і олій-ного насіння, основи технології виробництва хлібобулочних, круп’яних і макаронних виробів, основи екології та утилізації відходів переробки продукції рослинництва.

15.       Дисципліни спеціалізації «Тютюнництво»: технологія вирощу-

вання розсади тютюну, технологія вирощування тютюну в по-

льовий період, первинна переробка тютюну, вторинна переробка

тютюну, механізація в тютюнництві, економіка тютюнництва.

16.       Дисципліни спеціалізації «Хмелярство»: технологія вирощуван-

ня хмелю, селекція і насіннєвий матеріал хмелю, захист хмелю

від шкідників та хвороб, технологія заготівлі, зберігання та пере-

робки хмелю, підприємництво в хмелярстві.

В розвитку і вивченні агрономічних дисциплін є деякі особли-

вості, обумовлені значною мірою науково-технічним прогресом.

Основні з них дві. Перша пов’язана із збільшенням теоретичних і

практичних досягнень і звідси із безперервно зростаючим потоком

наукової інформації. Сучасна агрономія перетворилася на велику

розгалужену науку про ґрунт і його родючість, рослини і техноло-

гії їх вирощування. Тому навчальні програми майже всіх дисциплін

з кожним новим виданням помітно розширюються. Обсяги ж дис-

циплін в годинах в навчальному плані зберігаються без змін або ж

скорочуються. Тому викласти в лекційному курсі і на лаборатор-

них заняттях увесь матеріал, передбачений навчальною програмою,

практично неможливо. Якщо йти шляхом повнішого висвітлення

матеріалу, передбаченого навчальною програмою, то в лекціях, в

кращому випадку, вдається дати тільки загальний огляд накопи-

ченої наукової інформації. Це навряд чи забезпечить отримання

студентами фундаментальних знань. А такі знання необхідні з усіх

дисциплін навчального плану в практичній роботі агрономів. Друга

особливість в розвитку агрономічних дисциплін пов’язана з порів-

няно повільними темпами в розробці наукових основ окультурення

ґрунтів і створення теорії отримання високих урожаїв сільськогос-

подарських культур. НПП прагнуть давати в лекціях і на практич-

них заняттях основний матеріал, без якого не можна обійтися при

вивченні подальших дисциплін і в агрономічній роботі. Водночас,

щоб розширити і поглибити знання студентів, необхідно всіляко за-

лучати їх до участі в науково-дослідній роботі з наукових тематик

кафедр.

4. Система вищої освіти в Україні

Хімічні дисципліни (неорганічна і аналітична хімія, органічна хімія, фізична і колоїдна хімія) в процесі підготовки майбутньо-го фахівця мають винятково велике значення. Адже для вивчення складу і властивостей ґрунтів і рослин, шляхів підвищення родючос-ті земельних угідь і врожайності культур необхідно мати достатньо широкі, різнобічні й глибокі знання з хімічних наук. Ці дисципліни вивчаються на першому і другому курсах і є необхідною теоретич-ною і практичною основою для глибокого пізнання ґрунтознавства, землеробства, агрохімії, біохімії, хімічного захисту рослин та інших дисциплін.

В загальнотеоретичній підготовці агрономів разом з хімічними дисциплінами важливе місце належить також фізиці і основам ви-щої математики.

Дисципліни «Геодезія з основами землеустрою» і «Агрометео-рологія» мають певне професійне значення. Набуті знання і уміння з цих дисциплін потрібні в практичній роботі агрономів.

Важливе значення для агрономів має комплексна дисциплі-на «Механізація і електрифікація сільськогосподарського вироб-ництва». Агрономам необхідно добре знати сільськогосподарські машини, трактори, автомобілі і їх експлуатацію. Передбачена на-вчальним планом навчальна практика закріплює знання з цієї дис-ципліни.

В навчальних планах, відповідно до сучасних вимог, як норма-тивні і за вибором ВНЗ, введені дисципліни: екологія, охорона пра-ці, введення в спеціальність, сталий розвиток сільських територій.

Сільськогосподарське виробництво знаходиться в поєднанні з природними чинниками, особливо такими як ґрунтові і кліматич-ні. Обширна територія нашої країни розташовується в декількох природних зонах, що істотно розрізняються між собою. Тому сіль-ськогосподарське виробництво має чітко виражений зональний ха-рактер. У зв’язку з цим і підготовка фахівців для аграрного сектору економіки і особливо агрономів, здійснюється з урахуванням зо-нальних умов місць майбутньої роботи більшості випускників. На-вчальні плани передбачають можливість додаткового введення 30 % дисциплін. Виходячи із зональних особливостей і виробничої необ-хідності, може бути також змінений (збільшений або зменшений) обсяг годин з окремих дисциплін.

Навчальні плани складені так, щоб протягом всього періоду на-вчання забезпечити майбутнім фахівцям широку різнобічну під-Введення до спеціальності агрономія

готовку з загальної агрономії і глибоку, з придбанням необхідного досвіду, підготовку за фахом і спеціалізацією.

На підставі навчального плану в кожному ВНЗ навчальні за-няття організовуються за затвердженим ректором розкладом, роз-робленим на семестр. Протягом семестру, як правило, вивчається не більше шести дисциплін, а щодня –не більше трьох. В розкладах навчальних занять відображається послідовність дисциплін, що ви-вчаються, форма, час і місце проведення занять для кожного курсу (або потоку), групи або підгрупи.

З кожної дисципліни навчального плану розроблені програми, затверджені Департаментом аграрної освіти, науки та дорадництва і Науково-методичним центром аграрної освіти Міністерства аграр-ної політики України. В цих програмах міститься детальний пере-лік розділів і питань, які підлягають вивченню з даної дисципліни в теоретичному (лекційному) курсі, на лабораторно-практичних, практичних і семінарських заняттях, в період навчальної практики; даються методичні і організаційні вказівки про порядок проходжен-ня різних розділів і тем.

За програмами дисциплін видаються підручники, навчальні по-сібники і методичні вказівки.