3.3. Запорука успіху


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 

Загрузка...

Успішною можна вважати суспільно корисну роботу, яка викону-ється з бажанням і приносить задоволення від результатів своєї діяль-ності. Можна говорити про успішну роботу протягом одного дня, сезо-ну, року і всього періоду життя. Цілком природно, що окремі відрізки трудової діяльності бувають більш, інші – менш результативними.

Основною умовою успіху в роботі з будь-якої спеціальності є знання, уміння швидко і правильно вирішувати практичні питання.

3. Особливості агрономічної праці

Щоб управляти, потрібно бути компетентним і повністю та до точ-ності знати всі умови виробництва, сучасну техніку, мати відповід-ну наукову освіту.

Від молодих фахівців, що починають працювати на виробни-цтві, в першу чергу вимагаються широкі й глибокі професійні зна-ння. Для керівництва всією галуззю землеробства, організації і контролю за агрономічною службою вони повинні володіти осно-вами знань всіх агрономічних спеціальностей. Головним агрономам господарств необхідні також знання загальних питань суміжних сільськогосподарських спеціальностей: механізації і автоматизації сільського господарства, зоотехнії, економіки, менеджменту, марке-тингу, бухгалтерського обліку, інформатики тощо. Сучасні вимоги до агрономів – знання географічних інформаційних систем, сталого розвитку сільського господарства. Вивчення основ цих знань перед-бачено навчальною програмою підготовки фахівців у ВНЗ. Необхід-но постійно поповнювати і поглиблювати свої професійні знання, систематично стежити за потоком нової інформації, детально опра-цьовувати книги, статті, повідомлення, що стосуються вдосконален-ня технології вирощування культур, організації і економіки вироб-ництва тощо.

Компетентність в агрономії визначається не тільки широтою і глибиною теоретичних знань, але й всебічними виробничими нави-чками. Невід’ємною складовою успіху в землеробстві є об’єктивні дані про місцезнаходження господарства, спеціалізацію, рельєф території, віддаленість від промислових об’єктів, залізничних стан-цій та великих міст, керівні кадри різного рівня, безпосередніх ви-конавців виробничих робіт, а також знання грунтово-кліматичних особливостей, матеріально-технічної бази, трудових ресурсів, зе-мельних угідь і їх трансформації, потреби господарства в продук-ції рослинництва тощо. Тому кожний фахівець повинен прагнути якомога швидше і глибше вивчити план землекористування, склад сільськогосподарських угідь, структуру посівних площ, планову і фактичну урожайність, організацію використання орних земель, грунтові карти, Книгу історії полів господарства і людей, оскільки без вирішення цих питань він може виявитися відірваним від кон-кретної дійсності.

Із початку виробничої діяльності молодому фахівцю потрібно прикласти максимум зусиль, щоб об`єктивно і повно вивчити госпо-дарство, його колектив, рівень культури землеробства. Для того щоб

Введення до спеціальності агрономія

знати виробництво, бути в курсі всіх справ, потрібно день за днем вивчати нові дані, переосмислювати їх з урахуванням поставлених завдань, вносити корективи в хід польових робіт.

У розпал весняно-польових робіт головний агроном господар-ства повинен щоденно бувати на відділеннях і проглядати зведення виконаних робіт. Без цього він не зможе вносити необхідні коректи-ви, спрямовані на своєчасне і послідовне виконання всіх технологіч-них процесів.

Агрономам, що працюють керівниками або технологами гос-подарств і окремих підрозділів, дуже важливо не тільки постій-но удосконалювати свої професійні знання, але й знати сучасну сільськогосподарську техніку, стежити за її новинками, разом з інженерами-механіками постійно покращувати технічну оснаще-ність виробництва. В сучасних високомеханізованих господарствах всі технологічні процеси неможливо планувати без знання техніч-них характеристик, практичних можливостей тракторів, автомашин, плугів, сівалок, комбайнів та іншої сільськогосподарської техніки.

В процесі навчання у вищих навчальних закладах агрономи одержують практичну підготовку на тракторах, автомобілях і спеці-альній сільськогосподарській техніці. Проте вивчення техніки про-водиться на молодших курсах, тому на виробництві вони нерідко зустрічаються з новішою технікою, яку слід освоювати самостійно. Для агрономів з достатньою теоретичною підготовкою це не пред-ставляє великої складності. Багато агрономів уміють встановлювати і регулювати робочі органи сільськогосподарських машин не гірше, ніж інженери-механіки.

У становленні будь-якого фахівця дуже важливе значення нале-жить досвіду – опробуванню і закріпленню своїх знань, виробленню практичних умінь, свого власного підходу і відношення до роботи, постійного вдосконалення методу і стилю у вирішенні технологіч-них, організаційних і соціально-психологічних питань. Досвід – дуже широке і ємке поняття. Сюди належить і життєвий досвід, і придбання знань у школі, ВНЗ і вся подальша трудова діяльність. Школою виробничого досвіду є саме трудове життя. Відомо, чим більше працює фахівець, тим більше придбає він досвіду, тим швид-ше, впевненіше і правильніше виконує свої обов’язки.

З якої ж посади випускникам ВНЗ краще починати агроно-мічну роботу? Більшість агрономів вважає, що краще б починати у виробництві з агронома відділення. Обґрунтовується це тим, що

3. Особливості агрономічної праці

досвід безпосередньої практичної роботи з вирощування рослин і підвищення культури землеробства є базовим і зберігається звичай-но на все життя. Надалі знання й уміння, придбані в перші роки, поповнюватимуться, розширятимуться і закріплюватимуться, що є запорукою успішної роботи і в управлінських структурах на різних адміністративних посадах.

Проте під час розподілу на роботу далеко не всі випускники ВНЗ одержують направлення на роботу агрономами відділень. Не-мало їх починають трудову діяльність агрономами-галузевиками і навіть головними агрономами, особливо ті, хто до вступу в академію чи університет закінчували технікуми, коледжи за напрямом «Аг-рономія» і мали досвід агрономічної роботи. Чим вища посада, тим складніша і відповідальніша робота, але для багатьох добре підго-товлених випускників ВНЗ вона виявляється під силу.

Безперечно, що досвід приходить з роками. Допитливі, наполе-гливі і ділові люди розширюють і поповнюють його все життя.

Специфіка агрономічної роботи безпосередньо на виробництві полягає в безперервній зміні і певній послідовності всіх процесів протягом року. Тому, тільки пропрацювавши рік агрономом, можна сказати, що він набув деякого досвіду виконання заходів механіч-ного обробітку ґрунту, сівби і садіння, збирання урожаю сільсько-господарських культур, очищення насіннєвого матеріалу, хімічного прополювання, формування оптимальної густоти рослин тощо. На другий рік роботи вже відбувається повторення багатьох техноло-гічних і організаційних процесів, що сприяє закріпленню і розши-ренню придбаного досвіду.

Характерною особливістю роботи агронома є й те, що він пови-нен заздалегідь підготувати все необхідне для проведення того чи іншого комплексу технологічних операцій, враховуючи наявні ма-теріальні і трудові ресурси, стан погоди і своєчасність виконання агрозаходів.

У сільському господарстві кожен рік має свої істотні особливос-ті. Проте багато агрономів на другий рік роботи вже відчувають себе цілком підготовленими до вирішення складних виробничих про-блем. За дуже скрутного положення вони знають, до кого зверну-тися за порадою чи допомогою, через які інстанції треба добиватися надійного і швидкого вирішення.

Придбання досвіду, виробничої передбачливості та інтуїції за-лежить не тільки від тривалості роботи, але й від особистих якостей

Введення до спеціальності агрономія

агронома, його відношення до своєї праці. Багато молодих фахівців вже на другому році роботи стають визнаними керівниками вироб-ництва, упевнено вирішують агротехнічні і господарські питання. Пропрацювавши два роки на відділенні, вони сміливо беруться за виконання досить складних виробничих завдань, проявляючи при цьому і організаторські здібності, і успішно працюють головними агрономами господарства. Агрономічний досвід дозволяє їм більш об`єктивно оцінювати виробничу обстановку, всі поточні, а також і перспективні справи, що передбачаються. У них виробляється більш чітке уявлення про те, що вимагає негайного вирішення, а що можна відкласти на більш пізній термін, кому і які дати доручення.

Безініціативне і пасивне виконання своїх обов’язків, робота упівсили або ж дуже повільне придбання виробничого досвіду галь-мують, а частіше унеможливіють становлення конкурентоспромож-ного фахівця високої кваліфікації.

Агроном з великим досвідом роботи на виробництві, потрапля-ючи в незвичайні ситуації, починає згадувати і аналізувати анало-гічні або подібні випадки з роботи минулих років і заходи щодо їх рішення. Таке зіставлення з практикою минулих років, залучення досвіду сусідніх господарств дозволяють агроному прийняти більш обґрунтовані і правильні рішення. Він набуває уміння поєднувати гнучкість у здійсненні сезонних технологічних процесів з певною впевненістю і наполегливістю в проведенні головної агрономічної лінії.

Передові агрономи значну увагу надають перспективному, по-точному і оперативному плануванню. Воно здійснюється в цілому по господарству на основі економічного аналізу минулої і поточної діяльності. Всі агрономи повинні мати також галузеві плани, по-стійно турбуватись про перспективи розвитку галузей, розробляти заходи щодо подальшого підвищення культури землеробства і зрос-тання урожаю вирощуваних рослин. Об`єктивні плани отримують за випадку, коли агроном достатньо компетентний в цих питаннях і добре знає господарство. Це дозволяє детальніше розробити основні напрями розвитку і повніше виявити резерви виробництва.

Планування слід проводити не формально, а дуже скурпульоз-но, з всебічним обдумуванням і врахуванням всіх умов і можливос-тей. Передові агрономи завжди в своїх планах прагнуть заглянути подалі вперед і передбачити майбутні події, тактику і хід виконання технологічних операцій. Важливо наперед підготуватися до таких

3. Особливості агрономічної праці

важливих енергоємних агротехнічних заходів як весняна сівба, до-гляд за просапними культурами, збирання врожаю, сівба озимих, зяблева оранка. Багато головних агрономів господарств вимагають від агрономів відділень детально розроблених планів, вони завчас-но перевіряють своїх підлеглих щодо опрацьовування цих планів у підготовчий період. На нарадах з підготовки до весняно-польових робіт, або при виїздах на відділення проводяться колективні обго-ворення ходу підготовки і проведення сівби ярих культур, особливо ранніх, за різних можливих варіантів метеорологічних умов весни.

Уміння швидко орієнтуватися в обстановці, виділити най-важливіше і помітити слабкі місця дозволяє агроному приймати оптимальні рішення, запобігати зривам в роботі. 3нання, активна діловитість, уміння правильно оцінити ситуацію, що склалася, чи очікується, роблять агронома провідною силою виробництва.

Для молодих фахівців дуже небезпечно втратити віру в свої сили, втратити ініціативу в роботі, бажання трудитися, прагнення до постійного зростання.

Важко уявити складну агрономічну роботу без невдач, але треба тверезо, всебічно осмислити, зрозуміти причини помилок, мобілізу-вати волю і сміло та енергійно приступити до їх усунення. Важливо, щоб надалі такі помилки не повторювалися. Зібрані, цілеспрямовані й активні фахівці позитивно впливають на виробництво, створюю-чи ділову обстановку.

Однією з важливих складових успішної роботи агронома є його особисті якості, зокрема, уміння налагодити добрі відносини з коле-гами, підлеглими фахівцями, робочими, керівниками. Ця проблема особливо гостро постає перед молодим фахівцем, що приїхав працю-вати в незнайоме господарство. Цілком природно прагнення моло-дого агронома до того, щоб керівники були задоволені його працею, довіряли йому. Це досягається відданістю вибраній професії, компе-тентністю, наполегливістю, ініціативою, принциповістю та іншими необхідними якостями сучасного фахівця.

В перший період роботи молоді випускники ВНЗ звичайно не зовсім чітко уявляють коло своїх обов’язків і прав. Беручи на себе безліч справ підлеглих, вони часто виявляються переобтяженими і, працюючи з ранку до пізнього вечора, все-одно не встигають все зробити вчасно і якісно. Для молодих агрономів важливо навчи-тися розподіляти обсяг робіт серед підлеглих таким чином, щоб це сприймалося безвідмовно. При цьому молодий агроном має прояви-Введення до спеціальності агрономія

ти тактовність, стриманість, неулесливість, здатність до глибокого переконання. З часом кожний агроном виробляє свою тактику у вза-єминах з членами колективу щодо рішення технологічних і органі-заційних завдань.

Дуже важливо свої плани і дії агрономам погоджувати з колега-ми інших галузей господарства: зооінженерами, механіками, гідро-техніками та ін. Практика показує, що найбільш ефективна робота в творчій співдружності і взаємодопомозі.

Для молодих фахівців і керівників важливо правильно побуду-вати взаємини з підлеглими. Необхідно вимогливість поєднувати з поважним і тактовним до них ставленням. При розподілі різних видів робіт потрібно, щоб всі працівники відчували, усвідомлюва-ли об’єктивну необхідність виконання дорученої ним справи. Всі розпорядження повинні виходити з інтересів господарства і бути максимально об’єктивними і справедливими. Треба бути завжди го-товим переконати, чому саме на ту чи іншу роботу прямує той або інший працівник. Проте необхідно помічати недоліки, ухилення від виконання обов’язків, низьку якість роботи.

Дуже важливо залучати до вибору правильного рішення яко-мога більшу кількість фахівців – практиків і спільно знаходити оптимальні варіанти. Ланковий або інший виконавець, що в цьому випадку брав участь, відчуватиме себе причетним до ухвалення ко-лективного рішення і проявить більше ініціативи під час виконання завдання.

Агроному легко працювати в колективі за умови, коли йому до-віряють, знають, що він підтримає в потрібний час.

Фахівці, що працюють з перспективою, завжди приділяють ве-лику увагу виховній роботі в колективі, навчанню підлеглих. Вихо-вання – це не просто освітня діяльність, спрямована на розширення загального кругозору трудящих. Рівень і розмах виховної роботи, навчання в господарстві багато в чому визначають виробничі досяг-нення колективу. Чим вищий загальний культурний рівень праців-ників, чим краще вони усвідомлюють значення і характер викону-ваної роботи, свою роль в колективі, тим з більшим бажанням вони трудяться, тим вища їх продуктивність праці, краща якість роботи, вища ініціативність в процесі виконання складних операцій.

Таким чином, мета виховної роботи визначається потребами землеробської галузі і всього сільськогосподарського виробництва, що розвивається. Кожний фахівець, керівник постійно прагне під-3. Особливості агрономічної праці

вищувати рівень знань своїх підлеглих. В багатьох господарствах в зимовий час організовуються спеціальні школи агронавчання, кур-си, семінари тощо, де з різними категоріями працівників проводять заняття за певною програмою, якою передбачається висвітлення ре-ального стану господарства, галузі землеробства, планів розвитку, нових досягнень науки і техніки, передової практики і можливості застосування цих досягнень в своєму господарстві.

У сільському господарстві багато працівників майже щодня ви-конують різні види робіт, тому дуже важливо, щоб виконавці мали всебічну практичну підготовку. Особливу турботу проявляють про підвищення кваліфікації механізаторських кадрів. В більшості гос-подарств багато хто з них має декілька професій, тому залежно від виробничої необхідності можуть працювати на тракторі, комбайні, автомобілі та інших машинах. В зимовий час механізаторів нерід-ко використовують на тваринницьких комплексах для підвезення кормів на тракторах тощо. Працівникам, що мають достатні знання і кваліфіковано виконують роботу, можна довіряти складніші техно-логічні операції. З часом з них зростають ініціативні, висококваліфі-ковані кадри, яким можна доручати не тільки індивідуальні роботи, але й керівництво колективною працею.

Дуже важливо, щоб чергові агрономічні заходи добре пред-ставляв не тільки сам агроном, але й всі механізатори і якомога більша кількість інших виконавців. Досвідчені агрономи завжди питають у підлеглих фахівців, як вони уявляють собі виконання тих або інших операцій, підкажуть, як це краще зробити, розка-жуть працівникам про особливості майбутніх робіт з урахуванням організаційно-господарських і погодних умов, що складаються. Чим більша кількість працівників обізнана з запланованим обсягом і осо-бливостями проведення робіт, тим буде легше вирішити поставлені завдання.

Агроном завжди повинен наперед добре продумати, а в деяких випадках і опробувати виконання окремих видів робіт, перш ніж за-лучити велику кількість працівників.