2.12. Плодівництво і овочівництво


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 

Загрузка...

Плодівництво – специфічна галузь землеробства. Вона охоплює культуру полікарпічних рослин, що дають їстівні плоди, які спожи-вають свіжими та у вигляді про дуктів їх переробки. Біологічні і тех-нологічні особливості деяких з цих культур зумовили виділення їх в окремі галузі, наприклад, виноградарство, цитрусівництво та ін.

Плодівництво є складовою частиною садівництва, оскільки са-дівництво включає і культуру рослин, які не дають їстівних плодів: чаївництво, тутівництво, квітникарство тощо. Отже, плодів ництво і садівництво не синоніми.

Завдання плодівництва як галузі сільського господарства – ви-рощувати високі і сталі врожаї якісних плодів на основі впроваджен-ня досягнень науки і передового досвіду з метою забезпечення по-треб населення в цінних, екологічно чистих продуктах харчування.

Плодівництво як наука займається вивченням біологічних осо-бливостей плодових рослин, – складових частин екологічної систе-ми, – закономірностей росту й розвитку залежно від еколо гічних факторів, у т. ч. антропогенних, і на цій теоретичній основі розро-бленням прогресивних технологій вирощування високих і сталих врожаїв екологічно чистих плодів і ягід, прогнозує розвиток галузі.

Вирощування плодових культур має велике народногосподар-ське значення, зумовлене харчовою і лікувальною цінністю плодів. Вони містять легкозасвоювані цукри – 4,5-23,0 %, органічні кислоВведення до спеціальності агрономія

ти – 0,1-3,8 %, фенольні сполуки, ароматичні, пектинові та дубиль-ні речовини, мінеральні солі, в яких є понад 50 хімічних елементів, зокрема залізо, фосфор, ка лій, кальцій, магній, бор, молібден та ін. Плоди і ягоди містять вітаміни С, А, В1, В2, В6, Р, РР, Е тощо. Плоди волоського горіха, фісташки справжньої, мигдалю містять до 22 % білків і 65-77 % жирів.

Калорійність 1 кг плодів яблуні, груші, сливи, вишні, череш-ні, абрикоса, персика та ін. – 1840-2630 Дж, суниць, малини, смо-родини, аґрусу та ін. – 1300-2010 Дж, а плодів волоських горіхів – 26650-3350 Дж. Споживання плодів зменшує потребу людини в інших про дуктах харчування, позитивно впливає на обмін речовин в організмі, сприяє підвищенню стійкості організму проти захворю-вань, у тому числі проти радіаційних уражень. Мінімальна медично обґрунтована річна норма споживання плодів і ягід людиною ста-новить близько 100 кг. Плоди ряду культур використовують і як допоміж ні лікувальні засоби при простудних, шлунково-кишкових захворюваннях, авітамінозах тощо.

Плодівництво дає свіжу продукцію протягом року завдяки на-явності літніх, осінніх та зимових сортів яблуні і груші з тривали-ми строками зберігання плодів, вирощуванню суниць у закрито-му ґрунті. Свіжі плоди вишні, сливи, суниць, смородини, малини, аґрусу заморожують, і вони довго зберігають усі поживні речовини, у тому числі й вітаміни. У харчовій промисловості плоди викорис-товують для виготовлення соків, сиропів, варення, повидла, джему, мармеладу, цукатів, сухофруктів, компотів та ін.

Сади мають велике значення як медоноси, відіграють значну естетичну роль, прикрашаючи міста і села, сприяють поліпшенню мікроклімату, очищенню атмосферного повітря.

Плодівництво – одна з важливих, економічно ефективних галу-зей сільського господарства. За інтенсивної культури врожайність яблуні і груші становить 150-200, а нерідко 300-500 ц/га і більше, сливи, абрикоса, персика – до 200-300 ц/га, вишні, черешні – до 150-200, суниць – до 150-200, малини, смородини – до 100-150 ц/га і більше, а рівень рентабельності досягає 160-200 %.

Овочами називають соковиті органи трав’янистих рослин (коре-неплоди, бульби, пагони, стебла, листки, бруньки, суцвіття, плоди, цибулини та ін.) одно-, дво- та багаторічних культур, які використо-вують як продукти харчування і для промислової переробки. Залеж-но від хімічного складу, смакових якостей їх споживають свіжими

2. Поняття про агрономію

(огірки, салат, редиску, моркву та ін.), вареними, квашеними, засо-леними (капусту, помідори, огірки), обробленими за високої темпе-ратури (баклажани) і сушеними (моркву, цибулю, петрушку, кріп та ін.).

Овочі – цінний харчовий і дієтичний продукт. Вони містять вуг-леводи, білки, жири, вітаміни, мінеральні солі, органічні кислоти. За вмістом сухої речовини овочі, крім гороху, квасолі і часнику, посту-паються іншим продуктам харчування. Так, в огірках і кабачках сухої речовини 4-7 %, у коренеплодах – 11-17, у зе леному горошку – до 20, у часнику – до 35%. Білка в овочах також небагато (1-2 %), лише бо-бові культури та часник містять його 5-7 %.

Овочі містять мінеральні солі від 0,4 (кабачки) до 2,5-3 % (кріп, листкова петрушка і селера), фізіологічно активні солі заліза (ща-вель, шпинат, хрін, редька, селера, петрушка), калію (шпинат, хрін, редька, селера, петрушка), кальцію (шпинат, капуста савойська, кріп, щавель), магнію (кавуни, шпинат, горох) і фосфору (горох, ка-пуста брюссельська, петрушка, пастернак, шампіньйони).

Енергетична цінність овочів низька. Однак це не знижує їх хар-чової цінності, тому що вони позитивно впливають на діяльність нервової системи, органів внутрішньої секреції і травного каналу. Оскільки більшість овочів містить близько 96 % води, то енерге-тичний ефект від них незначний (1-2 гДж/кг). Однак, згідно з ре-комендаціями вчених, у добовому раціоні людини на овочі має при-падати 12-15 % енергетичного ефекту їжі (0,4-0,5 кг на 1 людину). Середньорічна норма споживання овочів на одну людину становить 161 кг. Найбільше використовують помідори (39 кг), капусту біло-голову (30 кг), огірки і моркву (по 15,5 кг), оскільки вони містять необхідні для людського організму речовини, вміст яких в інших продуктах харчування незначний.

Овочі є основним джерелом біологічно активних речовин у ра-ціоні людини, при цьому найбільш корисні вони у свіжому вигляді. До складу їх входять майже всі поживні речовини, необхідні для ак-тивізації фізіологічних процесів, зберігання високої імунності і пра-цездатності організму. Багато овочів містить ефірну олію, яка по-ліпшує смак і запах їжі, а отже, підвищує апетит, посилює ви ділення шлункового соку, що, в свою чергу, поліпшує процеси трав лення та засвоєння білків, жирів, хліба, м’яса, риби тощо. Клітковина овочів посилює перистальтику кишок і сприяє виведенню з організму хо-лестерину та радіонуклідів.

Введення до спеціальності агрономія

Овочі є основним джерелом вітамінів, які позитивно впливають на обмін речовин і фізіологічні функції організму, а також підвищу-ють його захисні властивості. Це – каротин, або провітамін А (норма-лізує зір і процеси росту); аскорбінова кислота, або вітамін С (підви-щує стійкість організму до цинги та інших хвороб, а також зменшує вміст холестерину в крові); тіамін, або вітамін В1 (сприяє ембріональ-ному розвитку плода); нікотинова кислота, або вітамін РР (стимулює роботу органів травлення, прискорює утво рення амінокислот, регу-лює роботу нервової системи). Добова по треба людського організму у вітамінах така, мг: А – 3-5, В1 і В2 – 1-2, С – 50, РР – 12-17, D – 0,02. Більшість овочів запобігають захворюванням і сприяють виліко-вуванню від багатьох з них. Цибуля, часник, хрін та редька містять фітонциди і мають бактерицидні властивості. Капуста ефективна при лікуванні виразки шлунка, атеросклерозу, захворювань печін-ки, шкіри. Зеленні овочі застосовують для лікування і профілактики недокрів’я, атероскле розу, ожиріння, онкологічних хвороб. Вони по-ліпшують роботу серця, сприяють видаленню з організму надлишків холестерину. Коренеплоди столових буряків містять антоціан (синій пігмент), який регулює кров’яний тиск. Пектин і клітковина овочів сприяють виведенню з організму шкідливих речовин. Вживання са-лату, селери, часнику підвищує тонус організму.

Для організму людини велике значення мають і мінеральні ре-човини, які є в овочевій продукції. Так, у савойській капусті, коре-неплодах моркви і листках шпинату багато заліза, яке входить до складу крові; в капусті, цибулі, листках петрушки, кропу – кальцію, потрібного для формування скелета, в часнику, горошку зеленому, хроні – фосфору, який входить до клітинного ядра. Вживання овочів нейтралізує шкідливу кислотність, яка нагромаджується в організмі людини. Систематичне вживання овочів сприяє підвищенню стій-кості організму людини до захворювань, особливо навесні. Отже, овочі є не лише продуктами харчування, а й засобом оздоровлення і лікування.

Свіжі і перероблені овочі широко використовують у народно-му господарстві. З них виготовляють перші та другі страви, салати, тушкують, а також використовують для різних приправ. Більшість із них є цінною сировиною для консервної промисловості, де з них виготовляють консерви, соки, маринади, цукати тощо.

Цінність овочів зумовлена ще й тим, що деякі з них придатні для тривалого зберігання (білоголова капуста, морква, столові буряки,

2. Поняття про агрономію

петрушка, цибуля, часник та ін.). Такі культури протягом зимового і частково весняно-літнього періоду можна використовувати у сві-жому вигляді.

Під час збирання врожаю овочеві культури мають багато побічної продукції (листя капусти, столових буряків, нестандартна продук-ція моркви, стебла кукурудзи тощо), яку згодовують сільськогоспо-дарським тваринам. Деякі овочеві культури (моркву, гарбузи та ін.) широко використовують безпосередньо на корм тваринам.

Овочівництво – галузь землеробства, яка займається вирощу-ванням овочевих і баштанних культур. Основним завданням його є вирощування овочевих культур для безперебійного забезпечення населення свіжою, маринованою, консервованою, квашеною і вису-шеною продукцією. Для одержання свіжої продукції і забезпечення промисловості сировиною овочі вирощують у відкритому і закри-тому ґрунті. Одним з основних завдань овочівництва є насінни цтво овочевих культур, метою якого є забезпечення товарних господарств і населення якісним насінням і садивним матеріалом овочевих куль-тур.

Овочівництво як наукова дисципліна вивчає біологію, морфоло-гію, екологію і поширення овочевих культур, розробляє технологію вирощування високих урожаїв їх у відкритому і закритому ґрунті з мінімальними затратами праці та коштів.

Більшість овочевих культур порівняно з польовими вимогливіші до умов вирощування (вологи, родючості ґрунту, тепла, освітлення), що визначає особливості їх агротехніки. Залежно від кліматичних умов зони, овочеві культури вирощують в умовах зрошення (у по-сушливих районах) і без нього (у помірно зволожених). Роз різняють овочівництво відкритого ґрунту (овочі вирощують у польових умо-вах) і закритого (у спеціальних приміщеннях – теплицях, парниках, малогабаритних плівкових покриттях, на утеплених грядах). Ство-рення у спорудах закритого ґрунту сприятливого мікроклімату дає можливість збирати 2-4 врожаї овочевих культур протягом року і забезпечувати населення свіжими овочами в зимово-весняний пе-ріод.

На відміну від інших галузей землеробства, в овочівництві широ-ко застосовують метод розсади, дорощування і вигонку рослин. Так, вирощуючи овочі методом розсади, товарну продукцію отримують у більш ранні строки. Урожай помідорів, огірків за вирощування цим методом збирають на 10-20 днів раніше, ніж за висівання насіння в

Введення до спеціальності агрономія

грунт. Якісний товарний урожай селери, яка характеризується три-валим вегетаційним періодом, в Україні можна вирощувати лише способом розсади. За допомогою дорощування і вигонки свіжу про-дукцію овочевих культур збирають узимку і рано навесні: у тепли-цях і парниках проводять вигонку цибулі на зелене перо, петрушки на зелене листя, а восени дорощують цвітну капусту. В овочівництві поширене також штучне дозарювання помідорів і динь.

У структурі посівних площ сільськогосподарських культур ово-чеві мають порівняно невелику питому вагу (до 2,5 %). Виробни-цтво їх вимагає великих матеріальних затрат (внесення підвище них доз добрив, обробіток ґрунту, зрошення, будівництво теплиць і пар-ників тощо).

В овочівництві України розрізняють три основні напрями: вели-ке товарне овочівництво відкритого ґрунту, товарне овочівництво закритого ґрунту (потребує значних матеріальних затрат на ство-рення технічної бази) і присадибне (для власних потреб). Товарне овочівництво зосереджується переважно поблизу великих міст, про мислових центрів і переробних підприємств.

Вирощування овочевих культур в умовах зрошуваного земле-робства називається зрошуваним овочівництвом. Воно зосереджене переважно в південних і частково у центральних районах України. Вирощування овочевих культур у районах зрошуваного землероб-ства без поливів називається богарним овочівництвом. Незрошува-не овочівництво – це вирощування овочевих культур без поливу в умовах достатнього зволоження.

Серед овочевих культур є група баштанних культур (кавуни, диня, гарбузи), які характеризуються підвищеною вимогливістю до тепла і пониженою до вологості. В Україні баштанні культури ви-рощують в основному у південних і південно-східних районах (Хер-сонська, Запорізька, Одеська, Миколаївська, Дніпропетровська, Кі-ровоградська, Донецька, Луганська, Харківська області та Крим).