2.7. Сільськогосподарські машини і механічний обробіток грунту в землеробстві


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 

Загрузка...

Актуальним завданням сільського господарства є гарантоване забезпечення на шої країни продовольством за умови збереження і підвищення родючості ґрунтів, зменшення енергоспоживання, охо-рони навколишнього середовища. Вирішенню його, особливо на ета-пі становлення багатоукладних форм господарювання, сприя тиме впровадження новітніх технологій і машин, зокрема комплексної механізації землеробства і тваринництва на базі науково обґрунто-ваної системи машин.

Система машин являє собою сукупність машин, взаємоузгодже-них за техноло гічним процесом, техніко-економічними параметра-ми і продуктивністю, за допо могою яких забезпечується механіза-ція виробничих процесів. Розробляють таку систему з урахуванням

2. Поняття про агрономію

основних природно-кліматичних зон. Її постійно удоско налюють, доповнюють і змінюють на основі досягнень науки і техніки.

До системи машин належать енергетичні, транспортні, техно-логічні, контроль но-керуючі і кібернетичні машини. Сільськогос-подарські машини є технологічними. Кожна з них виконує певний технологічний (робочий) процес, що включає одну або кілька техно-логічних операцій, за яких відбуваються якісні зміни матеріалу, що обробляється, його розмірів, стану, форми, фізичних і біологічних властивостей.

Зазначимо, що на відміну від промислових сільськогосподарські машини без посередньо контактують із живою природою: насінням, рослинами, ґрунтом, з різноманітними живими організмами його. Тому їх успішне застосування обумовлюється запровадженням ра-йонованих сортів і гібридів сільськогосподарських куль тур, що при-стосовані до машинних технологій.

Сільськогосподарські машини бувають мобільні, стаціонарні і пересувні. Основ ним принципом класифікації є поділ їх за при-значенням, принципом дії, способа ми з’єднання з джерелами енергії та її використання. Прийнята система індексації (маркування) ма-шин заснована на певних принципах. Індекс складається з буквеної і цифрової частин. Перша характеризує призначення, вид і принцип дії машин, друга – номер моделі або показники за продуктивністю, шириною захвату тощо.

За призначенням машини поділяються на такі групи: ґрунтоо-бробні, посівні та садильні, для внесення добрив, для захисту рос-лин від шкідників, хвороб та бур’янів, для збирання трав і силосних культур, для збирання і післязбиральної обробки зернових, зерно-бобових й олійних культур, для збирання кукурудзи на зерно, ко-ренебульбоплодів та овочів, прядильних і плодоягідних культур, меліо ративні машини. За принципом дії вони бувають безперервної або циклічної дії. За способом з’єднання з джерелом енергії розріз-няють причіпні, начіпні, напівначіпні, монтовані і самохідні маши-ни. За способом використання енергії робо чим органом – з пасив-ними, активними і комбінованими (активно-пасивними) робочими органами. Проте з розвитком науки і техніки, освоєнням викорис-тання нових видів енергії ці положення за класифікацією можуть змінюватись.

Введення до спеціальності агрономія

Для машин кожної групи розроблені агротехнічні вимоги щодо якості техноло гічних операцій. Тому перед початком робіт машини регулюють і налаштовують.

Найважливіше завдання й обов’язок агрономів – здійснювати потоковий і при ймальний контроль якості робіт. У першому ви-падку перевіряють відповідність технологічних регулювань умовам роботи з метою одержання найвищої продукти вності та якості ви-конуваних операцій, у другому – відповідність основних показ ників якості заданим параметрам і вимогам охорони навколишнього се-редовища.

Науково-технічний прогрес у галузі механізації сільськогос-подарського виробництва спрямований передусім на підвищення продуктивності праці за рахунок розробки і впровадження широ-козахватних машин, збільшення їх робочих швид костей, вантажо-підйомності, пропускної здатності, універсальності, автоматиза ції, а також поліпшення умов праці механізаторів і вдосконалення органі-зації роботи машинно-тракторних агрегатів.

Водночас найбільший урожай з кожного гектара одержують там, де раціональ но використовують техніку за рекомендаціями спеціа-лістів сільськогосподарського виробництва, забезпечуючи системну єдність техніки, технології та природного середовища, знижуючи не-гативні наслідки машинних технологій, цілеспрямовано розробля-ючи ресурсозберігаючі екологічно безпечні механізовані процеси з викорис танням високих технологій.

Прогресивними напрямами в розвитку сільськогосподарської техніки є: виконання грунтозахисних заходів механічного обробітку і догляду за посівами, збирання врожаю на підвищених швидкостях; збільшення ширини захвату машин; широке застосування комбіно-ваних машин і машин з активними робочими органами; зведення до мінімуму тиску рушіїв машин на грунті та застосування важкої руч-ної праці тощо.

На значних площах використовують так званий мінімальний, поверхневий, нульовий (no-till), мульчуючий, ресурсозберігаючий, протиерозійний, ґрунтозахисний, вологозберігаючий механічний обробіток ґрунту, що потребує нових підходів до використання тех-ніки нового покоління у землеробстві.

Для своєчасного виконання всіх технологічних операцій необ-хідна висока технічна оснащеність і всебічна механізація сільсько-господарських процесів.

2. Поняття про агрономію

Особливість сільськогосподарського виробництва за високо-інтенсивного використання ріллі полягає також в тому, що в тех-нологічних процесах помітно зростає кількість різних виробничих операцій, а також скорочуються оптимальні агротехнічні строки ви-конання механізованих робіт.

Ведуться роботи щодо розширення номенклатури самохідних машин з надпотужними двигунами, що забезпечує високу манев-реність агрегатів і дозволяє прискорити проведення технологічних процесів в полях за рахунок збільшення ширини захвату посівних, збиральних та інших агрегатів і машин.

Для своєчасного, послідовного і високоякісного проведення робіт повинна бути добре злагоджена високопродуктивна система машин, що забезпечує потокове виконання всіх операцій в макси-мально стислі строки.

Важлива роль в удосконаленні механізації польових робіт на-лежить комбінованим машинам і агрегатам, що виконують за один прохід декілька виробничих операцій. Застосування таких машин дозволяє не тільки скоротити строки обробітку ґрунту і сівби, по-ліпшити завантаження сучасних потужних тракторів, скоротити втрати часу на невиробничі проходи, комплектування і заміну зна-рядь, але й забезпечує якісніше виконання технологічних операцій.

Нині відбувається швидкий ріст енергооснащеності сільського господарства. Ґрунтообробні знаряддя і машини стали досконалі-шими, що практично дає необмежені можливості щодо глибини та інтенсивності обробітку ґрунту. Проте досвід і практика свідчать, що в ряді випадків посилення інтенсивності обробітку все частіше почало призводити до негативних наслідків. Зросли затрати на його виконання, які часто вже не супроводжуються підвищенням уро-жайності, грунт розпилюється, що знижує стійкість його проти еро-зії. Кожний прохід по полю трактора, автомобіля чи інших машин і знарядь призводить до сильного ущільнення ґрунту, що негативно впливає на якість наступних обробітків і продуктивність культур.

Тому у світовому землеробстві почався крутий поворот від прак-тики багаторазових обробітків ґрунту до їх можливого скорочення аж до повної відмови. З’явилися ідеї так званого “мінімального” і навіть “нульового” або хімічного обробітку.

Мінімальним вважають такий обробіток ґрунту, який забезпе-чує зниження енергетичних затрат шляхом зменшення кількості і глибини обробітків, поєднання операцій в одному робочому процесі

Введення до спеціальності агрономія

або зменшення оброблюваної поверхні поля. За “нульового” обро-бітку насіння рослин висівається в необроблений грунт, а бур’яни знищуються гербіцидами.

Вперше мінімальний обробіток був випробуваний у США, а по-тім почав поширюватися в Канаді, Англії та інших країнах. Нині мі-німальний “нульовий” обробіток ґрунту широко вивчається і впро-ваджується в багатьох країнах. У багатьох дослідах в Україні щодо виявлення можливостей мінімізації обробітку ґрунту були одержані позитивні результати.

В екологічному землеробстві мінімізацію обробітку ґрунту слід розглядати як важливу умову збереження потенційної і підвищення ефективної його родючості, а також захисту ґрунту від ерозії, по-ліпшення гумусового балансу, зменшення непродуктивних втрат поживних речовин і вологи. Крім того, вона забезпечує скорочення строків виконання польових робіт і зменшення енергетичних за-трат.

В Україні намітилися такі основні напрями мінімізації обробіт-ку ґрунту: зменшення кількості та глибини зяблевого, передпосів-ного і міжрядного обробітків ґрунту в сівозміні при використанні гербіцидів для контролювання бур’янів; заміна глибоких обробітків поверхневими і мілкими, особливо при підготовці ґрунту під озимі культури, з використанням широкозахватних плоскорізів, важких борін, лущильників, фрез, які забезпечують високоякісний обро-біток за один прохід агрегату; поєднання декількох технологічних операцій і заходів в одному робочому процесі шляхом застосування комбінованих ґрунтообробних та посівних агрегатів; зменшення об-роблюваної поверхні поля шляхом впровадження смугового (колій-ного) передпосівного обробітку за вирощування просапних культур і використання гербіцидів.

Мінімальний обробіток ґрунту в першу чергу слід застосовува-ти на чорноземних, каштанових та інших типах добре окультурених ґрунтів із сприятливими для рослин агрофізичними властивостями, а також на чистих від бур’янів полях або за систематичного вико-ристання гербіцидів.

Найважливіші та загальні для всіх зон країни умови ефектив-ного застосування мінімального обробітку ґрунту – високий рівень агротехніки, чітка дисципліна на полях, проведення всіх польових робіт в оптимальні строки і високоякісно, широке використання ефективних заходів захисту рослин, застосування добрив із враху-2. Поняття про агрономію

ванням запланованого урожаю і висока технічна оснащеність гос-подарства.

Останнім часом у різних грунтово-кліматичних зонах застосо-вують або проходять виробничу перевірку комбіновані агрегати та машини, здатні одночасно виконувати декілька технологічних опе-рацій і заходів обробітку ґрунту: внесення мінеральних добрив, гер-біцидів, сівбу сільськогосподарських культур та ін.

Для проведення якісного передпосівного обробітку ґрунту за один прохід агрегату використовують комбіновані машини типу АКП-2,5, РВК-3,6, РВК-5,4, АКР-3,6, КФГ-3,6, ВИП-5,6 та ін. З метою кращого кришіння ґрунту і вирівнювання поверхні ріллі плуги обладнують при стосуваннями ПВР-2,3, ПВР-3,5 та ін. Для суміщення передпосівного обробітку грунту, внесення добрив, сівби зернових культур і коткування використовують комбіновані ґрунтообробні посівні агрегати типу КА-3,6, КФС-3,6, а також стерньові сівалки СЗС-2,1М, СЗС-2,1 ЛА, СЗС-9, ЛДС-6 тощо.

У південних регіонах країни для обробітку ґрунту під посів ози-мих зернових використовують комбіновану машину АКР-3,6. Там же завоював популярність комбінований ґрунтообробний агрегат, скла дений з одноопераційних знарядь: культиватора-плоскоріза КПП-2,2 у зчепі з секцією кільчасто-шпорового котка 3ККШ-6 і комбінованих агрегатів АКП-2,5, АКП-5,0.

Комбінована машина АКР-3,6 призначена для передпосівного обробітку важких ґрунтів. За один прохід вона розпушує грунт ла-пами на глибину 12-14 см, фрезерує на глибину до 10 см і одночасно подрібнює грубостеблі рештки, мульчуючи ними поверхню поля і вирівнюючи її.

Комбінований агрегат КА-3,6, який складається із начіпного фрезерного культиватора і зернової сівалки СЗ-3,6, поєднує пе-редпосівний обробіток (без попередньої оранки) на 8-10 см, вне-сення добрив, сівбу зернових і коткування ґрунту. Застосування на некам’янистих ґрунтах Полісся агрегатів типу КА-3,6 розширює можливості мінімізації об робітку ґрунту за рахунок періодичної від-мови від оранки в системі зяблевого обробітку. Застосування агре-гатів КА-3,6, МКПП-3,6 або АКР-3,6 дає можливість поліпшити якість обробітку, підвищити про дуктивність праці в 1,6-2,2 рази, а затрати її зменшити на 30-40 %.

Введення до спеціальності агрономія