2.6. Програмування врожаю


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 

Загрузка...

Порівняно новим науковим напрямом в агрономії, заснованому на сучасному науково-технічному прогресі в сільському господар-стві, є програмоване вирощування культурних рослин.

Програмування урожаю – це науковий метод розрахунку про-дуктивності сільськогосподарських культур в агрофітоценозах на основі розрахунків впливу взаємозв’язаних факторів на життя рос-лин, а також якомога можливо повної інформації про стан посівів і забезпечення їх найважливішими чинниками життя з метою управ-ління ростом і розвитком рослин.

Для отримання запрограмованого рівня урожаю необхідно, в першу чергу, повніше використовувати накопичені агрономічні зна-ння з управління ростом і розвитком рослин. Теоретичне узагаль-нення всіх досягнень науки і практики є початковою основою для подальших досліджень щодо вдосконалення природи рослин і тех-нології вирощування сільськогосподарських культур.

Для повного узагальнення початкових експериментальних да-них і результатів, одержаних в процесі вирощування культурних рослин, необхідно використовувати сучасні методи математичних розрахунків і, в першу чергу, математичні методи моделювання рос-ту і розвитку посівів із застосуванням персональних комп’ютерів. Дослідження з програмування урожаю потребують широкого за-лучення технічних засобів для автоматизації збору відомостей про умови росту рослин, стан посівів, забезпечення їх великою кількіс-тю динамічних факторів і управління всіма технологічними проце-сами.

2. Поняття про агрономію

Основна мета наукових досліджень з програмування урожа-їв – добитися отримання максимально можливих і сталих врожа-їв сільськогосподарських культур, сортів і гібридів у певній зоні за одночасного підвищення родючості ґрунту. Один з найважливіших критеріїв результативності досліджень – це близькість розрахунко-вого (запрограмованого) урожаю і фактичного. Не менш важливе значення має підвищення якості продукції за вирощування високих урожаїв.

Виділяють наступні агрономічні принципи, що складають осно-ву програмування урожаю.

Перший – визначити гідротермічний показник (біологічний коефіцієнт продуктивності фітомаси). На сьогодні розроблені до-статньо надійні методи визначення гідротермічних показників про-дуктивності фітомаси, що дозволяють судити про потенційні кліма-тичні можливості різних зон.

Другий – визначити рівень урожаю за коефіцієнтом використан-ня рослинами фотосинтетично активної радіації (ФАР). Оскільки в основі формування урожаю лежить процес фотосинтезу, підвищен-ня фотосинтетичної продуктивності посівів є головним напрямом пошуку шляхів підвищення продуктивності рослин. Розрахунок величини урожаю культур повинен проводитися на використання певної кількості ФАР (наприклад, 2 або більше відсотків).

Третій – визначити потенційні можливості культури або сорту стосовно умов, в яких передбачається одержувати заплановані уро-жаї. Про потенційні можливості культур і сортів у кожній зоні мож-на судити за даними державних сортодільниць.

Четвертий – на полі, зайнятому рослинами, сформувати такий фотосинтетичний потенціал, який буде здатний забезпечити запро-грамований рівень урожаю. Фотосинтетичний потенціал – це сума щоденних показників площі листя рослин в агрофітоценозі сіль-ськогосподарської культури за весь вегетаційний період. Він вимі-рюється в м2/добу.

П’ятий – необхідно правильно застосовувати основні закони землеробства і рослинництва. Особливу увагу слід звертати на за-безпеченість рослин поживними речовинами в так звані критичні періоди, коли культури найбільш чутливі до вмісту в ґрунті доступ-них форм елементів живлення і за їх недостатньої кількості про-дуктивність агрофітоценозу істотно знижується (закон критичних періодів).

Введення до спеціальності агрономія

Шостий – розробити систему удобрення з урахуванням ефек-тивної родючості ґрунту і потреби рослин в поживних речовинах, що забезпечує запланований урожай високої якості. Добре заре-комендував себе розрахунковий метод визначення доз добрив для отримання запрограмованого урожаю.

Сьомий – розробити комплекс агротехнічних заходів стосовно специфічних вимог культури, сорту чи гібриду. Так, на сьогодні се-лекціонерами виведені нові високоінтенсивні сорти пшениць, що мають специфічні біологічні особливості, у зв’язку з чим виникла необхідність в розробці сортової агротехніки, яка найповніше відпо-відає потребам рослин.

Восьмий – в зрошуваному землеробстві забезпечити потребу рослин в оптимальній кількості води, на неполивних землях рівень урожаю визначати виходячи з кліматичних і погодних умов, що склалися і очікуються.

Дев’ятий – забезпечити вирощування здорових рослин, виклю-чивши негативний вплив хвороб і шкідників на їх ріст, розвиток, продуктивність і якість урожаю.

Десятий – за наявності відповідних експериментальних даних ширше використовувати математичну обробку, яка дозволить більш точно визначити оптимальний варіант комплексу агротехнічних за-ходів.