2.5. Проміжні та ущільнені посіви


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 

Загрузка...

Вегетаційний (син.: ювенільний) період – це частина теплої пори року, протягом якої за агрометеорологічними умовами (три-валість дня, інтенсивність і спектральний склад сонячної радіації, тепловий режим, вологість ґрунту тощо) відбувається вегетація всіх видів рослин. Вегетаційний період визначається між датами стійко-го переходу температури повітря через 5 С навесні і восени. Веге-таційний період вміщує безморозний період, обмежується датами відновлення вегетації та припинення вегетації озимих і плодових культур.

Культури, які займають поле протягом більшої частини вегета-ційного періоду, називаються основними. Після збирання багатьох

Введення до спеціальності агрономія

з них за наявності вологи в ґрунті можна вирощувати рослини для одержання додаткової продукції.

Проміжними називають культури, які вирощують в інтервалі часу, вільного від вирощування основних культур сівозміни. За ра-хунок таких посівів з однієї площі протягом року можна мати два, а на зрошуваних землях – і три врожаї, що підвищує коефіцієнт ви-користання сонячної радіації, в результаті чого продуктивність гек-тара землі зростає в півтора-два рази. При цьому грунт значно до-вше перебуває під покривом рослин, які синтезують органічну масу. Більше половини її залишається у ґрунті у вигляді післязбиральних і кореневих (рослинних) решток, що активізують мікрофлору, роз-кладаються на легкодоступні поживні речовини, поліпшують агро-фізичні властивості, відновлюють родючість ґрунту та підвищують урожайність сільськогосподарських культур.

Під час вирощування двох урожаїв у рік поле зайняте рослинами з ранньої весни до пізньої осені, а за вирощування озимих проміж-них – ще й узимку. Постійна наявність снігового покриву позитив-но впливає на фізичні властивості ґрунту, міграцію солей у ньому та мікроклімат приземного шару повітря.

Під покривом проміжних посівів грунт менше висушується, за-хищений від прямих сонячних променів, створюється підвищена вологість у приземному шарі атмосфери. Особливо сприятливий вплив рослин на ґрунти південних районів, які часто перегрівають-ся. Спостереженнями підтверджено, що влітку температура ґрунту під рослинним покривом післяжнивних культур на 10–20 С нижча, ніж у полі чистого пару. Помірна температура і слабке провітрюван-ня створюють у рослинному травостої потрібну вологість затінення, яке в два-три рази більше порівняно з відкритими площадками. Все це посилює життєдіяльність корисної мікрофлори, поліпшує газо-обмін і підвищує ефективність добрив.

Проміжні культури у сівозмінах – надійний захід контролю-вання бур’янів, шкідників і хвороб сільськогосподарських рослин. Їх знищують під час обробітку ґрунту під другий урожай і догля-ду за посівами. Бур’яни, крім того, біологічно пригнічуються про-міжними посівами і скошуються до фази плодоношення. Водночас проміжні посіви є одним із заходів боротьби з водною ерозією, а у південних і південно-східних районах ще й з вітровою. Вирощуван-ня двох урожаїв за рік поліпшує структурний стан і будову орного шару ґрунту.

2. Поняття про агрономію

У вузькоспеціалізованих господарствах проміжні культури по-слаблюють негативні наслідки повторних посівів. При вирощуванні проміжних культур на сидеральне (зелене) добриво значно поліп-шується фітосанітарний стан полів, оскільки своєчасне заорювання їх зменшує кількість збудників хвороб, шкідників і бур’янів.

На зрошуваних землях проміжні посіви є не тільки джерелом додаткової продукції і обов’язковим елементом сівозміни, а й ефек-тивним засобом боротьби з вторинним засоленням ґрунтів.

Проміжні культури, крім агротехнічного, мають велике госпо-дарське значення, їх використовують на зелений корм, для заготівлі силосу, сінажу, сіна, трав’яного борошна, на випас і зелене добриво. У проміжних посівах вирощують високі врожаї овочів, проса і греч-ки на зерно.

Під час вирощування двох урожаїв за рік раціональніше вико-ристовують техніку, робочу силу, осушені та зрошувані землі, одер-жують додаткову продукцію при менших затратах праці і коштів, що зумовлює нижчу її собівартість.

Залежно від біологічних особливостей та технології вирощуван-ня проміжні культури поділяють на післяукісні, післяжнивні, озимі, підсівні.

Післяукісні – це культури, які вирощують після зібраної на зе-лений корм, силос або сіно культури в поточному році й використо-вують меншу частину періоду можливої вегетації. Післяукісні куль-тури розміщують у польових, кормових і спеціальних сівозмінах на площах, звільнених від вико-вівсяних, горохо-вівсяних, люпино-вівсяних сумішок, люпину, кукурудзи на зелений корм, а також піс-ля першого укосу багаторічних зріджених трав.

Високі і сталі врожаї післяукісних культур можна одержати на низинних, удобрених і з неглибоким заляганням ґрунтових вод, а у південних районах – на зрошуваних землях. Кращим попередником однорічних трав, а отже післяукісних посівів, є просапні культури, під які вносились органічні добрива.

Для післяукісних посівів добирають насамперед високоврожайні кормові культури з коротким вегетаційним періодом, стійкі проти ран-ніх осінніх заморозків. На півдні та в Закарпатті після однорічних трав ранньої весняної сівби вирощують сорго, суданську траву, соняшник, після пізньої сівби – швидкорослі холодостійкі культури, такі як гірчи-ця біла, редька олійна і ріпак. Ці холодостійкі культури найпридатніші і забезпечують високий урожай зеленої маси в усіх зонах країни.

Введення до спеціальності агрономія

На супіщаних ґрунтах високий урожай у післяукісних посівах дають кормовий люпин, кукурудза, соняшник та їхні сумішки з горохом, гірчиця біла, редька олійна. На суглинкових ґрунтах, крім цих культур, високовро-жайними є також кормова капуста, висаджена розсадою, турнепс, райграс однорічний. Їх з успіхом можна вирощувати і на торфоболотних ґрунтах.

Враховуючи слабку реакцію проса на строки сівби, вибагливість до тепла, посухостійкість і здатність формувати відносно високі вро-жаї зерна за літніх строків сівби, його доцільно використовувати на півдні України на зрошуваних землях для проміжних посівів після ранніх кормових і зернових культур.

Післяжнивні культури вирощують після збирання основних культур в поточному році. Якщо вегетаційний період післяукісних культур становить до 140–150 днів, то в післяжнивних він набага-то коротший (70–100 днів), а умови забезпечення вологою і теплом гірші. У зв’язку з цим післяжнивні культури повинні швидко рости, бути маловибагливими до тепла, світла, вологи, мати короткий ве-гетаційний період, бути стійкими проти осінніх заморозків, придат-ними для використання в різні фази розвитку. Післяжнивно можна вирощувати редьку олійну, горох, гірчицю білу, вику яру, жито яре, суданську траву, гречку, турнепс, фацелію, ріпак ярий тощо.

Із досліджень останніх років видно, що в усіх зонах країни високі і сталі врожаї у ранніх післяжнивних посівах забезпечують сумішки соняшнику, кукурудзи з бобовими компонентами, насамперед з го-рохом, а у пізніх – капустяні, зокрема, гірчиця біла і редька олійна.

Одним із важливих заходів вирощування високих врожаїв піс-ляжнивних культур є раціональне поєднання з попередниками або основними і наступними культурами. Після добре угноєних попере-дників, які швидко звільняють поле (ранніх картоплі, капусти, овочів та озимого ячменю), розміщують теплолюбні культури з більш трива-лим вегетаційним періодом – кукурудзу, суданську траву, їхні суміш-ки тощо. Після культур, які дещо пізніше збирають ( ярого ячменю, пшениці та жита), вирощують менш теплолюбні з коротшим вегета-ційним періодом – соняшник, його сумішки з бобовими компонента-ми, люпин, турнепс, а ще пізніше – холодостійкі з коротким вегета-ційним періодом – редьку олійну, гірчицю білу та озимі на випас.

Післяжнивні посіви розміщують насамперед після озимого яч-меню, озимої пшениці, гороху, а в Поліссі та Передкарпатті – після озимого жита; в овочевих господарствах – після ранніх картоплі, ка-пусти, овочів; у льонарських – після льону.

2. Поняття про агрономію

Кращими для розміщення післяжнивних посівів є південні та південно-західні схили, які добре обігріваються сонцем. Крім того ниж-ня частина і підошва такого схилу родючі і добре забезпечені вологою.

Озимі проміжні культури висівають у рік збирання основної культури, а врожай збирають на корм навесні наступного року. Озимі є проміжними тому, що ростуть і розвиваються у проміжний літньо-осінній та ранньовесняний періоди і займають проміжне міс-це між двома основними культурами сівозміни. Основний урожай зеленої маси озимі проміжні формують за рахунок вологи і тепла ранньовесняного періоду, а багато з них швидко нарощують веге-тативну масу, придатну для стравлювання, ще восени. Озиме жито, як найстійкіша до перезимівлі злакова культура, витримує осіннє випасання, після чого рано навесні швидко відростає і дає урожай зеленої маси.

Відповідно до строків використання озимі проміжні культури по-діляють на три групи: культури раннього пасовищного або укісного використання (озима свиріпа, перко, озимий ріпак та їхні сумішки з житом) випасають або збирають у другій половині квітня до початку травня у фазі виходу рослин у трубку або стеблування до початку коло-сіння жита і цвітіння капустяних; культури середнього укісного стро-ку використання (жито кормових та зернових сортів, його сумішки з викою та ріпаком) збирають у першій половині травня у фазі виходу рослин у трубку до початку колосіння і масового цвітіння капустяних культур; культури пізнього укісного використання (пізні сорти жита, тритикале, пшениця, райграс багатоукісний та їх сумішки з озимою викою) збирають у другій половині травня у фазі від виходу рослин у трубку до масового колосіння злакових і цвітіння озимої вики.

У ранні фази вегетації озимі проміжні культури добре облистяні, містять більше протеїну, каротину, незамінних амінокислот і менше клітковини. З віком озимі проміжні збільшують урожайність, але їх кормова якість зменшується. Найперспективніші озимі проміжні посіви в районах достатнього зволоження (Полісся, Лісостеп, Пе-редкарпаття, Закарпаття) і на зрошуваних землях. У посушливих районах їхнє вирощування обмежується нестачею вологи і сильним висушуванням ґрунту після збирання основної культури. Це ста-вить під загрозу другий урожай року.

Озимі проміжні культури у польових, кормових і спеціальних сівозмінах вирощують після озимих та ярих зернових, зернобобо-вих, післяукісних культур і льону перед пізніми ярими культурами.

Введення до спеціальності агрономія

Для озимих капустяних – ріпаку, свиріпи, а також вики – добри-ми попередниками є озимі зернові і просапні культури, розміщені на родючих, добре угноєних ґрунтах. Озимі злакові культури, які менш вибагливі до ґрунту і висіваються пізніше, можна вирощувати після попередників, що пізніше звільняють поле і на менш родючих зем-лях, але після удобреного попередника.

Доведено, що кращими для озимих капустяних культур попере-дниками є багаторічні трави, добрими – удобрена рання картопля, горох, зернові, що висівали після удобрених гноєм попередників, вико-вівсяна сумішка, задовільними – озимі зернові. Серед останніх найпридатніший ячмінь, бо він першим звільняє поле.

Не можна висівати озимий ріпак і свиріпу на одному й тому ж полі сівозміни раніше ніж через чотири-п’ять років, озиму вику та зимуючий горох після бобових культур. Вони забезпечують висо-кий урожай лише на окультурених супіщаних, легко- і середньо-суглинкових ґрунтах. Не придатні для них перезволожені та кислі ґрунти, тому що корені загнивають, а рослини гинуть.

Найпридатніші попередники для жита і пшениці на зелений корм – кукурудза на зелений корм і силос, горох, багаторічні і одно-річні трави, рання картопля, ріпак; задовільні – льон та пізня карто-пля. Попередниками можуть бути і культури, які засмічують поля падалицею (наприклад, соняшник). Невелика домішка соняшнику в зеленій масі пшениці чи жита або в їхніх сумішках з іншими культу-рами не погіршує якості корму. Набули поширення посіви озимого жита на зелений корм після озимої пшениці, жита, ячменю на зерно або льону перед сівбою пізніх ярих – кукурудзи, соняшнику, сої, ка-пусти кормової і столової, гречки та проса на зерно.

Підсівні – це культури, які підсівають навесні під покрив зерно-вих та інших культур і збирають восени того ж року (після збирання основних культур) чи наступної весни. Підсів можна проводити по сходах ярих і озимих культур.

Підсівні культури цінні тим, що на відміну від інших проміжних, не потребують окремого обробітку ґрунту, оскільки їх підсівають в озимі або ярі культури. Підсівні культури половину або більше ве-гетаційного періоду розвиваються під покривом основних, після збирання яких інтенсивно ростуть і в цей же рік формують урожай.

В окремих випадках, наприклад, підсівну конюшину викорис-товують восени і навесні, на звільненій площі вирощують пізні ярі культури.

2. Поняття про агрономію

Одночасне вирощування покривної і підсівної культур може позитивно або негативно впливати на їхню продуктивність, тобто культури бувають сумісними або несумісними. Звідси вирішальне значення для врожаю підсівної і покривної культур має підбір су-місних для двох врожаїв культур.

Біологічним вимогам підсівних культур найкраще відповідають покривні культури, які рано звільняють поле. До них належать озимі проміжні та кормові, які вирощують для одержання ранніх зелених кормів, а також ранні озимі та ярі зернові культури. Водночас під-сівна культура на початку вегетації, тобто у період росту під покри-вом, повинна бути тіньовитривалою, повільно рости, використову-вати мало вологи і поживних речовин з ґрунту, щоб не пригнічувати покривної. До таких культур в умовах достатнього зволоження на-лежать серадела, люпин, буркун, морква, конюшина лучна, гібридна і пасовищна, еспарцет; в умовах недостатнього зволоження – судан-ська трава, сорго, люцерна, буркун, еспарцет.

Із зернових найкраща покривна культура – озимий ячмінь, бо його збирають у ранні строки, завдяки чому підсівні посіви менше пригнічуються під покривом. Доброю покривною культурою, осо-бливо в Степу, є горох, який мало висушує грунт, рано звільняє з-під покриву підсівні культури. Як правило, чим скоріше збирають покривну культуру, тим вищий одержують урожай підсівної.

Основним природним чинником в Україні, що обмежує отри-мання двох-трьох урожаїв у рік, є недостатня вологозабезпеченість. На території України тривалість теплого, сприятливого для розви-тку рослин періоду закономірно збільшується з півночі на південь. В цьому ж напрямі посилюється посушливість і континентальність клімату, що сприяє скороченню вегетаційного періоду сільсько-господарських культур. У зв’язку з цим вирощування двох-трьох урожаїв у рік вимагає ретельного врахування місцевих зональних умов.

Високі і сталі урожаї проміжних культур можна одержувати в південних районах України за регульованого вологозабезпечення рослин різними видами зрошення. Для підвищення продуктивнос-ті і поліпшення якості кормів доцільно застосовувати в проміжних посівах суміші високоврожайних злакових і бобових культур, які повніше використовують сонячну променисту енергію і поживні речовини ґрунту. Змішані посіви мають важливе значення для ви-рішення білкової проблеми в тваринництві. Включення до складу

Введення до спеціальності агрономія

суміші компоненту бобових, що містить в більшій кількості найцін-ніші амінокислоти, каротин та інші необхідні речовини, істотно під-вищує якість кормів і покращує їх поїдання тваринами.

Відомо, що поняття міцної кормової бази насамперед треба пов’язувати із забезпеченням оптимальної потреби тварин у кормо-вому протеїні. Саме нестача його в кормах призводить до перевитра-ти їх, внаслідок чого підвищується собівартість тваринницької про-дукції. Так, при нестачі 1% протеїну перевитрачається 2% кормів.

Встановлено, що за недостатньої кількості в раціоні протеїну тварини не можуть повною мірою використовувати жири і вуглево-ди, які містяться в кормах, а це призводить до значних їх перевитрат і підвищення собівартості продукції. За дефіциту в раціоні жуйних тварин 20-25% перетравного протеїну недобір тваринницької про-дукції становить 30-35%, витрата кормів збільшується в 1,3-1,4 рази, а собівартість продукції підвищується в 1,5 рази. Крім того, тривале білкове голодування порушує нормальні фізіологічні функції орга-нізму, а це не тільки знижує продуктивність, а й погіршує породні якості тварин.

Дефіцит протеїну в кормовому балансі господарств України – одна з головних перешкод подальшого підвищення продуктивності тварин, економної витрати кормів і зниження собівартості продукції.

Кормові рослини мають різний хімічний склад, а отже, і пожив-ність. Так, аналізи кормів, проведені співробітниками зональних агрохімічних лабораторій у господарствах Кіровоградської і Запо-різької областей, свідчать, що зелена маса бобових рослин за вміс-том перетравного протеїну в 1,5-2 і більше разів поживніша, ніж злакових культур. Вона містить також більше кальцію, а в окремих випадках – жиру, фосфору та інших цінних поживних речовин. На 1 кормову одиницю в зеленій масі злакових культур в господарствах Кіровоградської області припадало 65,2-82,4 г перетравного про-теїну, а бобових – 110-156,2 г, в господарствах Запорізької області відповідно 56,6-92,4 і 156,3-214,7 г. У правильно збалансованому за протеїном раціоні на 1 кормову одиницю загальної поживності по-винно припадати 105-110 г перетравного протеїну.

Для збалансування раціону за протеїном до кормів включають у певних співвідношеннях бобові культури, як більш поживніші за рослинний білок. Вони характеризуються не тільки високим вміс-том перетравного протеїну, але й більшою кількістю багатьох амі-нокислот.

2. Поняття про агрономію

Ось чому велику увагу приділяють впровадженню у господар-ствах ущільнених посівів кормових культур, які відзначаються ви-щою стабільною продуктивністю, більшою збалансованістю корму за перетравним протеїном, складом амінокислот, вітамінів, макро- і мікроелементів, а також можливістю подовжити використання їх у зеленому конвеєрі. Так, ущільнення посівів капустяними дає змогу зменшити норму висіву насіння бобових культур на 25-30 % і тим самим знизити загальну норму висіву і зекономити кошти, підви-щити вихід зеленої маси та збір перетравного протеїну.

Будь-який ценоз, який складається більше ніж з одного ком-понента, слід називати ущільненим; таке поняття правомірне, бо в посіві завжди є основна (базова) культура і ущільнююча її (додат-кова).

Ущільнені посіви можуть бути простими (два компоненти) і складними ( три і більше). Серед них виділяють також бобово-злакові посіви, які вважають найбільш цінними. Ущільнення біо-логічних угрупувань доцільне в усіх основних і проміжних посівах – озимих, післяукісних, післяжнивних. Підсівна проміжна культура є прикладом ущільненого сумісного посіву кормових культур.

В післяукісних і післяжнивних літніх посівах доцільно мати змі-шані посіви з теплолюбних і холодостійких рослин. В таких посівах в роки з теплою другою половиною літа урожай нарощується швид-ше за рахунок теплолюбного компонента (кукурудзи, сорго, судан-ської трави), а в роки з раннім настанням холодного режиму погоди приріст урожаю здійснюється переважно за рахунок холодостійких рослин (соняшнику, гороху, кормових бобів).

Своєрідні умови другої половини літа істотно впливають на об-мін речовин в рослинах і, отже, на якість урожаю. Встановлено, що літні посіви рослин за однакових фаз розвитку накопичують більше протеїну та інших цінних поживних речовин порівняно з весняними посівами.

В південних районах країни на зрошуваних землях в проміжних посівах можна успішно вирощувати буряк, картоплю, просо і гречку на зерно, горох (для отримання зеленого горошку і зерна). За ве-гетації в другій половині літа, поступового скорочення тривалості дня і зниження температурного режиму всі рослини не тільки при-скорюють розвиток, але й продуктивніше використовують ґрунтову вологу.

Введення до спеціальності агрономія

В південних районах на зрошуваних землях за умов великої кількості тепла і світла, тривалого теплого періоду є можливість пе-реходити до цілорічного використання ріллі шляхом вирощування не тільки двох, але й трьох урожаїв у рік. Порівняно м’які зими тут дозволяють вегетувати холодостійким озимим і зимуючим росли-нам.

Перспективне вирощування трьох урожаїв у рік і в овочівництві. Тут є багато культур короткого періоду вегетації, що переносять під-зимні посіви. За швидкого звільнення поля від попередніх культур і своєчасної сівби по три урожаї деяких овочевих культур можна одержувати в Лісостепу і навіть Поліссі.