4.4. Термінологічний словник


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 

Загрузка...

Оцінювання — це процес визначення вартості об’єктів обліку у грошовому вимірнику.

Оцінка — це спосіб вираження в єдиному узагальненому грошо-вому вимірнику об’єктів бухгалтерського обліку (господарських за-собів, джерел їх формування та господарських процесів).

Таксування — це переведення натурального (кількісного) ви-мірника в грошовий.

Реальність (адекватність) оцінки — це відображення у грошо-вому вимірнику дійсної величини господарських засобів.

Фактична (історична — англомовна редакція) собівартість — це оцінка активів підприємства виходячи з витрат на їх виробни-цтво та придбання, які визнаються первісною вартістю.

Єдність оцінки — це її незмінність і однаковість протягом трива-лого часу на підприємствах усіх форм власності.

Вартість — це властивість, якою наділений господарський об’єкт (в економіці) з огляду на те, що він повинен задовольняти потреби.

Методика оцінки — це вибір вартості, за якою необхідно оціню-вати кожний окремий об’єкт обліку.

Первісна вартість — це вид оцінки, що застосовується для всіх об’єктів обліку та якою визначається фактична (історична) собівар-тість активів, що включає суму всіх витрат, пов’язаних із придбан-ням (виготовленням) активів і доведенням їх до придатного для використання стану — ціна придбання (купівельна ціна) або собі-вартість виготовлення, витрати на доставку, налагодження, уста-новку, страхування ризиків доставки, розвантажувальні роботи.

Модуль I. Основи теорії бухгалтерського обліку

Вимірник у бухгалтерському обліку — це одиниця виміру об’єктів обліку.

Вимірювання — це привласнення числових значень об’єктам і подіям за визначеними параметрами.

Калькулювання — це спосіб визначення собівартості одиниці продукції, робіт, послуг, що включає групування витрат, розмеж-ування витрат між об’єктами калькулювання та визначення собі-вартості окремих виробів (робіт, послуг).

Калькуляція — це перелік витрат у розрізі статей на одиницю продукції (робіт, послуг).

Об’єкти калькулювання — це окремі види продукції, робіт, по-слуг.

Калькуляційні одиниці — це кількісний вимірник об’єкта каль-кулювання.

Стаття калькуляції — це певний вид витрат, що утворює собі-вартість.

Мале підприємство — підприємства будь-якої форми власності та галузі, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звіт-ний (фінансовий) рік не перевищує п’ятдесяти осіб, а обсяг вало-вого доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує суми, еквівалентної п’ятистам тисячам євро за середньо-річним курсом Національного банку України щодо гривні.

Велике підприємство — підприємства будь-якої форми влас-ності та галузі, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік перевищує тисячу осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період пере-вищує суму, еквівалентну п’яти мільйонам євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні.

Середні підприємства — всі інші підприємства, що не належать до малих та великих.

Економічний елемент витрат — сукупність економічно однорід-них витрат.

Прямі витрати — це витрати, які можуть бути віднесені безпо-середньо до певного об’єкта витрат економічно можливим шля-хом.

Прямі виробничі витрати — це прямі витрати, що виникли на етапі виробництва і які складаються з прямих матеріальних витрат, прямих витрат на заробітну плату та інших прямих витрат.

Тема 4. Оцінювання та калькуляція

Прямі змінні витрати — це витрати, абсолютна величина яких зростає із збільшенням обсягу випуску продукції і зменшується з його зниженням (наприклад, витрати на сировину, матеріали, тех-нологічне паливо і енергію, оплату праці за відрядними розцінками з відрахуваннями від неї на соціальні заходи тощо).

Прямі постійні витрати — це витрати, абсолютна величина яких істотно не змінюється у зв’язку із збільшенням (зменшенням) ви-пуску продукції.

Непрямі витрати — це витрати, які не можуть бути віднесені без по-середньо до певного об’єкта витрат економічно можливим шляхом.

Загальновиробничі витрати — це непрямі витрати, що виникли на етапі виробництва, пов’язані з його організацією і управлінням та які підлягають розподілу між видами виготовленої продукції й включаються до виробничої собівартості у межах виконання нор-мальної виробничої потужності за звітний період.

Витрати періоду — це витрати, що виникають при обслугову-ванні та управлінні підприємством в цілому (адміністративні (за-гальногосподарські) витрати), при реалізації продукції (витрати на збут) та інші операційні витрати. Вони не включаються у виробни-чу собівартість, не потребують розподілу між видами продукції, а в повній сумі списуються на фінансові результати як частина витрат операційної діяльності підприємства за звітний період.

Собівартість — це грошовий вираз безпосередніх поточних витрат підприємства, пов’язаних з виробництвом та реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) в цілому по підприємству та частина витрат, необхідна для оцінки вартості певного об’єкта калькулювання.

Собівартість об’єкта обліку — ціна придбання цього об’єкта або ціна його виробництва.

Метод калькулювання (метод визначення собівартості) — це спосіб обчислення собівартості конкретного виду продукції (робіт послуг) залежно від визначених підприємством особливостей тех-нологічного процесу, обліку та управління.

Позамовний метод калькулювання — це метод, при якому об’єктом калькулювання є окреме індивідуальне замовлення, окре-мий контракт або партія продукції.

Попроцесний (попередільний) метод калькулювання — це ме-тод, при якому об’єктом калькулювання є конкретний виробничий процес, який складається із окремих переділів (фаз, стадій).

Модуль I. Основи теорії бухгалтерського обліку

Однопередільний виробничий процес — це процес, який скла-дається з однієї технологічної стадії.

Багатопередільний виробничий процес — це процес, який скла-дається з декількох (більше ніж одна) технологічних стадій.

Нормативний метод калькулювання — це метод, при якому під-ставою для визначення фактичної собівартості є нормативна каль-куляція.

Калькуляційний лист — це відображений у вигляді документа пе-релік витрат у розрізі статей на одиницю продукції (робіт, послуг).

Нормативна калькуляція — це задокументований перелік витрат, який складається на початку року на кожний вид продукції, робіт і послуг на підставі затверджених норм на витрати сировини, матеріа-лів, оплати праці та інших витрат у розрізі статей калькуляції.

Кошторисна калькуляція — це задокументований перелік ви-трат, який складається за умови відсутності норм витрачання ре-сурсів при проектуванні нових виробництв і нових виробів.

Планова калькуляція — це перелік витрат, відображений до-кументально, який складається у разі потреби на початку звітного періоду на кожний вид продукції та в цілому по підприємству, ви-ходячи з діючих на початок періоду нормативів, кошторисів та за-планованих обсягів виробництва у розрізі статей калькуляції.

Фактична (звітна) калькуляція — це перелік витрат, відображе-ний документально, який складається по закінченні звітного періо-ду на кожний вид продукції та в цілому по підприємству, виходячи з фактичних витрат на основі документів у розрізі статей планової калькуляції.

Тема 5. Документація та інвентаризація, техніка і форми бухгалтерського обліку