4.1. Методичні поради до вивчення теми


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 

Загрузка...

Перелік питань

4.1.1.   Суть і значення оцінки у бухгалтерському обліку.

4.1.2.   Види оцінки та види вартості, принципи оцінки об’єктів обліку.

4.1.3.   Поняття про калькулювання та собівартість, види витрат і види собівартості.

4.1.4.   Методи калькулювання та види калькуляцій.

4.1.1. Суть і значення оцінки у бухгалтерському обліку

У темі продовжується розгляд елементів методу бухгалтерсько-го обліку — другої його частини, яка називається «вартісним вимі-рюванням» і складається з «оцінки» та «калькуляції».

Оцінювання як процес ведення бухгалтерського обліку передба-чає порядок оцінки господарських засобів, джерел їх формування,

Модуль I. Основи теорії бухгалтерського обліку

доходів, витрат і фінансових результатів (інакше — об’єктів обліку) для відображення їх у обліку.

Він має велике значення для всього облікового процесу, реаль-ності звітності й аналізу діяльності підприємства з метою одержання об’єктивних висновків та ефективного управління підприємством.

Загалом, під оцінкою слід розуміти науково обґрунтовану дум-ку суб’єкта обліку про вартість об’єкта, що ним оцінюється.

Пригадаємо, що облік вивчає різноманітні об’єкти (основні за-соби, грошові кошти, капітал, різні зобов’язання тощо) й ті зміни, що відбуваються з вищеозначеними об’єктами в результаті фактів господарського життя, які мали місце у звітному періоді і описані як вартісними (грошовими), вартісними і кількісними або тільки кількісними показниками. Оцінка ж передбачає присвоєння кож-ному обліковому об’єкту зіставного вартісного (грошового) вира-ження шляхом таксування, так як без вартісної оцінки немає і не може бути системи бухгалтерського обліку. Крім того, бухгалтер-ські звіти повинні надавати інформацію про фінансовий стан госпо-дарюючого суб’єкта на певну дату теж у вартісному вимірнику.

У зв’язку з цим слід зазначити, що бухгалтерський облік (бух-галтерське спостереження) охоплює лише ті об’єкти обліку, які під-даються вартісній оцінці. Відсутність вартісної оцінки або немож-ливість її встановлення є підставою для виключення інформації про конкретний факт господарського життя з числа тих, що належать до бухгалтерської облікової системи.

Для інших фактів господарського життя, за якими можливо встановити вартість, оцінка передбачає дії, спрямовані на забезпе-чення її об’єктивності, відповідності реальності, дотримання норма-тивів, стандартів тощо.

Бухгалтерський облік пред’являє до оцінки основні вимоги, до яких відносять:

—        реальність (адекватність) оцінки та відповідність за її прове-

дення;

—        єдність та цілеспрямованість.

Реальність (адекватність) оцінки — це необхідна умова побу-дови всієї системи бухгалтерського обліку, а статті балансу оціню-ють за фактичною (історичною) собівартістю. Однак значна зміна ринкових цін на окремі види раніше придбаних об’єктів обліку при-зводить до необхідності їх переоцінки, завдяки якій вартість цих

Тема 4. Оцінювання та калькуляція

об’єктів доводиться до їх реальної величини, що об’єктивно скла-лася на ринку. Реальність оцінки вимагає точного обчислення фак-тичної собівартості всіх об’єктів обліку.

Єдність оцінки виражається в тому, що одні й ті ж об’єкти обліку оцінюються однаково на всіх підприємствах протягом всього строку перебування їх на одній стадії кругообігу. Єдність оцінки досягаєть-ся встановленням обов’язкових положень, інструкцій, правил облі-ку і калькулювання. Вибрані показники та одиниці виміру повинні піддаватись узагальненню. Якщо у різних об’єктів оцінюються різні показники (наприклад, ціна придбання та ринкова ціна продажу) або до них застосовуються різні одиниці виміру (наприклад, долари та гривні), то таку інформацію неможливо узагальнити.

4.1.2. Види оцінки та види вартості, принципи оцінки об’єктів обліку

У зв’язку з цим необхідно передбачити дії бухгалтера за вартіс-ною оцінкою наслідків впливу здійснених фактів господарського життя на фінансовий стан підприємства. Перш, ніж записувати на-явне майно до книг обліку, його необхідно оцінити, тобто — визна-чити вартість.

У цілому, метою бухгалтерської оцінки завжди є визначення на певну дату фактичної собівартості здійсненого господарського факту.

Визначення мети оцінки — важливий етап, від якого залежить вибір методики оцінки, тобто вибір вартості, за якою необхідно оці-нювати певний об’єкт обліку.

У зв’язку з цим необхідно зазначити, що у момент оприбут-кування (надходження) основних засобів, товарно-матеріальних цінностей та інших матеріальних активів відома лише одна їх ха-рактеристика — ціна (вартість) об’єктів, за якою вони придбані — фактична вартість придбання або їх первісна вартість. Первісна вартість об’єктивна, вона є результатом угоди рівноправних парт-нерів — продавця та покупця. Перший продає за ціною, не нижчою від тієї, яка компенсує його витрати та гарантує хоча б мінімальний прибуток. Інший купує за ціною, не вищою за ту, що обіцяє йому майбутні вигоди. Таким чином, ціна придбання (первісна вар-тість) — рівноважна ціна попиту та пропозиції, яка відповідає по-точній ринковій вартості на момент придбання.

Модуль I. Основи теорії бухгалтерського обліку

Тільки первісній вартості віддається перевага в бухгалтерсько-му обліку. Саме фактична собівартість придбання (в англомовному варіанті — історична собівартість) заноситься до «історії» об’єкта обліку, «іде» за ним протягом всього «життєвого» циклу викорис-тання або споживання.

Історична собівартість найчастіше виступає базою оцінки, що застосовується підприємством для складання фінансових звітів. Крім того, вона, як правило, комбінується з іншими оцінками у ви-падках альтернативних визнань (наприклад, запаси відображають-ся у звітності за найнижчою з двох оцінок — первісною вартістю або чистою вартістю реалізації).

Крім вищезазначеного, підприємства у своїй практичній діяль-ності застосовують різні методи оцінки: за справедливою вартістю, за залишковою вартістю, за номінальною вартістю тощо.

Для того щоб здійснити оцінку об’єкта обліку за найбільш ефек-тивним методом, необхідно з’ясувати:

—        що оцінюється (предмет, об’єкт);

—        де застосовується оцінка (місце);

—        хто оцінює (суб’єкт);

—        для кого проводиться оцінка (користувачі);

—        коли проводиться оцінка (термін, період);

—        для чого застосовується оцінка (термін, період);

—        яким чином здійснюється оцінка (способи, прийоми, методи). Вибір методу оцінки об’єктів обліку є одним з найважливіших

завдань бухгалтерського обліку.

Неможливо довести правильність і перевагу того або іншого конкретного методу вартісної оцінки. Інформаційні запити вну-трішніх і зовнішніх користувачів виправдовують застосування різ-них методів і передбачають їх розгляд в тісному взаємозв’язку.

4.1.3. Поняття про калькулювання та собівартість, види витрат і види собівартості

Основою для оцінки продукції є відображення і узагальнення витрат, пов’язаних з певним господарським процесом, що завершу-ється калькулюванням.

Калькулювання (або калькуляція як процес) є різновидом оцінки.

Як спосіб обчислення собівартості продукції, товарів, ро-біт, послуг, калькулювання забезпечує визначення суми витрат,

Тема 4. Оцінювання та калькуляція

пов’язаних із здійсненням процесів постачання (заготівлі, придбан-ня), виробництва та реалізації (продажу), віднесення цих витрат на певний об’єкт обліку та його оцінку за фактичною собівартістю. Так, на промислових підприємствах калькулювання полягає в об-численні собівартості придбаних сировини та матеріалів, випуще-ної й реалізованої продукції.

Калькуляція є базою для визначення цін на продукцію, роботи або послуги суб’єкта господарювання.

Вона може складатися як в цілому на об’єкт калькулювання (випуск готової продукції, обсяг виконаних робіт або наданих по-слуг), так і на одиницю продукції.

Загалом собівартість продукції (робіт, послуг) визначається відношенням витрат, пов’язаних з її виробництвом до кількості ви-робленої продукції (виконаних робіт, наданих послуг) протягом облікового періоду. Визначення собівартості за результатами робо-ти підприємства дає змогу дослідити динаміку її зміни у сторону збільшення або зменшення протягом певного періоду, а також про-аналізувати її структуру у розрізі статей калькуляції. Чим нижчою є собівартість продукції (робіт, послуг), тим міцнішою є позиція підприємства на споживчому ринку, тим більше у нього є аргумен-тів у боротьбі за споживача. Таким чином, можна стверджувати, що собівартість є також і якісним показником, який відображає ступінь організації виробничого процесу та ефективність діяльності під-приємства в цілому.

Згідно з чинним законодавством кожне підприємство має пра-во самостійно вибирати перелік статей калькуляції з урахуванням, при їх наявності, галузевих методичних рекомендацій.

Так, для промислових підприємств у калькуляції рекомендова-но узагальнено виділяти такі статті:

—        сировина та матеріали;

—        купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, роботи й послуги виробничого характеру сторонніх підприємств та організацій;

—        паливо й енергія на технологічні цілі;

—        зворотні відходи (вираховуються);

—        основна заробітна плата;

—        додаткова заробітна плата;

—        відрахування на соціальне страхування;

Модуль I. Основи теорії бухгалтерського обліку

—        витрати на утримання та експлуатацію устаткування;

—        загальновиробничі витрати;

—        втрати від браку;

—        інші виробничі витрати;

—        супутня продукція (вираховується). До наведеної вище типової номенклатури статей калькуляції

підприємства можуть вносити зміни з урахуванням особливостей техніки, технології та організації виробництва відповідної галузі і питомої ваги окремих видів витрат. Кілька статей дозволяється об’єднувати в одну або виділяти з однієї типової статті декілька.

Групування витрат за статтями калькуляції, як правило, засто-совується середніми та великими підприємствами і дає можливість урахувати витрати, які безпосередньо пов’язані з виробництвом продукції визначеного виду, з обслуговуванням обладнання, а та-кож витрати по управлінню кожним окремим цехом та підприєм-ством в цілому.

Малим підприємствам в Україні дозволено вести облік витрат не за статтями калькуляції, а у більш узагальненому вигляді — за економічними елементами витрат:

—        матеріальні затрати;

—        витрати на оплату праці;

—        відрахування на соціальні заходи;

—        амортизація;

—        інші операційні витрати. Між елементами витрат та статтями калькуляції існує певний

зв’язок (табл. 4.1).

Таблиця 4.1

Зв’язок між елементами витрат та статтями калькуляції

 

Елемент витрат         Конкретизація елемента витрат (стаття калькуляції)

Матеріальні за-трати            —        сировина і основні матеріали

—        купівельні напівфабрикати та комплектуючі ви-

роби

—        паливо й енергія

—        будівельні матеріали

—        запасні частини

—        тара й тарні матеріали

—        допоміжні та інші матеріали

Тема 4. Оцінювання та калькуляція

Продовження табл. 4.1

 

Витрати на оплату праці     —        заробітна плата за окладами й тарифами

—        премії та заохочення

—        матеріальна допомога

—        компенсаційні виплати

—        оплата відпусток та іншого невідпрацьованого часу

—        інші витрати на оплату праці

Елемент витрат       Конкретизація елементу витрат (стаття калькуляції)

Відрахування на соціальні заходи   —        відрахування на пенсійне забезпечення

—        відрахування на соціальне страхування

—        страхові внески на випадок безробіття

—        відрахування на індивідуальне страхування пер-

соналу

—        відрахування на інші соціальні заходи

Амортизація  Сума нарахованої амортизації основних засобів, не-матеріальних активів, біологічних активів, інших необоротних матеріальних активів

Інші операційні витрати      Сума нарахованих витрат операційної діяльності, які не увійшли до складу попередніх елементів, на-приклад: на відрядження, послуги зв’язку, плата за розрахунково-касове обслуговування тощо

Крім групування витрат за видами витрат (тобто за елементами витрат і за статтями калькуляції), в обліку застосовується групуван-ня витрат щодо собівартості й виділяються такі її види (рис. 4.1.1):

Види собівартості

виробнича

індивідуальна

 

повна

 

середньогалузев

 

 

 

маржинальна

Рис. 4.1.1. Основні види собівартості

 

Модуль I. Основи теорії бухгалтерського обліку

—        виробнича собівартість розраховується шляхом додавання до прямих виробничих витрат частини загальновиробничих вит рат;

—        повна собівартість розраховується додаванням до виробничої собівартості витрат періоду;

—        маржинальна собівартість (неповна або пряма виробнича)

розраховується шляхом включення до її складу при підра-

хунку лише прямих змінних витрат і в той же час без ураху-

вання прямих постійних витрат конкретного виробничого

підрозділу або виду продукції підприємства. Слід зазначити,

що маржинальна собівартість в практиці роботи підприємств

використовується, як правило, в управлінському обліку з ме-

тою визначення мінімально можливої ціни на продукцію, ро-

боти і послуги, що реалізуються.

Залежно від сукупності підприємств, по яких визначається со-бівартість, виділяють наступні її види:

—        індивідуальна собівартість розраховується за показниками ви-

робництва продукції, виконання робіт і надання послуг окре-

мо взятого підприємства;

—        середньогалузева собівартість розраховується як середньо-

арифметична із сукупності індивідуальних собівартостей

виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг

підприємств окремо взятої галузі економіки.

4.1.4. Методи калькулювання та види калькуляцій

Крім того, реальність визначення собівартості продукції зале-жить і від методу калькулювання, на який впливає організація й технологія виробництва, а також визначені на підприємстві центри витрат, за якими здійснюється узагальнення інформації про витра-чені ресурси.

На промислових підприємствах можливо виділити такі основні методи калькулювання собівартості (із загальної кількості методів, які виділяє економічна література) (рис. 4.1.2).

Позамовний метод калькулювання застосовується у галузях виробництва, у яких калькулюються окремі, не поставлені на «кон-веєр», а виконані на замовлення вироби, роботи або надані послуги, наприклад, в ательє індпошиву, ремонтній або дизайнерській май-стерні, станції технічного обслуговування автомобілів тощо.

Тема 4. Оцінювання та калькуляція

Методи калькулювання собівартості

 

позамовний

 

попередільний

 

нормативний

 

 

 

однопередільни

 

багатопередільний

 

Рис. 4.1.2. Основні методи калькулювання собівартості

Однопередільний метод калькулювання характеризується тим, що виготовлення продукції від першої стадії до останньої складає єдине ціле.

Наприклад, хлібопекарська промисловість, де заміс тіста для випічки, випічка та, за потребою, пакування готових виробів відбу-вається в одному цеху (переділі), за яким й здійснюється остаточне калькулювання собівартості виробленої продукції.

Багатопередільний метод калькулювання характеризується тим, що виготовлення кінцевого продукту поділено на підприєм-стві на ряд технологічних процесів, які являють собою переділи, результатом кожного з яких є отримання напівфабрикатів, деталей, вузлів або комплектів. Готовий виріб, який включає деталі, вузли, комплекти (результати попередніх переділів), отримують напри-кінці останнього переділу.

Нормативний метод калькулювання може застосовуватись на будь-якому виробництві з метою виявлення відхилень фактичних витрат від нормативних (стандартних), а також для запобігання здійснення надмірних витрат, пов’язаних із виробництвом продук-ції, виконанням робіт і наданням послуг.

Для документального відображення витрат, які формують собі-вартість, призначено документ бухгалтерського оформлення «каль-куляція» або калькуляційний лист, який може формуватися за та-кими видами (рис. 4.1.3).

Таким чином, можна зробити висновок: оцінка і калькуляція тіс-но пов’язані між собою — точна калькуляція є необхідною умовою

Модуль I. Основи теорії бухгалтерського обліку

Види калькуляцій

 

 

 

 

 

 

Рис. 4.1.3. Види калькуляцій

правильної вартісної оцінки майна підприємства, і, навпаки, за-стосування реальної оцінки витрат, що використані на будь-який об’єкт, необхідна передумова правильного обчислення його собі-вартості.

У темі розглядалися два елементи методу бухгалтерського об-ліку — оцінка та калькуляція.

Визначено суть і значення оцінки та вартості у бухгалтерському обліку, їх види. З’ясовано, що називається собівартістю, об’єктом калькулювання, методом калькулювання, статтею калькуляції та калькуляційним листом.

Розглянуто поняття фактичної собівартості здійсненого гос-подарського факту та наголошено, що собівартість у вигляді ви-трат безпосередньо впливає на фінансовий результат діяльності і ефективність господарювання кожного підприємства та органі-зації.