Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: file_get_contents(files/survey) [function.file-get-contents]: failed to open stream: No such file or directory in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 82
5.5. Промови у касаційному суді<span style='font-size:9.0pt'> 5.5.1. Промоеа у спраеі Ревенка : Юридичник практикум. Кримінальний процес, судова риторика : Бібліотека для студентів

5.5. Промови у касаційному суді 5.5.1. Промоеа у спраеі Ревенка


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 

Загрузка...

Високоповажний Суд! Шановні учасники процесу, всі присутні!

Виступаючи останнш із представників засуджених, я бачу свою роль в тому, щоб не повторювати сказаного в процесі слу-хання справи, а намагатися знайти додаткові аргументи в підтрим-ку нашої позищї по щй справі. В щй залі неодноразово звучало «п,м’якшити пока2ання», тому я звертаюсь до Вас і хочу нагада-

Вироком Дншровського районного суду м. Києва від 7 червня 2006 року засуджено Ревенка Івана Андрійовича та Журавля Дмитра Олеговича за ч. 2 ст. 187 КК України з шдписки про не-виїзд до 7-ми років позбавлення волі з конфіскацією майна. Ух-валою Апелящйного суду м. Києва від 07 че’вня 2006 р. вирок Дніпровського районного суду м. Києва помякшено покарання Ревенку I. А. та Журавлю Д. О. за ч. 2 ст. 187 КК України із за-стосуванням ex., 69 КК України з семи років позбавлення вош до п’яти років позбавлення вош, в решті вирок залишено без змш.

Вважаю ухвалу апелящйного Суду та вирок Суду першої ш-станції незаконними, такими, що підлягають зміні (ст. 398 КПК України), у зв’язку із невідповідністю призначеного Судом пока-рання ступеню тяжкості злочину та особам засуджених, внасш-док суворості (ст. 372 КПК України) та неправильним застосу-ванням кримінального кодексу.

та щиро розкаялися, идшкодували нанесену шкоду, Тобто обста-вини пом’якшуючими їх вину, але фактично при призначенш по-карання суд не врахував їх у повному обсязі.

Суд як першсй, так і апелящйної інстанщї не досшдив в доста-тній мірі індивідуальний ступінь тяжкості даного злочину, обмежившись лише встановленням його виду та оцінкою лише його юридичного складу відповідно до визначеної ст. 12 КК України класифікації. Тобто, судами досліджено лише типові показники рівня суспільної небезпеки злочину даного виду (а не індивідуа-

без ізоляції їх від суспільства. Наполягаю на тому, що вони не є суспільно небезпечними особами, на що вказують такі обставини:

Судами не враховано у повному обсязі при призначенні пока-рання особи винних, оскільки це передбачає з’ясування усіх фак-тичних даних, які характеризують Ревенка I. А. та Журавля Д. О., вказують на їх відношення до праці і навчання, а також вказують на їх відношення до скоєного, до потерпілого та заподіяної шкоди.

Ревенко I. А. є студентом Київського нащонального універси-тету ім. Т. Шевченка, навчається в шституті журнашстики, про-тягом чотирьох років публікується у різноманітних друкованих органах.

ЗМІ зарекомендував себ. як, здібний журналіст. Є членом Co-

кримшальної та адмшістративної відповідальності не притягався.

Журавель Д. О. є студентом Нащонального авіащйного уні-верситету, постраждалим від аварії на ЧАЕС (посвідчення № 23456), хворіє на бронхіальну астму, що передбачає стащона-рне лікування двічі на рік в медичних установах спеціально про-філю. Має матір, шваліда першої групи, та стареньку бабусю, ш-валіда другої групи, за якими доглядає і є їх опікуном.

3 огляду на особи Ревенка I. А. та Журавля Д. О., які на мо-мент вчинення злочину успшшо навчалися у вищих навчальних закладах, ніколи до кримшальної відповідальності не притягали-ся, злочин вчинили вперше, позихивно харакхеризуехься за міс цем проживанням та навчання, що свідчить про ситуативну ви-падковісіь їх дій, щиро розкаялися у вчиненому злочиш, очевидно стає, що вони не є небезпечними для сусшльства, тому існують підстави для призначення покарання із застосуванням ст. 75 КК України.

суспільної небезпеки даного окремого злочину, на який впливають його індивідуальні особливості, які не враховуються в межах кваліфікації.

He зважаючи на те, що злочин по своїй суті є корисливим, в потерпілого нічого не зникло, тяжких прямих та похідних нас-л1ДК1Рв злочином не спричинено, а в засісування сили, похерш-лий Евенко І.А. та Журавлю Д. О. пробачив, що також повинно було бути визнано судом як пом'якшуюча обставина. Тобто су-дом не враховано відсутність тяжких насшдків від злочину, про

жати вичерпаним. Але ж чомусь судами першої і апелящйної ш-СТ^~==Г — = А » Журав-

б-Г'ЖЖ

цшностей, які могли би вплинути на їх мотиващю, у нього не було.

У якості ключової ознаки наявності у Ревенка I. А. та Журав-ля Д. О. попередньої змови суд як першої так і апелящйної шста-нщї посилаються на сказану Ревенком I. А. Журавлю Д. О. фразу «работай», після чого останній почав намагатися розстібнути змійки на кишенях потерпілого. Така оцінка, з урахуванням усіх обставин вчиненого злочину, очевидно є помилковою.

Злочин визначається вчиненим за попередньою змовою гру-пою осіб, якщо його сшльно вчинили декшька осіб(дві або біль-ше), які заздалепдь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне його вчинення. У справі такі покази Ревенка I. А. та Жу-равля Д. О. відсутні.

Тобто на думку суддів між Ревенком I. А. та Журавлем Д. О. було досягнуто домовленості про спільне вчинення злочину за-здалегідь -до початку виконання хоча б його вчинення, а також домовлено про зміст злочину, орієнтований час і місце його вчи-нення, а також визначено хоча б у загальних рисах ролі кожного

стільки, щоб можна було зробити висновок принаймні про вид злочину, який має бути вчинено у сшвчутті.

На відсутність будь-яких розмов про майбутній злочин вказу-ють покази свідка Шубської А. I., яка весь вечір була разом із

Ревенко I. А. та Журавлем Д. О., у тому чисш шд час та шсля вчинення злочину, для якої усе сталося несподівано. Ревенко I. А.

та Журавель Д. О. ні з нею, ні при ній не домовлялися про вчи-нення злочину. Ця обставина вказує на сумнівність наявності по-передньої змови у Ревенко I. А. та Журавля Д. О, оскільки це не узгоджується із присутністю під час вчинення злочину Шубсь-коїАЛ., яка іх знала' і могла викрити у подальшому, але з якою вони ні про що не домовлялись. Більше того Шубська А. I. пока-зала, що коли на п думку стало небезпечно, то «Журавель почав відтягати Ревенка від хлопця», що також спростовує узгодже-ність та обумовленість їхніх дій та наявність у них узгодженої спільної мети.

Так само викликає сумнів у наявності попередньої змови та обставина, що злочин було здійснено при іще одному свідкові -Ганоль О. М., оскшьки пубшчність характеризує злочин зовсш шшого виду. Очевидною є відсутність домовленості у Ревен-ко I. А. та Журавля Д. О про місце та час злочину, оскільки сві-док Шуб.ька А. I. фактично вела хлопців за собою, ідучи алеєю

На відс.тність попере.нь.ї змови, на незапланованість дій Ре-

експертизою, як такий що не є зброєю.

Виходячи з вищенаведеного та з урахуванням характеризую-чих даних Ревенка I. А. та Журавля Д. О., які мають постійне Mi-cue проживання, навчаються у вищих навчальних закладах, за-

„ебезпечними для суспільства, а також з урахуванням „аведених

них з під варти у залі суду та поклавши на них обов’язки перед-бачені ст. 76 КК України.

Розділ 3

РЦгЛАЙА 6

ЮРИДИЧНІЗАБАВИ 6.1. Промова на захист сірого вовка

Панове присяжні засідателі!

Всі Ви погодитесь з тим, що добре ім’я — це те, чим ми доро-жимо більш за все.

Сьогодні, в цій залі я „адіюсь повернуш чесне ім’я моему під-

^еТ„у„у?Г6лГю\Є"ГГому в ™ М1,

Мільйони людей прекрасно знають обставини цієї справи. Але лише одиниці мають сумніви щодо вини мого підзахисного.

Його ім’я Сірий Вовк, якого Шарль Перро звинуватив у спро-бі вбивства шляхом з’їдання Червоної Шапочки та її Бабусі на підставі показань мисливців і так ,ваних, потерпілих.

відразу прив.ли вирок до виконання, розпоровши моєму підзахи-

"ТзаТикаю всіх Вас, панове присяжні засідатеш, пильніше подивитись на обставини цієї, здавалось би, не викликаючої сум-нівів справи. Запитаємо себе: чи мали мисливці підстави підо-зрювати Вовка у вбивстві двох жінок і застосувати до нього вищу міру покарання? Свої дії вони виправдовували тим, що розрізав-ши живіт моєму шдзахисному, вони вийняли із його шлунка жи-вих і неушкоджених Червону Шапочку і п Бабусю.

Чи правдиві ці показання? На ці запитання можна з впевненіс-тю дати лише одну відповідь — HI!

Мисливці дали завідомо неправдиві свідчення!

jbJ^S^^^^S^^^XV^^^^^^^

Так, Сірий Вовк хитрий. Так, він був голодний. Але він не

Здоровий глузд, підтверджений висновками незалежних екс-пертів, вказує на той факт, що Вовк не міг проковтнути Бабусю і ЧеРрво„уШаУп„,ку!

Розміри його пащі і шлунка явно не співвідносяться з розмі-рами так званих жертв!

Навіть лише один цей факт вже є безумовною підставою для винесення виправдувального вердикту в зв'язку з відсутністю події злочину.

Якщо Вовк не винен, то чому ж його було звинувачено і вбито мисливцями? Для мене ця відповідь очевидна.

^Z^^^^zzsz:^—^;^ви"

Єдиним підтвердженням їх версії є показання Бабусі і Черво-ної Шапочки. Але, панове присяжні, чи можна серйозна сприй-мати показання старої хворої жшки і її малолітньої онуки?! Остання навіть не могла за явними ознаками відрізнити Вовка від любимої Бабусі! Тому напрошується висновок, що вони або самі були у змові з вбивцями, або дали свої свідчення під загрозою!

Панове присяжні! Встановити істину— ось те завдання, яке стоїть зараз перед Вами. Я впевнений, що ґрунтуючись на неза-перечних доказах, Ви встановите справедливість і винесете у справі мого підзахисного єдино можливий вердикт: «HE ВИНУ-