5.2.2. Захисна промова у справі обленерго


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 

Загрузка...

Шановний Суде!

Права людини на життя і здоров’я, житло, сощальне забезпе-чення, достатній життєвий рівень, що взаємно пов’язані одне з

одним, є найважливішими соціальними цінностями людської ци-вілізації та невід'ємними й безпосередньо діючими правами кож-ного громадянина нашої країни. Вони закршлені та гарантовані відповідно у ст. ст. 27, 46, 47, 48 Конституції України. Однак, на жаль, ці ко„Уст„туцШ„і „рава „оки Щ„ „е знаходя'ть у „ас „ал'еж-ного забезпечення та захисту з боку державної влади. Тому про-блема порушення саме цих основних прав українських громадян не лише залишається вельми актуальною, але й з кожним роком усе більше загострюється.

У жорстокій правоті цього факту наші малозабезпечені роди-ни, членами яких є до 30 % безробітних та до 50 % пенсюнерів і дітей, пересвідчуваються безпосередньо на собі практично що-дня. «Статті 46 і 48 Конститущї України, - вказується у Третій доповіді Уповноваженого Верховної Ради України по правах лю-дини Н.І.Карпачової, наголошуюхь, Що держава гаранхуе кожно-

ГдГ ■ Г^иНГу™ГняП rM^rZro^Zorn

варів та послуг, в якому закладено, що рівень витрат на житлово-комунальні послуги не може перевищувати 12 %. Проте на прак-тиці це не відповідає законодавству. Проте в Україні за цей вид послуг... нараховується в середньому 97 грн. на одного громадя-нина, що становить майже 30 % прожиткового мшшуму і 19 % середньомісячних витрат пращвника, зайнятого у галузях еконо-міки. Крім того, сшд зазначити, що 80 % пенсюнерів отримують дохід, нижчий від прожиткового мшімуму».

Трохи далі у цій же доповіді український омбудсмен зазначає,

від газо- та електропостачання. Місцеві органи виконавчої влади

сім'ї з дітьми, які не спроможні заплатити за житлово-комунальні послуги (а це трапляється в багатьох випадках з причини затрим-ки заробітної плати), на холод і голод, позбавляючи їх тепла і сві-тла... Водночас п. 2 Постанови Верховної Ради України «Про оплату житлово-комунальних послуг» від 18 березня 1999 р. Ка-бшету Мшістрів України місцевим органам державної виконав-чої влади та органам місцевого самоврядування, підприємствам і організащям незалежно від форм власності заборонено відключа-ти жилі приміщення від енерго-, тепло-, водо- і газопостачання та

відселяти із житла громадян у ’азі невнесення ними плати за жи-

дян свідчать про те, що відключення жилих приміщень від ен’рго-, тепло- і газопостачання відбувається без урахування обєктивних факторів та без попередження про відключення... Враховуючи численні звернення громадян, Уповноважений вва-жає, що внасшдок недосконалості нормативно-правової бази ви-никла ситуащя, за якої саме в сфері оплати житлово-комунальних послуг відбувається багато зловживань та прийняття незаконних рішень, що призводить до моральних та матеріальних збитків ма-лозабезпечених категорій громадян... Це вимагає вжиття належ-них заходів з боку уряду України з метою дотримання положень цієї постанови місцевими органами виконавчої влади та місцево-го самоврядування, шдприємствами та орган ізащями... Непо-одинокими схали випадки, коли шдприемсхва — надаваЧ1 кому-нальних послуг звертаються з позовами до суду про стягнення заборгованих за житлово-комунальні послуги коштів, і за рішен-ням суду з пенсіонерів, інших малозабезпечених категорій насе-лення утримується частина їх мізерних доходів».

Вважаю, що в процитованому вище уривку з офщійної допо-віді Уповноваженого Верховної Ради України по правах людини точно й адекватно, з моральної та правової точок зору, ві’обра-

загальної проблеми являється й оця конкретна цивільна справа, яку Шановному Суду зараз доводиться розглядати.

УУ зв’язку зУвиЦказРаним, Ще раз м'усимо вказахи на те, Щ-

SET ^^^Z^ZZZ;^^Zi^

дян. Причому, сшдує шдкреслити, що дане громадянське ’вер-нення було направлено позивачу в якості законного субєкта забезпечення національної безпеки України, на підставі ст. ст. 27, 38, 40, 55, 69 Конститущї України та ст. ст. 4, 9 Закону України «Про основи національної безпеки України».

У середині поточного року наші родини отримала від «Обле-нерго» рахунок, у якому вказувалося, що заборгованість на той

час складала лише 1000 грн. Ці рахунки були своєчасно оплачені.

ся інший рахунок на суму 100 000 грн, тобто на один тиждень пі-зніше ніж попереднш. У цьому листі ясно вказує на існування прямого причинно-насшдкового зв'язку між громадянським зве-рненням, виконанням перерахунку та появою так званої «забор-гованості». Отже, тут об'єктивно має місце відверті умисні дії керівництва «Обленерго» проти громади за подання звернення і критику йог, неправомірних дій, що є забор«неним законодавст-

суб'єктивними мотивами, а не штересами справи.

Переслідування громади позивачем не припинилося навіть і шсля того, як справа вже знаходилася на розгляД1 в суді, пози-вач продовжував терори,увати громаду за звернення і критику

снити незаконне відключення електропостачання. Органи про-куратури, до яких громада зверталася за захистом порушених позивачем конституційних прав громадян бездіяли та належ-ним чином на звернення не реагували, відсилаючи з цим пи-танням до суду.

У зв'язку з цим, звернулася до місцевого суду з зустрічним

но. членів громади, , відповідності до норм ст. 110 ЦПК Украї-знанням звільн,ний з лав МВС. Під час розмови поводив він се-

SpoZ;rr*B„t7r„oe„„TAc;e ,:z:y »=„ «^

роз'яснень щодо протиправного характеру їхніх дій такого ро-ду, вони були змушені ПІТИ HI 3 чим.

до .ЇЇу™^^^

льного права, які були допущені місцевою адмшістрацією при

розглядіданоїсправи.

льн^^^

ленерго» належить до шшого району міста. Отже, зпдно норм Закону України «Про місцеве самоврядування», районна рада не мала права приймати рішення про звільнення «Обленерго» від сплати державного мита, бо це знаходиться поза її компетенцією. Але прокуратура не з'ясувала цих важливих обставин справи і, на

встановлений термін. Позивач не просив у своєму позові суд стя-гнути з громади суму в 100000 грн. як безшдставно набуте май-но, у відповідності до ст. ст. 1212, 1213 ЦК України. Отже, пози-вачем були порушеш норми сх. 11 ЦПК України схосовно того, що суд повинен розглядати справи не шакше, як в межах заявле-них сторонами вимог і на шдставі доказів сторш.

Нарешті, необхідно вказати на те, що відповідно до Закону України «Про основи нащональної б^пеки Украпш» (№ 964-IV від 19.06.2003 р.) під національною безпекою розуміється захи-щеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, сус-шльства і держави (ст. 1). На перше місце серед усіх об’єктів на-ціональної безпеки Закон ставить людину і громадянина— їх конститущйні права і свободи (ст. 3). Основним принципом нащ-ональної безпеки визнається пріоритет прав і свобод людини і громадянина (ст. 5). Головним прюритетом наших нащональних

органів державної влади та органів місцевого самоврядування Конституції і законів України, прав і свобод людини і громадянина, недостатня ефективність контролю за дотриманням вимог Конститущї і виконанням законів України (ст. 7)

Цей Закон визначає, що суб’єктом забезпечення нащональної безпеки України є також і місцеві адміністрації (ст. 4). Діяльність

і нейтралізації зовнішніх і внутрішніх загр,з національній безпе-

них прав і свобод людини і громадянина, створення дійових, -літики з питань національн,ї безпеки (ст. 8). Відповідно до Кон-

ня наці.нальної безпеки України, вимоги цього Закону виконані

Таким чином, вважаємо, що позов не відповідає нормам: ст. 25 Загальної декларації прав людини; ст. 11 Міжнародного пакту п1, 22 к2н7,мічні, , 48,альні і к8,льт29рні права; ст. ст. 1, 3, 6, 8, 19,

10, 11 Цивільного процесуального кодексу України; ст. ст. 1, 2, 5, 6, 7 Закону України «Про прокуратуру»; ст. ст. 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 Зако'ну /краши l^ocZ^Z^^6^и»; с'х. cx. 1, 3, 6 6ак17н18, к19аїни «Про прожитковий мшімум»; ст. ст. 1, 2, 3,

Ради України № 2456-Ш від 07.06.2001 р.

Прокуратурою не були виконані всі вимоги цивільного проце-суального законодавства і не була проведена всебічна перевірка всіх обставин, що мають значення для даної справи. Так, шд час розгляду щєї скарги не були з’ясовані та залишилися невідобра-женими в його рішенні важливі обставини, що пов’язані з пору-шенням позивачем законодавства України про національну без-пеку держави, про звернення громадян, про прожитковий мші-мум, про державні сощальні стандарти та гарантії. Обгрунтовуючи своє рішення лише наданими позивачем доказами, вона не перевірила їх достовірність та не досшдила належним чином у досудовому сшдстві у сукупності з шшими матеріалами справи. В рішенні прокуратури неповно та нечітко викладена суть заяв та правової позиції відповідачів. Ряд обставин, що ма-значення для справи і які позивач вважає встановленими (наприклад, безшдставне набуття відповідачами майна у вигляді електроенергії), недоведені. Вважаючи «тарифи» і «ціни» тотож-ними поняттями, позивач зробив помилкові висновки.

3 цих підстав дана позовна заява повинна бути скасована й прийнято рішення по суті справи щодо відмови «Обленерго» у задоволенні його позову до територіальної громади. У зв’язку з викладеним вище, керуючись ст. ст. 1, 3, 6, 8, 19, 21, 22, 27, 55, 129 Конститущї України, ст. ст. 3, 4, 13, 14, 15, 16 ЦК України, ст. ст. 292, 307 ЦПК України, ПРОСИМО:

1. У відповідності до ст. 309 ЦПК України ухвалити рішення

житкового мінімуму, застосувати до цих правовідносин норми ст. 257 ЦК України про трирічний термін позовної давності.

й уже наприкшщ своеї промови хсшв би зауважихи хаке. Ду-мається, симвошчним є те, що слухання щєї справи в суді розпо-чалося саме напередодні великого свята коли кожний мусить ду-

™» -сумісних ™™ > од„„„ світогїядних принцишв і способів взаємодії в людському суспільстві - гуманістичного хри-стиянського та протилежного йому іншого...

Отож, нашій громаді тепер залишається лише сподіватися на те, що рішення Шановного Суд. в щй справі буде дійсно об’єктив-

чихи Гпр=уТ м"Гв д^Грави.ВаГУ ' ^ W-