5.2. Захисні промови 5.2.1. Захисна промоеа у справі Литвиненка


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 

Загрузка...

Поважний суд!

Захист в цій промові підсумує і зверне увагу тільки на най-більш важливі обставини справи:

1.Упередженість, неповноту та однобічність досудового слід-

2. Неправильність кримінально-правової кваліфікації діяння

ПІД3.Недо0веде„ість„бв„„ува,е„„Я;

Г/Г„аГ„?с™^^^^^

а„і самого вбивства, що під діею тяжкої образи в афеиованому стані ним лише нанесено тілесні ушкодження потерпілому.

Як тільки став відомим факт поранення Серпя Педоренка за-працювали шкарі, щоб надати медичну допомогу пораненому, та міліція, щоб розшукати і довести вину тих, хто скривдив потер-пілого.

Що ж було з’ясовано в ході нічної роботи по «гарячих cm-flax»? Матеріали кримінальної справи вказують на таке:

Відповідно до карти виїзду Київської міської станщї № 15 швидкої медичної допомоги 12.12.2006; 00:14 прийнято виклик і пораненого Серпя Педоренка в 00:26 з пошд будинку № 79-а по проспекту Маяковського у м. Києві бригадою карети швидкої допомоги було доставлено 12.12.2006; 00:50 до Київської міської клшічної шкарні швидкої допомоги. Лікарем швидкої Петруком встановлено первинний діагноз— колото-різані рани черевної стшки, проникаючі, запах алкоголю (а.с. 108). Надано медичну допомогу — накладено пов’язку для зупинення незначної капіля-рної кровотечі.

При доставщ постраждалого до відділення шкарні швидкої медичної допомоги і ретельному майже півгодинному діагносту-ванні з 00:50 до 01:15 лікарем політравматологом локалізація та характер поранень Сергія Педоренка конкретизовано. За попере-днім діагнозом при надходженні в лікарню ×ло виявлено ножеві колото-різані рани розміром приблизно 0,5 1,5 см. розташовані у передньо-черевній стшщ живота. Як пояснив бригаді швидкої медичної допомоги та черговому шкареві шкарні швидкої меди-чної допомоги постраждалий Сергій Педоренко, ножові поранен-ня в живіт нанесли йому невідомі.

Черговим ТВМ № 2 прийнято 12.12.2006; 00:20 виклик про те, що по пр: Маяковського біля будинку № 79-а ножове пора-нення. На мР1Сце поди направлено'пахр/льний авхомоб.ль (L. 8), старший наряду якого доповідає, що виявлено Педоренка С. О., який пояснив, що в 00:00 год. невстановлені особи нанесли йому ножове поранення в область живота. Старшим оперупов-новаженим черговим ТВМ № 2 Охотою В. М. подано рапорт (а.с. 9) про те, що 12.12.2006; 01:25 медреєстратором ЛШМД повідомлено про доставку до шкарні Педоренка С. О. з колото-різаними ранами живота, який пояснив, що 11.12.2006; 24:00 по вул. Маяковського 79-а йому нанесли ножові поранення не-відомі. Дізнавач Деснянського РУГУ Єжик В. П. тієї ж ночі в період з 00:30 до 01:20 проводить огляд місця події, працівни-ки міліції перевіряють на причетність до скоєння злочину 5 за-триманих осіб (а.с. 2), здійснюють інші оперативно-розшукові

Звертаю увагу суду на дві найбільш важливі і об’єктивні об-ставини, якими повністю спростовується обвинувачення:

1. Після поранення, яке за словами Сергія Педоренка сталось в 00:00 год. до 01:50 тобто протягом майже двох годин, коли бу-ло закшчено обсхеження поїтраждалого в приймальному пок^ї шкарні зпдно карти виїзду, Сергій знаходився в задовшьному стані без втрати свідомості. Причому протягом останніх швтора годин шд нагля’ом шкарів швидкої та шкарні. В цей перюд крім накладення повязки для зупинення незначної зовнішньої крово-течь шяких прохишокових чи хфурпчних заходав для покращен-

s^^«^^»,z?зазначено в обвину-

Такі обставини вказують на невідповідність висновку судово-медичної експертизи у справі, що за тяжкістю описаних в медич-них документах поранень, постраждалий міг не втратити свідо-мість протягом не більше кількох десятків хвилин (20-40 хв.).

Отже, якщо Серпй Педоренко не втратив свідомості протягом майже півтора годин, його поранення об’єктивно не могло бути таким тяжким, як це визначено у справі.

Таким чином, поважний суд, доводи обвинувачення про за-вдання тяжких поранень н.безпечних для життя потерпілого, за-лишаються не доведеними. Вони очевидно суперечать даним су-дово-медичних досліджень.

Педоренко дав перші пояснення про те, якими особами і де його поранено шкарю швидкої медичної допомоги та старшому мілщейського патруля. Ці свідчення, що його поранено невідо-мими особами на вулиці перед будинком залишились не переві-реними, оскільки не відповідають обставинам офіційно відпра-цьованої слідством версії події.

Однак вже з ранку цього ж дня 12.12.2006 р. обставини по-дії піддаються цілеспрямованій зміні в матеріалах дослідчої перевірки та медичній документащї. У справі несподівано з’являються документи, що підтверджують штучно ПІДГОТОВ-лену обвинуваченням версію про замах Ростислава Литвинен-ка на вбивство:

реанімащйному віддшенні шкарні звертається до дшьничного ш-спектора міліції Зражевського В. I. з усною заявою про заподіян-ня йому поранень Ростиславом Литвиненком (а.с. 3). При чому в протокош заяви шспектор вказує час поранення не 00:00 год., як вказував потерпілий раніше, а в 00:20. Звертає на себе увагу, що

за таким викладенням обставин, тілесні ушкодження могли бути заподіяні потерпілому через 06 хв. після виклику ним швидкої медичної допомоги. «Білі нитки» зшитої таким чином справи по-казують, що спочатку Сергій Педоренко викликав швидку допо-могу, якій повідомив про поранення, а через 6 хв. шдставив живіт під ніж.

Яку нісенітницю верзе цей захисник, - мабуть думають при-сутні в залі судового засідання? Так, це не шдвладно здоровому глузду! Але ж це лише прямий хронолопчний аналіз матеріалів справи. I щ матеріали бездумно і безсоромно покладено в основу

7Z^=^SZZ^—ro ™Чи саме

Ну добре, зашарпаний притонами та дрібними хушганами ді-льничний шспектор М1ШЩЇ добового чергування, не подумав, що написав. А де був прокурор району, який вивчав матеріали? Не-вже не бачив явних протиріч? Де був слідчий, який мав розсшду-вати всі обставини, в тому числі й цю очевидну невідповідність. Адже закон не дозволяє йому відмахуватись від цієї детективної роботи, мовляв, якщо щось не так, то все виправлять адвокати.

А якщо не виправлять? Якщо адвокат порадить шокованому затриманням хлопцю підписати люб’язно підготовлену слідчим прокуратури явку з повинною? А якщо помічник прокурора ра-йону - державний обвинувач у справі виставить шкті назустріч лавині руйнуючих справу доказів аби не бути зсунутим з впертої обвинувальної позиції — 7 років за вбивство! А якщо один суддя, відстоюючи честь мундиру колег -прокурорів, чинитиме адвока-

ванї іоказп, ховаючи реч?в, докази, ауд,'за/ис судові про-

вчиняла. Шдсудний поповнить список злочинців, за кількістю яких на душу населення Україна посідає «гідне» третє місце у Світі.

Аби не сталося гіркої судової помилки в цьому процесі, звер-таю увагу суду, що в заяві Педоренка нібито прийнятій дільнич-ним Зражевським В. I. змінюється місц’ заподіяння потерпілому поранень, воно «переноситься» з подвіря будинку № 79-а по пр. Маяковського в м. Києві на 8 поверх 1-го під’їзду. Чим виклика-но такі зміни? Чому ця заява Сергія Педоренка не узгоджується з

об’єктивними даними медичної реєстраційної документації, до-судове та судове сшдство відповіді не дає.

Необґрунтовано, тобто без якихось приводів, ЗДІЙСНЮЄТЬСЯ повторний огляд місця події на сходинковій площадці 8 поверху, куди за вказівкою оперативного чергового Деснянського РУ ГУ МВС України у м. Києві на «підріз», виїздить слідчий Князєва Г. О. Тут за участю начальника ТВМ № 2 Соколовського О. В. та старшого оперуповноваженого відділу карного розшуку Шульги Н. I. слідчий ,кладає протокол про огляд 12.12.2004; 12:10—12:40 мі-сця події де без участі понятих «виявляє» і «фіксує» сшди рідини червоно-бурого кольору, схожої на кров.

Нов, змінені дані з’являються н. тільки в міліцейських доку-

тобто взагал20 вся картина тілесних ушко«жень. Поранення ві« се-

та задньо-підмишечній лінії зліва.

1вертаю увагу Суду на такі обставини:

джень. Вказані сумніви в ході досудового слідства та в суді не усунуто.

2. Педоренко дає друп показання дшьничному шспектору, фактично кардинально змінює їх, вказуючи на інше місце та ін-шого фігуранта події.

справа за ознаками замаху на вбивство по ст. 15 ч. 2, ст. 115 Кри-мінального кодексу України.

В матеріалах досудового слідства істотні зміни обставин події не знаходять ніякого аргументування. Це не випадково, бо назва-ш розбіжності, а також об’тавини передачі матеріалів перевірки до прокурахури району повязаш з фальсифікацією махершшв.

Довго чекати на розв’язання питання про те, чи було таке втру-чання та від кого воно виходило, не довелось.

В родині Литвиненків добре знають Серпя Педоренка, як дав-нішнього друга Ростислава. Батьки підсудного повсякчасно спіл-куються з Сергієм, як до щєї події, так і шсля неї. Тому Микола та Надія Литвиненки, як їх сам називає потерпілий «дядя Коля»

цівник ГУ УМВС України у м. Киеві, в минулому ві„ багато ро-

щвниками розташованої в цьому ж районі шкарні швидкої допо-моги. 3 пояснень Миколи та Надії Литвиненків вбачається, що крім службових відносин Олександр Педоренко мав дружні зв’язки з пращвниками прокуратури та мішщї району і з шкаря-ми. На займаній в даний час п’саді Олександр Педоренко тим бі-льше міг скористатись цими звязками.

В ситуації коли поранили сина, є природнім бажання батька притягти винного до відповідальності та домагатись якомога більш суворого покарання. Проте, чи зміг зупинитись Олександр Педоренко, перед спокусою помститись, коли на заваді притяг-нення до невиправдано жорстокої відповідальності постала необ-хідність штучно створювати докази, кваліфікувати діяння як більш тяжкий злочин, коли дружні зв’язки давали можливість шдробитидані?

Відповідь на це питання у кримінальній справі. Тож дивіться.

В ході адвокатського провадження стали відомі факти особис-тої заштересованості в результатах розсшдування кримшальної справи сшдчого прокуратури Деснянського району м. Києва Ан-дрія Вишневського та прокурора цього району Миколи Ганечка.

Поважний суд! Слідчий підробив матеріали кримінальної справи!

Перш за все це стосується безшдставного порушення кримі-нальної справи. На стадії порушення кримшальної справи Андрій Вишневський мав протокол заяви Сергія Педоренка про скоєний злочин, можливо мав пояснення потерпілого (а.с. 4-6), на яких відсутній час та дата їх відібрання, рапорти чергового відділу мі-лщії п.о п)ранення Сергія Педоренка, проток(л огля7). місця по-

г^в1^-г= -^=^£^ ^^

мав. Сам на місце події не виїздив, учасників події в тому числі потерпілого і підозрюваного не допитував, висновків експерта не бачив, речових доказів не оглядав.

За таких умов прокурор району, котрий неформально інкогні-хо перегля/ув мах^и'перевф'ки, х'а «гідЦ Вишневський, офщійно отримавши матеріали, що мали очевидні вади в оформ-ленні, повинні були прийняти яке рішення? Тільки одне — пове-рнути матеріали для додаткової перевірки органу дізнання. Так робиться сшдством завжди й у всіх сшдчих органах. Якщо мате-ріали перевірки є неповними, то оперуповноваженим доводиться з’ясовувати невстановлені обставини протягом десяти днів, що надані статтею 97 КПК України для вирішення питання про по-рушення кримшальної справи. Це надає можливість більш ґрун-товно оцінити склад злочину для його правильної кваліфікації на самомупочаткуслідства.

Чому ж цього не сталось в даній справі? Чому матеріали за «підрізом» міліцейської підвідомчості без належної перевірки у

Може не побачили недоліків? Малойм.вірно для прокурора та

було затримати та допитати підозрюваного, встановивши його намір та мотиви діяння, отримати висновки спеціалістів щодо тяжкості тілесних ушкоджень, оглянути речові докази, допитати свідків? Hi не бракувало, бо для проведення дослідної перевірки в органу дізнання залишалось ще сім днів. Чому жтак поспішали в прокуратурі Деснянського району з прийняттям до провадження «сирих» матеріалів? Одні питання, на які у справі нема відповіді.

Чому в прокуратурі пішли на порушення справи за ознаками нічим не підтвердженої кваліфікащї діяння, як навмисного вбив-ства? Адже напрошувалась кваліфікащя менш тяжкого злочину. Як зазначив мій колега, на момент порушення справи Андрій Вишневський мав лише дані, що вказували на наявність ознак умисного тшесного ушкодження. Людина не загинула, а шкримі-нується вбивство, з чого? Може слідчий мав висновок експерта про тяжкість тілесних ушкоджень, їх небезпечність для життя в момент заподіяння, дані про намір Литвиненка вчинити вбивство, та свідчення про те, чому він не зміг довести злочин до кінця? Hi, не мав.

Поважний суд! Орган досудового сшдства кваліфікував діяння Литвиненка безпідставно. За таких обставин викликає сумнів, об-ґрунтованість порушення кримшальної справи з кваліфікащєю умисного вбивства. Вказані сумніви не спростовано, законність порушення кримшальної справи стосовно Ростислава Литвинен-ка за вбивство в суді не доведено.

He маючи жодних даних про добровшьну відмову або незале-жну від нападника неможливість доведення ним злочину до кін-ця, Андрій Вишневський у поне,ілок 15.12.2006 року, без дока-

ного ст. 15, ч. 2, ст. 115 КК України «Замах на вбивство». За яких підстав було зроблено такий висновок, в суді залишилось не

Незаконність кваліфікації доводиться свідченнями Миколи та Надії Литвиненками, які пояснили, що матеріали перевірки з Де-снянського РУ ГУМВС України в м. Києві по факту нанесення Серпю Педоренку тшесних ушкоджень, з невідомих причин та не з’ясовано яким способом були передані прокурору Деснянсь-кого району м. Києва. Встановлено, що це зроблено без письмо-вого запиту прокуратури. За показаннями цих свідків по матеріа-лах справи прокурор району Микола Ганечко надав сшдчому прокуратури Андрію Вишневському розпорядження про те, як слід кваліфікувати діяння їх сина Ростислава Литвиненка. Звер-тає не себе увагу, що такі дії є незаконними, оскільки прокурор наділений лише повноваженнями давати письмові вказівки п-

^у^Зи—^

Вказані твердження в суді не спростовані.

В ході слідства Вишневський повідомив свідкам Миколі та Надії Литвиненкам, що в діяннях Ростислава Литвиненка він особисто не вбачає ознак замаху на вбивств. , проте за вказівко-

==в=^     70

іж^ ™™ в==^^f= SSS

для сумніву в неупередженості та для відводу сшдчого як заште-ресованої особи, в суді не досшджені, сшдчого не допитано, отже сумніви залишились не вирішеними. Тому вони повинні тлума-читись на користь підсудного.

Поважний суд! тільки на хвилину уявіть собі стан батьків Рос-тислава, які з’явились на допит до слідчого прокуратури і почули від нього, що треба увійти у його становище, тому що вш шклу-ється за власну кар’єр. , що нічого не можна зробити, бо мовляв, так вирішив „року^Чи думали батьки, що ."цій держав, „ануе закон? Чи могли вони після цього сподіватись на об’єктивне роз-слідування? Отже заінтересованість слідчого зрозуміла. Але від чого або від кого виникла зацікавленість прокурора району, ще належитьз’ясуватиущйсправі.

Захист звертає увагу суду, що для створення видимості «зама-ху на вбивство» сшдчий Вишневський припустився до фальсифі-кащї обставин події в матеріалах справи. Так в обвинувальному ви,новку зазначено, що свідки Руслан Жгут, Микола Школярен-

ЮлІ=^^^

ршлого кров, запитували у Серпя Педоренка хто його шдрізав, і що вш казав, що шдрізав його Литвиненко. Вказані дані слугу-ють чи не найголовншшм доказом обвинувачення підсудного. Проте щ дані шдроблені. В ході адвокатського провадження та судового розгляду справи встановлено, що названі свідки не да-вали таких показів сшдчому. Вони не бачили крові на руках, їм не казав Педоренко про поранення. Врепггі, свідки не давали та-ких показань. Виникає питання навіщо? Прокурор району не вба-чаючи порушень закону, затвердив обвинувальний висновок сш-дчого. Чому? Відповідь одна— комусь потрібно засудити Литвиненка за вбивство, якого він не скоював.

3. He буду повторюватись про надуманість та фальсифікащю матеріалів справи, про які вичерпно висловився мій колега. Зу-пинюсь лише на тих обставинах, яю не вписувались у версію слідства і були ним замовчані.

стані сильного душевного хвилювання, викликаного тяжкою об-разою з боку Серпя Педоренка. Що ж насправді відбувалось вно-чі 12.12.2006 року, на сходинковій площадці 8-го поверху першо-го шд’їзду будинку № 79-а по пр. Маяковського у м. Києві? Вечеря друзів та знайомих за участ. потершлого і шдсудного.

St ^згг^г^;^ ;:r-S-

них дій. Ростислав запросив Сергія відійти від столу в сторону

від компанії, до шфта. 3 наміром зробити Педоренку зауваження, щоб припинити непотрібну розмову, запобігти сварщ. Як .відчив

В цей час на шпровізованому стош Руслан різав ножем курку і з закачаними рукавами та жирними руками тримав в рущ мале-нький побутовий ніж. He бажаючи класти жирний ніж на бруд-ний «стіл», вш так з ним в рущ й відійшов від столу. В обвинува-льному висновку сшдсхво зазначае, Що на ґрунТ1 рапхово виник-лих в ході сварки неприязних стосунків, діючи навмисно з метою позбавлення життя Ростислав наніс потерпілому поранення.

Виникає питання, якщо Ростислав мав намір вбити Сергія Пе-доренка, навіщо йому демонстративно виводити його в шше міс-це демонструючи оголене лезо ножа. В такій ситуації дужий і спритний Сергій міг оборонити себе, будучи готовим до можли-вого випаду озброєного нападника. He в’яжеться з версією слідс-тва така явна та відверта демон’трація заздалегідь підготовлено-го знаряддя злочину. А з чим вяжеться? 3 тим, що Литвиненко не мав наміру скористатись цим ножем.

Крім того чи можна розраховувати на нанесення смертельних поранень через зимовий одяг ножем завтовшки біля одного мі-лшетра, та ши’иною клинка 1,5 см.? Навряд чи можна пробити одяг, шкіру, мязи та смертельно пошкодити внутрішні органи таким ножем. Особливо, коли вш сухий, вже не кажучи про сли-зькі від жиру руки та рукоятку ножа. Хтось з слідчих чи обвину-вачів задавав собі питання чи взагалі можливо це зробити? Га-даю, що ні, бо це схоже на замах з неналежним знаряддям. Замисливши вбивство, Литвиненко повинен був принаймні обте-рти руки та ніж від жиру. Ці обставини, що очевидно розкрива-ють умисел винного, оцшені сшдством? Hi. Чому? Тому, що не вписуються у версію слідства і повністю руйнують інкримінова-ну йому кваліфікацію.

Идемо далі, при чому йдемо за друзями, які відходять від столу до шфта. Педоренко попереду, за ним на відстані поло-вини витягнутої руки Литвиненко. Якщо маєш намір вбити, як вказує слідство «мовчки», то чи може бути зручнішою позиція, коли жертва не готова оборонятись? Тут би заподіяти леталь-ний удар. Так ні, «вбивця» чогось чекає. Чекає поки Сергій по-вернеться до нього обличчям і отримає м’жливість бачити на-пад і боронитись від нього. Теж не вяжеться ситуація з виписаними слідством обставинами події, теж руйнує кваліфі-кацію.

Якщо маєш намір вбити то чи не краще було б спуститись по-верхом нижче чи шднятись на наступний поверх, щоб ніхто не заважав та не міг перешкодити або прийти на допомогу жертві. Литвиненко цього не робить. Чому? He задається таким питан-ням слідство, а дарма, бо є очевидним, що не мав Литвиненко наміру вбивати свого друга.

Що ж відбувалось далі? Як показали Сергій Педоренко та Ростислав Литвиненко, останній тільки-но почав говорити щось за бокал, як Педоренко його зненацька перервав та обрушився на Литвиненка з несподіваною лайкою та образами. Ось звідки ви-явлені слідством ознаки якоїсь «раптово виниклої» обставини. Це була не сварка, а раптово виникла тяжка образа шдсудного з боку потерпілого, яка й спровокувала необдуману дію в стані сильного

Раптово виникла обставина лише встановлена, але не переві-рена сшдством. Що ж раптово виникло, коли потершлий каже, що сварки між ним сине було? Чому цим питанням задається за-хисник в судових дебатах, а не Андрій Вишневський на досудо-

ни того, що відбулось. Удвох в унісон вони кажуть, що ніякої сварки не було. He було навіть розмови між ними.

3 пояснень, що надані Сергієм Педоренком в ході адвокатсь-кого провадження, вбачається, що він не даючи Ростиславу й

го достоїнства, зовнішності та поведінки. Як зазначав Сергій, ма-ло хто б міг витримати таке знущання над собою. Тому не дивно, що від цих тяжких образ викликав несподіваний приступ ярості та гніва. Захист вважає, шдтверджує це зібраними поясненнями

підсудного, здійснено в стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникла внаслідок тяжкої образи з боку потерпілого. Як про це свідчить Сергій Педоренко, можна дізнатись з його пояснень. Слідство не звернуло уваги на те, що Педоренка стояв

перед Литвиненком з руками в кишенях. Якби була сварка, то бе-зумовно від Литвиненка можна було очікувати якихось агресив-них дій і потерпілий за інстинктом самозбереження вийняв би руки з кишень. Проте цього не відбулось. He очікував Сергій Пе-д,оренка нападу. Вш ображав Лихв'иненка не в^уваючи'з його боку агресії. He відчував її й сам шдсудний, оскшьки стан силь-ного душевного хвилювання настав блискавично і не очікувано для обох учасників події. Hi Сергій ні Ростислав навіть не встиг-ли нічого зрозуміти, як спонтанні миттєві дії було зроблено. Зроблено трапчно.

Ростислав Литвиненко зазначає, що був здивований, збенте-жений несподівано брутальним випадом Сергія. Він не сподівав-ся, що друг може так його образити, вказує, що від плюндруван-ня честі та глумління над собою, відчув нібито щось запа-морочливе підіймається зсередини та заполоняє мозок. Далі наче спалах чи вибух і Ростислав тимчасово втратив можливість конт-ролювахи свої дп. Прига,уе, що в яро—Т1 наче здшснив декшька

7Z—7™n^Z:Y ££*<£, ™ви™™,

скреготів зубами. Це запаморочення тривало лише мить.

Але через 3-5 секунд Ростислав опанував себе та, отямив-шись, побачив перед собою Сергія. Той стояв як звичайно і спо-кійно сказав, що його реально поранено. Це стояння один проти

r;zreo4e^^3inrчого Серпй м Рости-

В цей момент Ростислав усвідомив, що можливо наніс пора-нення своєму другові. Від цього йому знову стало погано і вш ледь не втратив свідомість від розпачу та страху.

очі слідчого але мають найважливіше значення для справи та до-лі підсудного.

3 цих пояснень випливає те, що діяння Ростислава Литвиненка ніяк не могло бути заздалегідь спланованим, воно виникло тільки внаслідок тяжкої образи у стані сильного душевного хвилювання. Литвиненко в такому стані не віддавав звіту у свої діях та не міг керувати ними, тому про умисел на вбивство з його боку не може бути й мови. Він просто діяв різко та небезпечно, в такому стані вш не міг про щось думати крім тяжкої образи.

Така поведшка, як виявилось з свідчень матері підсудного, була для нього характерною. Вш й до цього у складних емощй-них ситуащях реагував неадекватно. To може треба було б пере-конатись або спростувати за допомогою експертів можливість

такої реакції. Щоб повно і всебічно дослідити ці обставини спра-

суду у задоволенні клопотання, можливість з’ясування цих істот-них обставин справи була втрачена. На даній стадії судового роз-гляду виповнити її не можливо.

Що ж закидає обвинувачення в якості шдтвердження замаху на вбивство? Те, що нібито Литвиненко не довів злочин до кінця з незалежних від нього причин. Це основний довід обвинувачен-ня залишається голослівним, оскільки нічим не підтверджується. Виходить, якби незалежних від нападника причин не було, то Ростислав би вбив Сергія Педоренка.

Тож задамось питанням, що саме завадило вбивцю доконати

Нічого, поважний суд! Ніхто й ніщо не заважало Ростиславу бити й бити ножем Сергія доки він не впаде і не втратить свідо-мість. Ніщо не заважало нанести десять, двадцять ударів ножем, а може й більше - доки не втомишся, не зламається ніж, або не помре потершлий. Хіба Серпй оборонявся? Hi, це не відображе-но у справі. Хіба кликав на допомогу? Теж не кликав, обидва учасника пригоди заперечують проти цього, а інші друзі не чули ш шуму ні криків про допомогу. Може Литвиненко не міг нано-сити удари? Міг, оскшьки за миттєвий проміжок часу у афекто-ваному стані міг тричі поранити жертву. Чому ж протягом шших 5 чи 10 секунд, коли обидва стояли один перед одним, Литвинен-ко не наніс ще ударів, в тому чисш летальних у серце чи горло потершлого, як про це вш свідчив в суді. Міг бити по неприкритих одягом місцях тіла до того, поки б на переконався, що довів заду-мане до кінця. Поки б Педоренко не впав танеперестав дихати.

Може хтось перешкодив наносити поранення? Hi нікого поряд не було, ніхто не підбігав не вихоплював ножа на відтаскував на-падника від жертви. Обидва учасники події після цього спокій-но повернулись до місця розпиття спиртних напоїв в компанію друзів.

Шановний суд, я прошу звернути увагу чи мало місце вбивст-во людини? Hi! Потершлий сидить в залі суду живий і здоровий. To до якого ж ступеню цинізму доходить обвинувач у виступі в дебатах зі стандартною заготовкою тез по справах «убійної» ка-тегорії, коли називає цю справу яскравим прикладом найбільш тяжкого зазіхання на життя, коли втрачається безповоротно най-цінніше життя людини. Схаменіться пане прокурор! Перед ва-шими очима сидить Сергій Педоренко. Ця людина не втратила

ріалів. про що Ви просите суд? Чи не Вам мае бути соромно, ко-ли не Ви, як самостійна процесуальна особа, а хтось шший за Вас переквашфікує діяння щєї людини за ґратами. Ваші гроші за кла-сний чин та за посаду, які щомісяця сплачуються за кошти таких платників податків як батько та мати підсудного, не праведно за-роблені. Таке обґрунтування вини обвинувачем не схоже на цирк, воноєтрагедією!

Поважний суд! To чи мав місце замах на вбивство? Hi, бо Рос-тислав Литвиненко не мав перешкод у доведенні його до кінця і не здійснив добровільної відмови від злочину. Чи є ці обставини суттєвими для кваліфікащї діяння? Так, безумовно. Тоді треба

протоколу операщї. He було й не могло бути у Педоренка таких ушкоджень. Вони могли бути лише поверхневими, про ЩО СВІД-чить незначний кашлярний крововилив та відсутність об'єктивно

m^ZZ=^Z^ZZ^ судово-медич-ної експертизи щодо кількості та локалізації тілесних ушкоджень потерпілого. Hi досудовим слідством ні в суді причину таких розбіжностей не з'ясовано та не досшджено, оцінки їм не надано. Проте це може бути пояснено. Литвиненко не міг точно ви-значити куди вш наносив поранення, йому тільки здавалось, що їх могло бути заподіяно в живіт, а фактично локалізація поранень може бути шшою.

криінТн^^^

слідство у потерпілого. Педоренко сказав під протокол, що пора-нень ДЕВ'ЯТЬ.

Може спитаємо в учасників? He пам'ятаю скільки — пояснює Литвиненко. Три в різних частинах тіла— впевнено твердить слідчий. Три в області живота — кажуть лікарі швидкої та травматології лікарні. Три в грудині і животі по задній поверхні -

сам потерпілий. Декілька — нарешті обережно каже прокурор в дебатах.

Цікаво кому «ближче до тіла» поранення і хто ж точніший? Як суду зазначити у вироку кількість поранень? Я особисто не знаю, і шчого судД1 не можу зарадихи. Це не вирппене, хобхо хупикове пихання. Адже, якщо вказахи у вироку, що поранень хри, хо чи не з’ясується в ході апелящйного провадження у справі, що на тіш Педоренка дшсно дев^хь рубщв? Якщо повфихи потершлому, хо як подивихься апелящинии суд на хе, що в основу вироку покла-дено висновки «нашвзрячих» судових експерТ1в, яК1 приймали за поранення грудини хірурпчні отвори для дренажу, до того ж не бачили ніяких більше крім описаних у постанові слідчого трьох поранень?

Якщо ж прийняти за правду твердження Литвиненка про одну подряпину, то як пояснити ким спричинені інші тілесні ушко-

ДЖ3Нвичайно, це питання можна було легко вирішити, призначи-вши належну експертизу, але відповідне клопотання захисту було швиденько відхилено. Виходить не позаздриш і суддівському хшбу, якщо в такий спосіб вести справу.

А насправді все просто. Треба лише вчиняти по закону. Всім,

лТмЖ„Г„кла™^

відповідальністю. На Вас, ваша честь! Тож від Вас має залежати

істинне вирішення справи та доля людини, яка спіткнулась і опи-

нилась на цій лаві. He припустимося помилки, хай кожен відпо-

вістьзате,щоутворив.

Поважний суд, звертаю увагу, що вади першої судово-медичної експертизи не усунуті в ході повторної експертизи, a неясний висновок просто переписаний в ході комісійної експер-тизи.

Звертаю увагу суду, що потерпілий дав треті показання про

шлого Серпя Педоренка. Пращвники прокуратури, шсля оголо-шення в суді його пояснень про обставини, що раніше не досш-джувались, погрожували матері Сергія порушити відносно нього кримінальну справу нібито за зміну показань, залякували виклю-ч^нням з yLep^exy. ІДІ обсха^ини змушуюхь звфнутись до суду за захистом прав учасника процесу, за призначенням відпо-відної перевірки і, в разі підтвердження вказаних обставин, вине-сти окрему постанову щодо незаконних дій посадових осіб за злочинпротиправосуддя.

Внасшдок погроз Педоренко втретє змшює свої покази, і дає четверті свідчення, що отримав тілесні ушкодження від Литвине-нка без будь-якого провокування та знущання над ним. Лише в суді потершлий тричі змшив покази. Тож, шановний суд, не знаю, яку думку висловити щодо того, які з чотирьох різних СВІД-чень покладати в основу судового рішення. He знаю чому вірити,

обс=п^

бо на терезах доля підсудного.

В цій промові я не кажу про те як оцінювати докази, зібрані слідством в підтвердження вини підсудного. Адже переважна ча-стина доказів вини Литвиненка P. М. є такими, що набуті неза-конним шляхом і мають бути виключені з судового розгляду, тобто суд не повинен взагалі брати їх до уваги при прийнятті рі-шення у справі.

Я не кажу як вирішувати питання винності чи не винуватості Рос-тислава Литвиненка у інкримінованому йому діянні, оскільки очеви-дно, що перед нами людина, яка не вбила, не мала наміру вбивати, яка за своїм характером не була, не є і ніколи не буде вбивцею.

На п„чаткуРпр„£ов„ я з'адався питанням, ,„У„огл„ батьки „ід-судного сподіватись на законне слідство. Виявилось, що не мог-ли. Тож на що їм тепер сподіватись? Тепер, поважний суд, тільки на правосуддя.

На підставі викладеного, з урахуванням наведених фактів грубого порушення норм КПК України, наданих нових доказів захист вважає, що суд має повернуш справу для додаткового розслідування.