2.3. Спілкування із судовою аудиторією


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 

Загрузка...

«Недостатньо знати, що слід сказати, але необхідно сказати це так, як треба» (Арістотель).

bnJy^i судово^ аудиторіск,- „д„е з ва^и.их за-

тоді, коли завчасно продумує, що буде говорити: лише цим дово-

засідання, які беруть участь при розгляді справи або цікавляться

нею. Умовно п можна розподшити на чотири групи: професшш учасники процесу; представники громадськості; учасники проце-су, зацікавлені у вирішенні справи; публіка, яка прийшла з різних мотивів і спонукань.

Практика показує, що у заш судового засідання особливоїува-ги: терпшня, такту, почуття міри потребує четверта група- пу-бшка. Адже вона рідко буває однорідною за своїм складом (хіба що у виїзних засіданнях суду, коли слухається справа за місцем роботи підсудного). Тож, як правило, одні приходять до суду під-тримахи р1Дних, близьких, знайомих; шип - послухати як вирі-шуються справи про правопорушення тощо.

«Якби усі люди були однаковими і перебували завжди у тому самому настрої, ораторові досить було б знати самого себе, щоб уміти впливати на шших. Але при наявності великого розмаїття людських характерів потрібен важкий труд для вивчення значної кількості людей... Безумовно, кожен оратор має безліч спільних точок зору зі своїми слухачами, але вважати, що всі люди в усьо-

норідний, то, можуть виникати труднощі в установленні кон-такту із аудиторією. Для того, щоб досягти взаєморозумшня, слід враховувати емощйний стан, рівень уваги, готовність вступити в контакт, зацікавленість слухачів, їх вік і професійне

" КоженТудовий ритор, відповідно до своєї процесуальної по-зиції, аналізує й дає оцінку зібраним доказам, формулює свої ви-сновки, котрУ, мають стат/пер^конливими й Жованими, б„ саме цього і чекає судова аудиторія. «Якщо хочеш переконати, „рагни перш за все с'подобаїися, "прагни, щоб голос TB^B звучав гармонійно, ... щоб головні пункти у твоїй промові та її виснов-ках звучали сильно й голосно», - повчає знавець риторського мистецтва Ф. Честерфілд.

Виступ у суді — один з найскладніших і найвідповідальніших

винності шдсудного- професійний обов'язок правника. Отже, вплив судового ритора на слухачів залежить від глибоких право-вих знань, професійних навичок, вміння публічно говорити. «Хто

має справу з людьми... повинен мислити добре, але говорити ще краще», - шшіе юрист-пракшк М. Стршсьтш.

ТР„рсьРким„Упр„йома„„.

Наприклад, виголошенням початкових фраз (Вельмишанов-

Звернення до слухачів з питанням, пов'язаним зі змістом промови — теж влучний спосіб загострити їх увагу.

Завжди надійними факторами впливу на слух аудиторії є засо-би мовної виразності. Це юридичні афоризми, присшв'я, приказ-ки, яскраві образи. Але ж сшд пам'ятати про їх дощльність.

Зосередити увагу слухачів аудиторії допомагають р у х и, котрі, як ніщо інше, визначають індивідуальний стиль

^ТГміТаТитора - чудовий стимулятор аудиторії. Вона зда-

сав, що «у доброго ритора обличчя говорить разом з язиком».

Щоб підкреслити значимість тієї чи шшої фрази, судовий ри-тор слугується голосовими прийомами. Цеефектив-ний засіб активізувати увагу слухачів. «Тон промови сшд обира-ти такий, який найбільшою мірою утримує увагу слухачів і який не тільки їх усолоджує, а й насолоджує без пересичення...», -пише Цицерон.

Вміння виступати публічно та схиляти до себе слухачів не приходить само собою. Цьому треба наполегливо учитися: від-шліфовувати прийоми риторського мистецтва; добре вивчати мо-

мовство - це мистецтво говорити так, щоб ті, до кого ми зверта-ємося, слухали не лише без труднощів, але із задоволенням», — пише Б. Паскаль.

Мова виступу судового ритора має бути грамотною, простою, зрозумілою широкому колу слухачів; передавати й доносити реа-льні думки, явища, факти, події. Тож щоб вона була саме такою,

треба знати основне правило: це- професійна достеменність і

конкретних фактів — відображають істину, забезпечують прави-льне розумшня висловлюваних думок та створюють атмосферу

рощами, але більш силою істини», — пише відомий мислитель ораторського мистецтва#. Віланд.