2. Основні ознаки приватизації земель


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 
165 166 167 

Загрузка...

Як слідує з Постанови Верховної Ради України “Про зе-мельну реформу” від 18 грудня 1990 р. (з наступними змінами і доповненнями), земельна реформа спрямована на перероз-поділ земель з одночасною передачею їх у приватну власність, надання у користування юридичним і фізичним особам з ме-тою створення умов для рівноправного розвитку різних форм господарювання на землі, формування багатоукладної економ-іки, раціонального використання і охорони земель. У цьому плані земельна реформа розглядається як складова частина еко-номічної реформи у зв’язку з переходом економіки України до ринкових відносин.

Згідно з вимогами Концепції роздержавлення і приватизації підприємств, землі і житлового фонду, схваленої Верховною Радою України, приватизація землі полягає у передачі грома-дянам України земельних ділянок у приватну власність або у довічне успадковане використання.

Земельне право України

Для сільськогосподарського використання земельні ділянки встановленого розміру на повнолітнього члена сім’ї надаються громадянам безоплатно. Ці розміри диференціюються по тери-торіях з урахуванням якості землі, місцезнаходження ділянок та інших факторів. Безоплатна приватизація здійснюється за допомогою земельних бонів. Придбання земельних ділянок, розміри чи якість землі яких перевищують вказані у земельних бонах, у частині перевищення встановлених показників здійснюється за окремими умовами за власні кошти громадян.

Земельні ділянки для несільськогосподарського виробни-чого використання приватизуються за плату, розміри якої вста-новлюються місцевими Радами народних депутатів. Надання земель у цьому випадку можливе після одержання згоди місцевої Ради та затвердження інвестиційного проекту і здійснюється під контролем державних органів відповідно до їх компетенції.

Земельні ділянки для побутового призначення надаються громадянам у довічне успадковане використання. Громадяни при цьому оплачують купівельне мито, а також щорічні платежі за використання землі.

Пріоритетне право на придбання земельних ділянок для сільськогосподарського використання мають селяни, що їх орен-дують або ними користуються, а земель колгоспів і радгоспів – колгоспники та працівники відповідних господарств.

У разі банкрутства чи розформування колгоспів та рад-госпів право на придбання їх земель для сільськогосподарсько-го використання мають селяни та інші громадяни України, які бажають займатися сільськогосподарським виробництвом.

У ході приватизації землі колгоспів чи радгоспів у випад-ках, коли господарства продовжують функціонувати, частки землі, що приватизуються, складають земельний фонд господар-ства. Частина земельного фонду господарства, що передається у власність селян безоплатно, виходячи з поданих земельних бонів, складає спільний земельний фонд безоплатної привати-зації. Інша частина землі, яка використовується колгоспом чи радгоспом, підлягає викупу за встановлену плату. Вона також

Розділ XV. Правовий режим земель комерційних сільскогосподарських підприємств

підлягає розподілу між колгоспниками чи працівниками рад-госпів. Якщо ця частина землі не викуповується колгоспом чи радгоспом, то вона може бути ним орендована або надійти у фонд приватизації земельних ділянок для селян, що не працю-ють у колгоспі чи радгоспі, або іншим громадянам України.

Перепродаж приватизованих земельних ділянок не допус-кається протягом терміну, встановленого Верховною Радою України.

Кошти, одержані від приватизації землі, направляються на формування фондів підтримки фермерських, кооперативних та інших сільськогосподарських підприємств.

Аналіз чинного законодавства та практики його застосуван-ня дозволяє виділити такі основні ознаки приватизації земель:

♦          приватизацією є сукупність послідовних і взаємопов’яза-них дій, спрямованих на виникнення комунальної та при-ватної власності на землю шляхом перерозподілу земель-ного фонду;

♦          приватизація передбачає безоплатну передачу земель у приватну або колективну власність;

♦          частина земель передається громадянам України або спец-іальним сільськогосподарським об’єднанням громадян;

♦          передача земель провадиться виключно за рішенням відповідних Рад народних депутатів;

♦          передача земель провадиться лише одноразово для кож-ного виду землекористування з відповідними записами у документі, що посвідчує громадянство особи;

♦          обов’язковим є юридичне посвідчення права власності на землю у Державному акті на право власності;

♦          реєстрація Державного акту на право власності на землю здійснюється у реєстраційних документах відповідних Рад народних депутатів.

Отже, з огляду на викладені обставини можна констатува-ти, що приватизація земель - це юридично визначена проце-дура (процес, порядок), за якої реалізується матеріальна й про-цесуальна правосуб’єктність осіб, спрямована на виникнення права приватної чи колективної власності громадян на землю.

Земельне право України

Іншими словами, приватизація – це спеціальний різновид земельно-процесуальних відносин, за якими здійснюється пе-рерозподіл земельного фонду України та виникає право при-ватної власності громадян і колективної власності їх об’єднань на земельні ділянки.

Юридичними підставами приватизації земель є чинне зако-нодавство України з цього питання. Головним являється Кон-ституція України. В статті 13 Конституції проголошено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ре-сурси, ресурси континентального шельфу є об’єктами права власності українського народу. А в ст. 14 Основного Закону підкреслюється, що право власності на землю гарантується.

Однією з головних юридичних підстав приватизації земель є Земельний кодекс України, який регулює всі правовідноси-ни, що виникають у ході приватизації. На підставі вимог цього кодексу створюються форми власності на землю, встановлюєть-ся порядок передачі земель у власність та в користування, ви-рішуються земельні спори тощо.

Не менш важливими юридичними підставами приватизації земель є укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативні акти організацій та установ.

Укази і розпорядження Президента України обов’язкові для виконання на всій території України, мають значний вплив на розвиток земельних відносин.

Юридичними підставами приватизації земель є також по-станови Кабінету Міністрів України, які приймають участь в регулюванні і реалізації земельних відносин. Уряд розроб-ляє бюджет і забезпечує його виконання; здійснює управлі-ння державною власністю, здійснює заходи щодо забезпечен-ня законності, прав і свобод громадян, охорони власності і громадського порядку.

До відомчих нормативних актів відносяться накази міністерств, їх розпорядження, інструкції тощо. Нормативними актами підприємств, установ і організацій можуть бути різно-манітні плани, правила, договори.

Розділ XV. Правовий режим земель комерційних сільскогосподарських підприємств

В юридичній літературі, серед практиків та на інших рівнях правової свідомості поширена думка, що земельна реформа передбачає лише приватизацію земель. Проте, як випливає з Постанови Верховної Ради України від 18 грудня 1990 р. (з наступними змінами і доповненнями), земельна реформа спря-мована на перерозподіл земель з одночасною передачею їх у приватну і колективну власність, надання у користування юри-дичним і фізичним особам з метою створення умов для рівноп-равного розвитку різних форм господарювання на землі, фор-мування багатоукладної економіки, раціонального використання і охорони земель. В цьому плані земельна рефор-ма розглядається як складова частина економічної реформи у зв’язку з переходом економіки України до ринкових відносин.

Виходячи з викладеного, можна констатувати, що реформу-вання земельних відносин передбачається здійснювати за до-помогою різних правових форм. Відомо, що базу земельних перетворень становить перерозподіл земель як важлива орган-ізаційно-правова форма реалізації управління в галузі викори-стання, відтворення і охорони земель. Перерозподіл як важли-ва функція державного управління в галузі раціонального використання і охорони земель включає систему послідовних дій загальнодержавного та локально-суб’єктивного характеру, реалізація яких забезпечується правовими засобами.

Система загальнодержавних дій передбачає створення чітко-го механізму організаційно-функціонального забезпечення зе-мельної реформи, проведення інвентаризації усіх категорій зе-мель, запобігання нераціональному або не за основним призначенням використанню земель, їх використанню небез-печними способами, які призводять до знищення родючості, екологічно небезпечного забруднення.

У подальшому передбачена реєстрація фізичних осіб, які виявили бажання працювати у сфері сільськогосподарського землекористування: у селянських, фермерських, особистих, підсобних господарствах, садівничих товариствах тощо.

Наступна система дій загальнодержавного значення перед-бачає застосування земельно-правових санкцій шляхом припи-Земельне право України

нення права землекористування юридичних і фізичних осіб, які порушували вимоги чинного земельного законодавства, пере-дачі цих земель до категорії земель запасу з метою першочер-гового їх надання громадянам для сільськогосподарських по-треб та розроблення системи заходів щодо перерозподілу земель між юридичними і фізичними особами.

Важливою складовою частиною земельної реформи щодо перерозподілу земель повинно стати створення резервного фонду за рахунок частини площ сільськогосподарських угідь, враховуючи угіддя в межах відповідних населених пунктів.

Реалізація цих заходів місцевих Рад, вищих органів цент-ральної виконавчої влади має забезпечуватися відповідними матеріально-технічними, науковими, організаційними, фахови-ми та правовими засобами.