Розділ ХV Правовий режим земель комерційних сільськогосподарських підприємств 1. Земельна реформа – шлях до удосконалення земельних правовідносин


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 
165 166 167 

Загрузка...

Перехід до цивілізованих форм ринкових відносин потре-бує реформування багатьох напрямів соціально-економічного розвитку держави і суспільства, включаючи перетворення ха-рактеру земельної власності та її правового забезпечення. Ста-ло очевидним, що багато надій, які покладалися на попередні реформи, не виправдалися, а надмірна централізація і монопо-лізація землі державою завадила здійсненню багатьох соціаль-но-економічних програм, що намічалися. З ломкою архаїчних державних підвалин та інститутів, утвердженням і впроваджен-ням у життя політики незалежної, суверенної правової держа-ви як гаранта стабілізації громадянського суспільства постала нагальна потреба докорінно перетворити земельні правовідно-сини з тим, щоб вони могли забезпечити проведення соціаль-но направленої та екологічно орієнтованої земельної реформи. На її реалізацію й були спрямовані положення нового Земель-ного кодексу України.

Сучасний стан земельних відносин не залишає сумніву, що суттєві прорахунки були допущені під час визначення шляхів реалізації земельної політики. Зокрема, помилковим виявило-ся уявлення про націоналізацію землі як форму передачі її у власність держави. Практично це призвело до класичної фор-ми монополізації землі з боку держави та її інститутів.

По суті, націоналізація землі, тобто юридична безоплатна передача земельних ділянок (наділів) у власність нації, всього народу, що проживає в межах територіальних кордонів держа-ви, так і не була здійснена, хоча формально-юридично ця пол-ітична й економічна акція у більш загальній формі була продек-ларована.

Земельне право України

Накопичений історичний досвід свідчить, що юридичні форми націоналізації землі можуть бути найрізноманішими: безоплатна передача земель у колективну власність; розподіл земельних ділянок пропорційно кількості жителів, з урахуван-ням їх бажання працювати на землі з метою виробництва сільськогосподарської продукції; здійснення іншої соціально корисної діяльності і юридичного закріплення землі за ними на праві приватної власності; придбання у власність громадянами або їх об’єднаннями земельних ділянок шляхом викупу в дер-жави, у тому числі й довгострокового - через тяжке економіч-не становище більшої частини населення.

Проте практично для реалізації вищезгаданих форм націона-лізації землі нічого не було зроблено. Для певної частини насе-лення юридично культивувалась єдина форма “земельної поден-щини”, що позбавляло працюючих на землі мотивації до інтенсивної, продуктивної праці, дбайливого ставлення до землі як основного засобу виробництва в сільському господарстві.

Екологічному аспекту щодо призначення землі також не придавалось належної уваги, а часто мало місце і пряме ігнору-вання його на різних рівнях державної діяльності. Результати такого ставлення до землі дуже швидко далися взнаки:

♦          почалася деградація її якісного і кількісного складу;

♦          відбувалось зниження родючості грунтів;

♦          розширювались площі кислих, забруднених земель;

♦          підвищувалась їх радіоактивність;

♦          починались необоротні негативні зміни генетичного фон-ду живої природи і людини.

Ось чому стимульована земельним законодавством прива-тизація земель має бути орієнтована насамперед на реальну безоплатну передачу частини земельних ділянок низькорента-бельних, економічно слабких сільськогосподарських підприємств з оперативним юридичним оформленням права колективної або приватної власності на ці ділянки відповідним юридичним і фізичним особам з метою збільшення виробниц-тва сільськогосподарської продукції на засадах асоціювання

Розділ XV. Правовий режим земель комерційних сільскогосподарських підприємств

сільськогосподарських виробників, розвитку селянських (фер-мерських) господарств, різноманітних форм використання зе-мель особистих підсобних господарств, присадибних ділянок, дач і садів.

У Постанові Верховної Ради України “Про земельну рефор-му” від 18 грудня 1990 р. відмічається, що завданням земельної реформи є перерозподіл земель з одночасною передачею їх у приватну та колективну власність, а також у користування підприємствам, установам і організаціям з метою створення умов для рівноправного розвитку різних форм господарюван-ня на землі, формування багатоукладної економіки, раціональ-ного використання й охорони земель.

Земельна реформа здійснюється з метою:

♦          запровадження, розвитку і вдосконалення інституту пра-ва приватної власності на землю;

♦          формування юридичних засад спільної (колективної) форми права власності;

♦          правового регулювання плати за землю новими власниками;

♦          подолання розуміння земельної реформи виключно як зміни форм права власності в інтересах селянина;

♦          індивідуального та масового усвідомлення необхідності здійснення реальної, а не утопічної “націоналізації” землі.

Завдання земельної реформи спрямовані на:

♦          найбільш ефективне й економне використання, відтво-рення та захист грунтів;

♦          підвищення продуктивності праці на землі;

♦          захист грунтів, особливо на землях сільськогосподарсько-го призначення;

♦          охорону земель як специфічних екосистем.

У Посланні Президента України до Верховної Ради Украї-ни “Україна: поступ у XXI ст. Стратегія економічного та соц-іального розвитку на 2000-2004 роки” зазначається, що при реформуванні АПК найгострішою є проблема прискорення зе-мельної реформи, яка потребує суттєвого вдосконалення пра-вового забезпечення.

Земельне право України

Земельна реформа є складовою частиною загальнодержав-ного курсу економічної реформи, здійснюваної в Україні у зв’яз-ку з переходом економіки держави до ринкових відносин. Вона являє собою комплекс правових, економічних, технічних і організаційних заходів, здійснення якого забезпечує вдоскона-лення земельних відносин, перехід до нового земельного уст-рою, що відповідає характеру регульованої, соціально орієнто-ваної ринкової економіки країни.

У нинішніх умовах, безперечно, зростають роль і відпові-дальність законодавчої та виконавчої влади за обгрунтованість ефективних напрямів, методів і механізмів виведення агропро-мислового виробництва із затяжної кризи, за прискорення пе-реходу його до ефективної ринкової економіки, цілеспрямова-ного, послідовного й ефективного здійснення аграрної і земельної реформи в Україні. У цьому плані Послання Прези-дента України до Верховної Ради, як Програма дій на п’ятирі-чку, мало надзвичайно важливе державне значення, оскільки нею було передбачено ряд конкретних і невідкладних заходів щодо прискорення проведення аграрної реформи й перетворен-ня АПК у лідируючий, високоефективний, експортоспромож-ний сектор економіки.

Базою для цього є потужний земельно-ресурсний потенці-ал, в якому приблизно четверта частина світових запасів родю-чих чорноземів. Україна була і залишається великою аграрно-промисловою державою. Слово “аграрно” не випадково стоїть на першому місці у характеристиці сутності виробничого по-тенціалу нашої країни.

Із 60,3 млн. га земель майже 70 відсотків припадає на сільськогосподарські, 10 млн. га займають лісові угіддя. Близь-ко 4 відсотків території країни, або 2,3 млн. га, забудовано. Лише в аграрній галузі вартість земельних угідь становить майже 300 млрд. грн. Справа за тим, щоб ефективно викорис-товувати землю – основний засіб виробництва. І саме на це спрямовано Послання Президента України, у якому передба-чає насамперед відхід від старої витратної моделі господарюван-ня до освоєння ринкової економіки, тобто до госпрозрахунко-Розділ XV. Правовий режим земель комерційних сільскогосподарських підприємств

вих методів господарювання, основними принципами якої є прибутковість, інтерес, відповідальність, контроль гривнею, підприємливість. Усім відомий вислів видатного політика ХХ ст. У. Черчіля, що “кращого, ніж демократія і ринок, сусп-ільство ще не придумало”. Тому стримування ринкових реформ у нашій країні, запізнення з їх проведенням завдає державі не-поправимих збитків. Досить сказати, що в результаті запізнен-ня з проведенням реформ щорічні доходи АПК зменшували-ся на суму близько 10 млрд гривень на рік.

У Посланні підкреслюється, що основним завданням аграр-них перетворень є прискорення земельної реформи і запровад-ження дійового мотиваційного механізму докорінної перебудо-ви сільськогосподарського виробництва та підвищення його ефективності. Тому правильно ставиться питання – введення землі до економічного обороту. Її вартість поки що має формаль-не значення і не включена до аграрного капіталу. Указ Прези-дента України “Про невідкладні заходи щодо прискорення ре-формування аграрного сектора економіки” створює реальні умови для реалізації громадянами права приватної власності на землю. Земля була й залишається першим і головним ресурсом сільськогосподарського виробництва.

Проте відомо, що протягом останніх 10 років цей вид ресур-су не мав ні ціни, ні вартості, ні власника. В економічному плані це стало причиною того, що на вартість землі суспільство прак-тично не розподіляло одержуваного народним господарством доходу, хоча наукою давно доведено, що одна гривня, одержа-на в сільському господарстві, забезпечує роботу 10 гривням в інших сферах народного господарства. Тобто дійсно агропро-мисловий комплекс має стати лідером економічних реформ.

Право на землю для сільськогосподарників – це одержання доходу від держави на її вартість. У зв’язку з тим, що земля не взята на баланс, агропромислове виробництво втрачає щоріч-но за нинішніх цін 2,8 млрд. гривень, що рівнозначно 28% за-гальної суми втрат. Тому в Посланні Президента передбачено запровадження іпотечного кредитування під заставу землі, пе-рерозподіл земель через оренду, створення ринку землі, систе-Земельне право України

ми реєстрації прав власності на нерухомість, включення вартості землі в економічний оборот, тобто накреслено конкретні шля-хи здійснення земельної реформи.

Система програмних заходів України на 2000–2005 р. і по-дальшу перспективу передбачає розвиток відносин власності на землю, ведення державного земельного кадастру і оцінку землі, розвиток ринку землі та іншої нерухомості, трансформацію зе-мельних відносин у сільськогосподарському виробництві, ре-формування земельних відносин у містах та інших поселеннях, розвиток іпотечного кредитування під заставу землі, вдоскона-лення системи земельних платежів, моніторинг земель.

Аналіз проведення земельної реформи у нашій країні пока-зав, що за десять років виконано значний обсяг робіт, зокрема подолано державну монополію на земельну власність, яка існу-вала 70 років; проведено роздержавлення земель і сформовано землі запасу та резервного фонду; передано землі у власність недержавних сільськогосподарських підприємств; визначено грошову оцінку сільськогосподарських земель; розпайовано землі недержавних сільськогосподарських підприємств, чим справедливо вирішено питання надання земель у власність тим, хто їх обробляє. Формується новий власник – господар землі. Причому проведення цих робіт здійснено без особливих вит-рат бюджетних коштів.

На початок 2000 р. роздержавлено землі у 99 відсотків сільськогосподарських підприємств, землі яких підлягають роздержавленню. У власність недержавних сільськогосподарсь-ких підприємств передано безоплатно 28,1 млн га земель дер-жавної власності, що становить 46,5 відсотків земельного фон-ду країни, у тому числі 26 млн га сільськогосподарських угідь, або 62,3 відсотки від загальної їх площі (41,8 млн га).

Майже вся площа сільгоспугідь (25,4 млн га, або 97,7%), що передана у власність підприємствам, розпайована. Понад 6 млн селян, у тому числі 4 млн пенсіонерів, одержали сертифікати на право на земельну частку (пай). Середній розмір земельного паю становить 4,3 га, хоча він коливається від 1–1,5 га у захід-них областях до 7,7–9,3 га у південних. Громадянами України

Розділ XV. Правовий режим земель комерційних сільскогосподарських підприємств

приватизовано понад 80% земельних ділянок, наданих їм у користування раніше.

Указ Президента України від 3 грудня 1999 р. “Про не-відкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки” дав новий поштовх для проведення земель-ної реформи і дозволив удосконалити нормативно-правову базу, земельне законодавство, освоїти механізм економічного й правового регулювання нових земельних відносин, організува-ти нові форми господарювання, які повніше відповідатимуть інтересам селян і суспільства в цілому.

Указом визначено, що при реформуванні КСП та створенні приватних (приватно-орендних) сільгосппідприємств, селянсь-ких (фермерських) господарств, господарських товариств, сільськогосподарських кооперативів й інших суб’єктів господа-рювання, які базуються на приватній власності, необхідно ви-ходити з того, що сертифікат на право на земельну частку (пай) є правовстановлюючим документом, що засвідчує право воло-діти, користуватися та розпоряджатися зазначеною часткою. Тобто йдеться про розпорядження земельною часткою (паєм) як власністю. Запроваджується також обов’язкове укладання підприємствами, установами, організаціями, які використову-ють землю для сільськогосподарських потреб, договорів орен-ди земельної частки (паю) з власниками цих часток (паїв) з виплатою орендної плати у натуральній або грошовій формах у розмірі не менше одного відсотка вартості орендованої зе-мельної частки (паю) з впровадженням коефіцієнта 2,07 до вар-тості земельних ділянок.

На виконання Указу Президента України Державним комі-тетом України по земельних ресурсах напрацьовано і затвердже-но Кабінетом Міністрів України ряд нормативно-правових актів.

Проведення земельної реформи пов’язано із збільшенням кількості землекористувачів і землевласників (понад 22 млн), виконанням великої кількості обгрунтувань, технічних розра-хунків, виготовленням картографічних матеріалів, юридичного посвідчення прав на земельні ділянки, державної реєстрації, що вимагає і відповідного фінансування, переважно за рахунок

Земельне право України

місцевих бюджетів. Тобто виникла потреба у розв’язанні про-блем, що стосуються різних форм власності та господарюван-ня, визначення ціни землі, умов оренди і застави, плати за зем-лю, формування інфраструктури ринку й іпотечного кредитування. І хоч не можна сьогодні дати відповіді на ці всі питання, тому що відстає законодавча і нормативно-правова база, проте вирішення цих питань здійснюється.

Існуючі правові механізми володіння, користування і роз-порядження земельними ресурсами забезпечують включення землі в економічний обіг і перехід земельної власності до ефек-тивно господарюючих суб’єктів. По-перше, у перетвореннях на селі основним суб’єктом, носієм аграрних відносин став земле-власник-товаровиробник в особі трудового колективу чи в особі конкретного селянина, фермера. По-друге, введено економічну вартість землі в структуру капіталу. Розв’язання цієї проблеми привело до залучення в сільське господарство інвестицій, ви-робництва конкурентоспроможної продукції.

З подальшою розбудовою незалежної правової держави постає питання про зростання ролі територій міст, населених пунктів у проведенні економічної реформи, що вимагає розв’я-зання проблеми діяльності органів місцевого самоврядування стосовно трансформування форм власності, розвитку інфраст-руктури ринку та соціальної інфраструктури, посилення діло-вої активності, включаючи підприємництво.

У містах здійснено комплекс заходів, спрямованих на по-дальше реформування земельних і економічних відносин, удосконалення землеустрою, раціональне використання та охорону земель.

Міські землі є унікальним ресурсом, і від ефективного їх використання значною мірою залежить економіка держави в цілому. Відомо, що місцеві бюджети населених пунктів попов-нюються за рахунок надходжень від податку за землю від 12 до 15 відсотків, і це ще не остаточні цифри.

Реформування земельних відносин в містах стосується всіх галузей економіки та суспільного життя. Саме тут повинні при-скорено розвиватися іпотечні процеси, інститут власності на

Розділ XV. Правовий режим земель комерційних сільскогосподарських підприємств

землю, формуватися і вдосконалюватися нормативно-правові й економічні механізми, що дозволено нормативними актами в Україні, наприклад, питання поділу нерухомості на складові: земельні ділянки, приміщення та будови, квартирний фонд, які розвиваються за своїми законами і мало пов’язані між собою, що створює додаткові перешкоди у розв’язанні організаційно-правових проблем приватизації міських земель та реформу-ванні земельних відносин у цілому. У 70 відсотків міст це пи-тання не вирішено взагалі, тому реалізація заходів має бути першочерговою і забезпечити формування нової системи еко-номіки земельних відносин, створення умов для ефективнішо-го використання земель, трудових, матеріальних та фінансових ресурсів. Для цього необхідна чітка, виважена, науково обгрун-тована концепція реформування у містах, яка б передбачала забезпечення реалізації нормативно-правового та організацій-но-економічного механізму, спрямованого на прискорення цих процесів, захист громадських і власних інтересів при привати-зації землі в містах.

Постановами Кабінету Міністрів України від 24 січня 2000 р. №118 “Про порядок викупу ділянок громадянами (понад нор-му, яка приватизується безкоштовно) для ведення селянського (фермерського) або особистого підсобного господарства” та №119 “Про затвердження Порядку реєстрації договорів орен-ди земельної частки (паю)” визначено механізм вільного вику-пу громадянами та селянськими (фермерськими) господарства-ми земельних ділянок, що надані їм у користування понад норму, яка приватизується безкоштовно, а також умови та про-цедуру реєстрації договорів оренди земельної частки (паю). Реєстрація договору оренди проводиться виконавчим коміте-том сільської, селищної, міської ради за місцем розташування земельної частки (паю).

Крім зазначених постанов, на врегулювання норм Указу Президента України Комітетом прийнято ряд відомчих норма-тивно-правових і методично-рекомендаційних актів щодо:

♦ методики визначення орендної плати за земельну ділянку та земельну частку (пай) сільськогосподарського призначення;

Земельне право України

♦          спрощення процедури виходу членів сільськогосподарсь-ких підприємств зі складу господарств із належними їм земельними частками (паями);

♦          виділення єдиним масивом земельних ділянок групі влас-ників земельних часток (паїв);

♦          визначення вартості землевпорядних робіт при реформу-ванні колективних сільськогосподарських підприємств;

♦          розширення особистих підсобних господарств за рахунок земельних часток (паїв) без створення юридичної особи;

♦          створення поблизу населених пунктів із земель запасу та резервного фонду громадських пасовищ для випасання худоби;

♦          перерозподілу земель загального користування сільсько-господарських підприємств у процесі їх реформування;

♦          розроблено форму договору оренди земельної частки (паю).

Відповідно до прийнятих документів визначилися чинни-ки, врахування яких збільшить розмір орендної плати за кори-стування землею порівняно з мінімальним розміром орендної плати (1% від грошової оцінки земельної ділянки).

Визначено також процедуру виходу членів колективного сільськогосподарського підприємства зі складу господарства відповідно до розробленого проекту реформування цього підприємства або схеми поділу його на земельні частки (паї).

Одночасно при реорганізації вирішуються питання щодо переміщення в установленому порядку масивів земель запасу і резервного фонду, наближення їх до населених пунктів, що дасть можливість задовольнити потребу населення у земельних ділянках для ведення особистих підсобних господарств.

Усе це дозволить власникам земельних часток (паїв) виді-ляти за їхнім бажанням свої земельні частки в натурі у складі єдиного масиву і господарювати сумісно або приєднувати їх до існуючої особистої присадибної ділянки для забезпечення інди-відуальної господарської діяльності.

Крім того, з метою збереження природних елементів у аг-роландшафтах і ефективного функціонування існуючих польо-Розділ XV. Правовий режим земель комерційних сільскогосподарських підприємств

вих шляхів, лісосмуг, гідротехнічних споруд, водних джерел тощо розроблено рекомендації щодо поділу земель загального користування, до яких належать господарські будівлі та двори, шляхи і прогони, ліси площею до 5 га, лісосмуги й болота пло-щею до 3 га та інші, які були у колективній власності КСП, що реформуються у суб’єкти господарювання, засновані на при-ватній власності.

У зв’язку з цим різко зростає роль органів місцевого само-врядування в галузі регулювання земельних відносин. Компе-тенція держави, регіонів, державних органів щодо дотримання земельного права розмежована у відповідності з Конституцією України.

Управління переходом від державної власності до приват-ної здійснюється місцевими органами влади. У майбутньому вони візьмуть на себе відповідальність за управління запасом і резервом земель для муніципальних і соціальних потреб.