3. Права і обов’язки власників і користувачів земель сільськогосподарського призначення


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 
165 166 167 

Загрузка...

Права і обов’язки власників і користувачів земель сільсько-господарського призначення складають такі правовідносини, які тісно пов’язані з земельною реформою в Україні. Вони ре-гулюються багатьма спеціальними законодавчими та норматив-ними актами, такими як Земельний кодекс України, Укази Президента України “Про невідкладні заходи щодо прискорен-ня земельної реформи у сфері сільськогосподарського вироб-ництва” від 10 листопада 1994 р., “Про порядок паювання зе-мель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям” від 8 серпня 1995 р., “Про при-ватизацію та оренду земельних ділянок несільськогосподарсь-кого призначення для здійснення підприємницької діяльності” від 12 липня 1995 р., “Про захист прав власників земельних часток (паїв)” від 21 квітня 1998 р., “Про приватизацію земель сільськогосподарського призначення” від 3 грудня 1999 р. та “Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського при-значення” від 19 січня 1999 р.

Специфічною ознакою земель сільськогосподарського при-значення є, наприклад, те, що внаслідок проведеної реорганізації колгоспів і радгоспів та приватизації їх земель з’явилося право власності громадян і юридичних осіб не на окремі земельні ділянки, а на так звані земельні частки (паї), умовно розрахо-вані у певних одиницях земельної площі.

Розділ XIV. Правовий режим земель сільськогосподарського призначення

Серед загальних прав, установлених законодавством для всіх власників, землекористувачів, орендарів, право самостійно господарювати на землі має найбільше значення якраз для зе-мель сільськогосподарського призначення, так як, по-перше, лише в аграрній сфері економіки господарювання пов’язане з використанням землі як засобу виробництва і, по-друге, тому, що в період панування командно-адміністративної системи втручання в діяльність сільськогосподарських товаровироб-ників з боку державних, господарських та інших органів було звичайним явищем і сковувало ініціативу та підприємництво в сучасних ринкових відносинах.

Крім того, власники, землекористувачі, орендарі на сільсько-господарських землях мають право використовувати в установ-леному порядку наявні на земельній ділянці загально розпов-сюджені корисні копалини, торф, водні об’єкти і споруджувати будівлі. Їм належать посіви і насадження на земельній ділянці. У випадку обмеження їх прав щодо користування ділянкою погіршується якість земель унаслідок промислової та іншої діяльності, тимчасового вилучення земель для державних по-треб, порушення земельного законодавства, і вони мають пра-во на відшкодування завданих збитків.

Права власника, орендаря, землекористувача щодо викори-стання земель сільськогосподарського призначення можуть бути обмежені в установленому законом порядку з метою ство-рення необхідних умов для розвитку окремих галузей народ-ного господарства, охорони навколишнього природного середо-вища, об’єктів історії та культури.

Особливий, обмежуючий режим землекористування вво-диться на земельних ділянках уподовж транспортних магістра-лей, трубопроводів, ліній зв’язку і електропередач, навколо про-мислових об’єктів; у межах охоронних зон заповідників, національних природних парків, зон санітарної охорони дже-рел водопостачання, водоохоронних зон річок, озер, водосхо-вищ. Наприклад, сільськогосподарські підприємства, розташо-вані в водоохоронних зонах, не мають права застосовувати отрутохімікати для боротьби з шкідниками сільськогосподарсь-Земельне право України

ких культур, розміщувати в межах зони тваринницькі комплек-си, ферми, склади мінеральних добрив тощо.

Власники, орендарі та землекористувачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення мають відповідні обов’яз-ки. Основним їхнім обов’язком є використання землі за при-значенням із застосуванням природоохоронних технологій виробництва сільськогосподарської продукції, відновлення і підвищення родючості грунтів та інших корисних властивостей землі. Відповідно, вони повинні здійснювати раціональну організацію території, відновлювати і підвищувати родючість грунтів, здійснювати охорону земель від вітрової і водної ерозії, підтоплення, заболочування, засолення, висушування, ущіль-нення, забруднення відходами виробництва, хімічними речови-нами, охорону від зараження сільськогосподарських угідь ка-рантинними шкідниками і хворобами рослин, заростання бур’янами, чагарниками тощо.

Підприємства, установи і організації, що ведуть сільське гос-подарство, зобов’язані виконувати комплекс заходів щодо охо-рони грунтів, водойм, лісів, тваринного світу від шкідливого впливу стихійних сил природи, побічних наслідків застосуван-ня складної сільськогосподарської техніки, хімічних речовин, меліоративних робіт та інших факторів, що погіршують стан навколишнього природного середовища.

Тваринницькі ферми і комплекси, підприємства, що пере-робляють сільськогосподарську продукцію, повинні мати не-обхідні санітарно-охоронні зони та очисні споруди, що виклю-чають забруднення грунтів, поверхневих і підземних вод, а також атмосферного повітря. Порушення зазначених вимог, спричинення шкоди навколишньому природному середовищу та здоров’ю людини тягне за собою обмеження, зупинення еко-логічно шкідливої діяльності сільськогосподарських та інших об’єктів за приписом спеціально уповноважених на те органів державної влади.

Власники та землекористувачі зобов’язані виконувати й інші обов’язки, загальні для всіх суб’єктів, що мають землю. Ці обов’язки зафіксовані в Земельному кодексі України. До них

Розділ XIV. Правовий режим земель сільськогосподарського призначення

відноситься обов’язок своєчасно вносити земельний податок чи орендну плату, не порушувати прав інших власників земельних ділянок, а також порядок користування лісовими угіддями, вод-ними та іншими природними об’єктами, своєчасно надавати у відповідні органи відомості про стан і використання земель, здійснювати будівництво на земельній ділянці, керуючись дію-чими нормами і правилами.