Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7
3. Співвідношення орендної плати за землю і земельної ренти : Земельне право України : Бібліотека для студентів

3. Співвідношення орендної плати за землю і земельної ренти


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 
165 166 167 

Загрузка...

Власник землі може отримувати орендну плату у вигляді земельної ренти. Величина земельної ренти може збігатися з величиною орендної плати тоді, коли здається земельна ділянка, у яку не вкладалися кошти. Однак величини даних категорій можуть і не збігатися в тому випадку, коли до скла-ду орендної плати, крім земельної ренти, входять і такі еле-менти, як відсоток на раніше вкладений у землю капітал, амортизація тощо.

У зв’язку з цим дослідження механізму утворення земель-ної ренти було і є актуальним на всіх етапах розвитку аграр-них відносин. Підприємці, які орендують землю, щоб створити на ній сільськогосподарське підприємство, розраховують одер-жати від вкладених коштів середній прибуток, як і кожен інший підприємець. Якби цього не було, вони вкладали б свої кошти у будь-яке інше або промислове виробництво. Отже, підприємці в сільському господарстві погодяться платити ренту власникові землі в тому разі, коли земельна рента становитиме надлишок порівняно із середньою нормою прибутку і коли він буде стаб-ільним. Можливості його виникнення пов’язані з неоднаковою родючістю землі. Оскільки земля має різну родючість, а кількість середніх і кращих земель обмежена і їх не можна збільшити, ті, хто користується кращими землями, при затратах однакової кількості праці й коштів одержують різну кількість продукції й відповідно – додатковий дохід. Тобто причиною утворення земельної ренти на різних за родючістю землях є монополія на неї як об’єкт підприємницької діяльності.

Існує відмінність у формуванні ціни виробництва та орен-дної плати у промисловості й сільському господарстві, а відпо-відно – і в одержанні середнього прибутку. В промисловості ціна виробництва складається з витрат виробництва плюс се-редній прибуток і визначається середніми умовами, при яких створюється основна частина продукції, та попитом і пропози-цією. На відміну від цього, у сільському господарстві, якби ціна

Земельне право України

виробництва визначалася середніми умовами, то гірші за родю-чістю ділянки землі не втягувалися у підприємницьку діяльність. Однак потреби суспільства у сільськогосподарських продуктах не задовольняються їх виробництвом тільки на більш родючих, кращих землях. У зв’язку з цим у сферу виробницт-ва втягуються і гірші землі. Таке явище посилюється внаслідок зростання дефіциту земельних ділянок вигідного місця розта-шування. Обробіток цих ділянок можливий за умови, що вкла-дання коштів у гірші землі забезпечить одержання середнього прибутку. Це можливе лише тоді, коли суспільна ціна сільсько-господарської продукції визначатиметься умовами її створення на гірших за родючістю і місцем розташування земельних ділян-ках. У той же час індивідуальна ціна виробництва продукції на середніх, кращих за родючістю і місцем розташування ділянках землі повинна бути нижчою від загальної ціни виробництва. Останнє матиме місце тому, що виробленої продукції при рівно-великих витратах капіталу та інших однакових умовах на се-редніх і кращих землях буде більше, ніж на гірших.

Різниця між суспільною ціною виробництва, яка визначаєть-ся витратами виробництва на гірших ділянках землі та індиві-дуальною ціною на кращих і середніх ділянках землі, є дифе-ренціальною земельною рентою. Джерело її - це праця, що прикладається на кращих і середніх за родючістю ділянках землі. На них в однакові проміжки часу працею створюється вартість більша, ніж на гірших ділянках землі. Вища родючість грунтів є тільки умовою утворення цього виду ренти і до її джерела ніякого відношення не має. В той же час для утворен-ня диференціальної ренти необхідні такі умови:

♦          відміни у родючості окремих земельних ділянок;

♦          відміни в їх розташуванні стосовно місць збуту продукції;

♦          відміни в продуктивності додаткових вкладень коштів у землю.

Відповідно до цих умов розрізняють диференціальну ренту I, пов’язану з першою і другою умовами, й диференціальну рен-ту II, пов’язану з третьою умовою. На відміну від диференціРозділ XIII. Економічне регулювання земельних правовідносин

альної ренти І привласнення диференціальної ренти ІІ зале-жить від інтенсифікації виробництва, коли збільшуються об-сяги виробництва продукції при незмінних або таких, що зменшуються, земельних угіддях на основі додаткових вкла-день коштів.

Диференціальна рента І і диференціальна рента ІІ мають різну динаміку. Якщо перша створювалась у результаті екстен-сивного розвитку сільського господарства, то друга розвивала-ся за рахунок тенденції інтенсивного розвитку галузі й продук-тивних сил сільського господарства. В сучасних умовах, які характеризуються механізацією і хімізацією виробництва, що зумовлює збільшення ділянок землі, придатних для застосуван-ня прогресивних технологій, у тенденції реалізується диферен-ціальна рента ІІ, яка базується на зростанні ефективності вкла-дених коштів і вилученні з обробітку гірших земель.

Вилучення ренти може здійснюватися за допомогою ціни, коли власником землі є держава, і за рахунок централізовано-го регулювання цін на сільськогосподарську продукцію вона намагається відшкодувати втрати сільськогосподарських підприємств, які працюють у різних природно-кліматичних умовах, забезпечити відповідну рентабельність і вилучити ренту. Але цей механізм – найменш ефективний, оскільки не враховує реальних витрат і не відображає всіх змін, які відбу-ваються в економіці країни. В умовах ринкової економіки діє інший механізм, коли землекористувачі, що не мають власної землі і є орендарями, сплачують земельний податок, який виз-начається залежно від якості та місця розташування земель-ної ділянки, виходячи з кадастрової оцінки землі. Він вклю-чає й диференціальну ренту. При капіталізмі вона привласнюється власником землі.

В Україні Законом “Про плату за землю” встановлено, що розмір земельного податку не залежить від результатів госпо-дарської діяльності власників землі та землекористувачів і встановлюється у вигляді плати за одиницю земельної площі в розрахунку на рік. Диференціальну ренту ІІ, яка є результатом додаткових вкладень капіталу та інтенсифікації виробництва,

Земельне право України

протягом усього строку орендного договору одержує орендар. По закінченні строку оренди землевласник враховує вищу ро-дючість землі та її здатність давати більший дохід, тому він підвищує орендну плату при укладанні договору на новий строк. Для орендаря вигідно укладати договір про оренду на тривалий строк.

У нинішній перехідний період до ринку, при лібералізації цін і відсутності державних заготівель, стає неможливим вилу-чення ренти з використанням диференціації закупівельних цін по природно-кліматичних зонах. У ринкових умовах рівень цін на сільськогосподарську продукцію визначатиметься попитом і пропозицією, на однорідні товари ціна буде однаковою. За таких обставин сільськогосподарські підприємства з кращими землями мають вищі доходи порівняно з гіршими, але залиша-ти у них доходи рентного характеру було б несправедливо. Тому держава, керуючись чинним законодавством, вилучає частину диференціальної ренти, що утворилася на кращих зем-лях, для задоволення загальнонародних потреб. Механізмом вилучення її є рентні платежі, плата за землю, величина яких диференціюється залежно від кадастрової оцінки землі.

Серед великої різноманітності земельних ділянок трапля-ються такі, що мають унікальні або винятково сприятливі вла-стивості. Це дає змогу сільськогосподарським підприємствам, розташованим на таких землях, одержувати рідкісні продукти. При цьому попит населення на цю продукцію перевищує про-позиції, внаслідок чого створюються умови для її реалізації за монопольно високими цінами, які перевищують вартість това-ру. Різниця між монопольною ціною та вартістю рідкісного продукту сільського господарства утворює надприбуток, тобто монопольну ренту. Вона привласнюється землевласником. Джерело її існування – доходи тієї частини населення, яка купує на ринку ці дефіцитні продукти землеробства.

Плата за користування такими унікальними земельними ділянками має бути вищою, ніж за інші. Разом із тим власники землі, користуючись своєю монополією приватної власності на землю, надаючи підприємцям найгірші землі, вилучають орен-Розділ XIII. Економічне регулювання земельних правовідносин

дну плату за користування ними. Але виплатити її орендарі можуть лише в тому разі, коли ціна сільськогосподарської про-дукції забезпечить їм надлишок над середнім прибутком. У цій орендній платі розрізняють дві частини: одна – це відсоток на капітал, уже вкладений у землю й невідокремлюваний від неї (меліорація, іригація, будівлі тощо), і друга – існує завжди й відповідає передачі права користування землею.

Монополія приватної власності на землю не дозволяла вільного переходу коштів із промисловості у сільське господар-ство, утворення єдиного середнього прибутку як для промис-ловості, так і для сільського господарства. Тому сільськогоспо-дарські продукти реалізуються за цінами, що відповідають їхній вартості. А визначаються вони умовами виробництва на гірших землях, тобто вищих за суспільну ціну виробництва, за яку приймається ціна виробництва в промисловості. Надлишок вартості сільськогосподарської продукції над її суспільною вар-тістю, що утворює додатковий прибуток, який привласнюється землевласниками, називається абсолютною рентою.

Існування абсолютної ренти у свій час заперечували К.Ка-утський, П.Маслов, Г.Плеханов і навіть деякі сучасні економі-сти, мотивуючи тим, що у сільському господарстві розвинутих країн органічна побудова капіталу вища, ніж у провідних галу-зях промисловості, й чисельність працюючих постійно скоро-чується і тут не створюється надлишок доходу над середнім прибутком. Дійсно, у минулому приватна власність на землю справді обмежувала “переливання” капіталу в сільське госпо-дарство. Але у сучасних умовах підприємці можуть легко про-никати зі своїм капіталом до аграрної сфери. Тому в нинішніх умовах немає причин для існування абсолютної ренти.

Одночасно економічна теорія стверджує, що гірші ділянки землі дають прибуток землевласникові, оскільки прибуток є платою за користування земельними ресурсами, без яких будь-яке виробництво, в тому числі й промислове, неможливе. При-чому ця плата органічно включається у витрати виробництва, як і вартість інших складових виробництва. Такий висновок

Земельне право України

підтверджується практикою господарювання як за умов розви-нутої соціальної ринкової економіки, так і в нашій країні.

Як уже зазначалося вище, ринкові відносини передбачають купівлю-продаж землі за певними цінами. Ціна землі - це така сума грошей, яка у разі вкладання у банк дасть можливість одер-жати її власникові прибуток у формі відсотка, що дорівнює зе-мельній ренті.

Ціна землі належить до ірраціональних форм, тобто таких товарів, ціна на які грунтується не на вартості, а на прибутку, який вони дають під час їх використання власником. Із визна-чення ціни землі видно, що при інших однакових умовах саме величина ренти визначає ціну землі. Вона прямо пропорційна розміру ренти й обернено пропорційна нормі позичкового відсотка. Формула ціни землі залежно від величини ренти має такий вигляд:

Ц = R/Zx 100,

де R - рента;

Z - норма позичкового відсотка;

Ц - ціна землі.

В умовах дії єдиних ринкових цін сільськогосподарські підприємства (землекористувачі), які незалежно від форм влас-ності працюють на гірших грунтах і в гірших кліматичних умо-вах, є потенційними банкрутами. Всі купують дешевшу продук-цію (з кращих земель).

Єдиний земельний податок не вирішує цього питання. Він символічний. Для того, щоб більш-менш вирівняти вплив об-’єктивних факторів на результат сільськогосподарського вироб-ництва, потрібно розрахувати рентні доходи сільськогоспо-дарських підприємств різних природно-кліматичних зон. Рентні доходи - це надприбуток над середнім по зоні прибут-ком. Вони тотожні розміру диференціальної ренти I. Щоб її обчислити, необхідно розмежувати вплив об’єктивних і суб-’єктивних факторів на результат сільськогосподарського вироб-ництва. Слід вилучити ту частину рентних доходів (диференцРозділ XIII. Економічне регулювання земельних правовідносин

іальної ренти І), яка створюється завдяки впливу об’єктивних факторів (якість грунтів, клімат, місце розташування земельної ділянки) щодо ринків збуту. Визначити диференціальну ренту І важко, але, маючи грошову оцінку землі, можна на даному етапі обчислити рентні доходи. В кожній області є можливість, залучивши працівників земпроектів, управлінь земельними ресурсами, розрахувати рентні доходи, зокрема, у централізо-ваний спеціальний фонд області відрахувати щорічно по 10 відсотків із кожної гривні грошової оцінки землі. Таким чином, сільськогосподарські підприємства, які мають у п’ять разів кращі землі порівняно з гіршими, будуть вносити за 1 га в п’ять разів більше. Рентні доходи на обласному рівні слід використовува-ти як доплату до ринкової ціни продукції, обернено пропорц-ійної грошовій оцінці землі кожного землекористувача. Всі ми сплачуємо по 10 відсотків (один 50 грн., інший 250), тобто відбувається вирівнювання.

Але Україна єдина, неподільна держава, тому такі розрахун-ки треба проводити і між областями, акумулювати фонди в центрі. Рентні платежі повинні бути додатком до земельного податку. Таке вирівнювання (дотації) проводиться уже в Австрії та інших країнах і цей досвід можна було б запровади-ти і в Україні.