Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7
10. Порядок розгляду земельних спорів судами : Земельне право України : Бібліотека для студентів

10. Порядок розгляду земельних спорів судами


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 
165 166 167 

магниевый скраб beletage

Відповідно до ст. 14 Конституції України охорона землі як основного національного багатства спрямована на забезпечен-ня раціонального використання земельних ресурсів, збережен-ня й відтворення родючості грунтів, захист їх від псування й забруднення, реалізацію громадянами та юридичними особами їх права на землю відповідно до закону. Важлива роль у здійсненні цієї охорони належить судам, юрисдикцію яких у сфері земельних і пов’язаних із ними майнових правовідносин значно розширено.

У ході вирішення питань про підвідомчість справ врахо-вується те, що суди вирішують земельні й майнові спори, по-в’язані із земельними відносинами, якщо хоча б однією з сторін у спорі є громадяни.

Виходячи з положень ст. 8, 124 Конституції України, вимог Земельного кодексу України, ст.5 Закону України “Про се-лянське (фермерське) господарство”, ст.24 Цивільного процесуЗемельне право України

ального кодексу України (далі - ЦПК) судам підвідомчі, зок-рема, справи за заявами:

♦          про надання земельної ділянки для ведення (створення) селянського (фермерського) господарства в разі відмови в цьому рішенням районної, міської (в адміністративно-му підпорядкуванні якої є район) ради;

♦          про визнання незаконним рішення сільської, селищної, міської ради про відмову передати громадянину в приват-ну власність земельну ділянку, надану йому для ведення особистого підсобного господарства, будівництва й обслу-говування жилого будинку та господарських будівель (присадибну ділянку), садівництва, дачного й гаражного будівництва;

♦          про захист і поновлення порушених прав власників зе-мельних ділянок і землекористувачів, усунення перешкод у використанні земельних ділянок;

♦          про скорочення за наявності поважних причин шести-річного строку, протягом якого громадянам забороняєть-ся відчужувати земельну ділянку, передану у власність для ведення селянського (фермерського) господарства;

♦          про припинення права користування земельною ділян-кою або права власності на неї у випадках, передбачених Земельним кодексом;

♦          про вилучення (викуп) земельних ділянок за заявами відповідних Рад, підприємств, установ та організацій;

♦          про відшкодування власникам землі та землекористува-чам збитків і приведення земельної ділянки у стан, при-датний для її використання за призначенням, підприєм-ствами, установами, організаціями, які проводили розвідувальні роботи;

♦          про вирішення спорів між власниками жилих будинків, розташованих на суміжних (сусідніх) земельних ділянках, щодо усунення перешкод у користуванні останніми;

♦          про визначення порядку розпорядження земельною ділянкою та її використання громадянами, яким жилий

Розділ XI. Контроль за виконанням і охороною земель. Вирішення земельних спорів

будинок, господарські будівлі і споруди належать на праві спільної (сумісної або часткової) власності;

♦          про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, да-рування, застави, самовільного обміну земельних ділянок землекористувачами, в тому числі орендарями, а також угод, укладених власниками землі з порушенням установ-леного для них порядку придбання або відчуження зе-мельних ділянок;

♦          про повернення самовільно зайнятих земельних ділянок, приведення їх у придатний для використання стан, зне-сення зведених на них будівель і споруд;

♦          про вирішення земельного спору, що відповідно до виз-наченої Земельним кодексом компетенції розглядався радою, з рішенням якої заявник не погоджується;

♦          про вирішення майнових спорів, пов’язаних із земельни-ми відносинами, в тому числі про відшкодування збитків, заподіяних вилученням (викупом) або тимчасовим зай-няттям земельних ділянок, обмеженням прав власників землі, орендарів та інших землекористувачів, погіршенням якості земель чи приведенням їх у непридатний для ви-користання за цільовим призначенням стан внаслідок негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян, або шко-ди, заподіяної їхніми неправомірними діями, що потягли за собою псування, погіршення якості земель чи приве-дення їх у непридатність;

♦          про вирішення спорів між суб’єктами права колективної власності на землю і членами цих юридичних осіб (або їх спадкоємцями) про право на земельну частку, між садів-ницькими товариствами та їх членами, між членами та-кого товариства і членами їх сімей чи іншими особами щодо використання наданої члену товариства земельної ділянки та усунення перешкод у цьому.

Земельні спори між юридичними особами, в тому числі про надання зареєстрованому фермерському господарству землі для розширення господарства, підвідомчі арбітражним судам.

Земельне право України

Оскільки ЗК встановлення меж земельних ділянок в натурі віднесено до компетенції землевпорядних організацій, суди не можуть розглядати такі вимоги, за винятком випадків, перед-бачених законом.

Враховуючи, що підставою для позовів про відшкодування шкоди, заподіяної порушенням земельного законодавства, є зобов’язання, що виникають внаслідок заподіяння такої шкоди майну організацій або громадян, ці позови відповідно до ст.126 ЦПК можуть пред’являтися за вибором позивача або за місцем проживання відповідача (місцем знаходження органів управл-іння організацій), або за місцем заподіяння шкоди.

Спори з приводу суміжного землекористування: додержан-ня меж, правил добросусідства (зокрема, щодо обов’язку влас-ника або землекористувача дозволити власникам або землеко-ристувачам сусідньої ділянки прохід до доріг загального користування для спорудження на суміжній ділянці необхідних комунікацій, вжиття заходів до недопущення можливості сто-ку дощових і стічних вод, проникнення отрутохімікатів та міне-ральних добрив на суміжну ділянку тощо) – розглядаються судами відповідно до ч.2 ст.124 Конституції України і в тому разі, коли вони попередньо не вирішувались обраною радою узгоджувальною комісією.

Підвідомчі судам спори, пов’язані із земельними відносина-ми, розглядаються у позовному провадженні.

За заявою сторони, яка не погоджується з рішенням ради з земельного спору, суд перевіряє правильність цього рішення й вирішує спір по суті.

У разі оскарження рішення рад з інших питань, віднесених до їх компетенції (наприклад, про відмову в наданні земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства), суд під час задоволення позову визнає рішення ради незаконним і зобов’язує її виконати певні дії на захист порушеного права.

Вирішуючи спори про припинення права власності на зем-лю і права користування земельною ділянкою, суди враховують, що рада має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених відповідними нормами Земель-Розділ XI. Контроль за виконанням і охороною земель. Вирішення земельних спорів

ного кодексу. У випадках, визначених цими нормами, припи-нення права власності на землю і права землекористування провадиться за позовом відповідної ради в судовому порядку, недодержання якого є підставою для визнання рішення ради незаконним.

Разом з тим, виходячи з установлених законодавством умов надання земельних ділянок, не можна вважати таким, що суперечить законові, рішення ради про скасування свого рішен-ня, за яким земельна ділянка була неправомірно одержана у власність чи в користування. У цьому разі питання про недійсність документів, виданих на підставі переглянутого рішення, вирішується в судовому порядку.

У разі тимчасового користування землею на умовах оренди питання про дострокове його припинення вирішується шляхом пред’явлення позову про розірвання договору. У разі закінчен-ня зазначеного в договорі строку оренди передбачене ЗК пере-важне право орендарів на поновлення договору оренди поши-рюється на випадки, коли земля знову передається в оренду.

Із заявами про вилучення (викуп) земельних ділянок у гро-мадян з метою передачі їх у власність або надання в користу-вання іншим громадянам, підприємствам, установам, організа-ціям вони мають право звертатися ради – у разі відмови власника землі або землекористувача дати згоду на її вилучен-ня (викуп), а також підприємства, установи, організації, які погоджували пов’язані з вилученням (викупом) питання в ус-тановленому ЗК порядку, – у разі відмови місцевої ради у ви-лученні (викупі) землі.

Під час вирішення таких вимог суд враховує як інтереси громадянина, підприємства, установи, організації, для потреб яких вилучається земельна ділянка, так і інтереси її власника або землекористувача, і визначає, якому з цих інтересів у даній ситуації належить віддати перевагу.

Особа, в якої без її згоди рішенням ради вилучено земель-ну ділянку, може звернутися з позовом про визнання цього рішення незаконним.

Земельне право України

Рішення ради про вилучення (викуп) земельної ділянки не може бути визнано законним, якщо його постановлено з порушен-ням передбаченого законодавством порядку вирішення цих питань.

Вимоги про вилучення (викуп) земельних ділянок у грома-дян можуть бути задоволені судом лише за умови забезпечен-ня гарантій, передбачених ЗК, а саме після виділення радою за бажанням цих громадян рівноцінної земельної ділянки, будів-ництва на новому місці підприємствами, установами, організа-ціями, для яких відведено земельну ділянку, жилих, виробни-чих та інших будівель замість тих, що вилучаються, і відшкодування в повному обсязі інших збитків.

Відповідно до ст.5 Закону “Про селянське (фермерське) гос-подарство” суд розглядає заяви про надання земельної ділян-ки громадянам, що виявили бажання вести селянське (фер-мерське) господарство, як у разі відмови районної, міської (в адміністративному підпорядкуванні якої є район) ради в на-данні земельної ділянки, так і при її наданні в іншому розмірі чи місці, ніж просили громадяни у своїх заявах.

У даному випадку слід враховувати, що право на створен-ня селянського (фермерського) господарства має кожний дієздатний громадянин, який досяг 18-річного віку, виявив таке бажання, має документи, що підтверджують його здатність зай-матися сільським господарством, і пройшов відбір у районній (міській) конкурсній комісії, а також що першочергове право на це надається громадянам, які проживають у сільській місцевості й мають необхідну кваліфікацію або досвід роботи в сільсько-му господарстві (ст.4 Закону “Про селянське (фермерське) гос-подарство”). Надання земельних ділянок, які перебувають у власності чи користуванні, провадиться тільки після їх вилучен-ня (викупу). Членам колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, працівникам сільськогосподарських підприємств (крім дослідних госпо-дарств), які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство, за відсутності земель запасу надаються для цієї мети земельні ділянки з придатних для сільськогосподарсько-Розділ XI. Контроль за виконанням і охороною земель. Вирішення земельних спорів

го виробництва земель зазначених підприємств і кооперативів, вилучених без порушення цілісності інших господарств.

Оскільки рішення суду про задоволення позову є підставою для відведення ділянки в натурі (на місцевості), видачі доку-мента, що посвідчує право власності на землю або користуван-ня нею, а також для укладення договору про оренду, в резолю-тивній частині рішення повинно бути зазначено місце розташування ділянки, її розмір та межі.

Порушення радою передбаченого п.2 ст. 5 Закону України “Про селянське (фермерське) господарство” місячного терміну розгляду заяв громадян про надання земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства є створенням перешкод до здійснення їхніх прав, тому суд за заявами ос-танніх може в порядку, передбаченому гл. 31-А ЦПК, зобов’я-зати відповідну раду розглянути такі заяви на найближчій сесії.

Розглядаючи позови про захист прав власників земельних ділянок і землекористувачів (про усунення перешкод у корис-туванні ними тощо), суд перевіряє законність рішення ради про передачу земельної ділянки іншій особі без вилучення її в ус-тановленому порядку у позивача і в тому разі, коли останнім не заявлено позову про визнання цього рішення незаконним.

Вирішуючи позови про відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, суди беруть до уваги те, що при вилученні (викупі) або тимчасовому зайнятті земельних ділянок в установленому порядку, а також при обмеженні прав власників та землекористувачів (у тому числі орендарів), погіршення якості земель або приведенні їх у непридатний для використання за цільовим призначенням стан заподіяні збитки відшкодовують-ся згідно з вимогами Земельного кодексу підприємствами, уста-новами, організаціями та громадянами, яким відведено чи нада-но в тимчасове користування земельні ділянки, що вилучаються (викуповуються), або тими, діяльність яких призводить до обме-ження прав власників і землекористувачів чи погіршення якості земель, розташованих у зоні їх впливу.

У випадках самовільного зайняття ділянок, псування, заб-руднення земель та інших порушень земельного законодавства

Земельне право України

шкода відшкодовується відповідно до вимог Земельного кодек-су, ст. 203, 440, 441, 453 Цивільного кодексу України (далі – ЦК) особами, які її заподіяли. При заподіянні шкоди джерелом підвищеної небезпеки вона відшкодовується володільцем цьо-го джерела за правилами ст. 450 ЦК.

Згідно з вимогами ЦК втрати сільськогосподарського й лісо-господарського виробництва, заподіяні вилученням сільськогос-подарських і лісових угідь для використання їх у цілях, не по-в’язаних із веденням сільського й лісового господарства, обмеженням прав власників та землекористувачів або погіршен-ням якості земель внаслідок негативного впливу, спричинено-го діяльністю підприємств, установ і організацій, не належать до збитків, на відшкодування яких мають право власники зе-мельних ділянок та землекористувачі, і відшкодовуються Уря-ду Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Сева-стопольській міським радам поряд з відшкодуванням збитків власникам землі й землекористувачам.

Розміри збитків, заподіяних власникам землі й землекори-стувачам вилученням (викупом) або тимчасовим зайняттям у встановленому порядку земельних ділянок, визначаються ко-місіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими коміте-тами міських (міст обласного підпорядкування) рад відповідно до Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабі-нету Міністрів України від 19 квітня 1993 р. № 284.

У такому ж порядку визначаються збитки, заподіяні обме-женням прав власників землі та землекористувачів, погіршен-ням якості земель або приведенням їх у непридатний для ви-користання за цільовим призначенням стан внаслідок негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Під час тимчасового зайняття земельних ділянок для розв-ідувальних робіт розмір збитків та порядок їх відшкодування визначаються угодою між власниками землі або землекористу-вачами та підприємствами, установами, організаціями–замов-Розділ XI. Контроль за виконанням і охороною земель. Вирішення земельних спорів

никами розвідувальних робіт. При недосягненні згоди розмір збитків визначається зазначеними вище комісіями, рішення яких можуть бути переглянуті судом при вирішенні відповід-них позовів.

Під час невиконання підприємствами, установами, органі-заціями, які тимчасово використовували земельні ділянки для проведення геологознімальних, пошукових, геодезичних та інших розвідувальних робіт, передбаченого Земельним кодек-сом обов’язку привести займану земельну ділянку за свій ра-хунок в установлений строк у стан, придатний для її викорис-тання за призначенням, вони повинні відповідно до ст. 203, 440, 453 ЦК відшкодувати власникові або землекористувачеві запо-діяну шкоду в розмірі вартості робіт, потрібних для приведен-ня земельної ділянки в такий стан. Для визначення розміру цієї шкоди суд у разі необхідності може призначити експертизу.

Вирішуючи позови про відшкодування власникам землі й землекористувачам шкоди, заподіяної самовільним зайняттям або забрудненням земельних ділянок та іншими порушеннями земельного законодавства, суди мають виходити з того, що відповідно до ст. 203, 440 ЦК така шкода відшкодовується в повному обсязі.

Розмір шкоди, заподіяної пошкодженням посівів і насад-жень при прокладенні шляхів, трубопроводів та проведенні розвідувальних, бурових, будівельних робіт, псуванням і заб-рудненням сільськогосподарських та інших земель, іншими порушеннями земельного законодавства, визначається з ураху-ванням витрат на відновлення родючості землі, а також доходів, які власник землі або землекористувач міг би одержати із зе-мельної ділянки і які він не одержав за час до приведення землі у стан, придатний для її використання за призначенням, або до повернення самовільно зайнятої ділянки.

Зокрема, при пошкодженні посівів, самовільному зайнятті ріллі або сінокосінні, на користь землекористувача (власника) стягується вартість неодержаних сільськогосподарської про-дукції чи сіна, обчислена за ринковими цінами, з урахуванням середньої врожайності даної культури в господарстві, за винят-Земельне право України

ком витрат виробництва, пов’язаних із збиранням урожаю, а також витрат на відновлення якості земель відповідно до їх призначення. Якщо замість пошкоджених посівів землекорис-тувач провів у тому ж сезоні повторний посів культур, відшко-дуванню підлягають витрати на пересівання (вартість насіння, обробітку землі тощо).

Відповідно до вимог ЗК самовільно зайняті земельні ділян-ки повертаються їх власникам або землекористувачам з пере-дачею останнім незібраного врожаю без відшкодування витрат, проведених під час незаконного користування.

У справах про відшкодування шкоди, заподіяної порушен-ням земельного законодавства, суд відповідно до ч.7 ст.203 ЦПК вправі вийти за межі заявлених позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і охоронюваних законом інтересів власників земельних ділянок або землекористувачів.

Зменшення на підставі ст. 454 ЦК розміру відшкодування шкоди, заподіяної громадянином, може мати місце у винятко-вих випадках, залежно від встановленого судом і ретельно пе-ревіреного в судовому засіданні його майнового стану, з обо-в’язковим наведенням мотивів прийнятого рішення.

У ході розгляду позовів про відшкодування шкоди, заподі-яної псуванням чи забрудненням землі, судам слід з’ясовувати наявність у відповідача можливості провести роботи по віднов-ленню попередньої якості землі. Якщо така можливість є, суд може з урахуванням думки позивача зобов’язати відповідача згідно зі ст.453 ЦК відшкодувати шкоду в натурі, встановивши для цього відповідний строк.

У разі встановлення порядку використання земельної ділян-ки й розпорядження нею громадянами, яким жилий будинок, господарські будівлі та споруди належать на праві спільної ча-сткової власності, суд з’ясовує і враховує можливість нормаль-ного користування будинком та здійснення догляду за ним, розташування господарських будівель, споруд, необхідність зведення будівель, розташування плодово-ягідних насаджень співвласників, можливість проходу з вулиці на подвір’я тощо. Враховуються також вимоги санітарних правил і правил про-Розділ XI. Контроль за виконанням і охороною земель. Вирішення земельних спорів

типожежної безпеки. У разі неможливості перенесення співвласником на надану в його користування ділянку госпо-дарських будівель і насаджень суд має обговорити питання про відповідну грошову компенсацію.

У спільному користуванні сторін суд може залишити лише ділянки, роздільне користування якими встановити неможливо.

Під час приватизації громадянами одно- або багатоквартир-ного будинку державного житлового фонду користування зак-ріпленою за ним прибудинковою територією згідно з п.5 ст.10 Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду” здійснюється в порядку й на умовах, передбачених Земельним кодексом щодо використання присадибної ділянки громадянами, яким жилий будинок належить на праві спільної власності (ст. 42, 105). Якщо в жилому будинку приватизовано частину квартир, питання про користування прибудинковою територією вирішується за вимогами Земельного кодексу, тоб-то шляхом поділу цієї території в установленому порядку або спільного користування нею, якщо поділ без шкоди для її рац-іонального використання неможливий.

У разі, коли громадяни, яким жилий будинок належить на праві спільної власності, крім наданої для будівництва й обслу-говування цього будинку та господарських будівель земельної ділянки (присадибної ділянки) тимчасово користуються з на-лежного дозволу місцевої ради незайнятою суміжною ділянкою, суд, вирішуючи спір про порядок використання присадибної ділянки й розпорядження нею, може одночасно визначити за тими ж правилами й порядок тимчасового користування сумі-жною ділянкою, зазначивши в рішенні, що він встановлюється на період до припинення права користування нею.

Виходячи з того, що порядок використання й розпоряд-ження спільною земельною ділянкою визначається насампе-ред самими співвласниками жилого будинку залежно від роз-міру їх часток у спільній власності на будинок, суд відповідно до вимог Земельного кодексу бере до уваги їх угоду з цього приводу при вирішенні спорів як між ними самими, так і за участю осіб, які пізніше придбали відповідну частку в спільній

Земельне право України

власності на будинок і для яких ця угода також є обов’язко-вою. Це правило стосується й випадків, коли жилий будинок було поділено в натурі.

Суд може не визнати угоду про порядок використання й розпорядження земельною ділянкою, коли дійде висновку, що угода явно ущемлює законні інтереси когось із співвласників, позбавляє його можливості належно користуватися своєю час-тиною будинку, фактично виключає його з числа користувачів спільної земельної ділянки, суперечить архітектурно-будівель-ним, санітарним та протипожежним правилам.

Якщо до вирішення судом спору між співвласниками бу-динку про порядок використання земельної ділянки цей поря-док ними не визначався, суду слід виходити з розміру їх час-ток у праві спільної власності на будинок на час перетворення спільної сумісної власності у спільну часткову або на час ви-никнення останньої.

Суд не може відмовити в позові або закрити провадження у справі про встановлення порядку використання й розпоряд-ження земельною ділянкою з тих підстав, що його визначено угодою сторін. Якщо при вирішенні спору суд установить, що угодою між співвласниками жилого будинку було визначено порядок використання й розпорядження земельною ділянкою, для зміни якого підстав немає, він постановляє рішення про встановлення саме такого порядку.

У резолютивній частині рішення в такій справі суд залеж-но від обставин останньої повинен вказати розміри й межі тих ділянок, які має використовувати кожна зі сторін, і тих, які виділено для спільного користування, а також зазначи-ти, як мають сторони проходити до будинку, будівель, спо-руд та на вулицю.

Відповідно до вимог Земельного кодексу користування й розпорядження земельними ділянками, що перебувають у ко-лективній власності громадян, здійснюється за рішенням за-гальних зборів колективу співвласників, якими є колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські коопе-ративи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні

Розділ XI. Контроль за виконанням і охороною земель. Вирішення земельних спорів

товариства (в тому числі створені на базі радгоспів), інші сільськогосподарські підприємства. Оскарження таких рішень членами цих суб’єктів права колективної власності на землю згідно зі ст. 16 Закону України “Про звернення громадян” про-вадиться в судовому порядку. Суд розглядає такі скарги за пра-вилами гл. 31-А ЦПК.

Заяви членів зазначених суб’єктів права колективної влас-ності (крім садівницького товариства) або їх спадкоємців про виділ частки землі розглядаються у позовному провадженні. Питання про право на частку та про її розмір вирішуються на підставі вимог Земельного кодексу.

До передачі земельних ділянок, наданих для ведення колек-тивного садівництва у колективну власність садівницьких то-вариств і приватну власність їх членів, суб’єктами прав, обо-в’язків і гарантій щодо наданої земельної ділянки є ці товариства, які в межах своєї компетенції встановлюють поря-док користування земельними ділянками, а також вправі вима-гати звільнення цих ділянок особами, які зайняли їх з порушен-ням прав інших осіб або товариства. Разом з тим члени садівницьких товариств мають право вимагати в судовому по-рядку усунення перешкод у користуванні виділеною їм садо-вою ділянкою, будівлями, насадженнями, а також захисту інших суб’єктивних прав.

Судам необхідно неухильно додержуватися вимог ст. 143 ЦПК щодо підготовки до судового розгляду справ про земельні й майнові спори, пов’язані із земельними відносинами.

Зокрема, у справах про встановлення порядку користуван-ня й розпорядження земельною ділянкою необхідно вимагати документи про надання її для будівництва та обслуговування жилого будинку й господарських будівель; план земельної ділян-ки, відведеної в натурі (на місцевості); план цієї ділянки із заз-наченням її частин, що перебувають у фактичному користуванні кожного із співвласників, а також розташованих на ній будівель, плодово-ягідних насаджень; правовстановлюючі документи на будинок із зазначенням розміру часток кожного співвласника; угоду чи рішення суду про поділ будинку в натурі або визначен-Земельне право України

ня порядку користування ним; угоду про порядок користуван-ня земельною ділянкою, якщо вона мала місце.

При підготовці до розгляду справ про надання земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господар-ства в суди подаються документи про освіту, спеціальність чи професію позивача, стаж його роботи в сільському госпо-дарстві, місце проживання, план розташування земельної ділянки, обгрунтування щодо її розміру та перспектив діяль-ності селянського (фермерського) господарства, документи конкурсної комісії про розгляд заяви та проходження кон-курсного відбору, а також замовлений радою проект відве-дення земельної ділянки, погоджений із власником землі або землекористувачем (якщо ділянка відводиться із земель за-пасу, погодження не потрібно).

У справах про відшкодування збитків або шкоди в суд по-даються: акт відповідної комісії, створеної Київською та Севас-топольською міськими, районною державною адміністрацією чи виконавчим комітетом міської (міст обласного підпорядкуван-ня) ради для визначення розміру збитків, заподіяних власни-кам землі та землекористувачам, затверджений органом, що створив цю комісію; проект заходів для приведення у стан, придатний для використання за призначенням, земельних діля-нок, наданих у тимчасове користування, та кошторис витрат на це; документи про вартість робіт по доведенню до попередньо-го стану зіпсованих або пошкоджених земель; довідку служби районної державної адміністрації про середню врожайність відповідних культур; довідку про ринкову ціну цих культур.

Коли для з’ясування обставин, що мають значення для спра-ви, необхідні спеціальні знання, суддя при підготовці справи до розгляду, а суд під час її розгляду призначають експертизу з додержанням вимог ст.57 ЦПК.

Суди беруть до уваги і те, що купівля-продаж, дарування, застава, самовільний обмін земельних ділянок землекористува-чами, в тому числі орендарями, а також угоди, укладені влас-никами землі з порушенням встановленого для них порядку придбання або відчуження земельних ділянок, повинні визна-Розділ XI. Контроль за виконанням і охороною земель. Вирішення земельних спорів

ватись недійсними із застосуванням наслідків, передбачених ст.49 ЦК.

Відповідно до ст. 48, 50 Закону України “Про власність”, ст.71 ЦК у спорах про захист прав власників земельних діля-нок, стороною в яких є громадянин, застосовується трирічний строк позовної давності, якщо інше не передбачено законом.

Встановлений ЗК місячний строк для оскарження в суді рішень рад щодо земельних спорів є процесуальним, тому в разі, коли його не буде поновлено через неповажність причин пропуску, заява про вирішення земельного спору відповідно до ст. 85 ЦПК залишається без розгляду. При оскарженні інших рішень рад діють відповідні строки, передбачені ЦК, Законом України “Про звернення громадян” або іншими актами законо-давства України.