14. Поняття і функції кадастрового номера земельної ділянки1


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 
165 166 167 

Загрузка...

Кадастрові номери земельних ділянок та іншої нерухомості, пов’язаної із земельними ділянками (будівлі, споруди, їхні час-тини, у тому числі квартири тощо), запроваджуються з метою їхньої однозначної ідентифікації в базах даних автоматизова-ної системи Державного земельного кадастру. Основним кри-терієм формування структури кадастрового номера є забезпе-чення його унікальності у межах України. Сформований кадастровий номер використовують тільки для кодування зе-мельних ділянок та іншої нерухомості і він необов’язково по-винен бути об’єктом синтаксичного чи семантичного аналізу для одержання інших даних похідного характеру.

Кадастровий номер земельної ділянки – це унікальний на території України код, який присвоюють кожній земельній ділянці з метою її ідентифікації. Він залишається незмінним протягом усього періоду фізичного та юридичного існування земельної ділянки як єдиного цілого.

При переході прав від одного власника до іншого й у разі зміни самого виду прав кадастровий номер земельної ділянки не змінюється.

Відносно зміни кадастрових номерів слід зазначити, що в світовій практиці при присвоєнні нових кадастрових номерів використовують декілька варіантів, але перевагу віддають так званому похідному варіанту, при якому наступний кадастровий номер дещо розширює попередній. Це пов’язано, передусім, із “докомп’ютерною” епохою запровадження даного підходу, коли кількість позицій у номері не відігравала важливої ролі. Крім того, такий кадастровий номер мав певне семантичне наванта-ження і спрощував процедуру пошуку реєстраційних даних. У сучасних умовах (при веденні комп’ютерних баз даних) доц-

1 Тимчасові методичні вказівки щодо присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам для ведення державного земельного кадастру. Схвалено Протоколом на-уково-технічної ради Держкомзему України 26.01.98р. // Земельні відносини в Україні: законодавчі акти і нормативні документи. – К.,1988. – С.378–382.

Розділ X. Правові форми управління замельними ресурсами

ільніший підхід, при якому позиційна структура є фіксованою, а історія його змін відстежується автоматично.

Для забезпечення міжвідомчої уніфікації при використанні кадастрових номерів у різних державних і галузевих автомати-зованих інформаційних системах в структурі кадастрового но-мера земельної ділянки використовують код об’єктів адмініст-ративно-територіального устрою України (КОАТУУ), запроваджений Держкомстандартом України у 1997 р. Перед-бачається також, що кадастровий номер виконуватиме функцію уніфікованого коду земельних ділянок та іншої нерухомості і в інших державних, відомчих чи галузевих кадастрах та інфор-маційних автоматизованих системах, в яких використовують інформацію про земельні ділянки та іншу нерухомість. Засто-сування такого уніфікованого коду дасть можливість уникну-ти дублювання інформації, а також буде основою для забезпе-чення інформаційної сумісності вказаних систем і їхньої інтеграції в інформаційний простір України.

Використання уніфікованого кадастрового номера має особ-ливе значення при створенні й запровадженні в Україні Сис-теми реєстрації прав на землю та іншу нерухомість. Якщо на законодавчому рівні передбачатиметься міжвідомчий підхід до створення Системи реєстрації, то застосування уніфікованого кадастрового номера забезпечить ефективну інформаційну взаємодію між відповідними відомствами та установами по формуванню інформації, необхідної для реєстрації й обслугову-вання користувачів.

Тимчасові методичні вказівки щодо присвоєння кадастро-вих номерів земельним ділянкам для ведення державного земельного кадастру, схвалені Протоколом науково-техніч-ної ради Державного комітету України по земельних ресур-сах 26 січня 1998 р., висвітлюють основні терміни, що засто-совуються у ході присвоєння кадастрових номерів, зокрема:

Земельна ділянка – частина земної поверхні, яка має фіксо-вані геометричні і юридичні межі і є базовою одиницею кадас-трового реєстру земель.

Земельне право України

Формування земельної ділянки – встановлення її технічних, економічних характеристик та юридичного статусу в процесі землеустрою.

Кадастровий номер – унікальний (не повторюється на всій території України) номер, який присвоюється при формуванні земельної ділянки і зберігається за нею на весь час її існування.

Кадастровий квартал – компактне об’єднання земельних ділянок у населеному пункті, яке обмежене інженерними спо-рудами або природними межами.

Кадастрова зона – сукупність (об’єднання) земельних діля-нок, які знаходяться за межами населених пунктів на території сільської (селищної) ради, або об’єднання кадастрових кварталів у населених пунктах.

Кадастрова облікова одиниця – земельна ділянка, кадастро-вий квартал, кадастрова зона, адміністративно-територіальна одиниця.

Індексна кадастрова карта – спеціальна карта (план) розм-іщення кадастрових облікових одиниць в межах адміністратив-но-територіальних утворень, яка містить межі облікових оди-ниць, їх нумерацію.

Черговий кадастровий план – спеціальний план, створений в державній системі координат, на якому відображаються межі земельних ділянок, їх площі та кадастрові номери, а також інша необхідна кадастрова інформація.

Серед перерахованих термінів і об’єктів важливу роль у фор-муванні кадастрових номерів відіграє індексна кадастрова кар-та (ІКК).

ІКК створюється для відображення розташування і нумерації облікових кадастрових одиниць на території відповідної адміні-стративно-територіальної одиниці верхнього рівня. Планово-кар-тографічною основою для ІКК є карти (плани) з достатнім відоб-раженням облікових одиниць, які підлягають нумерації.

ІКК створюються для різних рівнів адміністративно-терито-ріальних одиниць.

На ІКК області, на якій нанесені та пронумеровані адмініст-ративні райони та міста обласного підпорядкування, спочатку в

Розділ X. Правові форми управління замельними ресурсами

алфавітному порядку нумеруються райони (починаючи з 1), а потім міста в алфавітному порядку.

На ІКК району наносяться і нумеруються сільські (селищні) ради, населені пункти районного підпорядкування. Нумерація проводиться як і у попередньому пункті.

На ІКК в межах сформованих в процесі земельної рефор-ми територій сільських (селищних) рад наносяться межі кадас-трових зон та сільських населених пунктів, пронумеровані в алфавітному порядку.

На ІКК міста (районів міст) наносяться межі районів міста, кадастрових зон (якщо вони існують), а також межі та нумера-ція кадастрових кварталів.

ІКК створюються державними та іншими землевпорядни-ми організаціями та затверджуються після проходження дер-жавної землевпорядної експертизи.