6. Поняття та зміст державного земельного кадастру


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 
165 166 167 

Загрузка...

Державний земельний кадастр – це єдина державна систе-ма земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру виз-нання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить су-купність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, їх кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів, у тому числі орендарів.

Державний земельний кадастр є основою для ведення всіх інших галузей кадастрів.

Держава в особі спеціально уповноваженого органу вико-навчої влади з питань земельних ресурсів гарантує дос-товірність даних державного земельного кадастру і несе майно-ву відповідальність за шкоду, заподіяну власникам землі і землекористувачам. За видачу недостовірної інформації поса-дові особи притягуються до відповідальності згідно із законом.

Призначенням державного земельного кадастру є визнан-ня факту виникнення або припинення права власності та пра-ва користування земельною ділянкою і забезпечення необхід-ною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і орган-ізацій, а також громадян з метою регулювання земельних відно-син, раціонального використання та охорони земель, визначен-ня розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, еко-номічного та екологічного обгрунтування бізнес-планів та про-ектів землеустрою.

Земельне право України

Основними принципами державного земельного кадастру, як передбачає Земельний кодекс України, є:

♦          забезпечення повноти відомостей про всі земельні ділян-ки у межах України;

♦          запровадження єдиної системи просторових координат та ідентифікації земельних ділянок;

♦          забезпечення єдиної системи земельно-кадастрової інфор-мації та її достовірності.

Відомості державного земельного кадастру підлягають обо-в’язковому застосуванню під час планування використання і охорони земель, у ході відбору оптимальних варіантів ділянок для їх надання і вилучення, у разі вчинення угоди з землею, визначення величини платежів за землю, проведення землеус-трою, оцінки господарської діяльності та здійснення інших за-ходів щодо використання і охорони земель.

Ведення державного земельного кадастру забезпечується проведенням топографогеодезичних, картографічних, грунто-вих, геоботанічних та інших обстежень і розслідувань, реєстра-цією землеволодінь та землекористувань і договорів на оренду землі, обліком кількості та якості земель, бонітуванням та еко-номічною оцінкою земель.

Відомості про якісний склад земель, що закладені в кадастрі, складаються із даних, отриманих внаслідок проведення земель-но-кадастрового районування, групування грунтів і класифікації земель на категорії, класи та підкласи в залежності від їх при-родних властивостей і ознак (механічного складу грунтів, рель-єфу, негативних процесів - ерозії, засолення, заболочення, еко-логічних, містобудівних властивостей тощо), що впливають на використання землі. Кожній виділеній групі грунтів земель присвоюється певний показник (бал), який визначає їх по-рівнювальну вартість за природними властивостями.

Державний земельний кадастр ведеться за рахунок коштів державного і місцевих бюджетів.

Зміст державного земельного кадастру визначається Зе-мельним кодексом України та Положенням про порядок веден-ня Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Розділ X. Правові форми управління замельними ресурсами

Кабінету Міністрів України від 12 січня 1993 р. № 15 із зміна-ми та доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 1997 р. № 99.

Складовими частинами державного земельного кадастру є:

♦          кадастрове зонування;

♦          кадастрові зйомки;

♦          бонітування грунтів;

♦          економічна оцінка земель;

♦          грошова оцінка земельних ділянок;

♦          реєстрація земельних ділянок і державних актів на право власності та на право користування землею, договорів оренди землі;

 

♦          облік кількості та якості земель. Кадастрове зонування включає:

♦          встановлення меж обмежень щодо використання земель;

♦          встановлення меж кадастрових зон та кварталів;

♦          встановлення меж оціночних районів та зон;

♦          створення системи кадастрових номерів (кадастрова ну-

мерація земельних ділянок).

Порядок кадастрового зонування визначається Державним комітетом України по земельних ресурсах.

Кадастрові зйомки - це комплекс робіт, що виконуються для визначення правового режиму земельних ділянок та відновлення їх меж.

Кадастрова зйомка включає:

а)         геодезичну зйомку земельної ділянки;

б)         погодження меж земельної ділянки з суміжними власни-

ками та землекористувачами;

в)         відновлення меж земельної ділянки на місцевості;

г)         встановлення меж часток земельної ділянки, які містять

обтяження та обмеження щодо використання землі;

д)         виготовлення кадастрового плану.

Порядок проведення кадастрових зйомок визначається Дер-жавним комітетом України по земельних ресурсах.

Земельне право України

Бонітування грунтів – це порівняльна оцінка якості грунтів за їх основними природними властивостями, які мають сталий харак-тер, суттєво впливають на урожайність сільськогосподарських куль-тур, вирощуваних у конкретних природно-кліматичних умовах.

Згідно з вимогами ст. 184 Земельного кодексу України бо-нітування грунтів проводиться за 100-бальною шкалою. Вищим балом оцінюються грунти з кращими властивостями, які мають найбільшу природну продуктивність.

Бонітування грунтів проводиться за методикою, яка затвер-джується також Державним комітетом України по земельних ресурсах.

Економічна оцінка земель регламентується Земельним ко-дексом України. Вона передбачає оцінку землі як природного ресурсу і засобу виробництва в сільському і лісовому госпо-дарстві та як просторового базису в суспільному виробництві за показниками, що характеризують продуктивність земель, ефективність їх використання та дохідність з одиниці площі.

Економічна оцінка земель різного призначення проводить-ся для порівняльного аналізу ефективності їх використання. Дані економічної оцінки земель є основою грошової оцінки земельної ділянки різного призначення.

Економічна оцінка земель визначається в умовних кадаст-рових гектарах або у грошовому виразі за методикою, затверд-женою Держкомземом України.

Грошова оцінка земельних ділянок визначається на рентній основі з урахуванням кількісних та якісних характеристик ділянки, її правового режиму, земельних поліпшень, природних і економічних умов, виду економічної діяльності та місцезна-ходження земельної ділянки.

Залежно від призначення та порядку проведення грошова оцінка земельних ділянок може бути нормативною і експертною.

Нормативна грошова оцінка земель використовується для визначення розміру земельного податку, орендної плати за зем-лю, визначення втрат сільськогосподарських і лісових угідь та економічного стимулювання національного використання та охорони земель.

Розділ X. Правові форми управління замельними ресурсами

Експертна грошова оцінка використовується під час здійснення цивільно-правових угод щодо земельних ділянок.

Грошова оцінка здійснюється з метою регулювання відно-син під час передачі землі у власність, спадщину, під заставу, при даруванні, купівлі-продажу земельної ділянки та права оренди, визначенні ставок земельного податку, ціноутворенні, обліку сукупної вартості основних засобів виробництва, визна-ченні розміру внеску до статутних фондів акціонерних това-риств, об’єднань, кооперативів.

Інформаційною базою для грошової оцінки земель сільськогос-подарського призначення є матеріали державного земельного ка-дастру (кількісна і якісна характеристики земель, бонітування грунтів, економічна оцінка земель), матеріали внутрішньогоспо-дарського землевпорядкування, а земель населених пунктів - їх генеральні плани та проекти планування і забудови населених пунктів, матеріали економічної оцінки території.

Грошова оцінка земель сільськогосподарського призначен-ня провадиться окремо по орних землях, під багаторічними насадженнями, природними сіножатями і пасовищами за рен-тним доходом, який формується залежно від якості, місцероз-ташування і економічної оцінки земель.

Облік кількості та якості земель регламентується вимогами Земельного кодексу України.

Облік кількості земель відображає відомості, що характери-зують кожну земельну ділянку за площею, складом угідь відпо-відно до прийнятої класифікації. Даний облік ведеться по влас-никах землі і землекористувачах, у тому числі орендарях.

Під час обліку кількості земель виділяються:

♦          землі в межах населених пунктів;

♦          землі за межами населених пунктів;

♦          землі за категоріями;

♦          землі за формами власності;

♦          зрошувані й осушені землі;

♦          землі, що оподатковуються, та землі, що не оподатковуються;

♦          землі, що надані в тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди.

Земельне право України

Облік якості земель відображає відомості, які характеризу-ють земельні угіддя за природними властивостями та набути-ми шляхом меліорації властивостями, що впливають на їх ро-дючість, а також за ступенем забруднення грунтів.

Облік земель за якістю проводиться за всіма категоріями земель і містить:

а)         класифікацію всіх земель сільськогосподарського призна-

чення за придатністю з виділенням особливо цінних зе-

мель;

б)         характеристику земель за товщиною гумусового горизон-

ту, вмістом гумусу і рухомих поживних речовин, механі-

чним складом грунтів, крутизною схилів, еродованістю,

кам’янистістю, засоленістю, солонцюватістю, кислотністю,

перезволоженістю, заболоченістю, забрудненням як про-

дуктами хімізації сільського господарства, так і техноген-

ним, включаючи радіонуклідне;

в)         характеристику культур, технічного стану природних кор-

мових угідь;

г)         лісотипологічну характеристику лісових угідь;

д)         класифікацію земель населених пунктів, що проводиться

за функціональним призначенням згідно з містобудівною

документацією населених пунктів;

е)         характеристику земель населених пунктів за інженерно-

геологічними умовами, рівнем забезпеченості соціальною,

інженерно-транспортною та природоохоронною інфраст-

руктурою, об’єктами оздоровчого, рекреаційного та істо-

рико-культурного призначення.