2. Система і принципи земельного права


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 
135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 
150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 
165 166 167 

Загрузка...

Земельне право в загальній системі права України займає самостійне місце, оскільки воно спрямоване на регулювання конкретного за своєю суттю виду суспільних відносин, тобто земельних відносин. Воно, як було показано вище, має свій предмет і метод правового регулювання цих відносин.

Земельне право як складне явище соціально-політичного і економічного життя суспільства має певну систему. Його пер-винним складовим елементом служать правові норми, які ут-ворюють споруду правової системи. Правова норма – це пра-вило поведінки суб’єктів земельних відносин, якими вони повинні керуватися у ході прийняття відповідальних рішень.

Окремі правові норми формуються в групи норм, які нази-ваються правовими інститутами. Норми, що складають право-вий інститут, регулюють не будь-які окремі дії, а цілісну одно-рідну спільність земельних відносин. Так, наприклад, правовий інститут орендних земельних відносин регулює порядок пере-дачі земель в оренду, умови оренди, права і обов’язки орендо-давця і орендаря, взаємну відповідальність за дотримання до-говірної дисципліни.

Земельне право як галузь, що має свою систему, складаєть-ся із Загальної частини, яка містить правові норми і положен-ня, що відносяться до всієї галузі в цілому, і Особливої части-ни, яка охоплює норми, що регулюють окремі види земельних правовідносин. Правові інститути, що входять до Загальної частини, називаються загальними, а в Особливу частину – особ-ливими.

До правових інститутів, що складають Загальну частину земельного права, відносяться: право власності на землю; пра-во користування землею; право управління в галузі викорис-тання і охорони земель; обіг земельних ділянок; охорона зе-мель; землеустрій; норми земельного кадастру, контролю за використанням земель; інститут юридичної відповідальності за порушення земельного законодавства тощо.

Правовими інститутами Особливої частини є: групи право-вих норм, що установлюють наявність у державному земельно-Розділ I. Предмет, метод і система земельного права

му фонді окремих категорій земель та їх правовий режим, фор-ми і види землекористування, права і обов’язки окремих влас-ників землі і землекористувачів – сільськогосподарських підприємств, організацій, установ колективного, кооперативно-го, корпоративного та державного типу, а також різних кате-горій громадян.

У відповідності з приведеною вище системою земельного права будується курс його вивчення і структура даного підруч-ника. Це дає змогу послідовно і з достатньою повнотою розк-рити зміст такої важливої галузі, якою є земельне право.

Земельне право має свої особливості не лише в структурі (системі побудови), але і в змісті правового регулювання окре-мих видів земельних відносин. Однак, незважаючи на різно-манітність цього змісту, обумовлену самим життям, земельно-му праву як самостійній галузі права властиві свої певні загальні принципи.

В загальній теорії права під принципами розуміють осново-положні засади, ідеї, наукові положення,що визначають загаль-ну спрямованість і найбільш суттєві риси правового регулюван-ня. Принципи визначають характер права в цілому або окремих груп правових норм, інститутів галузей права. Аналіз принципів права дає відповідь на запитання: на яких засадах, яким чином здійснюється правове регулювання, які політичні та правові ідеї лежать в його основі.

Принципи права проявляються під час визначення струк-тури системи права, механізму правового регулювання, визна-чають нормотворчу і правозастосовну діяльність, впливають на формування правового мислення і правову культуру, забезпе-чують логічність системи права. Принципи права відіграють певну роль при розробленні правових теорій і концепцій, як правової орієнтації суб’єктів права, змісту правових норм чи їхніх груп, забезпечення ефективного правового регулювання суспільних відносин і законності.

Політичне, соціально-економічне і правове значення визна-чення і послідовного додержання принципів права взагалі, прин-ципів земельного права України зокрема, набуває особливої ваги

Земельне право України

в умовах становлення і зміцнення засад правової держави. По-всюдна реалізація цього принципу і першорядної вимоги сучас-ного суспільства і державовладдя безпосередньо стосується всіх суб’єктів – учасників земельно-правових відносин.

Як загальноправові принципи, так і принципи земельного права мають своєю основою положення Конституції України.

Основними принципами права, закріпленими у чинному законодавстві, є: пріоритетність права власності, захист прав власника, рівноправність, нерозривний зв’язок прав і обов’язків, захист соціально незахищених верств населення, законність, відповідальність за вину, а також загальносвітові принципи діяльності суб’єктів земельних правовідносин. Ці правові прин-ципи визначаються і закріплюються правом власності на земель-ну ділянку, на нерухомість, що на ній знаходиться, державною підтримкою та захистом прав власників, державною владою, необхідністю чіткої організованості і дисципліни.

Кожний з даних загальних принципів дістає своє втілення в земельних відносинах, так би мовити, на двох рівнях – на рівні сукупності правових норм та на рівні їх ефективного пра-возастосування.

Згідно з вимогами Земельного кодексу України земельні правовідносини базуються на таких принципах:

а)         поєднання особливостей використання землі як територ-

іального базису, природного ресурсу і основного засобу

виробництва;

б)         забезпечення рівності права власності на землю громадян,

юридичних осіб, територіальних громад сіл, селищ, міст та

держави;

в)         недопущення втручання держави в діяльність громадян,

юридичних осіб та органів місцевого самоврядування

щодо володіння, користування і розпорядження землею,

крім випадків, передбачених законами;

г)         здійснення управління земельними ділянками незалежно

від форм власності з метою забезпечення безпечних умов

життя населення;

д)         забезпечення державою гарантій прав на землю та їх захисту.

Розділ I. Предмет, метод і система земельного права